ПЦУ: вишивати у великі свята - не гріх, а корисна та добра справа

Важная новость

У ПЦУ [2] пояснили, чи можна вишивати у великі церковні свята. Там наголошують, що Церква – це не інституція заборон, і віра – це не обмеження, а свобода!

“Вибір такий: вишивати чи відзначати церковне свято? Чи вишивання як таке здатне спотворити велич релігійного свята? Ні. Чи вишивання як рід заняття – це гріх? Ні. Чи можна в один день поєднати і святкування і вишивання? Так. Але тут важливим є вибір, який зробить людина щодо пріоритетності: чи вшанує вона спершу свято, тобто виокремить час для молитви, спілкування з Богом, а потім займеться власною справою (вишиванням), чи час на себе виявиться для людини важливішим і вона зневажить церковне свято, «посуне» Бога?

Загалом, важливо розуміти, що шанування християнських свят ні в якому разі не зводиться до неробства, бездіяльності, до марного проведення часу. Для добрих, корисних і богоугодних справ немає «вихідних». Варто згадати епізод з Євангелія, коли Господь Ісус Христос у суботу (святий для юдеїв день) прийшов до синагоги, де побачив чоловіка, який мав усохлу руку. Книжники і фарисеї «стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити – душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга» (Мк. 3: 2 – 5).

Тож, звичайно, церковні свята і дні пам’яті святих вшановувати потрібно. Але це не значить, що більше нічого робити в той день не можна. Можна, і навіть потрібно – корисні і добрі справи. Рукоділля – це гарний порятунок від неробства і ліні, які святі отці називають дуже небезпечним гріхом. До того ж, рукоділля – це гарна терапія для психічного здоров’я, це творення краси, це мистецтво. Тож відходьте від надуманих старих забобонів і слідуйте Священному Писанню, яке повчає: «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу» (1 Кор. 10: 31).”, – зазначають в ПЦУ.

Наше рідне, унікальне, сакральне. Предстоятель ПЦУ привітав із Днем вишиванки

Вишиванка – це наше рідне, унікальне, сакральне. Це те, що нас єднає, згуртовує і вирізняє з-поміж інших народів.

Про це написав [3] предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній із нагоди Дня вишиванки.

“З гордістю, любов’ю, душевним трепетом і великою повагою вдягаю вишите облачення – як і мільйони українців, де б вони не були.

У незліченні візерунки і поєднання кольорів вишиванок символічно вплетені історія, традиції і прагнення нашого народу. У вишитому вбранні по-особливому відчувається зв’язок з нашою славною і вистражданою історією, з нашим непростим сьогоденням, чіткіше постає відповідальність за майбутнє – з якими почуттями вдягатимуть вишиванки наступні покоління?

Білий, червоний, чорний – базові кольори традиційної вишиванки і нашого життя. Важливо, щоб «візерунок» ваших справ був красивим і яскравим, не суцільно чорним, щоби «вишиванка» життя радувала і надихала інших, слугувала взірцем для оформлення інших «вишиванок». Живіть, творіть і дійте – на славу Божу і на користь людям!” – зазначив Предстоятель.

«Аргумент» [4]

На цю тему: