Київ і Вашингтон знали про всі недоліки, але українська армія все одно почала контрнаступ.

Коли навесні цього року Україна розпочала свій великий контрнаступ, західні військові чиновники знали, що у Києва немає достатньої підготовки і озброєння. Щоб витіснити російські війська, бракувало всього: від снарядів до бойових літаків. Втім, вони сподівалися, що українська мужність і винахідливість переможуть. «Цього не сталося. Глибокі і смертоносні мінні поля, розгалужені укріплення і російська військово-повітряна міць відчутно заблокували значне просування українських військ. Натомість кампанія ризикує зайти в глухий кут, що може призвести до загибелі людей і втрати техніки без суттєвої зміни імпульсу», - пише Wall Street Journal [2].

Політичний розрахунок адміністрації Джо Байдена складний. Президент США спробує переобратися восени 2024 року. І багато хто у Вашингтоні вважає, що занепокоєння Білого дому щодо впливу війни на передвиборчу кампанію спонукає до дедалі більшої обережності щодо обсягу підтримки, яку можна запропонувати Києву.

Американська нерішучість контрастує зі зміною поглядів у Європі, де за останні місяці все більше лідерів схиляються до думки, що Україна повинна перемогти в конфлікті, а Росія - програти, щоб забезпечити безпеку континенту. Але європейські військові не мають достатніх ресурсів, щоб надати Україні все необхідне для витіснення російських військ з приблизно 20% території країни, яку вони контролюють. Європейські лідери також навряд чи значно збільшать підтримку Києва, якщо відчують небажання США, - кажуть західні дипломати.

«Зміна трансатлантичних політичних вітрів, на яку вказувала напруженість у відносинах між президентом Володимиром Зеленським і чиновниками США на саміті НАТО в Вільнюсі [3], відбулася на тлі того, що довгоочікуваний наступ України здається таким, що зайшов у глухий кут. Нездатність Києва просунутися вперед переконала багатьох західних військових оглядачів у тому, що українським військам потрібно більше тренуватися і вчитися складним військовим маневрам, мати потужнішу протиповітряну оборону і набагато більше бронетехніки», - пише видання.

Армія Росії, тим часом, бореться з низьким моральним духом через виснаження, погане забезпечення і міжусобиці серед російських лідерів, про що говорять дані української і західної розвідки. Росія, схоже, не в змозі перехопити ініціативу і атакувати українські позиції, але її сили залишаються достатньо потужними, щоб утримувати сотні кілометрів укріплень, а також тримати на відстані українські війська за допомогою великої кількості літаків.

Україна веде наступ на російські позиції, де у ворога були місяці, щоб збудувати потужну оборону, яка включає мінні поля, загородження і бункери. Західна військова доктрина стверджує, що для наступу за таких обставин армія, яка атакує, повинна мати щонайменше втричі більшу чисельну перевагу і використовувати добре скоординоване поєднання повітряних і наземних сил. Військам Києва не вистачає маси, підготовки і ресурсів, щоб слідувати цим рекомендаціям.

«Україна дійсно повинна мати можливість збільшити масштаби і синхронізувати військові операції, якщо вона хоче прорвати російську оборону», - сказав незалежний військовий аналітик Франц-Штефан Гаді, який нещодавно відвідав українську лінію фронту.

За словами Гаді, Україна атакує послідовно, з артилерійськими обстрілами, за якими слідує наступ піхоти на рівні роти. За його словами, ця тактика «часто попереджає росіян, що їх атакують».

Маломасштабний підхід, який командирам легше організувати, ніж просування сухопутних військ під прикриттям артилерії, створює певні проблеми, наприклад, зниження мобільності. Безпечне вивезення поранених солдатів з фронту і підвезення свіжих боєприпасів складніше організувати на рівні роти, тому що медичний і логістичний корпус менш захищені. 

Проведення синхронізованих широкомасштабних атак є складним завданням для будь-яких збройних сил, навіть для західних, які мають більше і краще обладнання, ніж Україна. Тому що об'єднати величезну кількість наземних і повітряних військ у швидкому, жорстокому «балеті» фронтального штурму надзвичайно складно. Жодна західна армія також не намагатиметься прорвати укріплену оборону без контролю над небом.

«Америка ніколи б не спробувала розгромити підготовлену оборону без переваги в повітрі, але в українців немає переваги в небі. Неможливо переоцінити, наскільки важлива така перевага для ведення наземної битви за розумну ціну втрат», - сказав Джон Нагл, підполковник армії США у відставці, який зараз є доцентом кафедри ведення бойових дій у Військовому коледжі армії США.

Україна сподівалася знайти слабкі місця в російських укріпленнях, прорватися крізь них і спричинити такий самий хаос у ворожих лавах, якого її війська досягли минулого року. Натомість несподівано щільні мінні поля сповільнили початковий наступ українських військ, зробивши їх вразливими до ударів російської авіації і ракет.

Особливо небезпечними виявилися російські безпілотники і бойові вертольоти, зокрема, ударні Ка-52 «Алігатор». Ка-52 можуть залишатися далеко за лінією фронту і покладатися на дані наведення від безпілотників-розвідників, які сканують фронт. Їхні ракети «Вихор» з лазерним наведенням мають дальність польоту близько 8 кілометрів, що більш ніж удвічі перевищує дальність будь-яких переносних зенітних ракет, які є на озброєнні України.

Аналітики Міністерства оборони США знали на початку цього року, що українські війська на передовій боротимуться проти російських повітряних атак. У засекреченій лютневій оцінці Пентагону, яку, як стверджується, злив військовослужбовець Національної гвардії Джек Тейшейра, говорилося про мізерну кількість зброї в руках українців, здатної вражати літаки на великій відстані, і вказувалося на ризик «нездатності запобігти російській перевазі в повітрі».

Києву потрібно більше систем Patriot і Gepard, які можна було б розгорнути поблизу лінії фронту. Але і ці системи теж вразливі до атак російських безпілотників. Недостатня кількість українських засобів ППО і зенітної зброї дозволила Росії домінувати в небі на більшій частині фронту.

«Росіяни тепер можуть краще використовувати свої авіаційні засоби. Росія не має переваги в повітрі над усією Україною, але з точки зору оборони вона знаходиться в набагато кращому становищі», - сказав старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень Дуглас Баррі.

Протидія російській авіації є основною причиною того, що Зеленський і його команда місяцями лобіювали у Вашингтоні і європейських столицях постачання винищувачів F-16. Військово-повітряні сили України доволі невеликі, вони складаються з літаків і гелікоптерів радянського виробництва.

F-16 - сучасні, але не найновіші американські винищувачі - можуть становити достатню загрозу для російських літаків, щоб бути менш небезпечними для українських сухопутних військ і цивільної інфраструктури, - вважають прихильники надання цих літаків.

Українські пілоти і механіки готуються навчатися літати і обслуговувати складні літаки за допомогою коаліції щонайменше 10 європейських країн. Але Байден ще не дав необхідного дозволу на поставку F-16 в Україну, а налагодження ланцюгів забезпечення для підтримки і ремонту займе місяці. Тож аналітики вважають, що F-16 можуть з'явитися на полі бою, ймовірно, на початку наступного року. Якщо Україна отримає ці літаки, їхній вплив на бойові дії залежатиме від багатьох факторів, включаючи кількість поставлених літаків, складність їхнього бортового обладнання та систем озброєння.

ФОТО: Сергій Нужненко / Радіо Свобода