І "СкеляГейт" –– це не просто журналістське розслідування, адже від журналістики й розслідування там не багато. Адже на скільки я пам'ятаю журналістика передбачає неупередженість і врахування обох точок зору. А розслідування об'єктивність.

У публікації на "Бабель" фронтменом історії є методоновий наркоман. Можливо для когось це і герой нашого часу, але не для мене. Водночас обставини й злочини, які описані у статті мали місце і слідства тривають вже близько року.

У відповідь на розслідування "Бабель" прес-служба "Скелі" зазначила, що "18 з 26 загиблих померли у лікарні, а не під час проходження БЗВП, а факти про які написано у статті командуванні відомі і один з фігурантів вже переданий органам правопорядку" (я так розумію вже на СІЗО).

Я не є фанатом тактичної майстерності "Скелі" на полі бою і взагалі цього підрозділу, але, однак, бачу наступні об'єктивні проблеми, які торкаються не тільки цього підрозділу, а і Сил оборони вцілому:

1) Керівників ТЦК та СП не шкребуть проблеми підрозділів, тому вони виконують мобілізаційний план без прив'язки до того, а як той чи інший нарколига готовий виконувати свій конституційний обов'язок

2) Підрозділи є заручниками того, що:

- держава абсолютно провалила будь-яку комунікацію з населенням і не може пояснити чому треба воювати;

- мамині півники тікають куди можуть;

- ТЦК та СП присилає людський шлак, який треба перетворити на героїв на полі бою.

3) стаття "Бабель" стає виправданням для всіх півників ухилянтів, які або вже звалили з України, або намагаються. Але сама стаття не винна, адже є 1000 способів виправдати підлість і трусість і це просто один із 1000.

4) тим чоловікам мобілізаційного віку, які з України звалили у 2022му і тепер облаштовують своє спокійне життя від Кракова до Аляски, я б порадив поставити "звук на нуль", бо саме через Вас в Україні немає людей для мобілізації;

5) Без створення військової юстиції випадки описані у статті будуть частішати, в тому числі через відсутність адекватного покарання за незаконні дії обох учасників ситуації. Бо тільки людина, яка відвоювала і варилась у тому котлі може провести грань між жорсткістю і свавіллям. Де є правда, а де політ фантазії ображеного призовника, або злочинця у сержантських чи офіцерських погонах.

6) У суспільстві немає осуду "ухилянства". Мовляв, ті, що воюють з 2014го або 2022го ну то хай і воюють, а от я, мій кум, сват, племінник тощо не створені для війни. Я не чув жодного публічного осуду в Україні або за її межами "ухилянства" як явища. Держава, церква, публічні лідери намагаються не торкатись цього питання. Хоча всі прекрасно усвідомлюють, що це зрада Нації. Бо без людей ми не витягнемо цю війну.

7) кругова порука в армії існує і це не завжди добре. За злочини треба саджати в не залежності від наближеності до тіла старшого за посадою.

Через командирів-дуболомів ми втрачаємо іноді більше людей ніж від російських куль.

9) Медичні сили України покликані берегти життя і здоров'я солдата. Це їх функція. Якщо вони весь час мовчали про ситуацію з лікуванням у "Скелі" значить винні разом з усіма. Тож дуже хотів би почути від їх командування розгорнуту відповідь як так сталось, що 18 з 26 померлих на час летального випадку перебували все ж під їх юрисдикцією. Ну і ще як можна бути на стільки дерев'яними, щоб не видавати бійцю чотири турнікети перед боєм.

10) дуже хотів би, щоб журналісти почали робити героями своїх розслідувань не наркоманів і ухилянтів, а людей, які на своїх плечах в окопах захищають цю країну від катастрофи. Звісно можу накидати пару тем:

• "ефективна" психологічна реабілітація під час демобілізації;
• відсутність ротацій, бо немає ким міняти;
• "якісне" лікування після поранень;
• пригоди при проходженні ВЛК;
• можливості для ветеранів і інклюзивність;
• "якісне" протезування за межами України тощо.

Ідеї дарую.