Могутня росія з чисельною перевагою, кращим озброєнням і більшою економічною силою не змогла не просто перемогти, а й бодай щось здобути за 7 тижнів вторгнення в Україну. Але в 1940-х роках лише за 5 тижнів Німеччина змогла окупувати більшу частину Західної Європи, розбити Францію і змусити добре озброєну армію Великої Британії тікати. Складалося враження, що німецька армія - найсильніша в Європі. В ті ж часи з’явився новий спосіб вести бій - так званий «бліцкриг». Вважалося, що Німеччина мала технологічну й чисельну перевагу. Але це був міф.

Німецька армія відчайдушно імпровізувала через виправданне відчуття меншовартості: вони усвідомлювали, що Велика Британія й Франція переможуть у довготривалій війні. Німці вдавалися до методів, знайомих їм з 1918 року. Але чому ж тоді вони перемагали, а армія росії зазнає невдачі? Про це на сторінках The Telegraph [2] пише професор історії Кембриджського університету Роберт Томбс.

В часи Другої світової війни кожна країна в Європі була розділена. Скрізь були політичні фракції, які виступали проти війни. Ними керував страх, а інколи пасивне захоплення фашизмом як більш прийнятною альтернативою комунізму. З наступом Німеччини антивоєнні групи, які часом об’єднували лівих і правих, мріяли захопити владу і стати «колаборантами», допомагаючи німецькій армії закріпити завоювання. Сьогодні, мов тривожне відлуння 1930-х років, дуже схожі голоси правих і лівих радикалів звинувачують у початку війни Захід і навіть згадують Британську Імперію, щоб нібито довести, що західний світ нічим не кращий за владіміра путіна. Зараз, як і тоді, їхня мета - деморалізувати й розколоти громадську думку заради власних корисних мотивів. Досі такі голоси не мали успіху. І якщо порівнювали з катастрофічними 1930-ми роками, сучасні демократії консолідовані й рішучі.

Але сприйняття дуже важливе. Нацистський режим за допомогою пропаганди, з’їздів НСДАП, жорстокого втручання у громадянську війну в Іспанії, а також через ганебну Олімпіаду в Берліні зміг створити імідж непереборної динамічної й сучасної сили. І цей імідж перевершував реальні німецькі можливості. Він був водночас страшним і вражаючим, навіть привабливим для багатьох. Прогресивні політики яро виступали проти переозброєння й звинувачували Захід у фашистській агресії. Багато з них засуджували ліберальну демократію як занепалу й слабку. Деякі говорили про високі чесноти диктаторів. Якось впливовий представник Лейбориської партії назвав Адольфа Гітлера «миролюбним вегетаріанцем». Реалісти бажали підкоритися тому, що вважали неминучим. А отже вони просували політику «задобрення», кидаючи під потяг Чехословаччину, роль якої сьогодні виконує Україна. А потім в 1939 році нічого не було зроблено, щоб допомогти Польщі. У багатьох політиків на Заході білі прапори були в руці задовго до початку битв.

Велика відмінність між Другою світовою війною і подіями зараз, на думку історика, - це патріотична рішучість народу України. Томбс визнає: як і багато інших спостерігачів він очікував, що українці здригнуться перед російською силою. І, зрештою, з’явиться певний уряд колаборантів, який буде виконувати волю диктатури путіна. Але в реальності навіть цинічні росіяни не змогли створити маріонетковий режим.

«Звідки в українців така сміливість? Чи вдасться нам сьогодні зрівнятися з нею? Як багато, все ж таки, залежить від кількох особистостей, що було і в 1940-х? Якби Володимир Зеленський не відкрив в собі дух Черчілля або якби його вбили, чи був би опір таким же ефективним? Британія в 1940 році легко могла здатися. Прихильники задобрювання намагалися усунути Черчілля й просили Муссоліні допомогти укласти угоду з Гітлером», - пише історик.

Солдати Франції билися до тих пір, поки маршал Філіп Петен по радіо не проголосив перемир’я. Якби український уряд бодай натякнув на капітуляцію, чи продовжували б українці чинити опір? Лідерство має значення. Путінська росія не страшна і неприваблива, як гітлерівська Німеччина. Мало хто вважає її силою майбутнього. Попри те, що Захід стривожений своєю недосконалістю, він геть і близько не такий розділений чи заляканий. На відміну від Невіла Чемберлена в Мюнхені, де британські погрози змусили чехів відмовитися від самооборони, Борис Джонсон вчинив правильно, коли прислухався до свого міністра оборони Бена Уоллеса й почав передавати зброю Україні. Ця зброя допомогла знищити російську бронетехніку й захистити Гостомель. З цього почався провал «бліцкригу» Путіна. Якби цього не сталося, чи змогли б росіяни захопити Київ, як нацисти колись Париж?

Російська армія не повернула собі ініціативу. Вона застрягла в умовах Першої світової війни. Чи повинно це когось дивувати? Російську силу перебільшували більше 100 років, а особливо це робили після успіхів її армії у битві з Вермахтом. Загалом, це єдина військова перемога Москви в сучасні часи. Але вона досі впливає на те, як світ дивиться на росію, забезпечуючи їй лаври, на яких заснований її націоналізм і мілітаризм. Про подвиги Червоної армії із захватом говорили комуністи на Заході. Переконання, що саме росіяни перемогли Гітлера, стало загально прийнятим. Але останні дослідження свідчать, що Східний фронт грав другорядну роль у німецьких воєнних зусиллях. Йому не надавали значних ресурсів. ВПС не прикривали наземний наступ, як у боях проти Британії й Америки після висадки в Нормандії. Червона армія перемогла смертельно ослабленого ворога, використовуючи як гарматне м’ясо велику кількість часто заляканих солдатів.

Їхня перемога була знеславлена масовими зґвалтування німецьких жінок, насильством проти цивільних і мародерством. Якимось чином це змогли виправдати злістю й відплатою за всі злочини нацистів у Східній Європі. Але як щодо сучасної України, де російські солдати скоюють такі ж злочини? Більше того, все це робила російська царистська армія в 1914 році у Західній Європі. В армії Росії глибоко вкорінилося культура надзвичайної жорстокості, в якій офіцери або заохочують воєнні злочини, або ж їм начхати. Танки Гітлера можна було б зупинити за допомогою більш консолідованої й вмілої оборони у 1940 році. Сам лідер нацистів боявся цього, тимчасово звільнивши генерала Хайнца Гудеріана за занадто швидке просування. Гітлер не пережив би поразку в дуже непопулярній війні. Але танки ніхто не зупинив. Тож Гітлер зміг майже п’ять років безкарно нищити Європу.

«Схоже, завдяки українцям світ не постраждає від розгулу путіна. І якщо нам пощастить, інші потенційні агресори це запам’ятають», - пише історик.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Тимоти Снайдер: Если Россия получит то, чего хочет, ожидайте еще большего в ближайшие годы [4]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [5]
• Російський імперіалізм веде до цивілізаційної поразки росії, — Снейдер [6]