Битва за Авдіївку: підсумки та можливі наслідки

Важная новость

Після битви за Авдіївку російська армія розвинула успіх і вже захопила кілька важливих сіл навколо міста. Коли зупиниться наступ? Підсумки головної битви на початку року. Від чого залежить розвиток подій на фронті?

Про це йдеться у статті видання Meduza [2].

Російський наступ на Авдіївку показало, що Збройні сили (ЗС) РФ змогли змінити підхід до ведення бойових дій. Росія сконцентрувала на вузькому фронті велике угруповання зі складу двох військових округів (Південного та Центрального), у битві взяли участь сили трьох загальновійськових армій. Там же було зібрано значні вогневі засоби — від артилерійських бригад та загонів операторів дронів до потужного авіаційного угруповання.

Саме концентрація сил і засобів відрізняє операцію в Авдіївці від численних наступів ЗС РФ останнього року (якщо не брати до уваги битви за Бахмут, де ПВК Вагнера і надані їй частини ЗС РФ також змогли сконцентрувати великі сили). Відрізняється результат. Якщо інші російські наступи в кращому разі принесли лише тактичні успіхи, то під Авдіївкою ЗС РФ близькі до досягнення цілей операції: укріплене місто захоплене, так само як і довколишні села, війська ведуть бої за позиції в глибині української оборони.

Таким чином, російський наступ спростував тезу колишнього головнокомандувача Збройних сил України (ЗСУ) Валерія Залужного про те, що концентрація сил у цій війні неможлива, а отже, неможливі й «прориви». Проте спростування стало можливим лише тому, що противник — ЗСУ — зазнає дефіциту коштів для боротьби, насамперед боєприпасів.

Крім того, за успіх російським військам довелося сплатити високу ціну. Наступне угруповання зазнало — і продовжує нести — великі втрати в техніці і людях (щоправда, і втрати ЗСУ, що обороняються, зросли в останні місяці, випливає з відкритих джерел). Ця ціна залишає відкритим питання, чи можуть ЗС РФ поставити оперативні успіхи на потік.

Як розвивалася битва за Авдіївку?

З жовтня 2023 року російські війська безуспішно намагалися обійти Авдіївку з півночі, відрізавши від постачання головний опорний пункт ЗСУ на Авдіївському коксохімічному заводі. Там їм доводилося наступати через поля та лісосмуги біля села Степове. Атаки відкритою місцевістю призводили лише до дуже великих втрат техніки та живої сили — і просування в кращому разі на кількасот метрів на тиждень.

Нового року ЗС РФ поповнилися резервами. В останній місяць у наступі беруть участь дуже великі сили; Угруповання такого масштабу російська армія не збирала з перших місяців війни. В операції брали участь близько 10 бригад із трьох загальновійськових армій двох військових округів — Південного та Центрального, — а також не менше п'яти окремих мотострілкових полків та танкові полки 90-ї танкової дивізії Центрального військового округу. Війська Центрального округу весь останній рік воювали зовсім на іншому напрямку — вели бої у Кремінських лісах та на Сватівському напрямку за сотню кілометрів від Авдіївки — і були перекинуті наприкінці 2023-го. Усього (з урахуванням різних частин спецназу, частин забезпечення та «добровольчих» підрозділів) у битві на пізніх етапах могли брати участь до 50 тисяч російських військових. Їм протистояли частини дев'яти бригад ЗСУ (зі штатним складом 30-35 тисяч осіб). При цьому значну частину цих військ було перекинуто на Авдіївське напрямок вже після початку російського наступу.

У січні ЗС РФ змінили напрямок головного удару: настанням через дачні ділянки вони розсікли українську оборону між коксохімічним заводом та містом, перерізавши основну лінію постачання ЗСУ по Індустріальному проспекту. Дачні селища, на відміну від полів, дозволили тим, хто наступає, ховатися від українських розвідувальних безпілотників та дронів-камікадзе. Також російським військам допоміг туман, який надав додаткове маскування. Після цього вирішального удару частинам ВСУ довелося спішно відступити з Авдіївки по вільних путівцях, що залишилися.

Потім ЗС РФ розвинули успіх: їм вдалося захопити коксохімічний завод (ЗСУ відійшли звідти через проблеми з лініями постачання) та найближчі до міста села — Північне, Степове та Ластівчине. Наразі російські війська штурмують наступну лінію оборони ЗСУ в селах Тоненькому, Орлівці та Бердичах.

Ймовірно, наступ зупиниться лише після того, як російські війська захоплять ці села. На захід від ЗСУ зможуть спертися на природний рубіж оборони — річку Вовча з високим західним берегом. До цього моменту наступальний порив російських військ, які безперервно атакують уже більше місяця, має вичерпатися. ЗСУ продовжують утримувати фланги — на висотах в Очеретиному на півночі та у Первомайському на півдні. Це стримуватиме подальше просування російських військ.

За рахунок яких факторів ЗС РФ досягли захоплення Авдіївки? І чи можуть вони повторити свій успіх інших ділянках фронту?

Значна частина втрат ЗСУ в Авдіївці спричинена бомбардуваннями російської авіації. Наступ підтримувала 11-а армія ВПС та ППО. Її літаки в деякі дні робили до сотні бойових вильотів для підтримки наступу, використовуючи при цьому високоточну зброю — бомби з модулем планування та корекції, які наводяться за сигналом супутникової навігації. Бомбардування не дозволило ЗСУ утримати довготривалі бетоновані укріплення Авдіївки та поспіхом створену оборону в сусідніх селах вже після відходу з міста. Проте повністю дезорганізувати тил авіація не змогла: спочатку українському командуванню вдалося перекинути в Авдіївку резерви, а потім організовано вивести війська з міста.

ЗСУ на пізніх етапах битви намагалися перешкодити Повітряно-космічним силам (ВКС) РФ завдавати бомбових ударів, перекинувши до фронту далекобійні засоби протиповітряної оборони (ППО), у тому числі зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) Patriot. За даними українського командування, за місяць над усією територією країни було збито 10 російських винищувачів та бомбардувальників. Російські джерела визнають втрату лише двох машин (а Міноборони РФ тему взагалі не коментує). При цьому російська сторона опублікувала відео з поразкою кількох машин зі складу комплексів ППО України, зокрема однієї пускової установки ЗРК NASAMS.

Від битви за панування в небі, ймовірно, залежить результат майбутніх битв цього року: якщо ЗСУ не зможуть завдавати ВКС РФ серйозних втрат, то російська авіація суттєво погіршить становище українських військ на землі. Поки що дії ППО України не вплинули на активність ВКС над Авдіївкою: російські літаки продовжують завдавати масованих ударів по навколишніх селах, руйнуючи поспіхом створену оборону ЗСУ.

На успіх російських військ вплинула географія. Авдіївка знаходилася в півоточенні з березня 2023 року, коли російські війська (вперше — за підтримки авіації, озброєної високоточними бомбами) змогли прорватися на флангах на північ і південь від міста. З того часу ЗСУ не могли ні забезпечити постачання великого угруповання в Авдіївці, ні розмістити в ближньому тилу достатні сили артилерії та ППО: всі підступи прострілювалися російськими військами. За таких обставин не увінчалася успіхом і оборона напівоточеного Бахмута рік тому. Українському командуванню, якщо воно хоче наносити втрати ворогові та уникати власних підвищених втрат, мабуть, слід уникати боїв у невигідних умовах.

Для локального прориву ЗС РФ не знадобився фактор раптовості і особливе маскування намірів: угруповання для штурму Авдіївки збиралося відкрито. Знання про концентрацію військ допомогло ЗСУ завдати супротивникові великих втрат, але не дозволило зірвати наступ.

Битва під Авдіївкою не призвела до прориву української оборони на всю глибину та переходу бойових дій у маневрену фазу. Темпи просування російських військ не були достатніми для того, щоб оточити в місті українське угруповання. На завершальний удар глибиною всього за кілька кілометрів у ЗС РФ пішов тиждень. Це дозволило ЗСУ відвести більшу частину військ із міста.

Війна, як і раніше, носить характер боротьби на виснаження. У такій війні важливим є співвідношення втрат. З жовтня ЗС РФ втратили під Авдіївкою кілька сотень танків та бронемашин. Підтверджені відео втрати ЗСУ становили кілька десятків машин. У перші місяці настання ЗС РФ воліли атакувати бронеколони, які зазнавали великих втрат ще до виходу до лінії зіткнення. У новому році вони перейшли до перевіреної ПВК Вагнера в Бахмуті тактики атак малими піхотними групами за підтримки артилерії (та авіації). Вона була особливо успішною у міській забудові, де штурмовим групам є де сховатися.

Згідно з дослідженнями «Медузи» та «Медіазони», середньодобові людські втрати ЗС РФ з другого тижня жовтня, коли почався наступ, зросли щонайменше вдвічі. Втім, і втрати ЗСУ різко збільшилися, але не ясно, наскільки саме.

Майбутні події на фронті залежать від того, чи зможуть російські війська концентрувати сили і наступати, не зазнаючи при цьому надто великих втрат, здатних вичерпати їх наступальний потенціал. І навпаки, ЗСУ, щоб протистояти Росії, повинні не втратити потенціал завдавати великих втрат армії. Без відновлення західних постачань сотень тисяч снарядів для артилерії це навряд чи можливо.

Підсумки битви за Авдіївку максимально коротко

Російське командування знайшло спосіб зламати міцну оборону ЗСУ. Він, однак, не дозволяє надати війні маневреного характеру — для того, щоб розгромити супротивника в низці операцій на оточення. Крім того, цей спосіб дуже затратний.

Якщо Україна почне отримувати допомогу Заходу в колишніх обсягах, у неї будуть усі шанси принаймні не програти у війні на виснаження.

«Аргумент» [3]

На цю тему: