Мости здатні нести політичний символізм, а тим більше, якщо це 19-кілометрове сполучення через Керченську протоку, яке з’єднує Росію з анексованим Кримом, наділене стратегічним і пропагандистським значенням. Проїжджаючи по цьому мосту за кермом помаранчевої вантажівки в 2018 році повз російські прапорці, Владімір Путін назвав його чудом.

Прес-секретар Кремля наголошував, що цей проект був реалізований за ініціативи самого російського президента. Через рік Путін знову повернувся на міст, щоб відкрити залізничне сполучення. Але одразу після того, як у суботу видовищний вибух пошкодив Кримський міст, Путін і його чиновники чомусь підозріло замовкли. Навіть найбільш гучні пропагандисти в Москві, такі як Маргаріта Сімонян, були небагатослівними, - пише в своїй статті член редакційної ради Bloomberg [2] Клара Феррейра Маркес. Офіційної реакції не було, аж поки в неділю Путін не назвав вибух «терактом». А потім повітряна тривога прозвучала в Запоріжжі, звідки поширилася на всю Україну. В понеділок вибухи прогриміли в центрі Києва.

Вибух на Кримському мосту був не лише особистим ударом для Путіна. Він також став стратегічним провалом і провалом в сфері безпеки, зважаючи на те, наскільки очевидною ціллю був міст. Російські ЗМІ завзято розповідали про багаторівневий захист, який нібито був розгорнутий навколо цієї споруди. Навіть треновані дельфіни, обіцяний захисний «купол» і антидиверсійні човни не змогли зупинити пошкодження критично важливої для російської армії лінії забезпечення. Київ пообіцяв, що це лише початок, натякаючи, що Москві буде дуже важко утримати захоплені території.

Тож де Путін був усі вихідні? Зрештою, колишній президент і «супер-яструб» Дмітрій Мєдвєдєв ще в липні погрожував влаштувати «Судний день» за будь-яку атаку в Криму. Але вибух на мосту навіть був не першою такою атакою. Ще влітку удар сильно пошкодив російську авіабазу на півострові. 

«Мовчання вже давно стало типовою шоковою реакцією Путіна, коли ситуація виходить з-під його контролю, коли нібито всемогутній правитель не може знайти очевидне рішення. Коли субмарина «Курск» затонула в перший же рік його президентства, він грав у мовчанку кілька днів. Через два десятиліття після того, коли COVID-19 почав поширюватися по Росії, він теж зник з публічного простору, ховаючись від вірусу і звинувачень за будь-які помилки. І ось це сталося знову. Забудьте про відому історію, яку Путін любить розповідати про те, як він гнався за щуром в коридорі своєї ленінградської квартири. Загнана в куток тварина стрибнула і атакувала його, що нібито стало життєвим уроком про необхідність закінчувати бійки. Але ось російський лідер зробив те, що насправді він робить набагато частіше. Він намагається уникнути ситуації, коли його заганяють в куток, демонструючи, що в нього все ще є альтернативи», - пише автор.

Він відповів на вибух на мосту, щоб змусити замовчати дедалі гучніші голоси чеченського лідера Рамзана Кадирова і власника російських найманців Євгєнія Прігожина. Але також Путін хотів показати, що в нього все ще є варіанти, серед яких є жорстокі, такі як ракетні удари по цивільних цілях. На думку автора, Путін применшив значення вибуху на Кримському мосту, назвавши його «терактом». Державні ЗМІ теж заперечували, що споруда постраждала.

«Але як і у випадку вибухів у російських багатоквартирних будинках перед Другою Чеченською війною, які він використав, щоб легітимізувати жорстокість, Путін зараз теж намається виправдати свою негуманно асиметричну відповідь», - йдеться в статті.

Тривогу викликає і те, що Росія призначила генерала ВПС Сєргєя Суровікіна командиром окупаційних сил в Україні. Цей чоловік очолював російські війська в Сирії і заробив репутацію безжального. Він швидко отримав підтримку Кадирова, який проголосив, що тепер «задоволений» ходом подій в Україні.

Але затримка з реакцією говорить, що Путіна застали зненацька. Після того, як він взяв на себе політичний ризик, оголосивши про мобілізацію, він зіштовхнувся з приниженням через здатність армії України проводити атаки, які кидають виклик з точки зору техніки і безпеки, - пояснив генерал Збройних сил Австралії у відставці Мік Раян. Україна зробить висновки. Київ не дозволить Москві просто так утримувати території, які вона окупувала.

У Кремля ще не закінчилися варіанти. Попри всі погрози, Москві буде важко розгорнути тактичну ядерну зброю. Крім того, вона не вирішить ані політичні, ані стратегічні, ані військові проблеми Путіна. Але він і раніше використовував інші альтернативи. Акцент на тому, що міст - це об’єкт критичної інфраструктури, говорить, на чому Москва зосередиться далі. Європейська інфраструктура вже була атакована. І подібних випадків, швидше за все, стане більше. Генерал Раян допускає, що російська відповідь може також включати кібератаки проти країн, які підтримують Україну, а також таємні диверсії в регіонах, в які прибуває іноземна допомога. Але, як Росія тепер дізналася, уразливості мають двосторонній характер.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• У Бурштинську ТЕС поцілили чотири ракети [4]
• Українців закликали обмежити елетроспоживання [5]
• Ракетний удар рф: влучання в 15 регіонах України, 10 загиблих [6]
• У Львові вибухи, у місті зникає світло [7]
• У Дніпрі, Тернополі, Хмельницькому та Житомирі теж вибухи (ФОТО) [8]
• У центрі Києва пролунали три вибухи [9]