Війна Путіна проти України обертається проти нього самого.

Владімір Путін контролював у своїй країні абсолютно все. А потім він вторгся в Україну. Про стан справ з експертами та російськими політиками говорить [2] видання POLITICO.

Вперше за два десятиліття опоненти російського президента вважають імовірним, що найближчим часом він піде у відставку, хоча й сперечаються щодо перебігу ендшпілю та того, хто й коли може замінити Путіна.

За останні кілька тижнів внутрішня боротьба Кремля вийшла назовні: його функціонери публічно критикували один одного та військове командування вищого рівня, оскільки деморалізовані російські війська змушені були відступити після принизливих поразок в Україні, а невдала і непопулярна мобілізація має протилежні результати і відбивається на внутрішньому фронті.

Вищі чиновники тепер, схоже, намагаються скористатися мінливим політичним ландшафтом. Спостерігачі Кремля стверджують, що спалахи публічного інакомислення з боку представників російської еліти, зокрема чеченського лідера Рамзана Кадирова та керівника воєнізованого формування Групи Вагнера Євгена Пригожина, є безпрецедентними. 

Міхаіл Касьянов, прем'єр-міністр Путіна з 2000 по 2004 рік, прогнозує, що влада президента може раптово ослабнути. 

«Я вважаю, що за три-чотири місяці відбудуться кардинальні зміни», — сказав 30 вересня Касьянов, який зараз живе у вигнанні.

Інші опоненти Путіна не мають чітких думок щодо термінів, але, оскільки взаємні звинувачення та критика російського військового командування зростають, вони майже впевнені, що війна стає причиною поворотного моменту і початку кінця для російського царя.

«Я не знаю, чи зможе він просто піти», — сказав виданню POLITICO російський вигнанець і відомий критик Путіна Міхаіл Ходорковський. 

Завдяки опору України та помилковим крокам і невмілій тактиці Росії на полі бою, інсайдери Кремля та інші великі політичні гравці, здається, розглядають можливість життя після Путіна, додав він.

Партія війни

Ходорковський вважає, що це пояснює, чому деякі кремлівські інсайдери прагнуть бути в центрі політичної уваги, зокрема Кадиров і Пригожин, раніше близькі союзники російського лідера. Вони піддали критиці російських воєначальників, людей, яких вони зневажливо вважають «генералами мирного часу».

Як лідери «партії війни» вони закликають до більш жорстоких дій в Україні. Попри те, що обидва демонструють лояльність Путіну, Ходорковський підозрює, що вони ведуть подвійну гру. 

«Пригожин сьогодні під контролем Путіна, — сказав Ходорковський.  — Але він також готується до життя після Путіна. І він будує відносини з Кадировим».

Пригожин змінив  modus operandi.  Наприкінці вересня він вперше визнав, що заснував Групу Вагнера — російське воєнізоване формування, звинувачене у скоєнні грубих порушень прав людини  в Африці, Сирії та Україні від імені Кремля. Це дивовижне зізнання, враховуючи, що в минулому він подавав до суду на ЗМІ за те, що вони називали його босом Вагнера. 

Тепер він позиціонує себе як людину, яку слід сприймати серйозно, як військового командувача, і аплодує Кадирову за його вимоги в соціальних мережах щодо «більш радикальних заходів», включаючи оголошення воєнного стану в прикордонних районах Росії та застосування ядерної зброї малої потужності. 

Пригожин також підтримав заклик Кадирова покарати командирів-невдах, позбавити їх звань та медалей і відправити на фронт. 

«Красунчик, Рамзане, так тримати! Цих головорізів потрібно відправити на фронт босоніж з автоматами», — написав Пригожин у соцмережі. 

Важливим є те, що обидва при цьому уникали прямого осуду Путіна. Це може служити інтересам Кремля — звинувачувати військових і відводити гнів від Путіна, кажуть російські опозиціонери та західні аналітики. Не втримався від критики міністерства оборони і Путін — минулого тижня він докоряв йому за неправильне виконання наказу про мобілізацію та призов студентів. 

Примітно, що Кремль не дорікнув ані Пригожину, ні Кадирову, який минулого тижня радісно повідомив про підвищення його у званні до генерал-полковника. Після вимоги Кадирова про ескалацію, прессекретар Кремля Дмитро Пєсков м'яко зазначив журналістам у Москві, що «глави регіонів мають право висловлювати свою точку зору».

Стежте за тим, кого критикуєте

Є певна підозра, що Путіну на руку, аби Кадиров і Пригожин закликали до ще більш екстремальних дій. Це такий меседж для Заходу: мовляв, будьте обережними зі своїми бажаннями —  Росія без Путіна може означати Росію Кадирова та Пригожина. Леонід Волков, керівник штабу ув'язненого опозиціонера Олексія Навального, описує Пригожина як «найнебезпечнішого злочинця в оточенні Путіна».

Тим не менш, кожен, хто атакує вищий склад, наразі катається по тонкому льоду. Крок від нападок на російських генералів і міністра оборони Сергія Шойгу за катастрофічні поразки до критики людини, яка їх призначила — короткий.

Минулого місяця Пєсков попередив, що «критичні точки зору є в рамках закону, однак слід бути обережними у висловлюваннях, адже межа є надзвичайно тонкою»

Новинний сайт Meduza нещодавно повідомив, що  висхідні зірки Олексій Дюмін, губернатор Тули, та Дмитро Миронов, колишній глава Ярославської області та помічник Путіна, тихо підтримують Кадирова та Пригожина.

«Війна поклала початок публічній гонці спадкоємців. Останніми роками політичне маневрування в Росії залишалося в тіні, але в цю нову еру гучні заяви та помітні політичні жести знову стають нормою», — зазначив російський журналіст Андрєй Перцев у нещодавньому аналізі для Фонду Карнегі.

Колишній президент і екс-прем'єр-міністр Дмітрій Медведєв, який колись прагнув виглядати модернізатором із західними поглядами, зробив «правильний крок» і засуджуючи НАТО, раз по разу видає погрози, від яких холоне кров. Спікер Держдуми Вячеслав Володін також виходить на перший план. Так само перший заступник глави адміністрації Сєргєй Кирієнко, колишній прем’єр-міністр і функціонер, який зазвичай уникає уваги, вже почав ходити по Донбасу в одязі хакі.

Чекає свого часу

Інші ключові гравці мовчазні та явно відсутні на публічній сцені.

Серед них директор внутрішньої розвідки ФСБ Росії Алєксандр Бортніков і Віктор Золотов, голова Національної гвардії та один із найвпливовіших силовиків країни.

Національна гвардія налічує сотні тисяч військовослужбовців, включаючи спецпідрозділи міліції та сили швидкого реагування. Золотов і Путін працювали разом у Санкт-Петербурзі в 1990-х роках, але відомо, що Золотов також близький до Кадирова. Чому вони залишалися поза центром уваги, досі незрозуміло; деякі аналітики не певні, чи вони «зберігають свій порох сухим». 

Раніше цього року українська розвідка заявила, що частиною групи, яка готувала державний переворот, міг бути шпигун ФСБ.

Однак деякі аналітики скептично ставляться до того, що Путін втрачає владу.

«Я справді вважаю, що в цьому є елемент видавання бажаного за дійсне», — каже Емілі Ферріс, фахівець з Британського Королівського інституту об’єднаних служб. 

«Це було б розумно. Але я насправді не знаю, наскільки вони здатні будувати плани. Путін завжди заохочував суперництво, сповідуючи принцип «розділяй і володарюй», — додає вона.

«Тим не менш,  ознаки внутрішньої боротьби за владу, яка складається з двох основних альянсів: «партії війни» на чолі з Кадировим і Пригожиним і протиборчої фракції, що складається з органів безпеки, Шойгу і Валерія Герасимова, начальника Генштабу, цілком наочні», — говорить Ходорковський.

За повідомленнями російських соцмереж, минулого тижня Алєксєя Слободенюка, помічника і пропагандиста Пригожина, витягли з автомобіля та затримали спецпідрозділи Нацгвардії. 

Якщо війна Путіна й надалі буде програшною для Росії, Ходорковський бачить два можливі сценарії. У першому конкуруючі табори об’єднуються і тиснуть на Путіна, щоб він пішов у відставку, аби створена ним система втрималась. При цьому — обіцяють йому імунітет і збереження його багатств. У такому випадку Путіна змінить прем'єр-міністр Міхаіл Мішустін, колишній головний директор Федеральної податкової служби. 

«Але тоді виникне боротьба за те, хто його контролюватиме», — каже Ходорковський. 

Інший сценарій полягає у зіткненні між «партією війни» та їхніми опонентами в органах безпеки та оборони, які наразі є набагато більш фрагментованими та деморалізованими.

Чи зможе Путін пережити наслідки своєї війни? Ходорковський залишається невпевненим, однак додає, що завжди вважав Путіна дуже прагматичною людиною.

«Я більше так не думаю. Він все більше і більше покладається на свої емоції», — говорить він.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Президент України запропонував країнам G7 "формулу миру", щоб зупинити Путіна [4]
• У війні росії проти України настав переломний момент, її темп і природа змінюються - WP [5]
• Байден про Путіна: Він раціональний гравець, але повністю прорахувався [6]