Том Купер: ЗСУ системно, масштабно й сплановано нищать російські збройні сили

"Вітання всім!

Перечитавши мільярд звітів із фронтів півдня Запорізької області за минулі кілька днів (а то й тижнів), і трохи проаналізувавши… можу стверджувати таке:

1) такими темпами, як вишестоящі органи в москві зганяють своїх вдв-шників під Роботине-Вербове-Новопрокопівку, у них скоро не залишиться десантників узагалі — і то ще до початку дощів (це, до речі, для українців непогана новина);

2) друга непогана новина — не гірша: такими темпами, як вишестоящі органи в москві втрачають системи ППО і РЕБ, танки й артилерійські установки… ну… про це далі.

Як я вже казав, 24-27 серпня російську 58-му ЗВА так гарнесенько пошматували, що її поразка і, відповідно, український прорив між Роботиним і Вербовим стали неминучими.

У відповідь вишестоящі органи перекинули туди чотири дивізії ВДВ — стратегічний резерв ВСрф, «найкращі» ще до війни (а тим більше після її початку) російські зʼєднання, війська, які завжди розгортали першими і для виконання найскладніших завдань… останню надію пудінга — та як хочете називайте їх. І от цих вдв-шників послали на південь Запорізької області. Думаю, щоб виправити там ситуацію, а може, щоб забезпечити пудінга відосиками і фоточками, які ілюстрували б «гарні новини». І вишестоящі не просто поставили цих солдатів тримати оборонні лінії, поповнювати поріділі ряди знищеної 58-мої ЗВА. Ні, ВДВ кинули у велику контратаку.

Ідея була, очевидно, в тому (принаймні так мені здається), щоб оточити «виступ» українських військ, який утворився внаслідок просування ЗСУ між Роботиним і Вербовим, напасти одночасно і зі східного, і з західного флангу, щоб розбити 4-5 бригад. Обірвати наступ українців, який «провалився» ще… коли там вишестоящі органи заявляли про його провал? 6 чи 7 червня?..

(Насправді, якщо добре подумати, росармія діяла навіть згідно з власною доктриною, адже, як не як, ВДВ — це штурмові війська. Найкращі для атак, але погані для захисту. Тому, в принципі, «логічно» було посилати їх у той район для великої контратаки).

Коротше кажучи: не допомогло воно їм. Адже росіяни не тільки втратили більшість із 810-тої бригади морської піхоти, але й занапастили три полки ВДВ. Практично, цілу дивізію. Вони зазнали таких важких втрат, що рештки двох (не одного) зі згаданих полків зламалися і втекли з поля бою. Тільки уявіть: 118-та механізована бригада ЗСУ — підрозділ, якому сильно дісталося під час його першої атаки у цій операції, ще в серпні — погнав десантників назад іще далі, за позиції, з яких починалася російська атака. Це відбулося на схід від Роботиного і на північ від Вербового. На захід від Роботиного 47-ма механізована бригада продовжує зачистку поля бою, але наразі вже на відстані приблизно 1000 м від цього села (бій розпочався десь за 300 м на захід від Роботиного, тобто від того місця українці вже просунулися на 700 м… зважайте: 100 м у цій битві означає «кілька днів боїв»). Джерела повідомляють, що 7-ма дивізія ВДВ втратила навіть більшість свого командування, а 234-го та 237-го полків (обидва з 76-тої дивізії ВДВ), де факто, вже не існує…

В цьому й полягає основна причина того, що за минулі кілька тижнів ЗСУ, здавалося б, на цьому напрямку майже не просувалися: українці зосереджено допомагали росіянам знекровлювати до решти їхні найкращі підрозділи. (До речі, подейкують, що одна з українських бригад, задіяна у цих боях, втратила двох бійців пораненими та всього два броньовики).

…І як вишенька на тістечку, 22 вересня Повітряні Сили ЗСУ висадила в повітря важливу зустріч найвищого командування росіян, включно з командувачами 58-мої ЗВА, чорноморського флоту та ще кількома… Загалом 34 офіцери: командири російських сил у тимчасово окупованому Криму й тимчасово окупованих районах Херсонської і Запорізької областей — усі врізали дуба. Ще понад сотню поранено, багатьох критично… і це в Севастополі… де, як виявилося, повно українських партизанів чи принаймні інформаторів та прихильників…

Тож тепер доблєсний ґєрасімов та його прихвостні опинилися там, де вже були майже місяць тому. Перед ними постає питання: і що тепер?

Оскільки вже було задіяно навіть стратегічні резерви й українці пошматували їх навіть швидше, ніж 58-му загальновійськову армію, — безперечно, значно швидше, ніж я сподівався, — резервів у них більше немає. Звичайно, вони назбирають іще трохи мобіків-дєсантніків, штром-зетівців і всякої всячини, щоб кинути на цей напрямок, але: у росії вже не зоставалося кращих військ, ніж 7-ма і 76-та дивізії ВДВ, втрачені в цих боях. І що далі на південь просуватимуться українці, то слабшими будуть польові фортифікації росіян…

Наголошу для певності: почасти це «логічно». Зрештою, ЗСУ вже знесли «найважчі» випробування, ще в червні-липні та на початку серпня. А саме — поєднання щільних мінних полів на 10 км. завглибшки та найкращих російських польових укріплень. Якщо порівнювати, то розбити дєсантніків, яких погнали в контратаку по відкритій місцевості, та ще й маючи — нарешті — вдосталь артилерійських снарядів (і то на дві повнокровні артилерійські бригади), було «доволі просто».

«Проте», «минуло лише кілька днів», і українці вже зайшли до Новопрокопівки (знов), увійшли до Вербового (знов), а також їм лишається десь 100 метрів до зайняття Висоти 169. Крім того, якщо говорити про Новопрокопівку, то вони зайшли до північного сходу села, а це – вища його частина. Хлопці, безсумнівно, втомлені, й іноді в них купа поранених, проте: бойовий дух у них піднесений.

Тим, для кого ці «показники» можуть все ж видатися «недостатніми» (а я абсолютно щиро сподіваюся, що представники передових американських медіа прочитають те, що я напишу нижче, бо вони цього ніколи не розуміли і знов будуть некоректно мене цитувати), пропоную також взяти до уваги от що.

Судячи зі статистики, яку публікує офіційний Київ – і яку зібрав до купи один дядько з Німеччини, отут [2] – у кожен з останніх чотирьох місяців ЗСУ знищували більше російської артилерії, ніж за всі 4 перших місяці цього року разом. Ба навіть краще: судячи з того, що наразі відомо про відповідні зусилля українців, ЗСУ діяли в рамках добре скоординованої операції, яку провадили ретельно і з витримкою. Операція ця включала, зокрема, значне «пригнічення» російських систем ППО ще у другій половині червня та особливо у липні, а тоді – коли системи ППО було придушено й необхідний шлях прокладено – ЗСУ почали систематично нищити численні російські артилерійські бригади, а також артилерійські частини різних інших підрозділів. Дійшло до того, що від серпня українці переключили фокус на вибивання артилерії, у вересні вже вели боротьбу із контратаками росіян та артилерією – та ще й мали змогу розпочати винищення ППО у Криму.

Результати – приголомшливі: українські БПЛА кружляють над полем бою, вишукуючи російську артилерію. Навіть гелікоптери ПС ЗСУ можуть діяти там, де їх не бачили місяцями. Російські бази в Криму злітають на повітря, одна за одною; в районі Токмака – так само. Ближче до лінії фронту росіяни зазнають таких втрат, а знос стволів такий сильний, що вони вже не встигають витрачати свої «запаси» снарядів, зокрема 152-го калібру. Навіть їхні темпи виробництва танків та витягнуті з консервації Т-72 і Т-80 вже не йдуть у порівняння із втратами.

Іншими словами, все як книжка пише: «вичікувати й нищити». Отож, ЗСУ системно, масштабно й сплановано нищать російські збройні сили. Вони нищать російську протиповітряну оборону, системи РЕБ, артилерію, логістику, їхні танки та сотні військових. Щоденно. І коли росіяни привозять ще більше військ – то знищують і їх. Великими партіями.

Саме це, якщо хочете, і є єдиним нормальним «показником», за яким слід судити про поточний наступ. І як я уже неодноразово пояснював, таке повне знищення – єдиний «вихід» із цієї війни.

Він не виглядає круто, не «сексі» й не дає швидкого ефекту. Але цей метод – дієвий.

От і все з цієї теми. А тепер позакривали роти й наберімося терпіння (якщо вам рветься терпець – то наберімося ще дужче), і дайте вже хлопцям (та дівчатам) із ЗСУ довести цю історію до завершення – так, тоді й там, де вони вважатимуть за потрібне.

(Джерело [3]).

«Аргумент» [4]

На цю тему: