У містах поблизу кордону з РФ вплив Москви був сильним, і українською мовою розмовляли рідше. Війна це змінила.

Харків’янин Гамлет Зіньківський, як і його батьки, виріс, розмовляючи російською мовою. Але коли 24 лютого президент РФ Владімір Путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, це стало останнім поштовхом, який змусив Гамлета повністю перейти на українську, пише The Guardian [2].

«На жаль, я виріс, розмовляючи російською, але не приємно говорити тією ж мовою, що й армія, яка нищить територію нашої країни», – каже 35-річний вуличний художник Гамлет Зіньківський, широко відомий харків’янам, які зазвичай називають його просто на ім'я — Гамлет.

Перехід на українську є частиною ширшого шляху до більш вираженої української ідентичності для Зіньківського, це поділяє багато людей у ​​переважно російськомовних районах сходу та півдня України. Це процес, який став помітнішим за останні три місяці, але назрівав вже кілька років.

Як у молодого художника, у Зіньківського була давня мрія: виставка в Москві. Харків знаходиться недалеко від кордону з Росією і вже давно був майже повністю російськомовним. У культурному плані Москва здавалася центром всесвіту. Але коли у 2012 році Зіньківський нарешті потрапив у галерею, він був у жаху.

«Вони зневажливо ставилися до Харкова та України, і, чесно кажучи, я подумав: та ну їх», – сказав художник.

Зіньківський повернувся до Харкова і більше зосередився на українській арт-сцені.

Після анексії Криму, у 2014 році, художник з кількома друзями почав намагатися розмовляти українською. Тепер він повністю перейшов на українську мову, і вперше також вводить у своє мистецтво політичні та патріотичні теми.

Мовне питання — це те, що виникає у Харкові знову і знову. 22-річний дизайнер інтер’єру Олександра Панченко розповіла, що з 2014 року намагалася вдосконалити свою українську, але зізналася, що досі часто спілкується російською з друзями.

Однак вона впевнена, що до моменту народження її дітей буде достатньо вільно розмовляти вдома лише українською.

«Я виросла в російськомовній родині, мої діти виростуть в україномовній», – сказала Панченко.

Ще у 2014 році в Харкові частково почали проявлятися «настрої сепаратизму», а деякі люди розраховували на швидку анексію Криму й замислювалися, чи не буде краще всій Східній Україні у складі Росії. Але вісім років спостереження за жалюгідними умовами життя на території, окупованій проросійськими незаконними збройними формування «Л/ДНР» послабили ці настрої, а вторгнення Росії майже повністю їх погасило.

Панченко, яка нафарбувала нігті в синьо-жовтий колір і характеризує себе як стійку патріотку, здогадувалася про політичні прихильності харків’ян до війни, виходячи з широкого кола знайомих. На думку Панченко, близько 10% міста колись мало агресивно проросійські настрої. За її словами, 30% міста мали патріотичні настрої: «Україна, Україна, Україна», а 50% були «нейтральними – вони відчували себе українцями, але не настільки сильно».

Повномасштабна війна Росії проти України сильніше підштовхнула людей цієї «нейтральної категорії» до патріотичного табору, створивши набагато ширшу та пристраснішу проукраїнську базу, ніж будь-коли раніше, особливо на сході країни.

Зіньківський малював гасла на будівлях, пошкоджених російськими ракетами. Він також змінив вказівний знак вулиці Пушкіна та «перейменував» її на Британську вулицю, що, за його словами, є визнанням британської військової підтримки України.

Географічні та культурні відмінності всередині країни були однією з причин, чому Путін та інші російські лідери намагалися стверджувати, що Україна є «штучною державою». Натомість тепер вони виявляють, що їх криваве вторгнення зробило більше, ніж будь-що, для об’єднання різних частин України під спільною ідентичністю у протистоянні Москві.

Російське вторгнення одночасно поставило людей із «нейтральною позицією» перед суворим вибором щодо того, з якою країною вони хочуть ідентифікувати себе, і забезпечило ідею єдності, яка дає широке та інклюзивне уявлення про те, що означає бути патріотом України.

У перші дні війни український президент Володимир Зеленський ухвалив указ про заборону діяльності низки проросійських партій, а найвідомішого проросійського політика країни Віктора Медведчука заарештували.

Медведчука, чия дочка є хрещеницею Путіна, у Києві вже давно вважають людиною глави Кремля. Але навіть деякі з його близьких однодумців спробували «переформатувати» себе на патріотів після вторгнення.

«Перевзутися в повітрі» — це український вираз, який описує швидку зміну поглядів, щоб відповідати новим умовам, але попри те, що це може вказувати на «цинічне самозбереження» на роботі, є сенс і в тому, що людям довелося зробити вибір: або стати на бік України, яка бореться за право на існування, або на бік Росії, яка запускає ракети та бомби по мирних містах і де свобода слова вже не є законною.

Для багатьох це легкий вибір, і, розпочавши вторгнення, Путін позбавив Росію більшості її «прихильників» в Україні.

Окрім зміцнення почуття української ідентичності серед політиків та населення загалом на півдні та сході країни, війна також сприяла підвищенню поваги до цих територій у «патріотичних фортецях» західної та центральної України, де дехто сумнівався у лояльності частин сходу, особливо після 2014 року.

В Україні все частіше з’являються пропозиції не набирати класи з вивчення російської мови, а Міносвіти пообіцяло оцінити необхідність вивчення російської літератури в школах. Однак у деяких випадках російську мову будуть викладати в українських закладах освіти, пояснив освітній омбудсмен Сергій Горбачов. 

За його словами, якщо у класі всі батьки згодні, що до навчальних планів треба включити російську мову як предмет варіативної складової, тоді цей предмет можуть викладати.

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Як проводилась кацапізація Донбасу на початку XX ст. [4]
• Депопуляція України: через війну в до країн ЄС виїхало понад 900 тисяч дітей, росія вкрала 230 тисяч [5]
• Як російська культура вбиває [6]