Ярослав Романчук: Без переосмислення місця Держави у нашому житті на нас чекає перша глобальна громадянська війна «все проти всіх»
Версия для печати
Пам'ятаєте, як світ тішився глобалізацією? Справді, розширення, поглиблення системи міжнародної праці призвело до створення десятків мільйонів нових робочих місць, прискорення темпів економічного зростання та виведення з бідності сотень мільйонів людей. Струмки міжнародної торгівлі перетворилися на бурхливі потоки. Фондові майданчики Нью-Йорка та Лондона, як і їхні ринки нерухомості, стали глобальними. Інтернет прискорив інформаційну та технологічну революцію. Туризм розцвів буйним кольором. Багато хто подумав, що настав той самий кінець історії.
Найбагатші бібліотеки світу стали доступними для студентів та інтелігентів у всьому світі. Величезні бази даних відкрилися для дослідників, які навіть не могли й думати про розкіш роботи з такими нематеріальними активами. Здавалося б, ось вона, друга епоха Просвітництва та Відродження. Здавалося б, що настав час вчених-Атлантів, піонерів проривних технологій, креаторів по-справжньому світлого, благополучного майбутнього для максимальної кількості людей. Ось вона, Свобода зустрічала людство біля входу. Політичні, інтелектуальні еліти вільного світу вважали справу зробленою. Вони скидали з рахунків бідний, комуністичний Китай. Вони бачили повністю повалений тоталітарний радянський режим, записуючи Єльцина, а потім Путіна в демократи та друзі Заходу. Західний режим переконає тоталітарні, авторитарні стани міцними дружніми обіймами інвестицій, торгівлі, фінансової допомоги та включенням до престижних міжнародних організацій. Захід діяв за принципом All we need is love.
Цей Захід потирав руки, роззброювався, захопився мультикультуралізмом, екологізмом і вічною боротьбою за рівність, диверсифікацію та інклюзивність. Він направив великі творчі зусилля на пошук відповіді на питання, яке ніхто навіть формулювати не міг: «Скільки статей/гендерів може бути?» Захід швидко відмовлявся від християнства, відкриваючи обійми для переконаних, пасіонарних прихильників інших культур і релігій. Woke-ізм, як форма класової боротьби та колективної провини насаджувалась через школи та університети, перетворюючи звичайні розділові лінії між різними політичними групами на величезні глибокі яри. На підставі грубих, лженаукових маніпуляцій з даними про клімат було прийнято стратегію «Нульові викиди» (Zero emission) до 2050 року.
За життєрадісними графіками зростання ВВП та добробуту, зростання тривалості життя, падіння дитячої смертності, скорочення бідності та безграмотності Захід не помічав зростання багатства та агресивності нацистської Росії та тоталітарного Китаю. Останній цинічно підіграв G7/США/ЄС у їхньому «зеленому» порядку денному, повністю підтримав стратегію м'якої демократизації та лібералізації через економічну інклюзивність, запропонував оптимізувати податкові та регуляторні витрати традиційного промислового виробництва і, користуючись прихильністю США, «увів» з Америки не більше матеріальних активів.
Смартфони, потужні пошукові системи, соціальні мережі, Youtube, Netflix, а пізніше Tik-Toк створили якісно та кількісно нове інформаційне, культурне та поведінкове середовище. На громадську арену вийшло покоління Z (зумери). Це люди, які народилися в період із середини 1990-х до початку 2010-х. Здавалося б, ось наш незвичайний чудовий новий світ. Зовсім не Brave New World О. Хакслі. Вже точно не утопія Дж. Оруелла "1984". Епоха творення, всесвітнього братства, партнерства, кооперації маємо. Її скріплювали фільми та мультики від Діснея та Pixar, бойовики зі Сталлоне, Б. Віллісом, М. Гібсоном та Б. Піттом. Її об'єднували чемпіонати світу з футболу, «Аватари», а також Amazon, Alibaba та всюдисущі, анонімні e-койни. Здавалося, ось він плавильний котел культур, релігій, традицій, з яких вийде справжня нова людина – Homo globalis (людина глобальна). Без націоналізму, раси, релігії та навіть статі. На питання, хто ти, він би відповідав: Я землянин.
Такі ось утопії малювали у своїй уяві ті, хто розраховував на Державу, як на унікальний колективний орган генерації та прискорення всього доброго, шляхетного та серцевого та мінімізації, ліквідації шкоди всього шкідливого, небезпечного та навіть аморального. Держава в теоретичних конструкціях таких соціальних, громадських та економічних інженерів/жерців мала заміняти виробника, кредитора, інвестора, новатора, споживача, вчителя, лікаря, страховика, журналіста, а також піклувальника старості. Багато функцій – високі податки. Багато ризиків – більше регуляторне навантаження. Занадто багато неслухняних, неадекватних, політично та виробничо некоректних – ширше застосування культури скасування (cancel culture).
Загалом хотіли створити Левіафана зі щедрою душею, чуйним серцем і розумною головою, а створили варварського, цинічного, злодійського, безвідповідального Франкенштейна. З ним, у ньому ми сьогодні й живемо. Проти нього боремося. Від нього намагається захиститися та сховатися. Його намагається приборкати, розсудити, а окремих випадках ліквідувати. Світ лише вступає в епоху боротьби з тим чудовиськом, яке інтелектуальні, філософські та культурні еліти створили після розпаду радянської імперії Зла. Немає факту, що обов'язково переможуть сили Добра. Захід, який ми знали 40-60 років тому, вже не існує. Він розпадається на наших очах. Що буде на уламках НАТО, трансатлантичного партнерства, ООН, системи міжнародної торгівлі та права ніхто не знає. Future is wide open.
Ясно одне. У це майбутнє ми вступили у стані гострої кризи довіри, коли більшість людей перетворилися на атомарні бульбашки/острови у безкрайньому, безмежному морі інформаційних потоків та мереж. Люди перенаситилися інформацією, картинками, заголовками, не дійшовши рівня отримання знань. Люди перестали розуміти, тим паче самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв'язки складного світу. Тому кожен забився у свою нірку, у свій маленький будиночок, поєднав його тільки з тими людьми, які солідарні з його поглядами, не будь-якими, а інших визначив у категорії «мудаки», «чужинці» та «вороги». Такий висновок підтверджує свіжа доповідь Інституту вивчення довіри Едельмана про стан довіри у світі «The 2026 Edelman Trust Barometer. Trust Amid Insularity» (довіра в умовах замкнутості). Настав час вивчити нове для багатьох англійське слово – insularity. Воно означає замкнутість, відокремленість, «острівне становище», коли домінує небажання приймати чужі ідеї, а є інтерес лише до свого вузького кола.
За оцінкою соціологів Едельмана в усьому світі сім із десяти осіб мають замкнене мислення. «Більшість бачить проблему в тому, що люди в їхній країні настільки не довіряють тим, хто відрізняється від них, що активно намагаються погіршити ситуацію один для одного». Про толерантність, терпимість, взаємне розуміння можна забути.
1) У глобальному масштабі лише 32% вважають, що наступне покоління житиме краще, при цьому найбільше зниження за останній рік спостерігається в Індії (-13 пунктів) та Китаї (-13 пунктів).
2) Люди, які довіряють інфлюєнсерам, кажуть, що вони б довіряли або розглядали можливість довіри до компанії, якій вони в даний час не довіряють, якби її рекомендував хтось, кому вони вже довіряють, наприклад, інфлюєнсер у сфері їжі або способу життя (62%, серед 48%, які їм довіряють). 44%, які їм довіряють).
3) З 2012 року розрив у рівні довіри між групами з високим та низьким рівнем доходу у глобальному масштабі збільшився більш ніж удвічі: рівень довіри неухильно зростає серед людей з високими доходами, тоді як серед груп із низьким рівнем доходу він стагнує чи відстає. В даний час у США спостерігається найбільший розрив у рівні довіри між групами з різним рівнем доходу – 29 пунктів.
Такими є деякі висновки зі свіжої Доповіді. Детальніше, глибоко скоро почитаєте на сайті Міжнародного інституту свободи https://www.ilibertyinstitute.org/
Глобальний і національні Левіафани дружно взялися до створення нової людини – і все у світі посипалося до біса. На жаль, Совок, про кончину якого так голосно говорили на початку 1990-х, не здох, не випарувався. Він часом філософії колективізму проріс. Він воскрес. Він став на весь зріст, загородив Бога і розум, відгородив людину від інших. Вихід із кризи – переоцінка, переосмислення суті, природи та місця Держави у нашому житті. Без цього на нас чекає перша глобальна громадянська війна «все проти всіх».
Ярослав Романчук, президент Міжнародного інституту свободи
(Джерело).
На цю тему:
