Перед другими роковинами з Дня теракту в Оленівці, родини з ГО «Спільнота Оленівки» мали змогу зустрітися з очільником ГУР, Кирилом Будановим. Це була друга зустріч, уперше Кирило Олексійович зустрівся з родинами 9 січня 2024 року разом з Андрієм Єрмаком. Між цими розмовами минуло пів року, і родини прийшли з питаннями: що вдалося зробити за цей час? чому «Азов» взагалі не обмінюють понад рік? яка ситуація з пораненими під час теракту?

Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими 9.01.2024

Окрім питань, представниці ГО «Спільнота Оленівки» на самому початку зустрічі озвучили свою ініціативу про створення окремої переговорної групи щодо звільнення Маріупольського гарнізону. У цю групу мали б увійти всі ті люди, котрі домовлялися про вихід військових з Азовсталі, принаймні весь склад з української сторони. На дану ініціативу ми отримали у відповідь тверде «НІ». Без конкретних пояснень ідея була відхилена. Нам не зрозуміло, чому люди, які виводили наших рідних у полон, сьогодні відсторонені від процесу їх порятунку.

На питання «Чому Азов не обмінюють?» відповідь «Це позиція рф, без пояснень». Родини із цим не погоджуються, бо обміни Азовців раніше вже були, тим паче багато людей повернули саме з офіцерського складу; країна показала, що їх можливо повертати, тому ми вважаємо, що дійсні причини нам не назвали.

У питанні теракту в Оленівці досі немає розуміння, хто і для чого це зробив, принаймні нам не розповіли цього. Хронологія інтерв’ю з полоненими, починаючи з моменту виходу в полон, свідчила про те, що росіяни щось готують. Усім відомо, що після теракту було багато жертв та важкопоранених, ми задавали питання стосовно їхнього обміну, адже ці люди потребують належної медичної допомоги. Відповіді просто приголомшили: «МИ нікого не виділяємо, усі громадяни України, всіх треба повертати». Такі відповіді неможливо слухати тим, хто два роки тому ледве не втратив своїх близьких в Оленівці. За свідченнями колишніх полонених, теракт в Оленівці був наче пекло на Землі. Але як ми бачимо, замість поранених повертають зрадників, які здавалися в полон на початку повномасштабного вторгнення, а потім ще й катували Азовців у колонії замість наглядачів.

Говорячи про військовополонених, важкопоранених та поранених під час теракту, перш за все ми говоримо про людей, яких навмисно хотіли вбити й близько 50 вбили в полоні, інших скалічили. Військові дають свідчення про те, як люди горіли живцем, стікали кров’ю, кожне тіло пронизане осколками. Як свідомі громадяни України, ми закликаємо владу обміняти цих 120 бійців, щоб хоч зараз вони змогли отримати належну медичну допомогу.

Коли мова пішла про те, що Україна повертає додому дезертирів та зрадників, нам сказали, що держава повертає «громадян України». Так от, суспільство має знати, що рф не просто так віддала «використаних» зрадників, а відбувся рівноцінний обмін. Ні для кого не секрет, що українців у полоні набагато більше ніж росіян у нас. Що ж тоді відбувається?

ГО «Спільнота Оленівки» запропонувала обмінювати агентів кремля з упц мп на захисників Маріуполя. Ця ідея також була відхилена, мовляв, що вони не цікавлять рф взагалі. Натомість ми всі знаємо, що 22 червня 2024 року відбулася передача Іонафана, хоча нам так само говорили про те, що вони рф не потрібні. Після цього ми запропонували зробити запис В’ячеслава Богуслаєва, де він просить обміняти його на українських полонених. Цю ініціативу сприйняли скептично, але ми чекаємо дій від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та СБУ.

Ця зустріч була для всіх приголомшливою, люди нарешті почали чути та бачити правду, ту правду, яку не насмілились сказати на самому початку полону наших рідних та назвали це евакуацією.

Порада для ГО «Спільнота Оленівки» була просто чекати. Велике питання в тому, «скільки чекати?» і «хто дочекається?».

Ми довго думали, чи варто взагалі українському народу говорити про цю зустріч, але вирішальним кроком стала промова Азовців на Майдані 28 липня. Ми вперше одностайно відчули підтримку від побратимів наших рідних і всі зрозуміли патовість ситуації, в якій опинилися полонені захисники Маріуполя.

ГО «Спільнота Оленівки» підтримує кожне слово Калини та Доцента й наголошуємо, що відтепер кожна наша ініціатива буде публічною. Тому що ці ідеї працюють, але чомусь не для полонених Азовців. Мовчки ми чекали обмінів Азову понад два роки, весь цей час нам казали «чекайте робота ведеться», очікування перетнуло межу терпіння. Якщо б обміни були неможливі, вони б не відбувалися. Ми чекаємо на реальні дії, поранені в Оленівці мають бути негайно повернені до України живі!

(Джерело [2]).

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• В. о. командира "Азову" Микита Надточій: В Оленівці росіяни, скоріше за все, спрацювали "Шмєлями" [4]
• Промова українського правозахисника і військовополоненого Максима Буткевича в російському суді: «Злочини максимально суперечать цінностям, яких я дотримуюся» [5]
• Як російські загарбники шокували своїми звірствами в Україні навіть ОБСЄ [6]