"Давно хотів написати кілька слів про наші воєнкомати і діючу систему поповнення особового складу підрозділів новобранцями.

Мені важко судити, наскільки багато людей приходить за повісткою до воєнкоматів. Можливо, зовсім мало. Але для будь-кого, хто займався комплектуванням підрозділів, абсолютно очевидним є те, що воєнкомати працюють виключно на виконання плану і якість поповнення їх не цікавить ні разу.

Я розумію, що підрозділи виснажуються, сточуються, що їх треба поповнювати. Але ж не будь-ким! Якщо у мене у роті, умовно, лишилося 50 боєздатних хлопців, а мені пришлють 20 хронічних хворих та інвалідів - рота боєздатнішою не стане.

А так воно зазвичай і буває. Воєнкомати гребуть усіх, аби лише виконати план. І от приїжджає у підрозділ поповнення: один з важкою формою геморою, інший з переломом хребта, а ще один з багаторічним алкоголізмом і усіма супутніми фізіологічними та психічними проблемами. Що мені, блять, з ними робити?

Перш за все, вони займають місце в штатці. Таким чином я не зможу доукомплектуватися боєздатними новобранцями, бо нема місць. А ці проблемні бійці фізично не здатні виконувати задачі. І якщо хтось із них, не дай Боже, помре від непосильних для їхніх болячок навантажень - я просто піду під суд.

Парадокс с тому, що держава продовжує платити їм близько 120 тисяч зарплатні щомісяця. Держава бідкається, що їй не вистачає грошей, і зрізає бійцям не на передку 30 тисяч, але водночас продовжує фінансувати орду небоєздатних, які потрапили на передок виключно для того, щоб воєнком виконав план.

Причому звільнити когось з армії - це колосальна проблема. ВЛК не списує людей навіть зі страшними проблемами на кшталт епілепсії. Ну, хіба що Югу Луценка, бггг.

Але якщо людина занадто довго лікується від поранення - її виведуть поза штат одним порухом пальця.

А як позбавитися алкоголіка чи наркомана? Максимум, що може зробити командир - це шляхом титанічної боротьби з бюрократією оштрафувати любителів речовин на певну суму. Але вони й далі висітимуть в штатці, розкладатимуть дисципліну і ніхуя не робитимуть. Просто тому, що їм навіть зброю довірити сцикотно, не те що відправляти на завдання - бо додати такого до бойової групи означає поставити під ризик саму групу. Один такий чорт мало того, що приїхав на виконання задач під вєщєствами, так він ще зброю загубив, а потім сам заблудився і добу десь ховався в сіряку, не приходячи до свідомості. І його хуй спишеш! Якщо пощастить, його вдасться сплавити у якусь резервну роту чи на склади, але він і надалі продовжить двіжувати і отримувати свою "сотку" зарплати.

Усі згадані тут випадки - цілком реальні. І це лише мала їхня кількість. Тому проблема значно серйозніша, ніж здається.

Повномасштабна війна триває півтора року. І триватиме ще довго, якщо не станеться дива. І якщо спочатку до наших лав ставали здорові та мотивовані, то тепер часто стають ті, кому не вдалося відпетляти. Різницю в боєздатності між ними, думаю, можна не пояснювати.

Dixi"

Джерело: блог автора у виданні Цензор.НЕТ [2]

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Евакуація поранених військових з поля бою: що треба змінити для порятунку бійців [4]