Як українці бачать майбутнє України та чи йдуть до єднання

Версия для печати

Для багатьох українців нинішні складнощі сприймаються як умовна інвестиція в майбутнє, тобто зусилля і втрати зараз будуть винагородженні пізніше – і самі українці, і їх діти та внуки отримають можливість жити в більш щасливих умовах. Водночас може діяти і зворотна логіка 

Упродовж 2-17 грудня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про рівень оптимістичних / песимістичних настроїв щодо майбутнього України і єдності українців. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 985 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, соціологи вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. 

До кінця 2024 року дедалі гучнішими стають голоси оглядачів, які говорять про песимістичні настрої серед населення України (наприклад, на такі думки часто можна натрапити на сторінках авторитетних видань Західних медіа, а також почути від Західних лідерів думок). Разом з цим варто орієнтуватися на результати опитувань, які дозволяють більш надійно оцінювати стан громадських настроїв.

У грудні 2024 року соціологи поставили українцям два запитання, які стосуються розвитку України – яким є майбутнє України в умовно довгостроковій перспективі («через 10 років») та чи рухаються українці до єдності (або ж, навпаки, рухаються до розколу). Ці запитання ми ставили у грудні 2023 року, тому ми можемо крім оцінки поточної ситуації також оцінювати, яких змін зазнало суспільство впродовж останнього року.

Читайте також: Суспільство втомилося. Як допомогти одне одному?

Як українці бачать майбутнє України

Для багатьох українців нинішні складнощі сприймаються як умовна інвестиція в майбутнє, тобто зусилля і втрати зараз будуть винагородженні пізніше – і самі українці, і їх діти та внуки отримають можливість жити в більш щасливих умовах. Водночас може діяти і зворотна логіка – зневіра у майбутньому може змушувати деяких людей мислити в категоріях, що нинішній спротив позбавлений сенсу. Саме тому ми з 2022 року запитуємо, яким українці бачать майбутнє України «через 10 років» – скоріше як процвітаючої країни в ЄС чи скоріше як країни із зруйнованою економікою та відтоком населення.

На графіку нижче наведені результати опитувань наприкінці 2022 року, 2023 року і 2024 року. Можна говорити про два класи результатів.

По-перше, є стала тенденція до зниження частки тих, хто оптимістично дивиться в майбутнє України. Якщо наприкінці 2022 року 88% вважали, що Україна через 10 років буде процвітаючою країною в ЄС, то до грудня 2023 року їх частка скоротилася до 73%, а до грудня 2024 року – до 57%. Водночас з 5% до 28% зросла частка тих, хто вважає, що Україна матиме зруйновану економіку. Важливо зазначити, що хоча частка оптимістів знизилася за останній рік на 16 процентних пунктів, але не всі з них перетворилися на песимістів (їх частка зросла на 9 процентних пунктів). Тобто значна частина українців більше говорять про високу невизначеність.

По-друге, коли ми аналізуємо результати, ми маємо також фокусуватися крім динаміки і на фактичних поточних показниках. Ми бачимо, що наразі попри непростий рік та його складне завершення більшість українців (57%) у цілому схиляються до оптимістичного погляду на майбутнє країни. А частка песимістів хоч і є значною (28%), але все-таки істотно поступається частці песимістів.

Графік 1. Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі[1]. У всіх регіонах є низхідна тенденція і приблизно в подібній мірі. Хоча на Сході і Півдні настрої трохи більш песимістичні, але насправді загалом ситуація між регіонами неістотно відрізняється. Так, у всіх регіонах близько половини / трохи більше зберігають оптимізм щодо майбутнього України. 

Графік 2. Як українці бачать майбутнє України в регіональному вимірі

Чи йдуть українці до єднання 

Інше   запитання стосувалося сприйняття єдності в суспільстві. Соціологи не запитували, якою саме зараз є єдність, але цікавилися, яким є напрямок змін – ми рухаємося до більшої чи меншої єдності.

За останній рік дійсно стало менше тих, хто вважає, що українці потроху долають суперечності та рухаються до згуртованої політичної нації – з 69% у грудні 2023 року до 53% у грудні 2024 року. Натомість з 25% до 33% стало більше тих, хто вважає, що суперечності лише поглиблюються і українці йдуть до розколу (і також з 6% до 14% стало більше тих, хто має невизначені думки з цього питання).

