27 січня 1973 року було підписано Паризьку угоду про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі. Дипломатичне «рішення» готувалося чотири роки і мало покласти край одному з найкривавіших конфліктів 20 століття, який тривав майже 20 років.

Відповідно до Паризької угоди, бойові дії між Північним (комуністичним) і Південним (прозахідним) режимами припинялися негайно, з території Південного В'єтнаму виводилися американські війська, планувалося провести вільні вибори і об'єднати країну мирним шляхом.

Державний секретар США Генрі Кіссінджер отримав за «вирішення в'єтнамського питання» Нобелівську премію миру.

Гарантії не відновлення війни були прості - за дотриманням Угоди спостерігала Міжнародна комісія з представників Канади, Угорщини, Індонезії та Польщі. Американці пообіцяли в разі відновлення війни надати екстрену військову допомогу.

Вже через два місяці американські війська залишили територію Південного В'єтнаму, північно-в'єтнамські комуністи повернули американських військовополонених, але всі інші пункти Угоди виконані не були - вільні вибори не проводилися, а переговори між Північчю і Півднем щодо об'єднання країни зайшли в глухий кут.

Через два роки - в березні 1975-го північно-в'єтнамські війська за підтримки радянських радників вторглися в Південний В'єтнам, президент країни Нгуєн Ван Тх'єу звернувся до США за обіцяною військовою допомогою в разі відновлення війни, проте Конгрес відмовився її надати.

Через два місяці комуністи повністю захопили Південний В'єтнам. Світова громадськість висловила обережну стурбованість, міжнародна комісія припинила засідання, а Генрі Кіссінджер премію миру назад не повернув.

PS Кінець історії міг бути іншим, якби президент Південного В'єтнаму Нгуєн Ван Тхієу не узурпував владу в країні. Саме його режим казнокрадів і лицемірів привів Південний В'єтнам до краху - цивілізований світ відвернувся від нього, а в самому В'єтнамі мало хто хотів воювати за диктатуру, яка нічим не відрізнялася від комуністичного режиму Півночі, а, можливо, була навіть гіршою. Наприкінці війни Нгуєн Ван Тхієу втік на Тайвань, звідти перебрався до Великої Британії, після чого безбідно доживав своє нікчемне життя в Штатах.

Це справжній кінець історії. На фото - евакуація з Сайгона в останні години війни.

Автор: Юрий Касьянов, офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки, заснувник громадського дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації “Matrix-UAV”; сторінка автора у Фейсбук

«Аргумент» [2]

На цю тему:

• Як українці бачать майбутнє України та чи йдуть до єднання [3]
• Андреас Умланд - про минуле, яке спричинить жахливе майбутнє: чи закінчиться друге президентство Трампа так само, як перше Януковича [4]
• Промова Венса у Мюнхені була чудовою, - Трамп [5]
• Politico: Кандидат у віцепрезиденти від Трампа Венс стане катастрофою для України [6]