Уряд Бориса Джонсона нарешті звалився. Протягом кількох місяців прем'єр-міністр Великої Британії викручувався з одного скандалу за іншим. Тепер, безповоротно знехтуваний власними депутатами, він визнав, що його прем'єрство закінчилося.

Він попросив залишитися до осені, але має негайно піти, пише [2] The Economist.

Джонсона занапастила власна нечесність, тому деякі можуть дійти висновку, що простої зміни керівництва буде достатньо, щоб повернути Британію в потрібне русло. Якби тільки це. Хоча відбитки пальців Джонсона всюди в сьогоднішньому безладді в країні, проблеми криються глибше, ніж в одній фігурі. Якщо правляча Консервативна партія не набереться мужності, щоб протистояти цьому факту, багато соціальних і економічних труднощів Великобританії лише посиляться.

До кінця Джонсон відчайдушно чіплявся за владу, стверджуючи, що він отримав прямий мандат від народу. Це завжди було неправдою: його легітимність походила від парламенту. Подібно до колишнього президента Америки Дональда Трампа, чим більше він тримався за владу, тим більше він позбавляв себе права обіймати посаду. Ідучи з уряду, Джонсон продемонстрував безпідставну зневагу до інтересів своєї партії та нації.

Хоча на розв'язку пішли майже два болючі дні, його доля була вирішена 5 липня, коли у відставку пішли два міністри кабінету. Каталізатором стала поведінка заступника голови його партії, якого двоє чоловіків звинуватили у сексуальному домаганні у стані алкогольного сп'яніння. Даунінг-стріт збрехала про те, що прем'єр-міністр не знав про це і відправила міністрів повторити цю брехню — так само як це було місяцями раніше щодо незаконних вечірок під час пандемії.

Зневірившись від чергового скандалу, понад 50 держслужбовців — міністрів та їхніх помічників приєдналися до масового відходу. Зрештою, в уряді виявилося так багато вакансій, що він більше не міг функціонувати — це одна з причин, через яку Джонсону не слід залишатися на посаді.

Партія сподіватиметься, що її агонія добігає кінця. Але це залежить від того, чи вивчать вони правильні уроки з провалу Джонсона. Характер політики Джонсона відкидає ідею у тому, що управляти означає обирати. Йому не вистачало моральних сил, щоб приймати важкі рішення для національного блага, якщо це загрожувало його власною популярністю. Йому також не вистачало сталості та розуміння деталей, щоб доводити політику до кінця. І він упивався зневажанням правил і умовностей. В основі його стилю лежала непохитна віра у свою здатність виплутуватися з колотнеч, переплітаючи слова. Опинившись у кутку, містер Джонсон зачаровував, вичікував, ухилявся і відверто брехав. Іноді навіть вибачався.

Внаслідок цього, яскраві моменти в його послужному списку, такі як закупівля вакцини проти COVID-19 та підтримка України, затьмарили скандали в інших місцях. За драмою, що розгортається, була порожнеча там, де мало бути видіння. Кризи не відволікали увагу від діяльності уряду: вони ставали справою уряду. У міру зростання скандалів зростала й брехня. Зрештою більше нічого не залишилося.

Консерватори поспішили звинуватити у всьому характер Джонсона. Але його відхід буде катарсисом тільки в тому випадку, якщо вони також визнають другу менш зручну істину. Він був відповіддю на протиріччя у своїй партії. Багато хто з сьогоднішніх депутатів-консерваторів прихильники низьких податків, лібертаріанських поглядів та традицій вільного ринку, але інші, багато з північних округів, дотримуються нового високовитратного, інтервенціоністського та протекціоністського крила. Вони забезпечили Джонсону більшість у 87 місць на останніх виборах та життєво важливі для успіху консерваторів на наступних.

Харизматичний Джонсон зміг об'єднати ці фракції, тому що він ніколи не відчував необхідності вирішувати їхні розбіжності. Натомість він був і за протекціонізм, і за угоди про вільну торгівлю; він хотів палити бюрократію, навіть коли карав енергетичні компанії за високі ціни; він планував великі державні витрати, але обіцяв різке зниження податків.

Це політика фантазії і ви можете простежити її до Brexit. У ході кампанії за вихід із Європейського союзу Джонсон пообіцяв виборцям, що вони можуть отримати все, що захочуть: більше багатства, менше Європи; більше свободи, менше регулювання; більше динамізму, менше імміграції — і що ЄС стукатиме у двері Британії, яка відчайдушно потребувала угоди з ЄС. Це працювало так добре, що фантазія стала організуючим принципом торі.

Найбільший урок, який має засвоїти наступний уряд — в економіці. Джонсон часто вихвалявся, що британському економічному послужному списку може позаздрити весь світ, але він знову крутив словами. Правда в тому, що Британія, яку він залишить позаду, стикається із серйозними соціальними та економічними проблемами.

Вона має найвищу інфляцію в G7, яку цілком могли б закріпити щедрі державні витрати з використанням позикових грошей. Як ми нещодавно писали, середньорічне зростання ВВП за десятиліття, що передувало світовій фінансовій кризі 2007–2009 років, становило 2,7%; сьогодні середній показник ближчий до 1,7%. Великобританія застрягла у 15-річній колії низької продуктивності. Прогнозується, що у 2023 році в країні буде найповільніше зростання G7.

Більш того, до цього потрісканого двигуна пред'являються виняткові вимоги. Страйки поширюються від профспілок залізничників на юристів та лікарів. Оскільки вартість життя зростає, потрібний послідовний і рішучий уряд, щоб тримати лінію витрат. Британія старіє. З 1987 по 2010 рік, коли до влади прийшли торі, частка британського населення віком від 65 років залишалася стабільною на рівні 16%. Зараз вона становить 19%, а до 2035 року буде близьким до 25%, додаючи до рахунку допомоги та навантаження на Національну службу охорони здоров'я, яке вже згинається під вагою нелікованих пацієнтів.

Британії також необхідно прискорити перехід до економіки з нульовим рівнем викидів, що потребує великої програми інвестицій. Лондон має амбіції мати значення у світі, де Росія і Китай роблять все можливе для того ж, але збройні сили Британії малі та недостатньо оснащені. Шотландія та Північна Ірландія неспокійні у Союзі, і Вестмінстер не збирається їх заохочувати.

Великобританія перебуває у небезпечному стані. Країна бідніша, ніж здається. Дефіцит поточного рахунку збільшився, фунт стерлінгів упав, а відсоткові ставки за боргом зростають. Якщо наступний уряд наполягатиме на одночасному збільшенні витрат та зниженні податків, він може зіткнутися з кризою. Час, коли все було можливе, минув. З відходом Джонсона політика має знову стати прив'язаною до реальності.

Раніше повідомлялося, що Джонсон хоче залишитися прем'єром до жовтня - консерватори проти. Збереження прем'єр-міністра при владі "надто небезпечне", стверджують співрозмовники журналістів.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Джонсон подав у відставку з поста лідера партії, але керуватиме урядом до обрання наступника [4]
• Перші українські військовослужбовці прибули на навчання до Великобританії [5]
• Джонсон пропонує Заходу план через затяжну війну в Україні [6]
• Глава Генштабу армії Британії: Наші війська повинні готуватися знову воювати в Європі [7]