Проте як і у випадку майбутнього країни варто окремо аналізувати поточний стан справ. Знову-таки в умовах складних і серйозних викликів (які психологічно ламають багатьох) ми все одно маємо близько половини українців (53%), які вірять в рух до єдності, а частка тих, хто вірить у рух до розколу, хоч і є тривожно значною, але поступається умовним оптимістам.

Також важливо, що нинішні оцінки єднання в суспільстві значно кращі, ніж були у 2020 році (коли ще не було повномасштабного вторгнення).

Читайте також: Олена Стяжкіна: Маємо бути менш наївними

Графік 3. А як Ви оцінюєте єднання серед українців і долання суперечностей?

* У 2020 через інакший суспільно-політичний контекст формулювання були змістовно близькими, проте дещо відмінними: «Україна як країна зшивається, іде шляхом об'єднання» і «Україна як країна розвалюється, іде до розколу».

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах тенденції досить подібні і насправді ситуація між регіонами істотно не відрізняється.

Графік 4. Чи йдуть українці до єднання в регіональному вимірі

Спільна матриця думок про майбутнє України та єднання українців

Коли на дотичні запитання експерти та звичайні люди бачать близькі результати, то складається хибне враження, що мова йде про тих самих людей. Так, у нас є 57% тих, хто оптимістично дивиться в майбутнє України, і є 53%, які вважають, що українці рухаються до єдності. Можна припустити, що мова про переважно тих самих людей. Проте хоча дійсно є певна кореляція, але ці аспекти не є тотожними у свідомості українців. Як наслідок, сприйняття реальності українцями є значно складнішою і більш багатошаровою, ніж може здатися з результатів відповідей на одне просте запитання.

У таблиці 1 далі соціологи навели «перетин» відповідей на два запитання. Як можна бачити, наприклад, майже чверть тих, хто оптимістично дивиться в майбутнє України, при цьому вважають, що українці йдуть зараз до розколу (13% з 57%). Водночас кожен п’ятий респондент, який вірить у рух до єднання українців, при цьому песимістично змальовує сценарій майбутнього країни (10% з 53%).

На графіку 5 нижче ілюстративно наведена динаміка частки тих, хто має послідовно оптимістичні погляди (вірять в Україну як члена ЄС з процвітаючою економікою та вірять, що зараз ідемо до єдності), і тих, хто має послідовно песимістичні погляди (вважають, що ми матимемо зруйновану економіку і при цьому зараз ідемо до розколу). Отже, зараз ми маємо 37% тих, хто мають послідовно оптимістичні погляди, проти 57% у грудні 2024 року. Натомість зростання частки тих, хто має послідовно песимістичні погляди становить з 10% до 16% за останній рік. Більшість приросту, виходить, було за рахунок зростання частки тих, хто має невизначені або суперечливі погляди.

Разом з цим, хоча 37%, звісно, не можуть вважатися високим показником, але все-таки це в понад 2 рази більше, ніж частка послідовних песимістів (16%).

Читайте також: Митрополит Української греко-католицької церкви Борис Ґудзяк: "Україна має лик Христа сьогодні, бо віддає життя, щоб було життя"

Графік 5. Частка українців, які мають послідовно оптимістичні погляди та послідовно песимістичні погляди на розвиток України

Крім цього, ми можемо дещо «полегшити» критерії і до оптимістів зараховувати тих, хто на одне запитання має позитивну відповідь, а на друге запитання – хоча би «важко сказати» (наприклад, вірю, що через 10 років Україна буде в ЄС, але важко сказати, чи рухаємося зараз до єдності). Таку ж процедуру застосуємо до песимістів (одна негативна відповідь і одна «важко сказати»).  У такому разі 50% будуть умовним оптимістами проти 23%, які будуть умовними песимістами.

Таблиця 1. Спільна матриця думок про майбутнє України та єднання українців

100% – сума всіх комірок (у рядках і стовпчиках).

Темно-синім і темно-помаранчевим позначені послідовні оптимісти / песимісти. Світло-синім і світло-помаранчевим позначені ті, хто скоріше схиляються до оптимізму / песимізму

І насамкінець – частка послідовних оптимістів / песимістів у регіональному вимірі. Як можна бачити, загалом ситуація між регіонами істотно не відрізняється.

Графік 6. Частка українців, які мають послідовно оптимістичні погляди та послідовно песимістичні погляди на розвиток України, у регіональному вимірі

Коментар до результатів опитування надані виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким: 

У публікаціях ми постійно наголошуємо, що ряд показників суспільних настроїв варто порівнювати не лише з попереднім періодом (як було 3 чи 6 чи 12 місяців тому), але і з урахуванням конкретних обставин, коли проводилося опитування. Ми, звісно, можемо засмучуватися, що з грудня 2023 року до грудня 2024 року з 73% до 57% стало менше тих, хто вірить в Україну як процвітаючу країну в складі ЄС. Але нагадаємо, що з грудня 2023 року Україна пройшла (і проходить) тривалий період обмеженої Західної підтримки, передвиборчий / міжвладний період у США, поступову окупацію нових територій ворогами, травматичний (для громадської думки) процес кадрових змін, складні внутрішні процеси (мова і про випадки корупції, і про мобілізацію, і про розхитування на кшталт «нелегітимна влада»). На цьому тлі і враховуючи життя в умовах майже трьох років повномасштабного вторгнення, можна було очікувати на значно нижчий рівень оптимізму серед українців. Тобто хоча рівень оптимізму зараз став нижчим, але він значно вищий, ніж міг би бути в таких об’єктивних умовах.

При цьому підтримка здорової атмосфери серед громадськості є важливим напрямком і відповідальністю всіх українських суб’єктів (від влади до журналістів та громадських активістів). Ми простежуємо сильний зв’язок оптимізму / песимізму з іншими важливими суспільними індикаторами. Наприклад, серед послідовних оптимістів 60% проти жодних територіальних поступок, у той час як серед послідовних песимістів 65%, навпаки, у цілому готові до територіальних поступок. Або також серед послідовних оптимістів 71% довіряють Президенту, а серед послідовних песимістів 65% не довіряють йому. Хоча недовіра – це цілком нормально в демократичному суспільстві, але в нинішніх українських реаліях категорія населення, яка не довіряє владі і яка песимістично дивиться на ситуацію, може бути особливо вразливою для ворожих пропагандистських дій.

Можна скільки завгодно критикувати «переможні наративи від влади» (до речі, якщо аналізувати публічні повідомлення від влади, то така інтерпретація про «перемоги» насправді не відповідає дійсності, тобто офіційні повідомлення часто дуже стримані і обережні). Проте зараз більше шкоди роблять, навпаки, «занепадницькі наративи», які пророкують різні мало не апокаліптичні сценарії для України. Причому багато публічних осіб чомусь вважають, що якщо саме лякати населення, то це більше мобілізує людей на опір, але це не так. Українці зараз у ситуації стриманого довгострокового прагматичного оптимізму. Варто шукати баланс, при якому зберігатиметься хоча би така конструкція без переходу у суто депресивний світогляд.

Читайте також: Спасти себе і спасти ціле людство - місія українців

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

А як Ви оцінюєте єднання серед українців і долання суперечностей? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

[1] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

—

Джерело:  КМІС

Читайте також: 

• Для 84% українців територіальні поступки неприпустимі (ОПИТУВАННЯ)
• Настрої українського суспільства: дії влади нервують українців, але немає «капітулянтських» настроїв
• Між українцями і росіянами прірва у ставленні до тирана Сталіна (ОПИТУВАННЯ)
• 79% українців - за закриті кордони, візи та митниці з росією
• 52 відсотки українців вважає, що в школах не варто вивчати російську мову взагалі, - КМІС
• 78% українців вважають, що саме президент відповідальний за боротьбу з корупцією
• Українці вважають що "Слуга народу" у ВР найбільше перешкоджає розвитку держави
• Ми стоїмо перед найскладнішими питаннями. І це не астрофізика