Сергій Гнезділов: Три головні помилки командування

Версия для печати

На днях одне медіа спитало, які три найголовніші помилки допустило наше командування в цій війні. Думав недовго, от який висновок.

Що сьогодні зупиняє раціонального законослухняного громадянина від служби в війську?

• 1. Відсутність термінів служби. Казав це весь 2023 рік, кажу і зараз: або ми мілітаризуємо суспільство і приймаємо війну як постійну константу нашого життя, або біда.

Або у нас унормовується поняття права та обов’язку для громадян - або рєбʼята, відкрийте очі, ми не республіка а кастова спільнота первинних бібізян. Ні, не працюють лозунги на третьому, чи вже навіть на пʼятому році війни по багатьох причинах. Ні, не працює заклик воювать до перемоги заради України, поки усі інші українці не готові в цій лодці брати весло і в свої руки. Ви не знайдете сьогодні настільки ірраціонального добровольця.

Повторюсь, я казав це в 23 році, і суперпатріоти називали це російською спланованою медійною кампанією. Сьогодні прєзідєнт каже, що це кричуща необхідність, і що скоро все буде. Я застерігаю владу перестати грати в шахрайський кол-центр, з кожним разом вам все меньше вірять. Попередні роки ігнорування проблеми призвели до захмарної кількості СЗЧ, чорної демобілізації вмотивованих військових та відсутності адекватного поповнення.

• 2. Система переведень. Ти не маєш права на перевод на тотожну посаду в іншому, навіть сусідньому бойовому підрозділі, а сам процес переводу настільки ускладнюється, що простіше піти в СЗЧ. Водночас із тим, будь-яким наказом тебе завтра можуть відправить на штурм Бахмуту. Тобто, ніхто не гарантує тобі право по людськи перевестись в інший підрозділ, якщо в твоєму погана екологія, і ніхто не гарантує, що тебе не переведуть з твого підрозділу в підрозділ з тою самою сумнівною репутацією. Від цієї практики, як мені відомо, почали відходити, але шкоди це рішення завдало неспівмірно великої.
• 3. Штурми, яких могло не бути. Так, період "вперед-вперед" здається, вже давно позаду, але ні армії, ні суспільству не пояснили доцільність штурмів в Роботине, Кринках, Пісках і Андріївці. Десь вони, між нами кажучи, були неспівмірно криваві. Десь ми сточили бойову бригаду і зробили вигляд, що так і мало буть. І досі є абсолютно брехлива і відірвана від фактів комунікація Скелі, коли на біле кажуть чорне і що це все не у нас і не ми. Штурмові війська і смерті свіжомобілізованих там я також відокремлюю в цей третій пункт.

У цілому, на 5-й рік повномасштабного вторгнення мушу констатувати, що в 2023 році я був більш песимістичним в своїх прогнозах. Можливо, технологічний стрибок компенсував величезний брак людського ресурсу в нашому війську. Можливо, Росія слабкіша, ніж я уявляв її в своїй голові.

Ні, ми точно не програємо війну станом на зараз, але це не скасовує важливості термінових змін і реформ, посилення мобілізації та унормування системи громадянського права та обов’язку, яких очікують роками українські військові.

Сергій Гнезділов, військовослужбовець 56 Маріупольської ОМБ; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент»

На цю тему:

• Сергій Гнезділов: Згаяний шанс на встановлення справедливих термінів служби
• Павло Казарін: Пастка безстроковості
• Ігор Луценко: Скільки нам людей потрібно на фронті