Історія з реального життя. Софія Закарлюк разом із чоловіком і сином тимчасово переїхали до Вінниці вже після того, як ЗСУ вигнали ворога з Херсона. Під час окупації родина боялася залишати дім, адже росіяни заселялися в порожні квартири цивільних. Крім того, Софія з чоловіком мали торгову точку з годинниками у торговельному центрі «Фабрика». Але у березні 2022 року туди влучив снаряд, унаслідок чого почалася пожежа, якої російські військові не дали загасити.

Частина товару згоріла, решту розікрали мародери. Залишки подружжя продавали на стихійних ринках, яких на момент окупації в місті було чимало. Але товар закінчився й грошові запаси теж, тому прийняли рішення тимчасово переїхати до Вінниці. Наразі родина в пошуках нової роботи, проте стабільно одержує фінансову допомогу від держави як ВПО. Тепер важливий нюанс: удома такої можливості у херсонців немає, адже цивільні, які залишаються в деокупованих містах і селах або ж повертаються туди, втрачають можливість отримувати виплати ВПО.

Згідно із законом удома жителі перестають бути внутрішньо переміщеними особами, незважаючи на те, що людям елементарно немає за що жити точно так само, як і на чужині. Так, у звільненому Херсоні та області бракує робочих місць, чимало підприємств зруйновано і їх продовжують руйнувати росіяни внаслідок регулярних обстрілів з окупованого ними лівого берега. Ворог щодня б’є по житлових кварталах Херсона та населених пунктах, що розташовані вздовж річки Дніпро. Рятувальники по кілька разів на день виїжджають на ліквідацію пожеж. А у багатьох звільнених селах досі частина території замінована, не відновлене електро- та водопостачання. Умови, м’яко кажучи, не найкращі.

Депутат Херсонської облради Сергій Хлань повідомив, що понад 10 тисяч жителів правобережжя залишили дім уже після деокупації. Попри все, Херсон та область потрібно відбудовувати, але як заохотити херсонців повернутися в зруйновані міста?

Один із методів мотивації — надати людям системну фінансову допомогу від держави, принаймні на якийсь час, поки правий берег відновлюється після дев'ятимісячної російської окупації. Або хоча б тимчасово не забирати виплат для ВПО у людей, що їдуть додому.

Звичайно, якби місцеві жителі мали стабільну роботу вдома, їм не знадобилася б грошова підтримка від держави. Але поки правобережжя щодня потерпатиме від обстрілів, підприємства не зможуть повністю функціонувати й надавати робочі місця. От і виходить, що в цій ситуації для когось 2 тис. грн ВПО-виплат — єдиний спосіб вижити, тому люди, на жаль, обирають життя десь далеко, але не вдома.

Щоправда, одразу після деокупації жителям Херсона виділили кілька одноразових соцвиплат від держави та міжнародних партнерів: 1200 грн від Товариства Червоного Хреста України (виплачує «Укрпошта»), а також 2200 грн допомоги від Міжнародної організації з міграції, яку виплачують протягом трьох місяців або ж одноразовим платежем у розмірі 6600 грн. Але через те, що вони одноразові, херсонці не можуть забезпечити всі свої базові потреби, враховуючи шалене зростання цін.

Повернутися, щоб знову«виїхати»?

Консультант з питань отримання грошової допомоги Мінінтеграції розказав ZN.UA, яким чином сьогодні херсонці та жителі інших деокупованих міст, що повернулися додому, теж можуть отримувати системну допомогу. Для цього, виявляється, їм слід повернути собі статус ВПО...

А для цього вони мусять знову (сподіваємося, що цього разу вже тимчасово) залишити місто, де прописані, й виїхати, наприклад, у сусіднє село або область. Там цивільні мають підтвердити статус ВПО через «Дію» або ж звернутися до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Погодьтеся, дещо дивний підхід: їхати додому, щоб знову залишити свою домівку...

Відповідно, таке ноу-хау не всім підходить, тому українці з деокупованих територій здебільшого не зацікавлені повертатися в рідні міста, бо втрачають гроші. Тому міста, зокрема Херсон, замість того, щоб оживати, навпаки, пустішають. Дивна ситуація, чи не правда? Українці продовжують поневірятися по родичах, чужих містах, бо вдома вони не заслужили на допомогу. І не мають роботи. До речі, саме непрацевлаштовані українці їдуть за кордон у пошуках кращого життя.

«Ми з Херсонщини, наш дім розбомбили. Ми одразу подали заявку про це в «Дію», але поки треба чекати. Виплат нам не вистачало, бо ми орендували ще й двокімнатну квартиру в Вінниці, тому часто вибирали: заплатити за оренду або купити продукти. Роботу знайти дуже складно. Не завжди хочуть брати переселенців. Тому із сім’єю поїхали в Ірландію», — розказує жителька села Чкалове, що на правобережній Херсонщині.

І таких людей дуже багато. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець 1 грудня 2022 року повідомив, що від початку повномасштабної війни з України виїхало понад 14,5 мільйона громадян. І маємо добряче думати над тим, як зупинити цей міграційний процес, а ще про те, як заохотити українців, котрі вже певний час проживають за кордоном, повернутися на Батьківщину.

Мрії й реальність

Звичайно, якщо ми порівняємо соцпакет у Європі та Україні, побачимо значну різницю: в Європі акцент на безоплатне житло та виплати, в Україні — на їжу та одяг. Для переселенців, які жаліються на нестачу виплат в Україні, це шанс, оскільки багатьом складно знайти роботу навіть у більш безпечних містах.

До речі, на сайті офісу президента було зареєстровано петицію про підвищення виплат для ВПО на зимовий період з 2 тис. до 5 тис. грн, але її не розглянули через недостатню кількість голосів (набрала 9778 із 25 000 необхідних).

Сьогодні опублікували чергову петицію «Збільшення виплат для ВПО до 3000–4000 грн». На момент написання статті вона отримала лише 1221 голос. Щоправда, ще є понад місяць, аби долучитися.

Виходить, що самі ж ВПО, яких сьогодні в Україні, за даними Мінінтеграції, 8 мільйонів і які не проти, аби їм збільшили обсяг виплат, петиції не підписують. Хоча спасіння потопельників, як відомо, справа передусім самих потопельників.

Дехто аргументує, що навіть не знав про існування такої петиції, але цілком можливо, що більшість людей просто не вірять у позитивний результат від неї. Адже якщо петиція й набере необхідну кількість голосів, це однаково не дає стовідсоткової гарантії, що її затвердять. Не секрет, що державі дуже бракує коштів у бюджеті, який значною мірою залежить від міжнародної фінансової допомоги.

Проте є й українці, які повертаються додому, попри все. Жителька Херсона Олена Кузьменюк прожила пів року під окупацією, коли ситуація загострилася, тимчасово емігрувала в Німеччину. Жінка повернулася майже одразу після звільнення правобережжя. Вдома її чекав чоловік. Через постійні обстріли вони не працюють, отримали допомогу від ООН і тепер живуть на відкладені гроші. Виїжджати не хочуть, кажуть, що це їхній дім, і хто як не вони будуть його відбудовувати. Разом волонтерять і дивляться за будинками своїх дітей.

Сьогодні таке не всім до снаги. І наше завдання — підтримати українців якщо не робочими місцями, то бодай скромними виплатами, навіть попри брак коштів. Не така вже й висока та ціна, особливо якщо це заохотить й інших повернутися додому, самому стати на ноги і взятися за відбудову рідного міста. Адже чимало цивільних хоч і мріють про це, не можуть наважитися, бо залежні від виплат.

Фото: Getty Images

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• В Україні 7 млн незареєстрованих переселенців - Верещук [4]
• Рік великої війни України проти російських загарбників у 10 цифрах [5]
• Як російські окупанти руйнують медичну систему України [6]