Знесилена багатомісячною обороною Бахмута, українська армія тренує десятки тисяч солдатів, зокрема у США та Європі, для трьох нових армійських корпусів, які мають взяти участь у весняному наступі.

Київ також чекає на великий приплив важкої зброї західного виробництва, зокрема танків Leopard 2, бойових машин Bradley і Stryker, а також самохідних гаубиць Paladin і Archer.

Наступ - це "питання місяців - півтора, два, два з половиною", цитує WSJ радника президента України Михайла Подоляк, який зазначив, що зараз Україна накопичує ресурси. Водночас він та інші українські офіційні особи відмовилися обговорювати, де саме уздовж активної лінії фронту довжиною 850 км Україна може завдати удару.

Тим часом Росія також зібрала сили, намагаючись зламати українську оборону в західній частині Донецької області, де розташований Бахмут. Протягом зими вона досягла незначних успіхів на Донеччині, зазнаючи при цьому значних втрат.

"Просування, яких вдалося досягти Росії, на кожні 100-200 метрів у випалену артилерією місцевість, робилися ціною того, що земля була вкрита трупами їхніх військ, - цитує WSJ Павла Кириленка, голову Донецької ОВА. - У нас немає такого людського ресурсу, і навіть якби був, ніхто б не погодився використовувати його таким чином, як гарматне м’ясо".

Україна відчуває дедалі сильніший тиск, щоб продемонструвати результати на полі бою, оскільки Росія готова до тривалої війни, а президент Володимир Путін робить ставку на те, що Захід перестане надавати військову та фінансову підтримку Києву.

"Це літо надзвичайно важливе для української армії, - сказав WSJ британський законодавець Роберт Сілі, голова парламентської групи щодо України. - Якщо вони не зможуть досягти прогресу до кінця літа, на Заході дедалі гучніше звучатимуть голоси, які або закликають до врегулювання шляхом переговорів, або стверджують, що ми взагалі не повинні підтримувати Україну".

У той час як українські лідери прагнуть силою вигнати Росію з усіх окупованих нею територій, вони також розуміють, що успіх - чи невдача - майбутнього наступу визначатиме позицію Києва в будь-яких переговорах, які зрештою можуть нав’язати Україні західні партнери.

"Щоб бути сильною в будь-яких переговорах, Україна має бути сильною на полі бою. Це шлях до справедливого миру", – сказав минулого місяця президент Зеленський.

Збройні сили України та Росії вступають у цю весняну кампанію, втративши за минулий рік значну частину професійних солдатів. Хоча жодна з країн не оприлюднює статистику жертв, за даними західних чиновників, сукупні втрати поранених і загиблих обчислюються сотнями тисяч. У результаті обидві армії тепер все більше покладаються на новобранців, які часто не мають бойового досвіду.

"Минулого року, коли ми отримували підкріплення, їм не потрібно було говорити, що робити. Вони знали, як поводитися з технікою та зброєю, - цитує WSJ капітана української армії на Бахмутському фронті. - Зараз у нас закінчилися люди з досвідом. Деякі з нових хлопців мають мотивацію, інші – ні, але їх усіх потрібно всьому навчити".

Щоб стабілізувати лінію фронту, минулої осені регулярні збройні сили Росії мобілізували близько 300 000 резервістів, а ПВК "Вагнера", яка воює переважно в Бахмуті, завербувала близько 50 000 засуджених. Ці кроки усунули головну вразливість Москви в перші вісім місяців війни: українську перевагу в кількості військ на полі бою.

Однак значна частина цих свіжих російських сил вже була вбита або поранена цієї зими, зокрема під Бахмутом та Вугледаром, де Росія втратила також понад сотню танків та інших бойових машин. Українські командири очікують, що наступними тижнями росіяни атакуватимуть на інших ділянках лінії фронту.

"Російські окупанти скупчили тут велику кількість військ, але чекають, - заявив WSJ заступник командира батальйону "Карпатська Січ" із позивним Русин, що воює під Лиманом. - Поки Бахмут чинить опір, вони не так сильно зосереджуються на Лимані, але якщо Бахмут впаде, вони точно зосередяться на нас".

Однією з ключових відмінностей між торішніми битвами та сьогоднішніми є те, що гігантська військова машина Росії починає відчувати нестачі. У перші кілька місяців війни Росія стріляла з артилерії так, ніби мала безмежні ресурси, але тепер, схоже, у неї закінчуються боєприпаси. За оцінками аналітиків, Росія випускає близько 10 000 снарядів на день - це менше 20-30 тисяч минулого літа, але досі значно перевищує 3 000 снарядів, які випускає Україна. Москва також намагається компенсувати величезні втрати танків, гаубиць та іншого важкого озброєння.

"Росія навіть у найгіршому кошмарі не могла подумати, що вона опиниться у такій війні. Вони очікували, що це швидко закінчиться, але це не закінчилося - і вони вже витратили величезні ресурси", — сказав The Wall Street Journal голова РНБО України Олексій Данілов.

Тим часом багато українських і західних військових та аналітиків побоюються, що рішучість Зеленського продовжувати боротьбу за Бахмут, попри великі втрати та ризик потрапити в оточення, відволікає Україну від іншої мети - витіснення Росії з узбережжя Азовського і Чорного морів.

"Проблема полягає в тому, що виділення сил, необхідних для утримання Бахмута, ризикує виснажити сили, які будуть використані для стратегічно важливого весняного наступу України", - сказав WSJ Роб Лі, старший науковий співробітник Інституту зовнішньої політики, який нещодавно відвідав місто. Тепер, коли "вагнерівці" захопили фланги Бахмута та увійшли в частину міста, додав він, співвідношення втрат уже не таке сприятливе для українських військ.

У грудні генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Сухопутних сил України, який контролює кампанію на сході України, применшував стратегічне значення Бахмута. Але минулого тижня він сказав, що "кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів і підготовки до майбутніх наступальних операцій", пише WSJ.

Падіння Бахмута дозволить Росії "розпочати широкомасштабний наступ із застосуванням механізованих військ і десантно-штурмових підрозділів", додав він.

Українські лідери заявляють, що хочуть звільнити всю окуповану Росією землю, включно з Кримом та іншими територіями, захопленими Москвою в 2014 році, попри те, що багато чиновників США та Європи вважають такі амбіції нереальними. "Якщо ми не вирішимо питання Криму, ми не вирішимо питання існування нашої країни. Ніхто не вкладатиме сюди гроші, якщо залишиться невирішене територіальне питання", – сказав Данілов.

Цілі Росії в Україні набагато більш неоднозначні, пише WSJ. Щонайменше Путін прагне отримати повний контроль над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями України, які він проголосив територією Росії.

Москва також не відмовилася від планів встановлення у Києві лояльного режиму, що було початковою метою її вторгнення. Втім, прогнозованого повторного наступу на Київ так і не сталося.

Натомість Росія здійснила кілька локалізованих наступальних операцій уздовж лінії фронту, але жодна з них не мала великого успіху.

Ці невдачі викликали різку критику усередині самої Росії, пише американське видання.

У відео, опублікованому в інтернеті в п’ятницю, полковник розвідки ФСБ у відставці Ігор Гіркін сказав, що "багато живої сили, багато техніки і величезну кількість боєприпасів використали для досягнення мізерного результату".

"Як шахіст можу сказати, що ми зробили свій хід, він був невдалим, і наступний хід за суперником", – додав він.

Російська поразка у Вугледарі, зокрема, вже викликала взаємні звинувачення та заклики притягнути до дисциплінарної відповідальності головного російського командира на цій ділянці фронту Рустама Мурадова. Натомість Путін присвоїв офіцеру звання генерал-полковник і призначив начальником Східного військового округу Росії. Бої за Вугледар тривають.

Олександр Ходаковський, командир російського батальйону "Восток", який воює під Вугледаром, пояснює невдачі Росії на цьому напрямку браком боєприпасів. "У Вугледарі армія зводила щоденне використання снарядів до мінімуму, щоб накопичити резерви хоча б на першу добу наступу, - написав він у телеграмі. - Цього явно було недостатньо для придушення ворога, і ми бачили наслідки".

Така нестача означає, що Росія використовує старіші боєприпаси та зброю, які не завжди функціонують належним чином. Український військовослужбовець на передовій у Запорізькій області розповів, що нещодавно потрапив під обстріл російських 152-міліметрових гаубиць. Однак лише три з 20 снарядів вибухнули, і всі вони - далеко від цілі. Решта 17 були зіпсованими - ймовірно, через те, що були занадто старими та неправильно зберігалися.

"Раніше росіяни пускали 200 снарядів по одній із наших позицій, не замислюючись, - сказав WSJ український військовий, який служить поблизу Лимана. - Тепер вони теж повинні економити".

Угорі: Росія втратила під Вугледаром багато техніки. Фото REUTERS

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Захисникам Бахмуту катастрофічно не вистачає снарядів, томуна захоплених ділянках ворог пересувається майже без перешкод [4]
• Юрій Бутусов: Якщо немає снарядів, доводиться стримувати ворога людьми [5]
• Чим завершиться російський наступ і коли почнеться український [6]
• Рік від початку повномасштабної війни: що чекає на Україну [7]