Як Росія намагалася вбити керівника Rheinmetall

Важная новость

Німецька компанія стала лідером оборонки для всієї Європи.

Армін Паппергер — генеральний директор німецької оборонної компанії, яка озброює Україну. Ця діяльність принесла постачальнику озброєнь безпрецедентні прибутки — і зробила його мішенню. Про це йдеться у матеріалі Bloomberg.

Наприкінці квітня 2024 року у ґрунтовно впорядкований житловий район у Германнсбургу — німецькому селі з близько 8000 мешканців, оточеному рівнинними полями, заповідниками й військовими базами — проникли палії. Під покровом темряви вони підійшли до великого цегляного будинку й підпалили дерев’яний садовий будиночок та величезний дуб поруч. Зникли невідомими до прибуття пожежників. Уранці сусіди прокинулися від запаху тліючого дерева.

Будинок належав Арміну Паппергеру — керівнику Rheinmetall AG, найбільшої оборонної компанії Німеччини. Самого Паппергера у той час вдома не було і, за словами місцевих мешканців, він не з’являвся там з 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна перетворила Паппергера на надто зайняту людину: він перетворював колись сплячого промислового гіганта на світовий оборонний конгломерат, який у тому ж році мав отримати близько 10 мільярдів євро доходу. Rheinmetall уже поставляла Україні бронемашини, військові вантажівки й боєприпаси, а Паппергер напередодні оголосив про плани з відкриття чотирьох виробничих майданчиків з виробництва зброї всередині України.

Невдовзі після події в інтернеті з’явився анонімний лист, у якому організатори підпалу критикували Rheinmetall за отримання прибутків з вторгнення Росії та висунули незвичну вимогу: звільнити з в’язниці колишнього члена РАФ — Радикальної армійської фракції, воєнізованої групи, яка в 1970–1980-х роках вбила багатьох впливових німецьких бізнесменів і громадських діячів, зокрема СЕО Deutsche Bank у 1989 році.

Через кілька місяців CNN повідомив, що раніше цього ж року розвідки США попередили Німеччину про те, що Росія готується вбити Паппергера. В матеріалі не згадували про підпал, який, схоже, був актом залякування, а не справжньою атакою — але особи, знайомі з ситуацією, стверджують, що замах за участю російських посередників планувався саме в цей період. Палії так і не були спіймані, тому їхній зв’язок із ширшою схемою залишається загадкою.

Цілеспрямована атака на Паппергера стала новим рубежем, навіть порівняно з давно відомою історією Росії щодо насильства над ворогами на чужій території. До війни Москва скеровувала свої напади в так званому «ближньому зарубіжжі» — країнах Балтії, державах колишнього СРСР, або проти росіян, яких вважала зрадниками. Спроба отруєння Сергія Скрипаля в Англії у 2018 році показала готовність Росії застосовувати заборонені хімічні речовини в країні НАТО, ризикуючи цивільними життями. Але Скрипаль був російським полковником, який шпигував для Великої Британії, а не голова західної оборонної корпорації.

Після вторгнення в Україну гібридна війна Росії — не лише вбивства, а й саботаж, дезінформація та таємні атаки на критичну інфраструктуру — наростала на очах, досягнувши апогею торік. У часи холодної війни ці методи називали «активними заходами». Аналітики зазначають, що обсяги та інтенсивність цих тактик у перші три роки війни за Україну були вищими, ніж у розпал Радянського Союзу, хоча в 2025 році темп трохи сповільнився.

Паппергер, безумовно, сьогодні є найвідомішою мішенню. Він також відіграє центральну роль у зусиллях Європи щодо озброєння України та є головним бенефіціаром найбільших інвестицій континенту в оборону за десятиліття. Поки конкуренти-керівники трималися в тіні, він активно очолив боротьбу за переозброєння Європи, скуповуючи конкурентів, нарощуючи виробництво і навіть відвідав Україну.

Це, у поєднанні з нещодавньою заявою уряду Німеччини про різке збільшення витрат на оборону, призвело до шаленого ажіотажу серед інвесторів. Акції Rheinmetall зросли більш ніж у 18 разів з початку війни. Зараз це найцінніша оборонна компанія Європи з ринковою капіталізацією близько 81 мільярда євро.

Паппергер вважає себе захисником міжнародного порядку, заснованого на правилах. «Нам завжди було зрозуміло, що вільні суспільства повинні мати змогу захищати себе. Мир і свобода не даються безкоштовно», – написав він у своєму електронному листі.

Паппергер відмовився коментувати змову з метою його вбивства, щодо якої багато чого залишається нез'ясованим. У червні 2024 року місцеві прокурори припинили розслідування підпалу, посилаючись на брак доказів.

Поліція Дюссельдорфа також розслідувала ширшу змову з метою вбивства, але припинила своє розслідування, заявивши, що у них немає «конкретних зачіпок».

Це здивувало кількох людей, знайомих із ситуацією, які стверджують, що розвідка США надала німецьким чиновникам вичерпні дані, включаючи конкретну інформацію про підозрюваних осіб та їхні наміри.

Ще до підпалу німецький уряд непомітно посилив охорону Паппергера до рівня, що дорівнював рівню безпеки канцлера Німеччини.

Сьогодні Паппергера цілодобово оточують охоронці. Двоє озброєних охоронців з кулеметами розташовані біля сучасного скляного офісу Rheinmetall у Дюссельдорфі, поруч із двома поліцейськими фургонами. Перед його будинком з білої цегли в багатому передмісті також стоять два поліцейські, озброєні кулеметами, поліцейський фургон і поліцейська будка. Зазвичай кілька охоронців супроводжують його на обід або зустрічі.

Ці масштабні зусилля захищають Паппергера від будь-яких потенційних замахів. Але, за словами одного з обізнаних з цим питанням джерел, люди, які планували його вбивство, щонайменше до кінця 2024 року все ще перебували на волі в Німеччині.

Мабуть, найсміливішим кроком Паппергера є спроба інвестувати в саму Україну. Коли українські посадовці у 2022 році почали переговори з компанією про створення місцевого виробництва, керівники Rheinmetall спочатку неохоче ставилися до цього через проблеми безпеки, каже людина, знайома з ситуацією. Але в березні 2023 року Паппергер прибув до Києва, щоб укласти угоду, зустрівшись із Зеленським у його вишуканому президентському кабінеті з золотим оздобленням на добре укріпленій вулиці Банковій у центрі столиці.

Одягнений у джинси та худі яскраво-синього та жовтого кольорів, кольорів українського прапора, Паппергер говорив із Зеленським про створення місцевих виробничих потужностей.

Через два місяці компанія підписала угоду про створення спільного підприємства з державною компанією Укроборонпром. Узгодження деталей тривало кілька місяців, зокрема через вимогу Rheinmetall мати частку в 51%.

Коли угоду зрештою офіційно уклали наприкінці 2023 року, сторони домовилися спершу зосередитися на технічному хабі з обслуговування військової техніки в Західній Україні.

Але вже у березні 2024 року Паппергер пішов далі — оголосив про плани будівництва в Україні чотирьох заводів з виробництва боєприпасів, військової техніки, пороху та зенітного озброєння.

«Підтримка України в боротьбі за виживання — справа, близька нашому серцю», — заявив Паппергер.

У цей період американська розвідка попередила німецьких колег, що найняті ГРУ проксі-агенти готуються вбити Паппергера. Американські спецслужби відстежували кількох підозрюваних із різних частин колишнього Радянського Союзу, які, на їхню думку, організовували замах, включно з принаймні одним громадянином Росії. Згідно з оцінкою США, це був не просто «план на папері» — підготовка вже велася на повну.

Ця змова ілюструє ширшу тенденцію: Росія, схоже, готова до безпрецедентних ризиків, навіть якщо це означає жертви.

Москва часто залучає кримінальників для здійснення нападів, багато з яких — підпали. У Великій Британії підпалили склад гуманітарної допомоги для України в Східному Лондоні; у Польщі вогонь знищив великий торговельний центр; у Латвії трьох чоловіків засудили до тюремного ув’язнення за те, що вони кинули коктейль Молотова у вікно Музею окупації Латвії.

Минулого літа американські спецслужби дізналися, що ГРУ найняло агентів для доставки підпальних пристроїв, замаскованих під електромасажери, через вантажну авіаслужбу DHL. Один із пристроїв вибухнув на складі DHL у Лейпцигу, інший спричинив пожежу на складі у Великій Британії.

Американці припускали, що всі посилки, надіслані з Литви, були «тестовим запуском» з боку ГРУ — можливо, для атак на вантажні рейси до Північної Америки. США конфіденційно попередили Росію про ризик ескалації.

Підпали — лише один із численних методів, спрямованих на дестабілізацію, страх і хаос. Інша — це використання дронів. Німецька влада підозрює російську розвідку у причетності до появи дронів над військовими об’єктами, зокрема над заводом Rheinmetall в Унтерлюссі. Високопосадовець Бундесверу розповів Businessweek, що коли в кінці 2022 року на базі Вільдфлекен у Баварії почали навчати українських солдатів, то вже в перший тиждень помітили два дрони, а згодом — дедалі більше, причому занадто великі, щоб бути любительськими. Торік Бундесвер збив дрон над полігоном, але його походження встановити не вдалося.

Мета всіх цих дій — посіяти розбрат на Заході й підірвати підтримку України шляхом підвищення вартості допомоги. Усі ці акції мають спільну рису: вони залишаються нижче порогу, який міг би спричинити військову відповідь, водночас забезпечуючи правдоподібне заперечення причетності.

Німеччина стала особливо родючим ґрунтом для російських спецслужб у пошуку виконавців. ФСБ, наступник КДБ, та інші агентства мали змогу вербувати численних емігрантів з Росії, що оселилися в Німеччині.

З початку війни у країні спливла низка російських шпигунських скандалів. У 2022 році німецька влада заарештувала офіцера BND за підозрою у шпигунстві на Росію. Через місяць затримали спільника. У 2023 році офіцер німецької армії був звинувачений у передачі конфіденційної інформації Росії — і засуджений до 3,5 років ув’язнення.

Режим Путіна відкрито погрожував Rheinmetall. У жовтні 2024 речник Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що ремонтний завод Rheinmetall в Україні є безумовно законною військовою ціллю. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц тим часом публічно звинуватив Кремль у гібридній війні.

«Ми вже під атакою Росії», — сказав він після нещодавнього саміту НАТО.

Однак німецьке розслідування підпалу будинку Паппергера зайшло в глухий кут: свідків підпалу не виявлено, відеоінформації немає, а зібрані докази не придатні для ДНК-аналізу, повідомили у прокуратурі.

Високопосадовець німецького МВС на умовах анонімності повідомив виданню, що залучення Росією місцевих злочинців до диверсій ускладнює виявлення зв’язків із Москвою.

Німеччина має труднощі з боротьбою проти гібридних атак Росії через обмеження у сфері спостереження й чіткий розподіл між розвідкою та поліцією, що були встановлені після Другої світової війни, аби не допустити повторення Гестапо. Але ці заходи зробили Німеччину однією з найвразливіших цілей для диверсій у Європі.

Менше ніж за два місяці після підпалу, Армін Папперґер знову приїхав до України — цього разу на об’єкт Rheinmetall для ремонту бронетехніки поблизу польського кордону. Він прибув у супроводі кількох броньованих позашляховиків та охоронців і був одягнений у куленепробивний жилет. Вже за кілька годин – після обіду з українськими посадовцями, він поїхав.

Минулого року Папперґер підписав угоду про будівництво заводу з виробництва боєприпасів у Литві, де Німеччина вперше з часів Другої світової війни розміщує нову бригаду НАТО, що зрештою нараховуватиме близько 5 тисяч військовослужбовців. Rheinmetall також створила спільне підприємство з італійською оборонною компанією Leonardo SpA — за словами Папперґера, це має стати «новим важковаговиком у виробництві танків у Європі».

Щоб зміцнити позиції компанії у США, Rheinmetall погодилась купити компанію Loc Performance Products зі штату Мічиган за майже $1 млрд — у рамках участі у програмі Пентагону зі створення наступника бойової машини M2 Bradley, вартість якої оцінюється в $45 мільярдів.

