Чим загрожує Україні нова морська блокада

Важная новость

Липень та серпень традиційно знаменують в Україні початок жнив. А відтак – і більше зерна, яке потрібно вивозити, із забезпеченням власних потреб у України проблем немає. Зазвичай в ці місяці трейдери активно нарощували свій експорт, а частину залишали у сховищах, аби продати пізніше. Рівно рік тому український агросектор опинився в пастці: збережені на весну залишки не могли вивезти через російську агресію, аж тут розпочалися нові жнива. Зрештою, на липень Україна мала понад 20 млн тонн непроекспортованого врожаю минулого сезону, а вивозити могла в кращому випадку 3 млн тонн на місяць. Ситуацію врятувала "зернова ініціатива", яка попри песимістичні очікування запрацювала 1 серпня торік. Відтоді морем поставили понад 30 млн тонн врожаю.

Пройшов рівно рік. І схоже, що після неодноразових маніпуляцій РФ щодо нібито кінця "зерновій ініціативі", росіяни дійсно вирішили викреслити себе з цієї угоди. Але й сюрпризом це не стало. Проте нинішня ситуація в Україні відрізняється від торішньої. Про це йдеться у статті видання Економічна правда [2].

"Світ став менш чутливим до України"

"У США ми вже спостерігаємо стрибок цін на пшеницю сьогодні вранці", – заявив Генсек ООН Антоніу Гутерріш у понеділок, засуджуючи рішення РФ зупинити свої безпекові гарантії для "зернової ініціативи". В ООН наголошують, що від українського збіжжя залежать тисячі людей у бідних країнах.

Дійсно, через відсутність українського експорту торік ціни на пшеницю [3] та кукурудзу [4] підскочили на сотні доларів, чим не лише фізично позбавили українського продовольства споживачів у країнах Африки та Азії, але й можливості доступно їх купувати деінде.

Але є проблема – попри те, що після заяви росіян ціни на зернові у світі зросли на 3-4%, вже за декілька годин вони повернулися до своїх відносно стабільних значень.

Річ у тім, що за останні півтора року Росія працювала над тим, аби відібрати ключові українські ринки.

Як раніше писала ЕП, російські експортери перехоплювали українські контракти, поки Чорне море було заблоковано, і навіть після початку роботи коридору Україна не змогла повернути собі всіх покупців, передусім, у Єгипті. Через простій суден в очікуванні на інспекцію у Стамбулі фрахтувальники розривали свої контракти, а покупці відмовлялись від вантажів.

"На світовому ринку вже немає такої великої реакції (на заяву РФ про вихід з "зернової угоди"), оскільки ми зменшуємо свою роль на ньому. Торік ми виробили зерна на 30 мільйонів тонн менше. Цього року врожай буде під 60 мільйонів тонн, тобто набагато менше. Відповідно, і наша роль набагато менша, і чутливість до нас також набагато менша, ніж це було раніше", – пояснює засновник "Агроцентру" Київської школи економіки Олег Нів’євський.

До того ж за рахунок інших експортерів, наприклад Бразилії, цьогоріч у світі вже не очікують великого дефіциту зернових.

Раніше очільник Міністерства закордонних справ Дмитро Кулеба називав причину, через яку РФ пішла на "зернову ініціативу" – політична підтримка країн Африки. Замінивши українських постачальників на цьому ринку, агресор зробив так, аби ці країни меншою мірою залежали від продовольства з України.

Нів’євський вказує на те, що відсутність "зернової угоди" в тому вигляді, якому вона працювала, може позитивно вплинути на інвестиції в інші експортні шляхи. Дотепер, маючи варіант експорту морем, ринок стримано вкладав кошти в перевалку на залізниці. Тепер же його учасникам доведеться активніше працювати над забезпеченням альтернативних шляхів.

Краще, ніж торік

В Україні вже розпочалися жнива, у ході яких зібрали понад 2 млн тонн зернових. Разом із тим, кампанія розпочалася і в Євросоюзі, тож західні порти будуть завантажені своїм власним зерном, з дуже обмеженими можливостями для експорту українського. Не дивно, що Росія вирішила вийти із "зернової угоди" саме зараз.

Проте нинішня ситуація в Україні відрізняється від торішньої.

По-перше, через бойові дії та окупацію частини територій, врожаї минулого сезону були значно меншими за рекордні 2021 року. Відповідно, зараз на ринку залишається всього 9 млн тонн перехідних залишків зерна, недоекспортованих минулого сезону. Місця для них достатньо. За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, потужностей вистачає для зберігання 44 млн тонн збіжжя.

По-друге, потужності залізниці, автотранспорту та дунайських портів за рік суттєво зросли. Залізниця може возити понад 1 млн тонн зерна на місяць, автівки – понад 600 тис тонн. Дунайські порти вже експортують понад 2 млн тонн за місяць, і можуть вийти на показник у 3 млн тонн: за словами голови Української зернової асоціації Миколи Горбачьова [5], Україна домовилася з Румунією про збільшення кількості лоцманів на каналі Суліна та цілодобову роботу починаючи з серпня.

Таким чином, якщо у 2022 році всіма трьома шляхами щомісяця вдавалося вивозити лише 2 млн тонн збіжжя, то зараз суходіл та Дунай може забезпечити експорт близько 5 млн тонн.

Паралельно у Міністерстві відновлення працюють над тим, аби домовитися з Єврокомісією та Румунією про рейдові перевалки в українських та румунських територіальних водах, де глибина дозволяє обробляти судна тоннажністю понад 100 тис тонн, додає Горбачьов в інтерв’ю Latifundist [5].

Таким чином, зараз до морської блокади Україна підійшла з кращими вихідними даними, ніж торік. Відтак опитані ЕП експерти сходяться на тому, що катастрофи з припиненням дії "зернової угоди" не станеться.

Проте море залишається критично важливим для роботи вітчизняного ринку з наступних причин.

По-перше, ані залізниця, ані Дунай не можуть зрівнятися обсягами перевезення морем. Наприклад, 3-го червня з порту Чорноморськ вийшло судно KYDONIA. Це судно під грецьким прапором доправить до Китаю майже 76 тис тонн кукурудзи. Два тижні потому з порту Рені відправилось судно Blue Gate, яке завантажили на рекордні для порту 15 тис тонн. Тобто одне "морське" судно дорівнює п’ятьом "річковим".

По-друге, море – найдешевший транспортний шлях. Великі обсяги експорту дозволяють зменшити вартість логістики на тонні, і навіть з простоями у чергах на Босфорі море залишалося значно дешевшим за Дунайські порти, а тим паче – залізницю чи автотранспорт. Що дорожча логістика, тим менше коштів отримують аграрії, і тим менше ресурсів на наступну сівбу у них залишається.

Через обмежену роботу морських портів Україна недоекспортувала 25 млн тонн продукції. Неможливість отримати прибутки від експорту мають прямі наслідки для майбутнього агроринку, адже це означає відсутність коштів на добрива, насіння, обладнання та оплату праці в наступному сезоні.

Без морського коридору фермери матимуть ще менше можливостей фінансувати свою роботу у майбутньому, і за словами Нів’євського, наступний маркетинговий рік може бути ще гіршим за цьогорічний.

Без Росії

Розмови про вільне судноплавство у Чорному морі ходили ще до того, як запрацював "зерновий коридор", та лише в останні місяці ці розмови вийшли у публічну площину у заяви українських посадовців.

"Навіть без РФ треба робити все, щоб ми могли використовувати цей чорноморський коридор. Ми не боїмося. До нас звернулися компанії, які є власниками кораблів. Вони сказали, що вони готові, якщо Україна відпустить, а Туреччина буде пропускати, – то всі готові продовжувати постачання зерна", – заявив президент Володимир Зеленський.

Головна проблема полягає в тому, що судно не зайде в українські порти без страхування. Дотепер зернова угода була єдиним міжнародним документом, який містив бодай якісь гарантії безпеки суден.

Горбачьов каже, що морське судноплавство без гарантій Росії може бути реалістичним варіантом, якщо Збройні сили зможуть забезпечити його безпеку. Під безпекою йдеться про три виміри: ймовірні обстріли Росією самих суден, мінна небезпека та ворожі обстріли українських морських портів.

"І ось тут страховики будуть ці ризики зважувати. На мій погляд і те, що я чую і бачу від учасників ринку, багато чого буде залежати навіть не стільки від ООН, скільки від Туреччини. А також від інших країн, зокрема Болгарії та Румунії, які є членами НАТО, і які можуть під різними приводами забезпечити безпеку цього зернового коридору", – вважає Артем Волков, очільник практики морського права в юридичній фірмі "АНК".

На думку Волкова, нанесення Росією ракетних ударів по іноземним суднам є малоймовірним. Проте агресор може наносити ракетні удари по терміналах, де будуть стояти судна, або створювати мінну небезпеку.

Теза про те, що у подальшій роботі українських портів чимало залежить саме від Туреччини, неодноразово повторювалася різними співрозмовниками ЕП.

По-перше, Туреччина є членом НАТО, і при цьому підтримує дипломатичні відносини як з Україною, так і з РФ. По-друге, Туреччина є одним з найбільших бенефіціарів роботи "зернової ініціативи": країна отримує портові збори від проходження суден через Босфор, а також протягом останнього року спрямовувала чималу частку свого флоту в українські морські порти.

Разом країни можуть створити такі альтернативні маршрути руху суден, аби він йшов максимально близько до берега (як це було ще до початку великої війни, коли РФ розпочала "навчання" у Чорному та Азовському морях), а також забезпечити супровід суден мінними тральщиками.

Наразі у допомогу ринку українська влада передбачила гарантійний фонд розміром 20 млрд грн (близько 500 млн дол) для власників суден у разі, якщо вони отримають пошкодження у ході перебування у територіальному морі України. За умови, що одне судно може коштувати близько 10-20 млн дол, каже Волков, такої суми має бути достатньо для покриття порядка 25-30 суден у випадку їхнього повного знищення.

У підсумку, морське судноплавство теоретично можливе без участі Росії за низки умов, досягнути яких буде непросто. Передусім – політичної згоди країн-партнерів, зокрема Туреччини, та довіри страховиків до такої конфігурації безпекових гарантій.

Та наразі Україна продовжує сподіватися на продовження "зернової ініціативи", а президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган покладається на чергову спробу домовитися про це з росіянами.

«Аргумент» [6]

На цю тему: