Корупція у 2023 році — це фактична крадіжка західних грошей. Чи дозволить собі Банкова в цих умовах атаки на НАБУ і САП?

Про це йдеться у статті видання ZN.UA [2].

Наступного року за результатами боротьби української влади з корупцією буде прискіпливо спостерігати увесь західний світ. Бо 60% національного бюджету — це підтримка союзників, а точніше, гроші платників податків західних країн. Протягом року цей відсоток збільшуватиметься. І без цих грошей ми програємо війну. Все гранично просто.

Той, хто зараз краде державні гроші, — внутрішній ворог країни. І поводитися з таким треба відповідно.

Запитання: чи крадуть? Так, крадуть. Це видно на прикладі окремих закупівель. Чи це вертикально побудована схема, організована вищим політичним керівництвом? Ні, не схоже.

Радше, це окремі персонажі ніяк не нажеруться. І байдуже, чи розуміють вони наслідки своїх дій або ж їм на ці наслідки начхати. Будь-який більш-менш значущий корупційний скандал, який потрапить у глобальні медіа, може стати для нас катастрофою. Нам просто перестануть давати гроші.

Володимир Зеленський розуміє катастрофічність наслідків від будь-якого гучного корупційного скандалу, тож, схоже, стримує ненажерливу частину свого оточення.

Водночас ані президент, ані суспільство не можуть гарантувати, що топ-чиновники не побудують під час війни нового схематозу. Бо ми просто не маємо можливості їх перевірити.

Після 24 лютого влада закрила доступ до ключових реєстрів, інформація з яких була основою всіх розслідувань корупції.

Недоброчесні судді нікуди не поділися, проте з реєстру почали зникати [3] деякі з їхніх рішень та інші важливі дані. Загалом із публічного доступу вже вилучили більш як мільйон рішень судів, а нові майже не публікуються.

Ще більше заважає контролю над чиновниками закритий реєстр декларацій. У перші місяці війни рішення повністю відрубати доступ до нього, мабуть, мало сенс.

Та чи треба ховати декларації зараз? Велике запитання. Закриті декларації топ-посадовців точно не наближають нашої перемоги. Адже мова про тих, хто вже зараз спокійно сидить на Банковій та околицях, а не про регіональних посадовців в окупованих областях і військових. Для останніх 100% мають бути винятки, бо просто не маємо морального права відволікати їх від того, що відбувається на фронті.

Однак декларації не просто сховали. Народні депутати дозволили собі та іншим їх узагалі не подавати навіть у закритий реєстр. Бо немає декларацій — немає й покарання за брехню в них. Зручно ж, правда?

Саме тому відновлення декларування чиновників і відкриття доступу до ключових державних реєстрів — одне з головних завдань наступного року.

Проте найважливішим антикорупційним боєм стане захист НАБУ, САП і ВАКС.

Завдяки призначенню Олександра Клименка на посаду керівника САП це відомство лише за кілька останніх місяців показало справді вражаючі результати:

• відновили справу «Роттердам+» і пред’явили 15 нових підозр у ній;
• повідомили про підозри у справах «Укрнафти» та «Центренерго», на схемах з якими заробляли фірми з орбіти Коломойського. До речі, у самого олігарха пройшли обшуки, і він щонайменше двічі ходив на допит до НАБУ, а ВАКС заарештував 657 млн грн на рахунках пов'язаної з його структурами компанії;
• викрили злочинну організацію в Одесі, яку очолювали місцеві ділки Кауфман і Борухович і до схем якої були залучені три заступники мера Одеси. Сам Труханов наразі проходить як свідок, але вже їздить на допити в НАБУ;
• передали в суд справи щодо нардепів Трухіна, Кузьміних, Колісник, Волинця та Камельчука;
• провели обшуки в кабінеті голови Дніпропетровської ОВА Валентина Резніченка та низці департаментів щодо махінацій на тендерах;
• викрили екснардепа Максима Микитася на спробі дати рекордний хабар у 22 млн євро;
• свої підозри отримали колишній голова ДФС Роман Насіров, агробарон Олег Бахматюк, екскерівник НБУ Кирило Шевченко та екснардеп Олександр Грановський;
• до суду також скерували довгоочікувану справу щодо «Межигір'я» за обвинуваченням Віктора Януковича та його сина.

Недоброчесна частина Банкової та її «слуги» чудово розуміють, що це лише початок. Тож питанням виживання для них стає знищення або хоча б нейтралізація антикорупційних органів.

Для цього корупціонери з влади можуть спробувати звільнити Олександра Клименка. Зробити це зараз дуже легко. Для цього необхідне лише рішення підконтрольної генпрокурору дисциплінарної комісії та наказ Андрія Костіна.

Якщо влада на таке наважиться, то це стане кінцем ефективності НАБУ і САП. Обов’язки головного антикорпрокурора у цьому разі почнуть виконувати сам Костін і поточний заступник Клименка Андрій Синюк, якого Олег Татаров і Ко пропихали на посаду керівника САП.

Якщо звільнити Клименка не вдасться, корупціонери спробують надати право генпрокурору, СБУ, ДБР чи Печерському суду забирати в НАБУ справи. Власне, десь у такий спосіб Банкова врятувала від тюрми Татарова. Тоді вони зробили це цілком незаконно. Тепер спробують через Раду легалізувати схему змінами до закону.

Наше як суспільства головне завдання — не лише відбити ці атаки, а й завдяки змінам до закону убезпечити керівника САП і всіх його наступників від політичного звільнення. Маємо загалом захистити НАБУ/САП/ВАКС, їхні повноваження та ключових людей. Переконаний, що західні партнери будуть нашими союзниками у цій справі. Ті самі західні партнери, без грошей і зброї яких наша перемога над Росією не є можливою.

Інший внутрішній фронт — судова реформа. Повне перезавантаження ключових судових органів — Вищої ради правосуддя (ВРП) і Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС), яке ми розпочали ще 2021 року, стало одним із основних аргументів на користь надання нам статусу кандидата в ЄС. Від якості та успішності імплементації цієї реформи залежить, чи почнуться переговори про членство. І тут на нас чекає ще один бій. Уже у січні відбудеться з’їзд суддів, на якому судді мають обрати вісім членів ВРП, — без цього орган не зможе відновити свою роботу.

Однак у судової мафії зовсім інші плани — вони у відновленні роботи ВРП не зацікавлені. Передусім тому, що більшість їхніх ставлеників не змогли пройти Етичну раду.

Якщо судовій мафії таки вдасться заблокувати призначення нових членів ВРП, це забере у нас іще пів року, а то й рік як мінімум. А ми не можемо дозволити собі такої розкоші, бо ВРП — це єдиний орган, який може звільнити чи бодай відсторонити від посади суддю-колаборанта, призначити або перевести суддів туди, де їх критично бракує, або ж покарати суддю за дисциплінарні порушення.

На початку 2023-го на нас також чекає гаряча фаза конкурсу до ВККС. Нещодавно конкурсна комісія оголосила перелік із 64 кандидатів, що відібрані до наступного етапу та мають пройти співбесіди. Ми дещо розчарувалися, побачивши в цьому переліку деякі прізвища, втім, сподіваємося, що члени комісії докладуть зусиль, аби відрізнити зерно від полови, та рекомендують до призначення найкращих, яких на конкурсі достатньо. Ми їм у цьому всіляко допомагатимемо.

***

Отже, я почав цю статтю з того, що ми не бачимо прикладів системної корупції. Такої, яка організована першими особами держави і яка вимиває величезні потоки бюджетних коштів.

Водночас ми бачимо дедалі більше ознак підготовки до запровадження таких схем на повоєнний період. Частина політикуму вже зараз готується шакалити на грошах, які Захід виділить на відбудову України.

Як тільки цих спроб стане непристойно багато, нам доведеться зупиняти їх у публічний спосіб. Велике прохання до влади: не доводьте ситуацію до цього. От саме це зараз точно не на часі…

Тепер уявімо, що війну ми виграємо в 2023 році. І гроші, про які йдеться, одразу зайдуть в Україну.

Заходитимуть вони, очевидно, частинами. Будь-яка спроба їх украсти призведе лише до одного — ми не отримаємо наступних траншів. Жодна країна не даватиме податків своїх громадян у руки владі, яка їх крастиме.

Тож навіть коли НАБУ дожене покидьків, нам від цього краще не буде, — гроші на відбудову ми вже втратимо. Це саме той випадок, коли набагато важливіше не допустити злочину, ніж потім покарати за нього.

Єдиний спосіб уникнути цього сценарію — позбавити владу будь-якого впливу на визначення підрядників, які ці гроші будуть освоювати. Безперечно, влада повинна визначити, що будувати, але не те, хто це робитиме.

Гроші, які Захід та інші партнери даватимуть на повоєнну відбудову, не мають напряму потрапляти до загального бюджету або будь-якого підконтрольного владі фонду. Вони можуть надходити через спеціальні програми Світового банку чи МВФ або через спеціально створений для цього фонд під контролем самих донорів.

Я далекий від думки, що в такому разі корупції точно не буде. Але вона не буде нашою проблемою. Якщо там спробують вкрасти і це викриється (а викриється точно), нам начхати — на кількість грошей для України це ніяк не впливатиме.

І самообманом є думка, що якісь IT-інструменти вбережуть ці гроші від розкрадання. Допоможуть побачити корупцію — так, запобігти крадіжкам — точно ні.

Картель «Великого будівництва», нагадаю, пиляв наші податки через систему Prozorro. Остання, безперечно, є найкращим ІТ-рішенням у системі закупівель. І що, сильно це допомогло? Отож.

Підсумовуючи. Посадовці, які під час війни крадуть, — внутрішні вороги, бо ставлять під загрозу необхідну країні західну підтримку. Наступного року вони ж докладуть усіх зусиль, щоб знищити НАБУ/САП. Ці ж люди блокуватимуть відновлення електронного декларування та доступу до держреєстрів. Судова мафія спробує заблокувати запуск оновленої Вищої ради правосуддя.

З гарного — нічого в них не вийде. З тієї простої причини, що і для нас, і для західних партнерів їхні плани є очевидними. Ми точно розуміємо, як будемо їм протидіяти. І точно знаємо, на якому саме смітнику історії ці люди закінчать. Ви вже вибачте мою мову ворожнечі, час, знаєте, такий.

Фото: Depositphotos / IgorVetushko

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• «Велика корупція» повертається. Схема корупційної удавки яку продавили «Слуги народу» в передчутті «Великої відбудови» [5]
• Корупція в судах та медзакладах допомогла екснардепові Сольвару уникнути в’язниці [6]
• "Від роботи БЕБ і митниці дохідна частина бюджету дуже сильно "провисає" - Олександр Лємєнов [7]
• Як українці бачать свою державу після війни? – дослідження [8]