Втім, не всі амбіції Папперґера були успішними. На початку 2025 року він зазнав невдачі у спробі придбати Thyssenkrupp Marine Systems — підрозділ із виробництва кораблів і підводних човнів. Це могло б стати виходом Rheinmetall на морський напрямок. Зрештою, Thyssenkrupp вирішила вивести міноритарну частку підрозділу на біржу. Також Папперґер цікавився компанією Hensoldt AG — виробником радарів поблизу Мюнхена. Проте Hensoldt закликала уряд Німеччини допомогти зберегти її незалежність.

Головне виробництво Rheinmetall в Унтерлюссі тепер працює у режимі, схожому на період Холодної війни — масштабне розширення зробило компанію ключовим гравцем у переозброєнні всього континенту. Завдяки купівлі іспанської Expal і розширенню в Унтерлюссі Rheinmetall планує до 2027 року виробляти 1,5 мільйона артилерійських снарядів на рік — порівняно з 70 тисячами до початку війни в Україні.

Генсек НАТО Марк Рютте заявив у червні, що Росія виробляє стільки ж снарядів за три місяці, скільки країни Альянсу — за рік. Щоб надолужити відставання, Rheinmetall потрібен стабільний потік замовлень.

«Всі заглянули у свої склади й сказали: “О, чорт, невже це все, що в нас є?”», — каже редактор Defence Analysis Френсіс Туса. — «У Європі Rheinmetall — імператор боєприпасного бізнесу. Вони виробляють найбільше і зростають найшвидше. Rheinmetall рятує Європу просто зараз».

Компанія також намагається закріпитися в найгарячішому сегменті оборонної галузі — дронах. Війна в Україні довела, що бойові дії дедалі частіше ведуться з використанням роїв безпілотників на базі штучного інтелекту — у сфері, де Rheinmetall поки що має обмаль практичного досвіду.

Партнерство з мюнхенським стартапом Helsing — найціннішим оборонним стартапом Європи — розвалилося торік. Наприкінці 2024 року компанія оголосила про співпрацю з Auterion LLC (штат Вірджинія), розробником ПЗ для дронів, задля створення безпілотних систем для повітря, суші та моря. А в червні було укладено стратегічне партнерство з Anduril Industries, яку заснував Палмер Лакі — прихильник Дональда Трампа. Мета — розробка дронів для Європи.

Компанія, яка ще недавно не знала, чи виживе її оборонний підрозділ, тепер має іншу проблему — як задовольнити надзвичайний попит. Станом на березень 2025 року портфель замовлень Rheinmetall досяг рекордних €63 мільярдів. Папперґер нарощує виробничі потужності та шукає нові заводи, хоча деякі аналітики сумніваються, що компанія встигне вчасно виконати всі контракти.

Брак інженерів — ще один виклик для Папперґера. Щоб виділитися серед роботодавців, Rheinmetall навіть роздає потенційним кандидатам презервативи з фірмовим логотипом і гаслом: «Безпека понад усе — завжди і всюди».

Минулого року Папперґер заявляв, що хоче вийти на €20 мільярдів річного доходу до 2027 року (у 2021-му було трохи менше €6 млрд). З огляду на шалений попит, цю мету, ймовірно, доведеться переглянути в бік зростання. У липні він також повідомив, що Rheinmetall веде переговори із сімома потенційними покупцями її цивільних підрозділів — щоб повністю сфокусуватись на оборонці. Сьогодні компанія коштує дорожче, ніж німецькі автогіганти Volkswagen, Mercedes-Benz та BMW.

Але Rheinmetall залишається мішенню. У квітні хакерська група, ймовірно пов’язана з Росією, заявила, що отримала 750 гігабайтів даних компанії, включаючи 1 400 документів про танки Puma, двигуни й комп’ютерні системи. Rheinmetall запевнила, що це не було чутливою інформацією, а документи датуються п’ятирічною давниною.

«Кібератаки — це постійна загроза для всіх нас. Але ми суттєво посилили заходи безпеки. Я почуваюся в безпеці», — сказав Папперґер в інтерв’ю Businessweek.

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [2]

На цю тему: