Бутусов: У нас стратегічного планування війни фактично немає. Поразка рф в Сирії показала, що Україна має розробити довготривалу стратегію війни

Головний редактор Цензор.НЕТ [2] Юрій Бутусов проаналізував передумови і наслідки падіння режиму Башара Асада і втрату Росією Сирії та розповів, до яких змін у війні в Україні це може призвести.

Подія, яка трапилася швидко й неочікувано, але є дуже значною у сучасній світовій історії. Сьогодні (8.12.2024, - ред.) офіційно завершився режим, який вважається найбільш важливим у світі - режим Асадів у Сирії. І Росія зазнала важкої поразки у Сирії. Росія програла війну у Сирії, яку вона вела 10 років безпосередньо, і втратила той режим Асадів, який підтримував Радянський Союз і Росію, був провідником радянського та російського впливу на Близькому Сході, на Середземному морі упродовж 54 років.

Треба дати цьому оцінку, оскільки події в Сирії дуже важливі для усвідомлення майбутнього і української стратегії у війні, яка відбувається зараз в Україні.

Отже, перше. Буквально два тижні тому розпочався раптовий наступ з боку сирійських сил, які контролюються Туреччиною, протурецьких підрозділів, які перебували у провінції Ідліб і створювали санітарну зону вздовж кордонів Туреччини. Одночасно з півдня, з боку Йорданії, і зі Сходу, там, де перебувають війська Сполучених Штатів та контрольовані племена курдів та арабів, також були атаки на сирійський режим Башара Асада. І внаслідок цього буквально через два тижні Асад втік.

8 грудня останній день працювало сирійське державне телебачення, де була заставка і все було присвячено Асадам. І сьогодні Башар Асад, за заявою Росії, отримав політичний притулок у Москві. Черговий сирійський Янукович тепер переходить на утримання у цей музей диктаторів, який поступово заселяється на Рубльовку під Москвою. І ця подія для нас дуже символічна, яка показує насправді неефективність і провальність російської політики. І те, що Росія дуже слабка, Росія може сконцентрувати сили на якийсь короткий проміжок часу, але Росія програє у тривалому протистоянні. І те, що зараз відбулося у Сирії,- раптове падіння режиму - коли фактично Асад контролював всі спецслужби, армію, мав підтримку на території Сирії, тої частини, яку контролював Асад, там перебували іранські і російські війська, російський військовий контингент, кілька тисяч військовослужбовців, авіація, високоточна зброя, дрони, бронетехніка, артилерія, сили спеціальних операцій, все це було там, на місці. Вони виявились не здатні зупинити наступ фактично партизанських загонів на пікапах, які мали мінімальну кількість сучасного озброєння. Режим Асада зазнав просто повного фіаско.

Хочу нагадати, що Путін у 2017 році заявив про перемогу над терористами у Сирії, що Росія спромоглась і виграла війну, забезпечила там стабільність. Насправді все було не так. Виявилося, що Росія не змогла взяти під контроль всю Сирію і на значній частині території утворились такі анклави, один з тих анклавів контролювала Туреччина і один взяли під контроль Збройні Сили Сполучених Штатів. В результаті сирійський режим Асада не міг контролювати всю територію країни і там були постійні конфлікти через це, влада була слабка, але Путін завжди казав: "Ми тебе підтримуємо". Росія забезпечувала силові структури, фінансову підтримку і таким чином завдяки зв'язкам з Москвою режим Асада продовжував існувати. Він був повністю залежний від Путіна і від Ірану, союзника Росії. Тому тривалий час вже Сирія Асада перебувала під санкціями, вона була неспроможна взагалі самостійно проводити будь-яку політику, велика кількість біженців, санкції не давали країні взагалі ніякої можливості розвитку і проблеми внутрішні, економічні тільки поглиблювалися. Але був Путін і Путін казав: "Ми тут, ми підтримуємо". Росія отримувала свої військові бази в Сирії. Це тривало довго, ще з радянських часів. Радянська присутність у Середземному морі, кораблі Росії у Середземному морі, все це існувало завдяки тому, що були зручні сирійські бази "Тартус" і "Латакія". Також Росія облаштувала авіабазу "Хмеймім" і діяла по всій Сирії, як по своєму плацдарму на Близькому Сході. Зараз все це схлопнулося миттєво.

Російська армія виявилася неспроможною відбити атаку партизан, неспроможна зупинити наступ і просто стався миттєвий колапс. І зараз Башар Асад у Москві. Це сталося за збігом у 30-ту річницю Біловезьких угод - 30 років тому була підписана угода про розвал Радянського Союзу, і це сталося в Білорусі. Тоді була підписана угода про те, що розділяються пострадянські республіки і стають незалежними державами, кожна з цих держав поважає права, кордони одна іншої. І ту Росія розірвала фактично одразу - Росія розв'язала війни і в Грузії миттєво, і в Молдові. А зараз вже, як наслідок, і в Україні. Тобто, практично всюди, де є Росія, російський вплив, будь-які російські угоди, будь-які російські гарантії, Росія сама порушує всі свої зобов'язання, ніколи їх не виконує. І залишає після себе просто повний занепад. Так само зробив катастрофічну помилку для нього Башар Асад. Підтримка Путіна, підтримка Росії виявилась просто катастрофою для цього режиму. Тобто, Путін замість допомоги розвитку Сирії вирішив посилити, втримати на посаді Асада просто російськими штиками і російською армією. І російські літаки почали вбивати ще більше сирійців, ніж це робили війська і сили, підконтрольні Асаду. Вони бомбили ще більше міст, ще більше руйнували сіл, вбивали ще більше мирних сирійців. І зробили в принципі неможливим будь-яке примирення, будь-яку злагоду в Сирії, будь-які компроміси. Тому що туди вдерся Путін.

Чому Путін був там? Сирія - не тільки політичний форпост впливу Росії на Близькому Сході. Тому що з Сирії Росія мала вплив і на Туреччину безпосередньо, і на Ізраїль, і на всі інші країни, Ірак. Сирія - важливий плацдарм політичного і військового впливу Росії на Близькому Сході. Була до цього дня.

І звичайно були великі конфлікти у режиму Асада з Туреччиною. З самого початку ці проблеми в Сирії викликані з тим, що у Асада склались ворожі стосунки практично з більшістю сусідів. Особливо ворожі були стосунки з Ізраїлем, але також і з Туреччиною. Фактично, Сирія при Башарі Асаді і Хафезі Асаді, його батькові, який помер, - диктатор, який правив 30 років, Хафез Асад з 1970-го по 2000-й, і Башар Асад, який правив з 2000-го по сьогоднішній день, 24 роки. Тобто Асади фактично перетворювали свою країну на військовий плацдарм, де Росія, СРСР та Іран вели бойові дії проти навколишніх країн, створювали постійні конфлікти на кордонах. Це було дуже зручно - використовувати Сирію як таку проксіармію, як плацдарм для неоголошених війн. Але зрештою все обернулося проти Путіна і проти іранських аятол.

На прикладі Сирії видно, яким бачив Путін контроль території України. Це терор, це військово-поліцейські спецслужби, які просто знищують все навколо і завдання просто давити будь-яких людей, які протестують, які не згодні, які не поважають владу, владу, яка заснована на терорі і на повній корупції, некомпетентності і неефективності. Ну і Путін вирішив це законсервувати.

Війна в Україні, на жаль, продовжується, Росія до нас значно ближче, але так само методика була у Росії і в Сирії. Дев'ять років безперервної війни. Перед тим, насправді, Росія зайшла в Сирію в 2013 році. Туди були вже надіслані на допомогу Асаду загони найманців, які вели бойові дії. Ну і 9 років веде війну вже російська армія в Сирії. Все це виявилось марним, тому що крім терору, крім військового терору, Росія не здатна запропонувати ніякої іншої моделі розвитку. Росія може, як і Радянський Союз свого часу, експортувати тільки ту свою модель управління державою, яка заснована на терорі, придушенні і на спецслужбах, які просто мають царські повноваження і можуть знищити будь-кого і будь-що. Такий терор у Сирії викликав відчайдушний спротив і практично зараз проти Асада об'єдналися всі спільноти в країні. І дуже показово, що сьогодні повстанці з'явились антиасадовські навіть у провінції Латакія, біля моря, де російські бази – Хмеймім, Тартус, Латакія, там вже повстанці навколо цих баз, а ця провінція завжди була населена прибічниками клану Асадів, це алавіти, це така релігійна спільнота, і вони були завжди опорою режиму Асада і це був осередок підтримки Асада в Сирії. І сьогодні ми бачимо, що навіть більшість алавітів виступили вже фактично проти дій Асада і це те, що ми бачимо на відео і повідомлення, які надсилають російські Z-канали, які мають там контакти в Сирії.

Отже, режим рухнув повністю, і ми бачимо, що це продовжується ланцюжок політичних поразок Росії. Росія заходить кудись з усіма ресурсами, з усією силою, отримує політичний вплив, бере під контроль країну, але потім програє на великій дистанції. Тобто сила Росії тільки в тому, що як тоталітарна держава, вона може сконцентрувати силовий виключно ресурс, якийсь матеріальний ресурс, на досягнення якихось дуже коротких цілей. Росія не може побудувати нове життя. Вони можуть побудувати тільки військові бази, якусь систему комунікацій для того, щоб всі військові бази працювали, але побудувати ефективну державну модель вони не здатні. І це якраз приклад Сирії.

Про чергову політичну поразку Путіна

Знову в Москві будуть казати "нас надулі", "нас ввели в оману", ну вся ця звичайна російська риторика, коли вони знов десь програють. Приміром, у 2020 році Вірменія, яка була під контролем Росії і була військовим і політичним союзником Росії, входила до складу організації угоди про колективну безпеку, яку Росія створила для посилення свого впливу в пострадянських країнах. І от вірменська політична еліта довірилась Росії. Що сталося? Путін просто їх розміняв. Відмовився від будь-якої підтримки і зараз, за словами вірменських політиків, він під час війни навіть не поставив Вірменії ту зброю, за яку Вірменія заплатила. Зараз Вірменія вже фактично де-факто виходить від згоди про колективну безпеку, тому що розуміє - довіряти Путіну неможливо. Він ніколи не буде виконувати свої зобов'язання. Зобов'язання для Путіна і для Росії – це просто розмін, це просто привід для зради. Росія завжди зрадить. От так, як вони зраджують зараз, ми бачимо відео із Сирії, як зараз на вулиці прибічників Асада, прибічників Росії просто розстрілюють. Є випадки, коли прямо на вулиці, на дорогах зараз лежать трупи людей, які пов'язані з режимом Асада, які підтримували Росію. Росія їх кинула.

Цікаво, що кілька років після того, як американці самі пішли з Афганістану, без жодних наступів, росіяни показували ці кадри, як афганці, теж інші, які підтримували Америку або були проти Талібану, намагались втекти, це були жахливі кадри, і російська пропаганда показувала, дивіться, ось до чого призводить Америка, Америка не здатна нікого захистити. Хоча, хочу сказати, Радянський Союз у 1989 році, в принципі, так само виходив з Афганістану і дуже швидко втратив свій вплив. І президент, якого поставив тоді Радянський Союз в Афганістані, був просто розстріляний, вбитий у столиці Афганістану Кабулі. І весь радянський вплив був знищений повністю. Так от, Росія намагалась показати, що події в Афганістані – це просто катастрофа для Америки, Америка не здатна нічого контролювати.

Але ж Росія сама кинула своїх прибічників у Сирії. Ба більше, згідно з повідомленнями російських Z-каналів, кілька російських підрозділів залишились заблоковані, в оточенні дуже далеко від узбережжя. Вони перебувають у східній частині Сирії. Тепер вони вже залежать від доброї волі Туреччини і Сполучених Штатів, щоб їх випустили звідти і дозволили повернутися додому. Тобто, Росія навіть не здатна евакуювати власних солдатів своїми силами із Сирії. Що вже казати про власних громадян? Вчора російський МЗС зробив заяву, що пропонує громадянам РФ покинути Сирію. Звичайно, вони вже не встигнуть. Росія кинула своїх солдатів, кинула своїх громадян. Але, основне, всі ті десятки тисяч сирійців, які були опорою режиму Асада, які вірили в Росію, вірили, що зараз Путін повбиває всіх незадоволених, у нас тут буде стабільна влада, їх кинули також. І зараз усіх цих людей, які знущались, катували власних громадян, вбивали, бомбардували, розстрілювали з гармат власні міста і села, зараз вже опозиція, тобто протурецькі і проамериканські підрозділи, які зараз прийдуть до влади, вони вже будуть зараз чинити правосуддя на цій території. Думаю, що там дуже багато боргів крові буде зараз відбиватись тим, хто виконував накази Асада і був союзником Росії та Ірану. Хто себе заплямував злочинами, тому що думав, що Росія – це така потужна держава, вона там назавжди все гарантує, захистить, можна чинити хаос, бо Росія прикриє. Ні, Росія нікого не евакуювала із Сирії, вони навіть своїх солдатів не встигли евакуювати. Ті, хто ходив з плакатами на демонстраціях Путіна і хто допомагав російській армії, зараз будуть за це відповідати.

Ми бачимо, що Росія фактично поступається своїм впливом Туреччині. На Кавказі завдяки підтримці Туреччини Азербайджан переміг у Карабахській війні. Вірменія відходить від Росії, оскільки Росія відмовилась гарантувати безпеку Вірменії, яка була її вірним союзником. Зараз Туреччина вибила Росію із Сирії абсолютно, просто викинула російську армію. Зараз вони готуються до евакуації своїх військових баз. І це станеться найближчим часом. І виникає ситуація, коли ми бачимо, що Росія не здатна втримувати свої зобов'язання союзника. І вони зараз будуть свої сили концентрувати в Україні.

Чому вони відступили від Сирії? Щойно обраний переможець президентських виборів США Дональд Трамп сказав, що вчора зробив допис, що дійсно Росія залишає Сирію, тому що Росія втратила 600 тисяч солдатів в Україні. І я думаю, що ця цифра в принципі, близька до реальності, якщо рахувати не тільки вбитих, але й важко поранених російських солдатів, які вибули зі строю. І тому війна, в якій зав'язнув Путін в Україні, зробила Росію просто слабкою і недієздатною на усіх інших театрах бойових дій. Росія вже не може концентрувати ресурси. Всі ресурси Росії поглинає війна проти України. До чого призведе ця ситуація?

В України мусить бути довготривала стратегія

Думаю, що перемогти у війні з Росією ми можемо тільки, якщо у нас буде довготривала стратегія. Тому що Росія не має можливості тривалий час вести протистояння. І всі сучасні війни, тривалі, які веде Росія: це і Афганістан, і Сирія, вони показують, що Росія на довгі дистанції завжди програє. І там, де вона має спротив і бачить неможливість вирішити ситуацію виключно військовим шляхом, там Росія починає відступати. А інколи і тікати. Тому для України цей урок, насамперед, це демонстрація для всіх, хто думає, що Росія здатна навести десь лад.

Подивімося, що сталося із Сирією. Асади правили Сирією 54 роки. Поки Путін не почав активно допомагати бомбардуванням і знищенням сирійських міст і сирійських сіл, такої катастрофи для Асада ніхто не міг і передбачити. Асад в 2021 році намалював собі результат на виборах, за досвідом Путіна, 95% голосів. І думав, що він там надовго. Але путінська модель абсолютно не життєздатна. Тому ще раз хочу сказати - Україні потрібна стратегія, яка б нас адаптувала, яка б радикально знизила кількість наших втрат. Це можливо зробити, тільки якщо буде побудована стратегічна лінія оборони на всіх напрямках. В кілька ліній глибока, яка захищає наших людей на фронті максимально, маскує пересування, маскує людей, техніку, дозволяє їм приховано маневрувати в обороні. Тільки тоді ми можемо справді стабілізувати лінію фронту, реалізувати нашу перевагу в мотивації, в інтелекті наших людей. Застосовувати новітні технології військові для знищення російської армії. І тоді на тривалому протистоянні, на довгу відстань, Росія обов'язково програє війну в Україні. Україна для Росії – пріоритет. Вони не можуть звідти так легко вийти. Але для Росії війна ця також дуже обтяжлива. Росія не є гнучкою. Росія не може швидко адаптуватись. І приклад цьому - якраз події в Сирії, де Путін багато разів проголошував перемогу у війні і програв у цій війні повністю. Тобто, після 9 років заяв, що ми перемогли, як вони там відзначали взяття Пальміри, де тисяч 5 залишилося населення, вони відзначали його з такою помпою, туди оркестр відправляли. Таких втрат зазнали. Крім кількасот російських військовослужбовців і найманців Вагнера, за різними оцінками, їх там до 500, можливо, 600 було знищено. Але також до втрат Росії, там небойові втрати були, розбився літак повністю з російським ансамблем військовим, була велика кількість аварій, велика кількість російської техніки, літаків була знищена під час різних аварій. Один з літаків російських був збитий сирійською ракетою, також пов'язані з сирійцями терористи знищили російський пасажирський літак з усіма людьми, цивільними. І це була війна, де Росія зазнала великих втрат, величезних матеріальних втрат, вклала в нього все і провалилась.

Тому основний висновок цих подій - ми не зможемо зараз знайти швидких рішень і дуже швидко подолати російську перевагу. Але якщо Україна змінить стратегію, побудує її нарешті, і ми зможемо сконцентруватися на тому, що нам основне треба - зупинити ворога на фронті, а для цього є у нас люди і сили, прямо зараз, є боєприпаси, тоді ми будемо в сильній позиції після того, як прийде до влади Трамп, після того, як Путін буде намагатись військовою силою ще не один раз вирішити долю цієї війни за незалежність України, і нам треба усі сили сконцентрувати на тому, щоб у цю війну ворог не зміг добитись більше ніяких швидких результатів. Нам потрібно зупинити Путіна, і тоді на довгі дистанції він обов'язково програє так, як він програв у Сирії.

Відповіді на запитання

- На вашу думку, новини про здачу, втечу і загибель Асада - це цирк чи реалії?

- Я не бачив ніяких підтверджень того, що Асад загинув, але росіяни заявили, що вони надали йому притулок у Росії, думаю, що це так і є. В принципі, доля Асада зараз важлива тільки, хіба що, для Путіна. Ну такий сирійський Янукович до Януковича. Вони тепер мають там разом у Москві вечеряти, проводити час і спілкуватись із Путіним, щоб він на них дивився постійно і думав, що на нього чекає самого. Це таке гарне нагадування прибуло до Путіна, до Москви. В 2021 році 95% підтримки на виборах президента Сирії. 78% - явка виборців. Дуже високі цифри. Всі підтримували. Всюди портрети, всюди люблять Асада. І розсипалось без спротиву, просто, як картковий будинок.

- Чи вплине падіння династії Асада на збільшення інтенсивності військових дій на нашій території?

- Не думаю, що це зміниться. Насправді, ми бачимо, що в Сирії перебуває кілька тисяч російських військовослужбовців, але значна частина з них – це персонал авіаційної бази, персонал військово-морських баз. Тобто, це люди, які забезпечували діяльність передовсім інфраструктурних об'єктів. Ми бачимо, що росіяни діяли там на даний момент невеликою кількістю саме бойових підрозділів. Більша частина з них була зосереджена в Україні. Зокрема, бригади спецназу, бригада морської піхоти, які постійно там були, зараз вони всі в повному складі ведуть бої в Україні та на Курщині. І тому я не думаю, що це щось збільшить. Ми бачимо, що кількість озброєнь, яку Росія застосовувала там, ну, основне – це боєприпаси. Я не думаю, що там зараз їх залишилось багато, тому що більшу частину своїх запасів Росія з Сирії не вивезе. І це все залишиться там. Мова зараз просто про евакуацію найбільш цінної бойової техніки і самих людей. Вивезти швидко, бо оскільки Росія до цього не готувалась, і це було неочікувано для росіян, вивезти всі запаси, озброєння, забезпечення, там навіть не те, що всі, більшу частину запасів, навіть частину запасів, озброєння, забезпечення, все, що там набудовано і все, що Росія туди завезла, вони не зможуть просто фізично. Мова про виїзд у них, те, що росіяни пишуть на своїх каналах, йде про найближчий час. Тому я не думаю, що це само по собі вплине на якусь інтенсивність бойових дій в Україні. Тут значно більше сили в Росії вже зараз задіяні, і там якихось таких контингентів, які були більше по складу, ніж те, що є в Росії, їх нема. Того, що там є в Росії, в Сирії, вистачить на деяких ділянках фронту, на одній з ділянок можна поповнити пару дивізій, не більше.

- Чи міг Ізраїль ліквідувати літак Асада?

- Поки що немає жодних доказів того, що він був збитий. Як сильно це впливає на наш фронт? Ну, який буде вплив на наш фронт мати поразка Путіна в Сирії, залежить від нас. Ми, Україна, використаємо цю ситуацію чи ні? Зараз весь світ побачив, що Путін слабкий. Путін не може вирішити ситуацію в Сирії, тому що в нього не вистачає на це ресурсів. Путін не вміє грати вдовгу. Як це використати нам? Якщо Україна зараз побудує лінію оборони адекватно, не так, як зараз, зараз хаос на фронті, хаос зверху, в Києві, хаос там. А на фронті реакція, люди воюють так, як там, в Києві, просто фактично не ухвалюються необхідні рішення по обстановці на фронті, по правильному застосуванню військ, підготовці військ. І військам без твердого централізованого управління зверху вкрай важко.

Війна - це ж не Майдан. Українці сильні в тактиці, в мотивації, в імпровізації, але війна - це боротьба систем. Потрібні системні рішення, потрібно масштабувати успішні рішення. І для цього нам потрібні рішення зверху, їх у нас нема. Тому нам потрібен громадський тиск, щоб Володимир Зеленський і Ставка Верховного Головнокомандувача і Олександр Сирський не на словах, а на ділі, написали для себе на папірці хоча б, попитали людей на фронті, командирів бригад, батальйонів, що таке зараз оборона, як її побудувати, на яких рубежах вона має бути зараз прив'язана до місцевості, як має бути врахований фактор дронів, фактор ураження, розвідки, як має будуватись маневр військ в обороні, врахованість дії військової техніки, людей. І все це треба зробити, це реально. І тоді ми зупинимо Путіна. Тоді, можна буде сказати: Україна використала цю ситуацію. І тоді ми будемо вести перемовини із західним світом про нашу підтримку, США про нашу підтримку, про додаткову фінансову військову підтримку. Не як слабкі люди, які кажуть: "Врятуйте нас, дайте нам ще мільярд, бо у нас зараз все впаде". А як люди, які вже мають певні результати, яких Путін не може перемогти. Це значно більш ефективна і сильна перемовна позиція.

Як це не розуміють Зеленський, Єрмак? Чи не хочуть розуміти? Це просто дивно, чесно кажучи. Або викликає питання до їхньої мотивації у війні. Вони хочуть там грати ролі, виступати десь, світитись поруч із Трампом, просто фотографуватись, бути на відео? Чи вони хочуть врятувати українців від загибелі і перемогти у війні? Інколи здається, що для них це акторство, це взагалі в житті єдина мотивація, яка в них існує.

- Чи буде такий сценарій, як в Афганістані? Чи є шанс на демократію в нової сили?

- Не думаю, що про якусь демократію можна говорити в країні, де така важка війна іде так багато років, там де стільки інтересів різних країн, стільки конфліктів. Це швидко не буде. Я не думаю, що демократія можлива всюди. Для того, щоб суспільство жило демократично і можна було будувати демократичний устрій, є значна кількість вимог, які мають бути реалізовані в суспільстві, в державі. Але я впевнений зараз, що після цього диктаторського мороку, кривавого, який влаштував Асад, звичайно, компромісів і свобод у Сирії стане більше.

- Чи можлива аналогічна ситуація в Україні з обох сторін?

- Я не думаю, що зараз той сценарій, який був реалізований у Сирії, можливий в даний момент в Україні. Що з однієї, що з іншої сторони фронту. Немає передумов. Зараз, фактично, є такий певний позиційний тупик війни. Нема фронту стабільного, але концентрація дронів і високоточних засобів ураження з обох сторін робить неможливими глибокі наступальні операції. І немає краху боєздатності, немає втрати боєздатності з одної чи з іншої сторони фронту.

Для того, щоб ослабити росіян і створилися умови для повторення Балаклійського прориву 2022 року, для цього потрібно вибити боєздатність російських військ. Бо саме через втрату боєздатності і повне знищення резервів, послаблення російських військ, розрідження їхніх бойових порядків, саме через це удари і наступальна операція українська була ефективною. А там, де, як на Херсонщині, прорвати бойові порядки, розгладити російську оборону не вдалося, там не вдався і прорив, який теж намагалися зробити і у вересні, і в жовтні 2022-го. Тому треба розуміти, що для таких успіхів, таких масштабних наступальних дій, глибоких проривів, як ми зараз бачимо в Сирії, ця ситуація має бути підготовлена. Сирійські війська втратили боєздатність значно раніше, ніж почався наступ. Російські війська, іранські війська, які втягнуті зараз у війну з Ізраїлем в Лівані, втратили боєздатність значно раніше. І саме правильно обраний час наступу дозволив досягнути таких блискавичних і раптових для всіх успіхів, і неочікуваних передусім для Росії, для Ірану, які себе позиціонують як такі просто наддержави.

- Після Сирії, які ще є зони впливу РФ, які Росія може втратити таким чином?

- Основне, за що ми боремось, це Україна. Все інше, якщо чесно, мене не сильно цікавить. І про саму Сирію я сьогодні говорю тільки тому, що це для нас демонстрація стратегії. Який вигляд має війна і боротьба з Росією зі сторони, наприклад, іншої гарячої точки? Наскільки ймовірно, що, за прикладом Сирії, підуть інші держави?

- Прокоментуйте, будь ласка, слова Трампа, що ми втратили близько 400 тисяч воїнів та цивільних.

- Трамп заявив, що Росія втратила в Україні 600 тисяч солдатів і що Україна втратила 400 тисяч. Думаю, що, звичайно, оцінка наших втрат, оскільки ми про них знаємо практично все, оцінка наших втрат можлива, якщо рахувати загальні втрати в цілому у війні. Які це втрати? Це і загиблі, на минулому ефірі я казав, що по Збройних силах цифра загиблих зараз офіційно визнана 70 тисяч. і, за даними джерел у Генштабі, і зниклих з безвісті 35, на жаль, українських героїв. І також є втрати у нас важкопораненими, є втрати людей, які втратили здоров'я, оскільки війна йде три роки, і велика кількість людей списуються, і по стану здоров'я також є велика кількість хвороб. Є легкопоранені, які вибувають з ладу, і вони фіксуються як санітарні втрати, але потім частина цих людей знов повертається до армії. І таких людей також велика кількість. Тому, я думаю, що цифра 400 тисяч – це Трамп мав на увазі, звичайно, загалом всю цифру втрат України.

Так само, я думаю, що втрати Росії загалом 600 тисяч, навіть оцінка нашого Генерального штабу, вона більш точна, там, за 700 тисяч російські втрати. Думаю, що просто не всі з цих 700 тисяч, там, 600-700 тисяч, далеко не всі з них загиблі. Дослідження поіменних некрологів, які публікуються в російських соціальних мережах, плюс дані по втратах ПВК "Вагнер", плюс оціночні дані по втратах мобілізованих колишніх громадян України на окупованих територіях, де Росія провела примусову мобілізацію ще на початку 2022 року. Тобто, якщо це все рахувати, то російські цифри вбитими у цій війні з усіх компонентів, особисто те, що я бачу, це зараз приблизно до 200 тисяч. І близько 200 тисяч вбитими, але також у них є величезна кількість людей, які вибули зі складу армії. Тобто, це збройних сил, це величезна кількість поранених, важко поранених, величезна кількість людей, які вибули по пораненнях на тривалий період, по хворобах, списались з армії. Війна для всіх дуже важка. І оскільки у Росії з самого початку війни була значна чисельна перевага над Україною, і Росія наступала і наступає тривалий час, і до своїх людей, до солдатів російські генерали завжди ставляться як до одноразових, яких посилають в один кінець, і вони не можуть повертатись назад, оскільки там просто їх розстріл на місці буде, то, звичайно, втрати Росії в таких умовах значно більші. Звичайно, ми це бачимо по інтернету. Зараз у кожної сторони, у Росії, України, більша частина втрат фіксується дронами, і ми можемо побачити, що кількість уражень дронами, кількість знищених росіян, якщо загально аналізувати основні телеграм-канали, вона значно вища, ніж втрати України на фронті. Тому втрати великі, не можна казати, що України втрати малі, вони великі, але Росія втрачає значно більше, за моїми оцінками це, як мінімум, вдвічі більші втрати Російської Федерації, безповоротні. Це те, що я бачу по аналізу соціальних мереж, по тих даних оціночних втрат, фрагментарних, які мені доступні. Цілком можливо, що втрати Росії значно вищі. У мене поки що немає бази для аналізу, щоб робити такі висновки. Я з повагою ставлюсь до даних Генштабу, тому що в цілому думаю, що порядок втрат, якщо рахувати всі види втрат, яких зазнає Росія, включно з санітарними, він дійсно приблизно такий, як ми бачимо у зведеннях Генштабу. Можливо, навіть трохи більший. У Росії просто втрати не так швидко позначаються.

Хочу нагадати, що кількість населення в Російській Федерації, моб-ресурс, як мінімум в п'ять разів вище за український. Тому, звичайно, те, що для нас важко, Росія, маючи репресивний апарат, може заганяти в армію значно більшу кількість людей. В Росії немає бусифікації, тому що ніхто це не запише. Приходить поліція і пакує.

Там СЗЧ – це такий феномен, який росіяни не оголошують, тому що на цих СЗЧешників у Росії ведеться просто справжнє полювання. Більша частина тих, хто йде в СЗЧ, тікає з армії, потім повертають і направляють в штрафні штурмові підрозділи. Ну і плюс треба розуміти, що в Росії велика кількість депресивних регіонів, де середня зарплата - 300 доларів. І це люди отримують не десь, навіть в селі, де можна займатися сільським господарством, а на Далекому Сході, де вартість життя значно вища того, що ти можеш заробити. Тому люди тікають від цієї безвиході, від російської депресії, від російського свавілля. Їм легко використати все, щоб вербувати за гроші в армію. І зарплата в армії у Росії, і та премія, яку одразу росіяни дають, зараз це 3 мільйони рублів, для Росії це космічні гроші, які 99% росіян ніколи не зможуть заробити в Росії ніяким чином. Тому, звичайно, тих маргіналів, бомжів, зеків, безробітних або малозабезпечених людей, у яких є якісь кредити, якісь проблеми в житті, вони вербують. І потім цих людей перетворюють дуже швидко на гарматне м'ясо з допомогою розстрілів на місці.

- Що скажете про зустріч Зеленського, Трампа і Макрона? Що думаєте?

- Нічого я не думаю. Це протокольні речі, дипломатія. Треба оцінювати результати. Питання в тому, до чого це призводить. Зустрічатись можуть всі. У нас і Янукович колись там зустрічався. Ну і не завжди це добре для нас закінчувалось. Тому подивимося, що буде. Будемо оцінювати не церемонії і протоколи, а реальні події.

- Чому Росія не втрутилась?

- Тому що Росію б'є український народ. Просто українська армія знищує російських окупантів. І всі ресурси Росії, до 50% російського бюджету, зараз державного йде на фінансування війни з Україною. Так, "Орешник" не допоміг.

- Розкажіть, будь ласка, для чого майже на третій рік війни потрібно ТРО? Може краще було всі батальйони ТРО розформувати і бійців перевезти у військові бригади?

- На мій погляд, просто в нас ТРО як доктрини застосування не було ніколи. Практика показує, що ТРО потрібно і зараз. І дуже гостро потрібно. Тому що є необхідність з військовим контингентом, який буде боротися з диверсійно-розвідувальними групами, посилювати підрозділи, які несуть, наприклад, охорону державного кордону. У нас такі функції мала виконувати Нацгвардія, але Нацгвардія зараз застосовується на фронті, боєздатні підрозділи, бригади. Тому, звичайно, нам потрібні резервні формування, які можуть посилювати нашу безпеку і оборону на тих напрямках, де немає масових таких високоінтенсивних бойових дій з використанням загальновійськових формувань. Тобто ТРО потрібно Україні прямо зараз. Потрібно забезпечувати посилення охорони на кордонах України. Потрібно мати резерви для посилення охорони стратегічних об'єктів, тих же мостів, енергомереж. Для цього треба мати якусь військову структуру на місці озброєння, яка на цьому спеціалізується.

І дуже гостра потреба зараз у війні - це протиповітряна оборона, протидронова оборона. Величезна кількість дронів збивається і може збиватись і уражатись із землі. Не тільки зенітними установками, але і розрахунками операторів FPV-дронів. Хто це може робити? Ну, оптимально, щоб це робили війська територіальної оборони, які перебувають у себе вдома, які на цій території, контролюють її, і вони вирішують усі ці питання місцевої і цивільної оборони, допомагають у ліквідації наслідків усіх ударів російських, оскільки вони близько від міст.

Насправді ТРО – це дуже правильна і необхідна доктрина. Але у нас сили ТРО підпорядковані командуванню сухопутних військ. Тобто замість самостійних завдань, важливих завдань, які має виконувати ТРО у себе вдома, у нас це перетворили на резерв третьої черги сухопутних військ. Тому воно використовується виключно як придаток до сухопутних військ. І дійсно тоді виникає питання – ну а якщо це придаток до сухопутних військ? Навіщо військове командування застосовує не озброєні фактично бригади ТРО як сухопутні війська? Я був просто здивований. У нас є ділянки фронту, де бригада ТРО, штаб бригади ТРО керує кількома військовими формуваннями ЗСУ, тобто сухопутних військ, механізованими батальйонами, штурмові батальйони їм придаються. Вони ж до цього не створені, не комплектувалися цим. Виникає питання – навіщо в нас розгорнута така величезна кількість бригад на фронті? У нас що, окопи і посадки тримають штаби? Створена величезна кількість бригад, величезна кількість батальйонів, які на фронті не потрібні, які мають виконувати завдання в тилу, в своїх областях. Але не виконують.

