Іноді мені здається, що українцям просто байдуже… Бажання перемогти у цій війні у більшості немає...

Краматорськ регулярно шліфують КАБами й дронами, сполучення Ізюм – Краматорськ під загрозою, а місцева влада спокійно планує ремонти й благоустрій на мільйони.

Ось, наприклад, ремонт трубопроводів за майже 13 мільйонів гривень:

https://www.kramatorskpost.com/v-kramatorsku-zbirayutsya... [2]

Може краще на ці гроші побудувати протидронові тунелі чи купити дрони для ЗСУ?

Це мені дуже нагадує алеї троянд у Покровську. Я їх бачив.

У нашої поліції — новенькі позашляховики.

У ЗСУ — розбиті "корчі", які ми самі заправляємо й ремонтуємо.

Що є для нашої держави пріоритетом?

Списати цей металобрухт з балансу — ціла епопея й чистий мазохізм. Бюрократії в армії стало ще більше.

Ці всі журнали, папірці — чи сприяють вони нашій перемозі?

Військові для держави й суспільства поступово стають паріями з обмеженими правами.

Бо в Україні воюють не всі.

І якщо ми це приймаємо — то ок, де тоді гідна оплата для військових?

Мобілізація провалена. Не приваблюють умови?

Тил просто живе своїм "кращим життям" — розмови про війну там моветон.

Людей, готових захищати все це, буде дедалі менше...

Лінія фронту буде ставати все ближче...

Як довго ми зможемо утримувати нинішній статус?

Сергій Удод, позивний "Гудвін"; сторінка автора у Фейсбук

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Сергій Удод: Далі буде набагато гірше, ніж зараз [4]
• Єгор Фірсов: Варто готуватись до російських FPV у передмісті Києва [5]
• Сергій Удод: ЗСУ стрімко регресують і повертаються до формату армії 2014 року [6]