Як Давид Арахамія захищає московський патріархат

Важная новость

Про те, як зайда і українофоб Давид Арахамія воює з народом України та Державою Україна, захищаючи московський патріархат. І чому в цього малограмотного пройдисвіта нічого не вийде.

Чому незалежність для УПЦ МП від Константинополя — фейк і чергова спроба знову провалити "церковний закон" розповідає [2] видання LB.UA.

Передостанній тиждень серпня значиться в парламентському розкладі як пленарний. Зібравшись уперше за місяць, депутати мають вирішити безліч важливих питань. Зокрема: кадрові, додаткові виплати для військових, позбавлення державних нагород зрадників різного штибу тощо. Саме таке завдання керівництву «слуг» поставив президент на зумнараді 13 серпня. Важливо підготувати й проголосувати все перед Днем Незалежності — відзвітувати до свята.

Але першим буде питання про остаточну заборону в Україні московської церкви. Не вдасться заборонити — далі робота не піде. Саме з такою вимогою виступила ініціативна група, яка просуває закон і заблокувала трибуну 23 липня. Перше читання нормативного акта відбулося ще в жовтні, друге непристойно затягнулося. «Нас понад 70 людей, — пояснює член ініціативної групи. — Ми: «Голос», ЄС, притомна частина «Слуги» (переважно мажоритарники. — С.К.) і навіть одна людина з ОПЗЖ —чітко сказали їм (провладному крилу «Слуги». — С.К.): якщо закон знову відкладуть, узагалі ні за що не голосуватимемо. Тільки подовження воєнного стану. І все. Тобто Рада буде паралізована».

Пошуки можливого рішення почалися відразу: у кабінеті спікера зібралася нарада, на якій обговорювали, як бути з проблемним законом. Версії лунали креативні. Три основні:

Ухвалимо, але як було в першому читанні. Тобто на дві сторінки й максимально ні про що;
Ухвалимо, але в перехідних положеннях напишемо, що набуде чинності через рік;
Треба поїхати на Фанар, домовитися, щоб Варфоломій дав автономію тим представникам УПЦ МП, які вважають, що вони не РПЦ, але не хочуть йти в ПЦУ. Усе ж просто — питання зніметься саме!

Авторство останньої належить Давидові Арахамії. Який раніше (ще взимку) висловлювався за те, щоб, наприклад, митрополит Онуфрій відмовився від посади предстоятеля (обирають довічно. — С.К.), тоді, може, і проблема «якось» вирішилася б.

«Ми — всі, хто був у залі — чітко розуміли: він пропонуватиме будь-що, аби знову відкласти закон. Його ідея — до американських виборів. Щоб, мовляв, не нагнітати», — переповідає LB.ua очевидець.

«Усі посміялися, але це все ж таки Давид, він керівник, тому вирішили, що має зі своєю пропозицією час до 15 серпня — чергового засідання профільного комітету. Найгучніше сміялася Тимошенко, яка сказала, що, аби домогтися навіть не початку відповідних переговорів, а банальної зустрічі зі Вселенським Патріархом, треба працювати 24 на 7, причому пару місяців», — додав ще один. Але Арахамію це не засмутило, він тут же створив собі «робочу групу» у складі Олени Кондратюк і Тараса Батенка, які мали б поїхати на Фанар разом з ним.

Як вдалося дізнатися LB.ua, жодних запитів на зустріч з провладними представниками українського парламенту на Фанар за останній місяць не надходило. Навіть просто запитів.

Натомість кілька депутатів під час фактичної канікулярної перерви з 23 липня поїхали у Штати. Де на зустрічах із сенаторами й конгресменами неочікувано виявили: американці загалом не проти церковного закону. Кажуть: оскільки йдеться про національну безпеку, а не про релігію (цей момент найважливіший. — С.К.), під час війни робіть, що вважаєте за потрібне. Тільки коли будете перекладати, уникайте терміна prohibited, в англійський він too much.

Погодьтеся, це зовсім не той порядок контраргументів, які приписують партнерам зсередини. «Коли ми у Штатах розповідали, що Роберт Амстердам [3] (лобіст, найнятий за гроші православного олігарха Вадима Новинського. — С.К.) погрожує кожному депутату, який підтримає закон, персональними санкціями, з нас просто сміялися. Бо з юридичного погляду це дичина», — свідчить член делегації.

Однак формула «попросімо у Варфоломія незалежності для УПЦ МП» набула певної популярності. Зокрема на Банковій. Звідти пішла гуляти в маси. Особливо в ЗМІ. Які, не розібравшись, просто переказують те, що почули в ОП.

Так, почуте має право на життя. Але є, як каже Майкл Щур, одне але: канонічні правила, яким підпорядковується усе світове православʼя. Церква — це не тютюнова фабрика, де заміниш директора — і виторг одразу зросте. У цьому світі діють свої, часто протилежні до світських закони.

LB.ua просто й доступно пояснює, чому ідея про томос для УПЦ МП — маячня. Повна.

Пункт перший

Україна вже має Томос про автокефалію. Його надали ПЦУ в січні 2019 року. ПЦУ — одна з 16 помісних церков, що входить у диптих. Власне диптих — це перелік церков. Перші чотири в ньому — найстаріші патріархати на чолі зі Вселенським. РПЦ — пʼята. Ми — пʼятнадцяті. Остання — Північна Македонія, яка отримала автокефалію 2022-го.

За церковними правилами, в одній державі може бути тільки одна автокефалія. Їх мультиплікування не передбачене.

Пункт другий

Згідно з канонічними правилами, УПЦ МП була, є і залишається частиною РПЦ. Тобто «церквою-матірʼю» для УПЦ МП є РПЦ. Значить, звертатися по автокефалію УПЦ МП має спершу до Москви. Не до Константинополя.

Саме так, до речі, вчиняли на початку 90-х. Йдеться про події, що передували створенню Київського патріархату Філарета (Денисенка). То окрема історія, але факту не скасовує: перед тим, як самовільно відколотися, вони мали звернутися до Москви. Що свого часу й зробили.

Тут порядок дій має бути аналогічним: хочете томосу для УПЦ МП — просіть Москву.

Пункт третій

Здобуття автокефалії триває не рік і не два. Навіть не десять років. Церква — максимально консервативне середовище, де все відбувається ду-у-уже повільно. Але щоб процес надання томоса почався, необхідна консолідована позиція світської, церковної влади та суспільства.

Пригадайте, навесні 2018 року з відповідним зверненням до Патріарха Варфоломія синхронно (!) виступили президент, Верховна Рада, Кабмін, представники всіх (!) православних конфесій і громадськість.

Це обов’язковий пункт, якого жодного разу не порушували. Фанар дотримується своєї логіки: якщо консолідованої позиції немає, значить, потенційний томос дорівнює новому церковному розколу. А навіщо творити нові розколи?

Тепер здогадайтеся з трьох разів, чи можливе в нинішніх умовах таке звернення-прохання щодо частини УПЦ МП? Отож-бо.

Пункт четвертий

І найголовніше.

Константинополь аж ніяк не може дати томос частині УПЦ МП, оскільки УПЦ МП… не має з ним канонічного спілкування. Воно розірване. РПЦ розірвала канонічне спілкування з Константинополем ще 2018 року — через створення ПЦУ. А УПЦ МП, як частина РПЦ, на найближчому ж своєму соборі таке рішення підтвердила.

Щобільше. Пам'ятаєте історичний собор УПЦ МП у травні 2022 року, де вона заявила, що більше не МП і до Москви стосунку нібито не має? За результатами засідання клірики ухвалили низку рішень. Одне з них (пункт 5) каже, що собор підтверджує рішення, які сам же приймав раніше — з 8 липня 2011-го починаючи. Тобто включно з рішенням про розрив з Константинополем!

До речі, у тій самій постанові (це вже пункт 9) МП звинувачує Константинополь у діях, які внаслідок утворення ПЦУ «лише поглибили непорозуміння та призвели до фізичного протистояння».

Як вам таке? Самі ж собі відрізали всі шляхи.

Так, пересічні священники УПЦ МП ще два роки тому зверталися на Фанар з проханням «узяти їх під крило». Підписів під так званим листом отця Андрія Пінчука назбиралося понад 400.

Але нюанс у тому, що таке прагнення всі ці люди не можуть реалізувати, оминувши власне церковне начальство. Позицію якого дивіться вище.

Усе, замкнене коло.

***

Отже, якщо скласти воєдино всі фактори, стає очевидно: томос від Константинополя для частини УПЦ МП неможливий. Навіть на рівні ідеї.

Вочевидь, українському політикуму варто це враховувати.

Так чи інакше, 15 серпня, як зазначали вище, засідання профільного комітету. На якому депутати планують внести в тіло закону правки, які надав Руслан Стефанчук після особистого опрацювання. «Правки цілком слушні й коректні. Ми всі з ними погодилися, будемо вносити. Ніяких інших поки що немає. Хоча, звичайно, вони можуть надійти в останній момент. Подивимося», — зазначає співрозмовник у комітеті.

Зображення вгорі: трійця, яка вже два роки намагається врятувати московський патріархат в Україні: уродженець російського Сочі Давид Арахамія, очільник фракції так званої "партії" "Слуга народу" (ліворуч), перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко (по центру) та Голова ВР Руслан Стефанчук (праворуч; це той самий Стефанчук збрехав, що в Раді немає голосів для заборони московського патріархату. Він - типовий "слуга народу" [4]). Фото: Макс Требухов

«Аргумент» [5]

На цю тему: