«Телеграм можуть заборонити» - гуде з кожної праски. Гаразд, давайте я все поясню.

По-перше, Телеграм дійсно є злом, я про це говорю публічно вже давно. Повністю росіянський продукт, який не має нічого спільного з безпекою, а власник компанії має максимально підозрілі зв’язки з кремлем. Моїх дописів, статей, коментарів та інтерв’ю на цю тему назбиралося вже десь під сотню.

Але «по-друге». Блокування технологічних продуктів є ЩЕ БІЛЬШИМ злом. Це методи недемократичних країн. Тим більше блокування найпопулярнішої соцмережі. Ні, не називайте це лайно месенджером, по суті це соцмережа з нецензурованим контентом. Українська влада своїми «марафонами» штучно обмежила доступ до інформації, тому люди кинулися до нецензурованих джерел, де їх радісно чекають кремлівські ІПСОшніки.

Так, Телега дійсно є загрозою національній безпеці України.

Але боротися з нею слід не методами совкових вахтерів у стилі «нє пущать», а тонкіше. Головними інструментами такої смарт-боротьби є просвіта, переконання, популяризація знань, роз’яснення.

І ще надзвичайно важливо, щоб сам «борець проти Телеграму» не користувався Телеграмом, не запрошував у свій ТГ-канал, не називав це «офіційним джерелом інформації». Насправді, виключити ТГ з переліку офіційних каналів комунікацій держструктур – дуже легко, одним Указом, як два пальці. Але заборонити користуватися усім громадянам – практично неможливо. Тобто наказати-то можна, але виконати – нереально, не в сучасній волелюбній Україні.

З технічної точки зору, повністю заблокувати додаток, який працює за протоколом Р2Р - майже неможливо. Тобто теоретично можливо, але вимагатиме сильно потужнішу технічну базу плюс значно більше юридичних повноважень та контролюючий апарат. На московії у 2018-2020 роках намагалися блокувати той самий Телеграм, але зазнали поразки – маючи на порядок більше технічних та адміністративних спроможностей, ніж є зараз в Україні.

З точки зору демократії та свобод громадян – тим більше неможливо заборонити Телеграм. Український народ веде криваву боротьбу якраз за оці цінності, тому люди не потерплять подібного тоталітарного примусу.

Тому особисто я не вірю у блокування Телеграму в Україні найближчим часом, хоча є ідейним супротивником Телеги, ніколи нею не користувався, не користуюся, не планую і всіляко агітую відмовлятися від цього росіянського продукту. Але ще більше я переконаний, що методи тупих заборон та блокувань – неприпустимі у демократичному суспільстві.

До речі, вже все більше людей погоджується з аргументами противників Телеграму (типу мене чи Назара Токара) та відмовляється від його використання.

Звісно, є багато його прихильників.

Але також є багато тих, хто начебто не проти відмовитися, але вимагає “запропонуйте мені альтернативу». Моя відповідь така: якщо я підхожу до вас і кажу «Перепрошую, у вас лайно на черевику» - чи мушу я одразу запропонувати вам «альтернативу»? Принести вам пару нових черевиків? Кинутися витирати пляму на вашому взутті? Чому хтось мусить вам пропонувати альтернативу замість шматка російського бруду?

Хоча насправді, якщо завтра ви прокинетесь і з’ясуєте, що Телеграма більше не існує – чи це зруйнує ваше життя, от правда? Сумніваюся. «Альтернатива» знайдеться дуже швидко, повірте. WhatsApp, Signal, Threema, Wire, Session.  Та навіть Viber значно безпечніший за Telegram.

Але безвідносно шкідливості Телеграму, значно важливішим залишаються права та свободи українців. У тому числі право користуватися дуже поганими месенджерами.
«Я не схвалюю те, що Ви кажете, але я до смерті захищатиму Ваше право говорити це»: Евелін Беатріс Холл."

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії

(Джерело [2]).

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Костянтин Корсун: Кібервійна триває. Які у нас шанси перемогти? [4]
• Костянтин Корсун: НеДієве голосування [5]
• Костянтин Корсун: НАБУ розслідує розкрадання міжнародної допомоги на кіберзахист керівництвом Держспецзв’язку (Щиголь, Жора, Маковський) [6]