Проблема з організацією і застосуванням військ - не тільки в ТРО. Звичайно, було б розумно тримати ТРО як організовану структуру в тилу, яка займається системно комплектуванням, призовом, підготовкою людей, молодих людей, які мають іти в армію, яких можна призвати одразу, мобілізувати. Допомагає боротися з дронами, організовує ППО, організовує охорону. Велика кількість завдань є для ТРО. Тому, звичайно, ТРО може при цьому виділяти, готувати підрозділи маршове поповнення для комплектування, окремі роти, які спеціально готуються для поповнення або ротації на якийсь період бойових частин, наприклад, у області є бригада ТРО і там же бригада сухопутних військ, механізована. Вони дуже часто перебувають поруч або навіть користуються одним і тим самим полігоном. Ну і дійсно було б логічно, що ці бригади ТРО могли б передавати на деякий час склад того підрозділу, з яким вони співпрацюють, там де є злагодженість, спільна організація, командири знають один одного, на деякий час передавати роти окремі для дій у складі бойових частин. Це був би розумний шлях. Але в Україні обраний інший шлях, коли воюють всі.

Що казати про ТРО, коли у нас бригади Державної служби транспорту застосовуються на фронті. Як піхота. Всі вперед. Якщо ви бригада чи полк чи батальйон, ви всі маєте бути піхотою. А навіщо це? Керівництво не знає.

Насправді у нас повний хаос в управлінні, і тому замість того, щоб організувати єдину систему застосування вогневих і розвідувальних засобів на фронті, єдину організаційну структуру, поставити на якусь ділянку фронту бригади і розгорнути ці бригади в дивізії, щоб вони на своєму напрямку стояли просто і не змінювалися, і просто поповнювати їх піхотою, поповнювати їх тими людьми, давати можливість ротації, це було б ефективно. Але у нас так ніхто не планує, не організовує, не діє, тому що у нас військового планування війни і стратегії війни фактично нема. ТРО – це просто один з прикладів відсутності стратегій, і керівники не знають, що робити. Спочатку посилають все ТРО на фронт, потім виникають проблеми, що там десь якась ДРГ зайшла на якусь територію. Потім виникають проблеми, що літають дрони, нема кому збивати. Ну звичайно, всі ТРО послали на фронт. І взагалі, хто ж це буде робити? Нацгвардію послали на фронт, ТРО послали на фронт, потім беруть, повертають з фронту якісь підрозділи і їм ставлять завдання організовувати там якусь роботу в тилу. Повний хаос. Я тому і кажу про стратегію.

Ми слабкі організаційно. Перевага у Росії в кількості людей, в кількості техніки, боєприпасів і в організації. Вони за рахунок більш системної організації продовжують цей наступ. Чисельність не спрацювала б. У них була перевага в чисельності і в 2022 році. Загальна перевага в чисельності завжди на боці Росії. Завжди. З першого дня війни. Поки ми мобілізовували людей, у них вже кадрова армія наступала. Тобто в кожній ділянці фронту, де вони наступали, у них була значна перевага в кількості. Але це не спрацювало, тому що на той період організаційна і управлінська перевага була на боці України. Зараз ми цю перевагу втратили. В цій стабільній війні позиційній на фронті ми її зараз втратили. І нам потрібно цю перевагу відновити. Для цього потрібна стратегія. Для цього сили ТРО мають займатися завданнями ТРО, а не тримати бригадами-батальйонами ТРО ділянки фронту. Це абсурд. Якби ці батальйони-бригади забезпечувалися озброєнням, компетентними, кваліфікованими командними кадрами, я б ще це зрозумів. Можливо, деякі батальйони ТРО дійсно боєздатні на рівні з сухопутними військами. Але таких дуже небагато. Тому не треба гратися в ці речі. Люди виживають там, де вони мають підтримку, управління, розвідку вогневі засоби. А не просто – а давайте ми на ці ділянки фронту когось іншого поставимо. Ну кого? Ну ТРО. Це абсолютно підхід, який нам спричиняє значні втрати.

Тому це питання якраз про стратегію. Що буде з нами, з нашою війною після поразки Росії в Сирії, визначаємо насамперед ми. Це у нас на фронті, від нас залежить його стабілізація. Не від Трампа, не від Сирії, не від Путіна. Стабілізація нашого фронту – побудова стратегічної оборони. Це виключно наше завдання, наш виклик. Крім нас, ніхто не зробить, не змусить генералів і Зеленського ухвалювати правильні рішення. Це можливо робити виключно за допомогою тиску громадської думки. Ну, для того, в принципі, я з вами спілкуюсь і дуже вдячний всім 2600 спонсорам каналу "Бутусов плюс", які допомагають нам працювати і регулярно з вами бачитись.

Друзі, дякую за ефір в цей такий важливий день сучасної історії. Дякую за ефір і Слава Україні!

«Аргумент» [3]

На цю тему: