Академія руїн: як війна вдарила по російській науці

Важная новость

Поки путін розповідає, що Росія ось-ось зробить великий науковий стрибок, самі вчені з жахом від того, як війна руйнує російську науку. Багато фахівців залишають країну, а ті, хто залишився, нарікають, що наукова робота стала практично неможливою: провідні світові інститути згортають спільні проекти, реактивів не вистачає, бронь від мобілізації видається не всім, а по інститутах гуляють нереалістичні списки матеріалів та обладнання, які необхідно терміново імпортозмістити.

Про це йдеться у статті видання The Insider [2].

Втеча вчених

Після початку повномасштабного вторгнення відтік учених із Росії прискорився, а після оголошення мобілізації він набув лавиноподібного характеру — їдуть усі, хто може хоч якось продовжити кар'єру за кордоном. Знайти собі роботу за спеціальністю — головна проблема, але найчастіше закордонні колеги готові допомогти та запропонувати роботу талановитим російським фахівцям. Так сталося із 28-річним молекулярним біологом Сергієм. У Росії він працював у великому науково-дослідному центрі, займався проблемою лікарськостійкого туберкульозу, вивчав формування резистентності мікобактерій до лікарських препаратів. Опублікував кілька статей у міжнародних журналах.

Зазвичай, еміграція супроводжується зниженням статусу. Фахівцям важко зберегти за кордоном високу позицію, яка була у них у Росії, а на дауншифтинг готові далеко не всі професори та доктори наук, розповідає молекулярний біолог Олександр (ім'я змінено) — кандидат біологічних наук, співавтор близько 50 публікацій у міжнародних наукових журналах. Його лабораторія в Науково-медичному дослідному центрі онкології займається новими видами терапії, вивчає те, як пухлини стають стійкими до терапії та як це запобігти.

«Моя дружина дуже хоче виїхати. Але в мене досить висока позиція, там важко знайти роботу на такій же. Плюс мої особисті проекти йдуть добре. І я не можу покинути своїх співробітників, багато хто з яких точно не поїде», — коментує вчений.

Існують різні програми підтримки та допомоги тим, хто виїжджає, такі, наприклад, як Scholars at risk. Проте є певний поріг входу, наприклад, наявність підтвердженої фізичної небезпеки у Росії. Це означає, що допомогти зможуть не всім.

Звільнення та заборона на «віддаленку»

Деякі вчені, які виїхали від мобілізації, намагалися зберегти співпрацю зі своїми російськими інститутами. Вони хотіли продовжити займатися вже розпочатими проектами та дослідженнями. Проте зберегти зв'язки виходить дуже рідко. Найчастіше продовжувати роботу заважає керівництво, розповіли The Insider одразу кілька співрозмовників із великих російських інститутів. Колишній співробітник Московського інженерно-фізичного інституту підтвердив, що саме керівництво інституту не пішло назустріч:

«Усі так чи інакше були змушені розірвати стосунки. І я, і обидві мої колеги були готові на продовження співпраці у віддаленому форматі, наприклад, проводити заняття дистанційно або консультувати студентів щодо написання курсових чи дипломних робіт. Але на це не пішов університет. Керівництво заявило, що ситуація несприятлива, "ви знаходитесь за межами Росії, і взагалі ми повинні дивитися у вас паспорт з печаткою про в'їзд, щоб ми могли вас назад пустити працювати, тож або повертайтеся, або звільняйтеся"».

Часто для роботи необхідна фізична присутність вчених у Росії, тому що потрібно підписувати документи, а робити це віддалено іноді неможливо: електронний підпис є не у всіх, і не завжди він приймається. Навіть якщо адміністрація інституту лояльна до тих, хто поїхав, і готова дозволити працювати віддалено, перевіряючі інстанції можуть вимагати присутності фахівця в Росії. Про це The Insider розповів російський фізик:

«Весь час потрібні підписи, якісь погодження. Якщо під людину виділено російський грант або навіть кілька, то він має щонайменше раз на 30 днів з'являтися в Росії. Тому слабо уявляється, як люди можуть довго підтримувати зв'язок. Хтось намагається, але, як на мене, це все досить ненадовго».

Вчені, які виїхали з Росії, можуть втратити гранти, видані в Росії, про такі випадки знає молекулярний біолог Олександр:

«Російський науковий фонд, який видає більшість грантів у РФ, потребує присутності в Росії весь час, крім офіційних відряджень та відпусток. Вони мають доступ до баз про перетин кордонів і говорили начальству інститутів, що припинятимуть гранти тих, хто виїхав. Я знаю про двох аспірантів, які отримали гранти на подорож до США. І їм тимчасово перервали російські гранти на той термін, що вони були за кордоном, доки вони не повернулися».

Позбавлення доступу до даних

Якщо не вдається зберегти співпрацю з інститутом, то вчені, як правило, намагаються передати свої проекти колегам, що залишаються. Однак у разі спонтанного від'їзду чи тим більше вже з-за кордону це зробити складно. Тому дослідження доводиться закривати або перевозити із собою, якщо є можливість та час.

Вчені, що переїхали в іншу країну, часто втрачають прямий доступ до об'єктів досліджень. Наприклад, не можуть отримати манускрипти, які так і не були оцифровані — у Росії таких чимало. У той же час керівництво часто не дозволяє колегам, що залишилися, фотографувати архіви і передавати знімки тим, хто виїхав.

Найбільше ця проблема торкається регіоналістів, істориків та дослідників Росії. На початку 2010-х років у Росії пройшла так звана «архівна контрреволюція» — темпи розсекречення документів, пов'язаних із радянським періодом, впали, а оцифровувати документи, що вже перебувають у публічному доступі, практично перестали. При цьому в багатьох архівах та бібліотеках запровадили плату за копіювання навіть власними коштами, наприклад, за зйомку на телефон. Як розповів співрозмовник The Insider, в одному із московських архівів за право сфотографувати одну сторінку потрібно віддати 38 рублів, а в документах таких сторінок можуть бути сотні. Втім, найняти людину всередині країни для оцифрування паперів все одно недостатньо: досліднику необхідно бачити каталоги, щоб розуміти, до чого є доступ.

Велика проблема виникає і у вчених, яким необхідно працювати з польовими дослідженнями, тобто фізично мати доступ до об'єктів вивчення в Росії. Допустимо, якщо потрібно їхати у віддалені села та спілкуватися з місцевими жителями. Так, дослідники культури, фольклору чи, наприклад, лінгвісти часто не можуть працювати віддалено.

Нестача реактивів

У російських медичних та біологічних лабораторіях після початку вторгнення Росії в Україну почалися проблеми із закупівлею рідкісних реактивів. Приблизно 90% реактивів – це імпорт, розповіла The Insider кандидат наук Марина (ім'я змінено) із московської лабораторії вивчення стабільності геному. Багато речовин замінити нічим, аналогів немає ні в Росії, ні в Китаї, ні в Індії. Проблеми були і до початку війни: якщо в США чи Європі будь-який реактив приходить через 2–5 днів, то в Росії треба було чекати 2–3 місяці, а зараз час очікування ще більше збільшився. Але головне, немає гарантій, що реактиви прийдуть.

Лабораторія, в якій працює Марина, займається фундаментальними дослідженнями у сфері стабільності геному. Вона розповідає, що через складнощі з поставками роботу довелося тимчасово перервати та розпочати займатися закупівлею реактивів:

«Вже 24 лютого стало зрозуміло, що складнощі з реактивами будуть, тому з 25 лютого два тижні поспіль наша лабораторія замість експериментів займалася закупівлею реактивів. Багато що ми змогли закупити на рік уперед. Для якихось реактивів ми знайшли заміну, виявивши винахідливість. Наприклад, на AliExpress ми купили дешеву рафінозу, яка продається там як харчова добавка».

Однак купити спеціальні середовища Gibco для культивування клітин людини лабораторії не вдалося. Вчені у пошуках заміни змушені були пробувати різні варіанти середовищ та сироваток кількох виробників. Марина розповідає, що вони спробували знайти заміну серед індійських та російських аналогів, але генетично змінені клітини виявилися надто чутливими та «не захотіли» на них рости.

Досі не вдалося закупити інгібітори протеаз — реактиви, за допомогою яких у лабораторіях виділяють білки для подальшого вивчення та роботи з ними. Запаси або закінчилися, або добігають кінця. За словами Марини, три компанії пообіцяли доставити їх ще навесні, але в результаті реактиви не було поставлено навіть у грудні. Ці проблеми, на думку співрозмовниці The Insider, були пов'язані швидше не з санкціями, а з порушенням логістики.

«Мабуть, після Нового року ми більше не зможемо виділяти білки. Шукатимемо інгібітори у колег в інших інститутах, шукатимемо нових постачальників», — нарікає Марина у розмові з The Insider. Так, із рідкісною плазмідою російських учених виручили колеги з Білорусі. Однак все це відбивається на швидкості роботи. За словами Марини, вже півроку дослідження з культурами клітин майже не просуваються.

Про перебої з реактивами розповідає і біолог Олександр. Його лабораторія займається новими видами терапій в онкології, вивчає стійкість пухлин до терапії та запобігання розвитку цієї стійкості. За словами біолога, великі фірми, що постачають реактиви та обладнання, наприклад, Thermo Fisher, перестали працювати в Росії, і їх реактиви продають «у сіру»:

«У нас із колегою була група в Telegram з обміну реактивами та наукової взаємодопомоги, до війни там було 300 осіб, зараз більше 5000 — люди намагаються вирішувати ці проблеми разом, шукають нових постачальників».

Розрив міжнародних зв'язків

Після початку вторгнення Росії до України науково-дослідним інститутам довелося закрити свої проекти. Наприклад, Мінфін США вніс до чорного списку фонд «Сколково», Сколківський інститут науки і технологій (Сколтех) та технопарк «Сколково», оскільки інститути працюють над проектами в галузі оборони Росії. А MIT (Масачусетський технологічний інститут) отримав циркуляр, який забороняє роботу з російськими вченими.

Щоб взяти участь у закордонному проекті, російському вченому потрібно відмовитися від будь-якої афіліації з вітчизняним підсанкціонним інститутом або науковим центром, оскільки співробітництво на рівні організацій де-факто може бути заборонене. Найчастіше одна з умов отримання іноземного гранту — відсутність зв'язку з російським інститутом, розповідає співрозмовник з Інституту соціології РАН, який вивчає морально-етичні зміни в російському академічному середовищі після початку російського вторгнення.

У НДІ, які не потрапили під санкції, також відчули наслідки війни. Події 24 лютого застали вчених із лабораторії Марини за активною роботою над спільним проектом з індійськими колегами, підтриманим Російським фондом фундаментальних досліджень (РФФД). Колеги Марини, вчені з Індії, планували приїхати до Росії, але їм довелося відмовитися від поїздки через невизначеність з перельотами та безпековими питаннями. Втім, фахівці змогли успішно завершити всі дослідження у спільному проекті з індійськими колегами та опублікували спільну статтю.

«У роки холодної війни співпраця у цивільній науці не припинялася, хочеться сподіватися, що цього не станеться й зараз», – вважає Марина. Але поки що, за її словами, від багатьох відряджень доводиться відмовлятися:

«На жаль, цього року ми не змогли поїхати у відрядження до США, щоб продовжити роботу над структурою ферменту, який ми вивчаємо. Просто не було місця для запису на візу. Але з колегами із США, із двома лабораторіями, ми продовжуємо писати спільні статті. Одну щойно послали до британського Nucleic Acids Research, іншу дописуємо».

Втім, майже всі опитані The Insider вчені кажуть, що міжнародне співробітництво не зупинялося. Іноземні фахівці з розумінням ставляться до становища, в якому опинилися російські колеги. Але, за словами Олександра, є окремі випадки припинення кооперації. Наприклад, Німеччина заборонила таку співпрацю формально, у США окремі інститути забороняють своїм співробітникам працювати з росіянами, розповідає молекулярний біолог:

«Люди відмовлялися від місць у публікаціях, які робили разом кілька років. Наукових журналів дуже багато, тому місць, де можна опублікуватись, теж багато, але в окремих колег зависли статті, і здається, що відмов у публікаціях побільшало. Іноді редактори не можуть знайти рецензентів – відмовляються рецензувати росіян».

«Ми очікуємо, що наступного року можуть скоротити фінансування, поїдуть ще колеги, стане ще менше колаборацій, – каже Олександр. — Але поки що ми розраховуємо працювати і хоча б закінчити найважливіші статті».

Молекулярний біолог Сергій, який поїхав до Швеції, теж продовжує публікуватися. Його остання стаття вийшла у міжнародному журналі влітку 2022 року. У лабораторії Марини труднощів із публікаціями також не виникало. Декілька статей знаходяться на розгляді в міжнародних журналах.

«Я працюю редактором у міжнародному журналі. Наразі публікуються всі статті, незалежно від країни дослідження. Немає обмежень щодо фінансування з боку російських фондів, — зазначає Марина. — З боку закордонних колег я зустріла лише розуміння. Відразу після 24 лютого колеги стали мені писати, питати, чи все у мене та моєї родини гаразд, чи зможу я відвідувати конференції та виїжджати з країни».

«Нам пропонувалося вкрасти рецепт та зварити препапарти самим»

Співробітник Інституту фізики твердого тіла РАН розповів The Insider, що на початку війни дослідницькими центрами ходили списки, складені різними міністерствами та великими компаніями, в яких були сотні матеріалів, необхідних для виробництва техніки та приладів. «Вчені пропонували навчитися їх виробляти самим, у тому числі, порушуючи патентне право. Тобто вкрасти рецепт та зварити самим», — пояснює вчений.

В основному це були технології та прилади, пов'язані з нафтовою, хімічною, металургійною промисловістю та електронікою. Наприклад, у Росії все ще не вдалося повторити технологію виробництва фторполімерів, необхідних для розробки електроніки. Частину матеріалів, продовжує співрозмовник, таки вдається ввозити через треті країни, наприклад фоторезистори, без яких збирати електроніку неможливо.

Однак коли йдеться про великі, складні верстати, кількість яких у світі становить десятки, максимум сотні, з'являються непереборні труднощі, розповідає співрозмовник The Insider. Подібну техніку дуже легко відстежити та зрозуміти, для кого призначено закупівлю. Навіть якщо завезти обладнання все-таки вдалося, без підтримки офіційного постачальника чи виробника його неможливо обслуговувати та ремонтувати, а часто навіть використовувати, тому що програмне забезпечення може бути відключене. Наприклад, німецьке обладнання для спектрометрії від компанії Bruker - зараз його привезти до Росії практично неможливо, і через проблеми з комплектуючими та софтом. Багато інститутів навіть не намагаються придбати таку техніку, оскільки висока ймовірність того, що прилади вартістю від 10 тисяч до мільйона доларів просто не запустяться.

Багато розробок аналогів, незважаючи на оголошену в 2014 році кампанію з імпортозаміщення, або не ведуться зовсім, або поки що не увінчалися успіхом, розповідає The Insider аспірантка, яка працює у сфері надпровідної електроніки.

Але є й обладнання, аналоги якого можна придбати у російських розробників. Насамперед це техніка у сфері космосу та оборонки. Ще з часів СРСР залишилася можливість випускати вакуумні установки для напилення металів, розповідає співробітник фізичного інституту. Але вони найчастіше були нижчої якості, ніж західні аналоги, і дослідники воліли не ризикувати, особливо враховуючи, що йшлося про верстати ціною 5-10 мільйонів рублів.

Причому технологічний брак може торкнутися і тих областей, де потрібне менш вузькоспеціалізоване обладнання. Наприклад, біоінформатик із ПНДУ «Біомедичний центр» Ібрагім (ім'я змінено) розповідає, що вже є великі проблеми з доступом до обчислювальних потужностей. Багато розрахунків можна проводити на звичайному комп'ютері, але для якихось великих завдань потрібні потужні сервери, і найчастіше для цього використовували хмарні технології, які зараз або дуже важко, або неможливо оплатити.

Відсутність броні від мобілізації

Неможливість отримати броню від військової служби стала одним із головних чинників, які змушують молодих учених залишати Росію і, відповідно, утримувати їх від повернення додому. Нині броню від мобілізації отримали лише викладачі російських університетів із вченими ступенями: кандидати та доктори наук — про це заявив голова Міносвіти Валерій Фальков.

Молодих фахівців без ступеня можуть призвати — притому, що противників війни серед російських учених особливо багато. У перші дні російського вторгнення понад 7000 учених підписали лист проти проведення «спеціальної військової операції» в Україні. Навесні соцопитування показали, що 85% працівників науки проти російської агресії. А за даними соціологічного дослідницького проекту Russian Field, війну проти України підтримали лише 8% вчених.

«Багато хто виїхав, коли оголосив мобілізацію… Втім, багато хто повернувся, коли їхні інститути змогли зробити бронь», — розповідає Олександр. Він наприкінці вересня теж їхав на місяць до Білорусі, взявши відпустку.

Інститут, в якому знаходиться лабораторія Олександра, зміг забезпечити броню всім співробітникам від 30 до 50 років, які мають науковий ступінь. До цього повістки надходили деяким із них, але в результаті нікого не призвали. Питання «поїхати чи залишитися» стало головним для всіх вчених, каже біолог. Так само вважає і Сергій, який виїхав до Швеції:

"Мені повістку не надсилали, але це мало заспокоює: тепер уже зрозуміло, що ці люди не зупиняться ні перед чим".

Деякі вчені поїхали за близькими, яким прийшов повістка у військкомат. Молекулярний біолог, кандидат наук та співробітниця однієї з московських лабораторій Марина зараз перебуває у Москві, готується до захисту докторської дисертації, але фактично змушена жити на дві країни. Війна стала для неї сімейною трагедією:

«У мого чоловіка мама живе в Україні, для нього це особисте горе, він виїхав із Росії. У нашій лабораторії ніхто не поїхав, я продовжую працювати, живу на дві країни, хоч пропозиції роботи надходили».

Ні грошей, ні досліджень

Частина російських вчених орієнтована більше на національні проекти: внутрішні конференції, публікації у російських журналах — вони приділяють більше уваги темам, цікавим у країні. Інша (найбільш просунута) частина орієнтована більше на міжнародну науку - вони беруть участь у спільних розробках, міжнародних публікаціях. Що далі заходила глобалізація у науці, то більше ставав відсоток «міжнародників». Зараз найсильніше страждають саме вони. Тому очікується і падіння якості міжнародного співробітництва.

Постраждає і якість російських фахівців, упевнені співрозмовники The Insider. Покинули країну і продовжують з неї їхати, як правило, найкращі у своїй галузі, вчені, які мають найбільше зв'язки з міжнародною наукою. Багато фахівців такого рівня, крім дослідницької роботи, займаються викладанням та науковим керівництвом. Їхній від'їзд сильно б'є за мотивацією та бажанням студентів та аспірантів продовжувати свій шлях у науці.

Співрозмовники The Insider побоюються, що збільшиться кількість випадків так званого усвідомленого плагіату, коли російські вчені отримують дані із досліджень іноземних колег і не вказують авторство. В умовах відсутності доступу до закордонного досвіду російські вчені можуть почати «винаходити велосипед», створюючи та відкриваючи те, що вже було створено чи відкрито іноземними колегами. Це загалом уповільнить розвиток російської науки, оскільки будь-яка сучасна наука може бути національної. Усе, що використовують як пересічні громадяни, і вчені — результат міжнародної кооперації. Якщо наука сконцентрується всередині країни, то один із найважливіших сучасних напрямів у всіх сферах — порівняльні дослідження — може стати неможливим.

З Росії поїхали найкращі у своїй галузі вчені

«Загалом, я думаю, для [російської] науки настають останні дні. Або вже настали, - заявила The Insider молекулярний біолог, засновник біотехнологічної компанії Sendai Viralytics із США Ольга Матвєєва. — Просто в Росії багато хто цього ще не розуміє».

Російську науку чекає скорочення фінансування. В опублікованому проекті бюджету на 2023-2025 роки зазначено, що на цивільну науку планується витратити: 2023-го - 492 млрд рублів (1,69%), 2024-го - 490 (1,66%), а 2025-го і взагалі - 473 (1,62%). Для порівняння, 2021 року виділялося 626 млрд рублів (2,53%), а минулого 2022-го — 569 (2,85%). Таке різке зменшення фінансування може призвести як до загального погіршення забезпечення інститутів та дослідницьких центрів (наприклад, новим обладнанням чи можливістю лагодити старе), так і до падіння зарплат вчених, які, за винятком кількох сфер (наприклад, фізики та біоінформатики), і так неймовірно малі.

Ілюстрація до тексту створена нейромережею Midjourney

Переклад: «Аргумент» [3]

На цю тему: