Евакуація поранених військових з поля бою: що треба змінити для порятунку бійців

Версия для печати

Настав час поговорити про евакуацію військових з поля бою – щоб привести до ладу цей важливий етап порятунку бійців. Це питання і життя конкретної людини, і питання обороноздатності держави. Що швидше і якісніше цей етап відбудеться, то більше шансів у поранених вижити і відновитися. І далі – нести службу.

Про це пише Любов Галан, співзасновниця і голова "Правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип", у своїй статті у виданні Українська правда.

Від 2014 року у цій сфері було зроблено багато змін, та частина системних проблем все ж лишилася. Проте головне – всі вони вирішувані, і для цього, звісно, потрібне бажання профільних органів забезпечити три стратегічні потреби – навести лад з організацією процесу евакуації, впровадити якісне навчання та забезпечити потрібними матеріалами і технікою тих, хто рятує військових.

Я хочу викласти в цьому матеріалі скорочено наші рекомендації для Міністерства оборони, Генерального штабу та Командування медичних ЗСУ. Ми в "Принципі" напрацювали їх на основі опитування військових медиків, добровольців і волонтерів, які мають експертизу у темі. Більш детальну закриту частина ми вже передали стейкхолдерам і очікуємо на обговорення

Цей текст є запрошенням до діалогу, мета якого – зберегти життя і здоров‘я військових  та посилити обороноздатність держави. Ця розмова назрівала давно і її прагнуло організувати багато людей. І саме зараз у нас просто немає права не провести її. Це те, що нас відрізняє від росії – бачити проблеми та вирішувати їх.

Управління та організації процесу евакуації

Якщо коротко вмістити наші рекомендації в одне речення: потрібно ввести уніфікований стандарт, який зробить евакуацію зрозумілою для всіх, хто її організовує: від бойового медика, який безпосередньо рятує військового з поля бою, до оперативного командування і взагалі вищих органів, які забезпечать потрібними ресурсами.

Тож найперше, чітко визначити, хто і за що на яких рівнях відповідає. Це, зокрема, допоможе розуміти, які ресурси треба для евакуації в конкретних частинах. А також – що саме потрібно робити виконавцям на кожному рівні.

• Необхідною є побудова якісної структури евакуації на всіх рівнях, в усіх частинах, підрозділах, з однією якістю підготовки, починаючи з рядових бійців закінчуючи госпітальним рівнем. Попри те, що структура покращується постійно, скрізь можна спостерігати різні рівні підготовки. 
• Для цього варто запровадити єдиний мінімальний стандарт розгортання медичних сил підрозділів та організації процесу евакуації. А також проаналізувати найкращі, відпрацьовані в Україні практики під час евакуації в зоні бойових дій та включити їх у мінімальний стандарт.
• Досі немає належної системи моніторингу, щоб відслідковувати на якому етапі евакуації та з яких причин гине певний відсоток поранених. Такі дані могли б дозволити працювати із системними проблемами та мультиплікувати кращі практики, досвіди. Крім того, станом на травень 2023 року в Україні не розгорнута система обліку поранених та їх перебування у лікувальних закладах. Це стає додатковим навантаженням на військові частини, що намагаються знайти своїх бійців й не знають про місце їх перебування. 

Навчання

Стандарти підготовки й навчання особового складу також є неуніфікованими. Існує декілька одночасно чинних стандартів: вони є застарілими і ані оновлюються, ані скасовуються. Для ознайомлення із алгоритмами базової підготовки військовослужбовців відповідальна особа може самостійно з різних джерел отримати інформацію про накази МОУ, накази в межах військової частини, що запроваджують стандарти навчання. Інформація може бути взаємозаперечна та застаріла. 

Крім того, організація проведення навчання залежить від ініціативності підрозділів та недержавного сектору.

Великий вплив людського фактору на проведення навчання та підготовки створює ситуацію, що практики в різних підрозділах суттєво відрізняються, а також на те, що в деяких підрозділах вона взагалі відсутня.

Що потрібно зробити:

• Необхідно переглянути стандарти підготовки особового складу й запровадити єдиний мінімальний стандарт підготовки бойових медиків та особового складу з тактичної медицини. Важливо: цей стандарт має регулярно оновлюватися відповідно до актуальної ситуації на полі бою.
• У кожному підрозділі мають обов‘язково провести навчання особового складу. Рівень навченості потрібно моніторити, щоб визначати, які ще є потреби в навчанні. Під час активних бойових дій повністю вирішити проблему складно, оскільки особовий склад вже залучений до них. Проте існує необхідність проводити перепідготовка та підготовку у найбільш зручний для цього час.
• Звісно, потрібно організувати належне навчання бойових медиків та інших медиків підрозділу. Великою проблемою є також радянський пережиток, що проводити переливання крові важко, і не кожен медик хоче вчитися та брати на себе цю відповідальність. Тому також потрібно більше охоплювати це питання під час навчань.
• Ми знаємо, як багато до розвитку тактичної медицини в Україні доклалися недержавні організації. З ними треба співпрацювати, адже це безцінний ресурс для посилення навчальних центрів. Але на новий план треба підняти й розмову про пропускну спроможність, якість програми навчальних центрів ЗСУ, їх можливість готувати інструкторів. 

Матеріально-технічне забезпечення

За нашими оцінками – це одна із найбільших точок болю пов’язана із застарілою, неактуальною бюрократією. Ми фіксуємо відсутність налагодженого процесу списання таких матеріалів, які по-суті є розхідниками, що широко застосовуються під час бойових дій. У випадку якщо баланс частини заповнений, військова частина не може брати на баланс нові засоби, наприклад, ті, що готові надати волонтерські фонди. По документах частини може виглядати так, що весь особовий склад забезпечений необхідними засобами, проте на практиці це далеке від правди. 

Що потрібно зробити:

• Відрегулювати бюрократичний процес взяття на баланс та списання у контексті забезпечення індивідуальними аптечками, рюкзаками бойових медиків, комплектуючими та транспортом для евакуації. Забезпечити контроль якості засобів, що передаються. 
• Організувати ефективний моніторинг реального стану забезпечення підрозділів тактичною медициною та транспортом для евакуації.
• Ефективно залучати ресурси недержавних організацій, міжнародних партнерів для забезпечення необхідними засобами у підрозділах.
• Забезпечити підрозділи технічними засобами для зберігання та переливання крові. 

Ми у "Принципі" висловлюємо вдячність військовим, волонтерам та експертам, які допомогли зібрати актуальну інформацію про евакуацію в умовах повномасштабного вторгнення. Зокрема, Юрію Кубрушку, Аліні Михайловій, Марії Назаровій, Іванові Ніколенку, Марині Ліліченко, Владиславі Дерманській, Дзвениславі Щербі та військовослужбовцям, які відповідали на умовах анонімності.

Фото з відкритих джерел

«Аргумент»

На цю тему:

• Ґлен Ґрант: Що має зробити Генштаб ЗСУ та Міноборони, щоб різко скоротити кількість загиблих
• Колишній військовий лікар НАТО про проблеми військової медицини та звірство російських загарбників
• Медик-волонтер Ірина Солошенко: Ми маємо стати як мурахи. Наш мурашник руйнують, а ми його відбудовуємо
• Як російські загарбники нищать українські лікарні