Херсон: що задумали окупанти

Важная новость

Мушу пригасити радісні емоції українців, які за втечею окупаційної адміністрації у Херсонській області та «евакуацією» людей із правобережжя Дніпра бачать «жест доброй воли», аналогічний тому, яким Росія пояснювала свій відступ із Київської області. Маємо абсолютно іншу ситуацію і задум окупантів, які не зменшують, а навпаки, збільшують і посилюють свою військову присутність на правому березі.

Російський окупаційний уряд у Херсонській області та адміністрація, зліплена з колаборантів, справді покидають Херсон. «Столицю» фейкового суб’єкта РФ частково перемістили поки що до Генічеська. Точніше, там бачили тільки чиновників управи, що розмістилася у кабінетах міської ради та РДА, і заступника гауляйтера області Володимира Сальдо — Кирила Стремоусова, який облаштувався на базі відпочинку на курортній Арабатській Стрілці.

Російські управлінці на чолі з «прем’єром» області — ФСБшником Сергєєм Єлісєєвим, найшвидше, «»керуватимуть» Херсонщиною із Криму. Однак їхнє місцеперебування, як і імітація урядування нічого не означають для розгортання військових дій. Точніше, їхня відсутність у Херсоні полегшує завдання командування російського військового угруповання на херсонському фронті. Як і відсутність цивільного населення, безпекою якого раптом дуже перейнялися у Кремлі.

Депортація під виглядом евакуації

На тлі звільнення кількох десятків сіл Херсонщини на правому березі Дніпра окупанти вдалися до масового переміщення цивільного населення. Спочатку вивозили в основному сім’ї колаборантів зі звільнених ЗСУ населених пунктів, потім брехали, що везуть усіх охочих херсонців на відпочинок у Крим чи Росію, а сотні дітей — начебто у табори на канікули.

Чутки про евакуацію людей з правобережжя гауляйтери спочатку спростовували («ніякої паніки — евакуації не буде!), потім вигадали черговий неологізм про «організоване переміщення цивільного населення Бериславського, Білозерського, Снігурівського та Олександрівського муніципалітетів», а далі вже Стремоусова було не втримати, і він кричав на камеру про «максимально швидку евакуацію».

Однак це не та евакуація, яку відповідно до норм міжнародного гуманітарного права зобов’язана була б організовувати окупуюча країна для захисту цивільного населення. Адже за весь час так званої СВО Росія не дозволила організувати жодного «зеленого коридору» для евакуації жителів Херсонської області із зони бойових дій і не пропустила жодного гуманітарного вантажу із ліками, засобами захисту і продуктами харчування.

Сім’ї з дітьми виїжджали на вільну територію на свій страх і ризик, металися з криворізького напрямку на мелітопольський, поневіряючись у багатоденних очікуваннях дозволу на проїзд на блокпостах. Кілька колон було цинічно обстріляно, жертвами окупантів стали дорослі і діти, десятки людей були «відфільтровані» на блокпостах, кинуті на підвали, доля багатьох і досі невідома.

А тепер у Кремлі раптом вирішили убезпечити людей і впродовж шести днів вивозять їх із Херсона річковими катерами до Олешок і Голої Пристані, звідки автобусами доправляють до Джанкоя, а вже звідти — залізницею чи автобусами до кінцевого пункту. За словами гауляйтера Сальдо, планують «евакуювати» до 60 тисяч осіб, а за два дні начебто вже було вивезено 15 тисяч (що навряд чи, бо катери не могли б за вісім рейсів перевезти стільки людей).

Критерії для переселення у росіян якісь дивні: у Бериславі, що фактично перебуває на лінії фронту, про евакуацію майже нічого не чули, а жителів Херсонського району не просто агітують — залякують, аби вони виїжджали. У перший день «великого переселення» до сіл Токарівка, Дар’ївка та Микільське Херсонського району пригнали колони автобусів. Але до них мало хто вийшов, розповідав Центру журналістських розслідувань місцевий житель: «Місцеві колаборанти лякають людей тим, що ЗСУ бомбитимуть правий берег і при заході в села будуть розстрілювати всіх підряд. Доступу до інформації у багатьох немає, бо Інтернет дуже поганий. Ми ховаємося, щоб нас не тягнули до автобусів. Ми не хочемо в Росію».

Чому це не евакуація? По-перше, людей вивозять не на більш безпечний лівий берег Дніпра, де наразі немає бойових дій, а в «інші суб’єкти РФ». Але перший на шляху анексований Крим не гумовий і вже забитий по зав’язку «понаєхавшими» за вісім років окупації росіянами. Відтак, херсонців вивозять до Краснодарського краю, Ставропілля та інших російських регіонів, про що відкрито повідомляють російські урядовці, наголошуючи на безкоштовності переїзду і вільному виборі місця проживання в РФ. Отже, це — депортація громадян України, навіть якщо вони взяли російський «аусвайс».

IV Женевська конвенція забороняє як примусове переміщення цивільного населення на окупованій території, так і депортацію з неї незалежно від мотивів і пункту призначення. Якщо ж такі дії є неминучими для встановлення безпеки населення і військової необхідності, то Росія зобов’язана поінформувати Україну, а всіх переселених осіб повернути на свою територію, щойно бойові дії в цьому районі буде припинено.

Однак люди, яких вивозять із Херсонщини до Росії, ймовірно, вже не повернуться додому, — адже недаремно віцепрем’єр Хуснуллін обіцяє всіх одарити житловими сертифікатами, тобто надати право на отримання постійного житла (що сумнівно, враховуючи зростаючі в РФ черги на переселення з аварійного житла і кількість пільговиків, але чому б не пообіцяти?).

І це другий доказ, що йдеться саме про депортацію, а не евакуацію, і як наслідок — про зміну структури населення Херсонщини. Це почалося раніше: у будинки херсонців, які виїхали на вільну територію, самовільно заселялися російські військові; є численні випадки, коли вони «виписували» до себе родини із російських регіонів, або ж житло дісталося «спеціалістам», яких окупаційна адміністрація залучила до роботи на «нових територіях». Якщо Росії вдасться утримувати ці території тривалий час, то їх заселять росіянами, як це було в Криму 1944-го після депортації кримських татар або в Західній Україні, коли після Другої світової війни звідти виселяли неблагонадійних українців.

Ще одна озвучена росіянами цифра має викликати особливе занепокоєння як українського уряду, так і міжнародних організацій: окупанти стверджують, що із Херсонщини «евакуйовано» близько п’яти тисяч дітей. Ця кількість може бути відносно достовірною, оскільки вивезення за межі області розпочалося ще влітку: сотні дітей відправляли в кримські та російські табори «на оздоровлення», але назад не повернули. Натомість дозволяли, аби приїхали і їхні батьки. За даними члена Меджлісу кримськотатарського народу Ескендера Барієва, зараз у Євпаторії знаходяться 1939 дітей, вивезених окупантами з Херсонської та Запорізької областей. Більшість цих дітей не є сиротами, тобто мають батьків на окупованій території півдня, однак про повернення або об'єднання з родинами не йдеться. З 24 жовтня цих дітей планують розподілити по школах. Є інформація, що до депортації готують дитячі будинки Херсонщини. Втім, до «екстреної евакуації» школярів уже готують і в Криму — наразі інформаційно.

«Є інформація, що директори кримських шкіл поінформовані про те, що з метою «безпеки і захисту дітей від загрози» та за рішенням адміністрації діти підлягають евакуації без узгодження з батьками. Звертаюся до батьків у Криму: будьте уважними, шукайте форми навчання ваших дітей, щоб вони були біля вас. А то вони можуть виявитися десь далеко у Росії», — закликає [2]батьків Ескендер Барієв.

Разом з тим російські військові нікуди не тікають — вони реально перегруповуються. Прикриваючись евакуаційними рейсами катерів і колонами автобусів із цивільними як живим щитом, вони посилюють свою присутність і оборону.

Евакуація як живий щит

Генштаб ЗСУ сьогодні повідомив, що на тимчасово захоплену територію Херсонської області для поповнення втрат і посилення підрозділів на лінії зіткнення прибуло до двох тисяч осіб із числа російських мобілізованих. Але прибувають не тільки «мобіки», а й контрактники. Згідно з експертними даними, за останні два тижні на правий берег Дніпра росіяни перекинули 4–5 батальйонно-тактичних груп, чисельність яких може сягати 3,5 тисячі осіб.

«Мобілізовані на території РФ спрямовувалися на правий берег Дніпра, аби посилити бойові порядки російських окупаційних військ, які там діють. Туди ж були направлені і 400 «мобіків» із Криму, які увійшли до складу 126-ї бригади берегової оборони чорноморського флоту, що базується у селі Перевальне поблизу Сімферополя. Семеро із цих мобілізованих, до речі, уже повернулися додому у пакетах», — каже військовий експерт Владислав Селезньов.

За його словами, останнім часом російські окупаційні війська змогли більш-менш налагодити поставки через Дніпро ключових складових військової логістики. Зокрема, пального, яке подається трубами, прокладеними по залізничному мосту. «Вони мають відповідний ресурс, тож бої триватимуть, і наш контрнаступ не буде легкою прогулянкою», — вважає Селезньов.

Підтвердження перегрупування російських формувань на обох берегах Дніпра отримуємо і від місцевих жителів. Пересування колон техніки відбувається вночі, іноді — польовими дорогами. У селах правобережжя підрозділи росіян змінюються мало не щотижня, але їх не стає менше.

«Десь днів п’ять тому в Бериславі з’явилося дуже багато якихось «земляних орків» — вони ніби вилізли з-під землі, такі були всі брудні і смердючі. Мабуть, це «ДНРівці», які завжди виглядали, як бомжі. Але зараз вони десь зникли, натомість дуже багато з’явилося кавказців. Що у них там відбувається, мені важко сказати. Але продавці на автостанції розповідають, що вже заморилися кожні п’ять хвилин показувати «асвабадітєлям», як проїхати на Каховську ГЕС», — розповідає жителька Берислава.

У ніч на 20 жовтня окупанти евакуювали військовий шпиталь, який вони розгорнули у захоплених приміщеннях Бериславської центральної районної лікарні. Також раптово зник польовий шпиталь і блокпост поблизу села Костирка Новорайської ОТГ. Частину майна росіяни просто покинули, зокрема, намети і дефіцитні зараз на окупованій території каністри для пального, які одразу ж порозбирали місцеві. Окупанти «заспокоювали» жителів Берислава: мовляв, «не переживайте, скоро до вас приїде новий госпіталь», пише херсонський журналіст Олег Батурін.

За такої «метушні» росіянам украй необхідні додаткові засоби захисту для перекидання військ і техніки через Дніпро в обидва боки, а також для вивезення з Херсона окупаційної адміністрації, штабів спецслужб, пропагандистів, прикомандированих фахівців для «интеграции в Россию навсегда». І (як же без цього?) для вивезення награбованого майна. Транспортні коридори через Дніпро — під вогневим контролем ЗСУ. Тому й стала потрібною «дуже швидка евакуація», яка різко збільшила кількість пасажирів водного транспорту (катери можуть вмістити від 80 до 400 осіб), де військових можна «перемішати» із цивільними. На поромах, що курсують уздовж Антонівського мосту, також важко відрізнити легкові авто, якими користуються «мирні», від авто з військовими, які віджали їх у місцевих жителів.

Останній показовий випадок із такими «цивільними» стався минулої ночі: під удари ЗСУ по Антонівському мосту потрапив пором, окупанти відразу звинуватили ЗСУ в убивстві трьох цивільних, серед яких — діти. А далі пішли неув’язки. Пором ходить із 7-ї ранку до 20-ї години вечора. З 22-ї — комендантська година. Які ж це цивільні громадяни змогли евакуюватися поромом близько 23-ї години і поза графіком? Виявилося, що ніяких убитих дітей немає, а цим нічним рейсом порому на лівий берег перевозили співробітників окупаційної військово-цивільної адміністрації, серед яких — російські пропагандисти із телекомпанії «Таврия», один із засновників якої Олег Клоков і загинув. Клоков раніше працював не лише на російських каналах, він — кадровий співробітник спецслужб, пройшов обидві чеченські війни як спецназівець і український Майдан як керівник 13 російських знімальних груп (детально про нього написав [3] Ігор Соловей). Ще одна вишенька на цьому фейку: співробітники «Суспільне. Херсон» упізнали на фото автомобіля «постраждалих» особисті речі, що були викрадені з їхніх кабінетів, та й сама «газелька» вкрадена в української телекомпанії.

Хто і коли підірве «дамбу» Каховської ГЕС?

Однією з причин, яка начебто змусила окупантів прийняти «важке рішення про евакуацію» населення правобережної Херсонщини, називалися наміри ЗСУ підірвати «дамбу Каховської ГЕС», що призведе до катастрофи і загибелі людей. Ці заяви в Україні було сприйнято як ознака намірів самої Росії здійснити терористичний акт «під чужим прапором», аби звинуватити ЗСУ у затопленні десятків населених пунктів.

Для початку визначимося, про який об’єкт ідеться. Бо міст через Дніпро, яким російська армія перекидає живу силу і техніку з лівого берега на правий, споруджений не на дамбі, а на опорах шлюзів Каховської ГЕС. Як пишуть у всіх довідниках, спорудження Каховського гідровузла (останньої сходинки каскаду дніпровських гідроелектростанцій) підняло рівень води в Дніпрі до 16 метрів і створило Каховське водосховище об'ємом 18,19 км³, або стільки ж мільярдів кубометрів води. Цей потік у разі підриву системи шлюзів і є головною загрозою.

Жахи, які наганяють на жителів Херсонщини окупанти, їхні посіпаки і пропагандисти, легко спростовуються знаннями географії шкільного рівня і простою логікою. Каховська ГЕС — на лівому березі Дніпра, правий берег вище лівого, відтак, затоплення у разі підриву шлюзів загрожує саме лівому берегу, у Херсоні постраждає хіба що острів. Але пошкодити міст, яким перекидається техніка, можна, і не підриваючи шлюзів. І це вже було: міст і те, що ним рухається, давно «пристріляно» точними ударами ЗСУ, — було би чим цілити. Відтак, яка воєнна необхідність у ЗСУ підривати шлюзи у цей конкретний час? Щоб відрізати собі подальший наступ? Жодної.

Ніякої воєнної необхідності підривати дамбу Каховської ГЕС немає на сьогодні і в російської армії. Адже поки вона ще тримається на правому березі, то який їй сенс топити себе саму ж на лівому? Але така воєнна необхідність з’явиться, якщо ЗСУ не тільки відкине російську армію за Дніпро, а й створить реальну загрозу свого просування далі. І от коли «вторая в мірє» змушена буде відходити з позицій Каховського плацдарму, виведе війська й озброєння з лівобережжя, тоді їй буде не жаль Козачих Лагерів, Олешок, Голої Пристані і ще 80 населених пунктів, які гіпотетично потрапляють у зону затоплення.

І коротко про міф щодо неможливості подавати воду у Криму через Північно-Кримський канал у разі підриву шлюзів Каховської ГЕС. «Рубильник» цієї системи взагалі-то розташовується в іншому місці, трохи вище, і регулюється окремими шлюзами. Відтак, на подачу води в Північно-Кримський канал ніяк не вплине. Крім того, якраз цієї осінньої пори це вже не просто не критично, а взагалі неактуально. Бо велика вода на Крим ніколи не йшла цілорічно: восени її перекривали, а навесні шлюзи відкривали.

«Аргумент» [4]

На цю тему: