23 квітня 2026р. Європейський Союз ухвалив 20-й пакет санкцій проти нацистської Росії-агресора та її помічника в особі тоталітарної Білорусі. Він поширюється на 120 фізичних та юридичних осіб, а також секторів економіки, які безпосередньо підтримують геноцидну війну Росії проти України. За інформацією Єврокомісії, «сьогоднішній пакет заходів спрямований на те, щоб ще більше підірвати економіку та військову машину Росії, і підтверджує незмінну підтримку ЄС України та її народу у протистоянні російській агресії та в умовах нещодавньої жорстокої кампанії, цілеспрямовано націленої на громадянську інфраструктуру, у тому числі енергетичну». Енергетичний бізнес ерефії, її танкери, фінансовий сектор, заборони на продаж певних товарів Росію, добрива, кібербезпека, а також ВПК Білорусі (три кейси, включаючи державне підприємство Китаю, яке бере участь у виробництві зброї режимом Лукашенка) – ось що в цьому пакеті. Європейські ЗМІ, включаючи заяви європейських чиновників, рясніють оцінками прийнятого пакету санкцій на кшталт «жорсткі», «руйнівні», «рішучі».

Давайте оцінимо цю риторику у світлі реальних макроекономічних показників Росії та Білорусі у період 2022 – 2025рр. Давайте подивимося, що стоїть за європейським ще більше підірвати економіку нашого ворога. 

Так, санкції ЄС, США, країн G-7 надають певний вплив на стан економіки агресора.

Так, вони виробляють додаткові транзакційні витрати для російського бізнесу. Так, вони ламають обкатану логістику та схеми.

Так, вони змушують шукати кремлівських варварів та постачальників нові канали, потоки для ведення бізнесу.

Так, вони відщипують від російської економіки за мікроскопічними частками відсотка зростання економіки.

Так, вони прискорюють процеси нагромадження інвестиційних, виробничих помилок. 

Ключове питання: «Чи може економіка у такому режимі санкцій стати фактором, який змушує фашистського агресора припинити війну?» Одна річ, коли санкції такі потужні та ефективні, що зупиняється виробництво, у тому числі озброєння, коли зростає соціальна напруга та безробіття, множаться лінії розлому всередині системи управління, коли еліти та маси гнівно, нервово та рішуче кричать «ми прагнемо змін». Інша річ, коли санкції – комарині укуси, крейда щипки, підштовхування обивателів ще більше підтримувати Кремль, ставати орками та гарматним м'ясом. Судячи з показників російської та білоруської економіки у період 2022 – 2025рр. існуючий режим санкцій ЄС/США – друга категорія.

Одна річ, коли економічні, фінансові санкції йдуть разом, координуються разом із військовими діями, підтримкою України на фронті в рамках єдиної стратегії нашої перемоги та чітко окресленої мети – капітуляція Росії. Інша справа, коли 20-й пакет санкцій, потім ще 10 – 15 пакетів – це із серії «треба ж щось робити, не воювати ж Євросоюзу та НАТО». Одна річ, коли ЄС/США/НАТО вступають у війну на боці України та ведуть її до перемоги сил Добра, миру та Свободи. Інша річ, коли політичний інфантилізм, економічний цинізм та моральна боягузливість упаковуються в десятки шарів санкцій, ефект від яких я пропоную оцінити кожному самостійно. 

Просто цифри ВВП, ВВП на душу населення, обсяг державних витрат, експорт товарів та послуг, стан державного боргу – це дуже промовисті показники дієвості, ефективності санкцій проти нацистської Росії та тоталітарної Білорусі. Навіть з урахуванням статистичних поправок, шаманства ці цифри відображають реальну картину ближче, ніж страшилки десятків інфобармалеїв з Росії, багато з яких з марксистським, пропагандистським бекграундом.

Як ви вважаєте, країна з ВВП під $2,6 трлн., держвидатками понад один трильйон доларів у 2025 році перебуває у стані економічного колапсу? Агресор, який щорічно експортує товарів на ~$420 млрд., точно панікує, бо перебуває в жорсткій ізоляції? 

У 2025р. ВВП Росії збільшився на $402 млрд. Ось такий «чудовий» результат 19 попередніх пакетів санкцій. А ще ВВП душу населення Росії 2025г. впритул наблизився до рекордної позначки $18 тисяч, а в тоталітарній Білорусі вперше в історії перевищив $10 тисяч. Тоталітарні режими давно навчилися працювати разом проти своїх ворогів. Вони не приховують, що цими ворогами є ЄС/США/НАТО та Україна. Росія та Білорусь активно використовують потенціал Китаю, Ірану, Північної Кореї. Туреччина, Індія, Грузія, десятки інших країн не цураються мати прямих економічних зв'язків з агресором. Захід сьогодні з його часткою у світовій економіці близько 47% - це зовсім інший суб'єкт, ніж у другій половині ХХ століття, коли його частка сягала 75%. Сьогодні Захід – це не трансатлантичний моноліт, який трепетно ​​ставиться до цінностей свободи та демократії, який швидко та однозначно вказує на агресора, диктатора та злочинця. Сьогодні Захід – це не єдиний, боєздатний союз, який може організувати торгове ембарго варвару, агресору чи державі-хижакові. Він перебуває у стані аморфної, інфантилізованої, «зеленої» прострації. Коли керівник США запрошує злочинця, країну, яка веде геноцидну війну проти свого сусіда на саміт G-20 в Америку, питання про ціннісну орієнтацію та єдність Заходу можна викинути на смітник.

Україна вже понад чотири роки всіма силами намагається цей самий Захід із цього стану вивести. Так, щось виходить. З коаліції тих, хто просто бажає, з великої групи «просто базікають», з широкого фронту «просто хитаються» виділяються окремі країни, які, нарешті, активно допомагають Україні. Їх явно недостатньо, що запровадити та імплементувати потужні ефективні санкції проти країни-агресора. На торгове ембарго, на економічну ізоляцію вони не йдуть і навряд чи підуть. Тому для всіх тих, хто реально хоче допомогти Україні зберегти себе як незалежну демократичну державу, хто реально хоче нейтралізувати найбільшу загрозу Європі та миру в особі нацистської Росії, необхідно голосно, виразно заявити мету війни: військова капітуляція Росії. Її тоталітарний режим, суть її ідеології та культури, мозкові та психологічні патерни правителів не залишають нам іншого вибору. 

Так, ми дуже хотіли б деградації російського та білоруського тоталітарних режимів. Так, ми дуже хотіли б катастрофи Левіафана. Проте реальна політика, вироблення програми дій має будуватися на фактах, не реальності, а не на хотівках та промовах, яких протягом чотирьох років кривавої, широкомасштабної війни проти України від російських економістів за кордоном було достатньо. Такі риторика, лженаукові висновки – це політичний популізм і пропагандистська отрута, яка гальмує формування єдиного фронту країн, які силою зброї готові перемогти нацистську Росію. Це тільки на перший погляд дешеві балачки, а якщо уважно придивитися, то бачиш непряму (або навіть свідому) участь у гібридній війні Росії проти України та Заходу.

Білорусь

ВВП Білорусі у 2022р. був $73,74 млрд., 2025р. - $92,77 млрд.

ВВП Білорусі душу населення 2022г. був $7990,3, у 2025р. - $ 10208,7

У 2022р. у Білорусі загальні державні витрати у Білорусі становили 38,0% ВВП ($28,0 млрд.), а 2025р. - 41,3% ВВП ($38,3 млрд.).

У 2022р. валовий державний борг Білорусі був 40,8% ВВП, у 2025р. - 33,1% ВВП

У 2022р. експорт товарів Білорусі становив $38,2 млрд., 2025р. - $41,4 млрд.

У 2022р. експорт послуг Білорусі становив $9,5 млрд., а 2025 р.- $11,7 млрд.

Росія

У 2022р. ВВП Росії був $2296,4 млрд., 2025р. - $2587,9 млрд.

ВВП Росії душу населення 2022г. був $15774,2 у 2025р. - $17972,1

У 2022р. у Росії загальні державні витрати становили 35,1% ВВП ($806 млрд.), а 2025г. - 39,1% ВВП ($1011,9 млрд.).

У 2022р. валовий державний борг Росії був 15,1% ВВП, 2025р. - 17,2% ВВП

У 2022р. експорт товарів Росії становив $592,1 млрд., 2025р. - $419,4 млрд.

У 2022р. експорт послуг Росії становив $48,0 млрд., а 2025 р.- $46,1 млрд.

Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи; сторінка автора у Фейсбук; фото автора з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Ярослав Романчук: Державний бюджет України 2026 - квінтесенція безвідповідальності [3]
• Ярослав Романчук: Без переосмислення місця Держави у нашому житті на нас чекає перша глобальна громадянська війна «все проти всіх» [4]
• Ярослав Романчук: 10 основних провалів Держави в економіці-2025 [5]