Як путін занапастив «Газпром», бажаючи «заморозити Європу»

Ще 2021 року «Газпром» звітував про рекордні надприбутки. А вже у січні – листопаді 2022 року експорт газу до далекого зарубіжжя скоротився на 45%. На сьогоднішній день це підприємство - неплатник дивідендів з виручкою, що падає, і туманними ринковими перспективами.

The Insider пояснює [2], як ставка на зовнішній ринок та використання труби як політичної зброї призвели до краху російського газового гіганта.

У російського газового гіганта та монополіста справи йдуть погано. Видобуток газу країною впав на 24%, а якщо рахувати лише за «Газпромом», — то практично на третину порівняно з довоєнним рівнем. Експорт до європейського далекого зарубіжжя обвалився зі 170–180 млрд кубометрів у найкращі роки до 12 млрд кубометрів у перші шість місяців цього року. В арбітражних судах накопичуються багатомільярдні позови споживачів, яким «Газпром», порушуючи контракти, перестав постачати газ. Доходи бюджету експорту газу скоротилися на 80%. Дивіденди компанія виплачувати перестала.

Тисячі інвесторів, які вклалися в акції «Газпрому» і довгі роки тримали ці папери з розрахунком на їх зростання, бачать, що ціна цього «фантика», що перевищувала на вершині вересня 2021 року 360 рублів ($4,90), обрушилася до 166 рублів, що за поточним курсом не перевищує $1,80. Втратили на цьому і фізособи, які повірили в «національне надбання» і вимовляли тости «за нас, за вас, за газ», і вся національна економіка.

Хто і як довів величезну компанію, де зайнято майже півмільйона людей, до такого статку?

«Газпром» збудував свою імперію на газовому експорті, не особливо переймаючись внутрішнім ринком. У всіх офіційних «енергетичних стратегіях» російського уряду монополіст експорту, як планувалося, мав нарощувати роботу із закордонними покупцями та надати іншим компаніям обслуговувати вітчизняних споживачів.

Пріоритет експорту закладався, до речі, ще за радянських часів, коли, відкривши у себе колосальні запаси природного газу, СРСР у другій половині 1960-х років вийшов з ним до Європи і запропонував Заходу взаємовигідні умови співпраці: безперебійне постачання газу в обмін на технології, обладнання , товари широкого споживання та багато іншого, чого радянській державі вкрай не вистачало. Виникла міцна система взаємозалежності, яку не могли похитнути навіть такі політичні чинники, як вторгнення до Чехословаччини 1968 року або до Афганістану 1979 року. Через газ Європа почала залежати від СРСР, а потім і від Росії не менше, ніж постачальник газу, залежав від європейських покупців. На початку 2019 року Росія забезпечувала 39,4% газового імпорту в Євросоюзі, а прибуток від цих поставок становив 13,5% доходів федерального бюджету.

Спокуса порушити цей баланс і, як зараз кажуть, «вепонізувати» цю взаємозалежність, тобто внести до неї елемент політичних маніпуляцій та тиску, виникла зі зміцненням влади в Росії в руках Володимира Путіна з його чекістськими соратниками. Цій групі був абсолютно далекий принцип win-win, тобто розвиток вигідних відносин на основі взаємних поступок. В ідеології Кремля взяли гору прийоми дворової шпани: «бий першим», «поступився хоч у малому — ти лузер». Постачання газу стали поступово перетворюватися на знаряддя шантажу.

Почалося з модифікації контрактних умов. Ціну в контрактах почала визначати політика: знижки та додаткова газпромівська матеріальна допомога друзям, але націнки тим, хто, на думку Кремля, протистояв московському режиму. Пішли погрози скоротити чи припинити постачання «непокірним».

Не можна сказати, що «Газпром» весь путінський час діяв виключно нахрапом. Європейці почали про щось здогадуватися та вжили заходів. Заборонили «Газпрому» вводити в контракти пункт, який забороняє перепродаж отриманого з Росії газу, зажадали прикрити шахрайські схеми поставок через газпромівських «дочок», пов'язаних із корумпованими чиновниками в країнах Європи, стали жорстко стежити за політизацією газових цін, ввели регулювання через так звані «енергетичні пакети». «Газпром» реагував сердито, але швидко та адекватно, виконавши практично всі вимоги ЄС, і пішов ще далі, демонструючи готовність працювати на ринкових засадах, без політики. Крім довгострокових контрактів, у газпромівську практику все більше почали входити спотові контракти, на надзвичайно гнучких умовах. Європейці дійшли висновку (як показав час, поспішному), що з російським монополістом можна працювати цивілізовано та розраховувати на його надійність.

Не тут то було. У 2021 році, готуючись до широкомасштабного вторгнення в сусідню країну, Путін наказав «Газпрому» використати постачання до Європи як політичний інструмент під гаслом «ми вас заморозимо і доведемо до економічного колапсу, якщо ви наполягатимете на підтримці України і не скасуйте санкції щодо Росії ». Для початку російський президент зажадав оплати газу в рублях — тобто продемонстрував відкрите порушення контрактних умов, а коли частина покупців відмовилася вдавати, що платять у рублях, став відключати у них газ. Потім «Газпром» зупинив закачування газу до своїх підземних сховищ у Європі, перестав продавати газ на електронних торгових майданчиках, різко скоротив прокачування експортними маршрутами.

Затія провалилася. По-перше, Європа виявила дива стійкості та гнучкості, нехай і високою ціною. Зиму вона пережила, а врешті-решт налагодила альтернативні шляхи отримання газу. А по-друге, розрахунки Путіна на те, що європейський ринок можна замінити на китайський, виявилися ілюзією: у китайців немає такої потреби в російському газі, яка була у європейців, та й транспортну інфраструктуру на потрібну потужність у Китай можна побудувати не раніше, ніж років за 12–15.

Наразі керівник компанії Олексій Міллер виступив із новими ультиматумами. Він загрожує повністю припинити прокачування газу до Європи через українську територію, якщо Київ не відмовиться від вимог компенсації за порушення російською стороною договірних умов про транзит. Виконувати свої зобов'язання за згодою з українцями Міллер не бажає, як не бажає і платити за це штраф. В наявності все та ж хамська психологія «пітерського гопника».

"Газпром", якому не заважали жодні санкції і який мав усі шанси продовжувати роботу як нормальна комерційна компанія на європейському енергетичному ринку, фактично вчинив самогубство як експортер. Наказ зробити харакірі «національне надбання» отримало з Кремля.

Зображення з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему: