Випадок в Червоному морі – лише верхівка айсберга. Чи може зникнути інтернет, якщо Росія добереться до підводних кабелів? Як інфраструктура підводних кабелів створює віртуальний світ і чи можна його зруйнувати, пошкодивши оптоволоконний провід на дні океану?

Про це йдеться у статті видання Економічна правда [2].

Одного дня мільярди людей можуть зрозуміти, що доступ до їхніх соціальних мереж, електронних скриньок втрачено, якщо не назавжди, то на дуже тривалий час. Оскільки фактично весь трансокеанський цифровий зв'язок залежить від кабелів, що лежать на морському дні, апокаліптичний сценарій для глобального інтернету сьогодні виглядає реалістичним, як ніколи.

Але втрата доступу до соціальних мереж – це далеко не найстрашніша перспектива. Відсутність інтернет-зв'язку може підірвати всю фінансову систему світу. 

Підводні кабелі – це невидима основа, на якій тримається весь інтернет. Їхня інфраструктура з'єднує між собою всі континенти світу, забезпечуючи передачу даних між мільярдами людей. 

Нещодавнє пошкодження у Червоному морі чотирьох підводних кабелів показало, що попри свою безальтернативність, їхня захищеність викликає багато запитань. І найголовніше – чи не зможе якась терористична організація або країна-терорист своїми діями вимкнути весь інтернет у світі.

Інфраструктура підводних інтернет-кабелів

За даними консалтингової фірми TeleGeography, яка досліджує ринок телекомунікацій, на початку 2024 року у світі налічувалось 574 підводних кабелів. Їхня кількість постійно змінюється, адже в експлуатацію вводяться нові, в тому числі на заміну старих.

Лідерами у постачанні та монтажі 1,4 млн кілометрів оптоволокна в металевому корпусі є Франція, США та Японія. Кожний з таких кабелів є джерелом стабільного та надійного інтернет-зʼєднання між континентами. Їхня інфраструктура за понад 35 років існування утворила реальну глобальну павутину, яка забезпечує швидкісний інтернет по всьому світу.

Карта підводних кабелів

Крім того, в останні роки технологічні компанії такі як Google, Meta та Microsoft нарощують інвестиції в побудову нової інфраструктури оптоволоконних кабелів, адже їхні послуги напряму залежать від стабільної роботи інтернету. На технологічних гігантів припадає 35% всіх інвестицій у цю галузь.

Найдовший підводний кабель 2Africa довжиною 45 000 кілометрів прибув до Барселони / жовтень 2022. Фото: GETTY IMAGES

Цікаво, що маршрути передачі даних певним чином відповідають розвитку технологій у світі. Для розуміння: Азія, Європа та Південна Америка постійно здійснюють величезний обмін даними з Північною Америкою. Ці обміни охоплюють як звичайні електронні листи, фінансові операції так і міждержавні комунікації.

Здебільшого товщина підводних телекомунікаційних кабелів без додаткової захисної оболонки не перевищує діаметра садового шланга, а у найбільш захищених місцях доходить до 5 сантиметрів. Підводні кабелі мають різну довжину. Деякі з них – це короткі відгалуження на кілька кілометрів. Інші ж вражають своїми масштабами, як, наприклад, прокладений кабель 2Africa, довжина якого сягає 45 тис кілометрів.

2Africa з'єднує 34 країни на трьох континентах

Швидкість передачі даних ними варіюється залежно від того, коли проклали кабель. Новіші здатні передавати більше даних, ніж ті, що прокладені 15 років тому. Так, введений в експлуатацію у 2018 році кабель MAREA здатний передавати щосекунди 224 Тбіт.

Сьогодні підводними кабелями передають 99% міжконтинентальних даних, які надходять приблизно на 1400 берегових станцій по всьому світу. Щодня ця мережа дозволяє здійснювати фінансові операції на суму понад 10 трлн дол.

Попри масштаб такої технічної інфраструктури, кабелів між континентами або замало, а інодв і взагалі немає як, наприклад, між Австралією і Південною Америкою. Такий нерівномірний розподіл пояснюється трафіком обміну даних, який між різними континентами вимагає різні потужності.

Про небезпеку попереджали

Нещодавній інцидент з пошкодженням оптоволоконних кабелів у Червоному морі став прикладом того, про що військові високопосадовці країн НАТО попереджали роками. Щоправда, в контексті РФ. 

У 2017 році тодішній начальник штабу оборони Великої Британії сер Стюарт Піч заявляв, що Росія може завдати удару по інтернет-кабелях, що спричинить "катастрофічні наслідки". Тоді представники оборонного відомства Британії відзначали, що російські підводні човни дедалі частіше присутні в Північній Атлантиці, зокрема в GIUK Gap, смузі океану між Гренландією, Ісландією та Сполученим Королівством.

Вони запевняли, що для РФ це потенційно хороший варіант завдати асиметричного інформаційного удару по країнах-членах НАТО. Крім того, у тому ж 2017 році депутат від Консервативної партії, а тепер чинний прем'єр Британії Ріші Сунак підготував звіт про потенційні загрози кабельних систем.

"Підводні кабелі є незамінною інфраструктурою нашого часу, важливою для нашого сучасного життя та цифрової економіки, але вони недостатньо захищені та дуже вразливі до нападів на морі та на суші, як з боку ворожих держав, так і з боку терористів", – йшлося у звіті Сунака.

Подібні заяви про різку активізацію російських підводних човнів навколо інтернет-кабелів у Північній Атлантиці лунали [3] й від представників ВМС США. Це призвело до того, що НАТО збільшило кількість місій військових літаків, які стежили за підводними човнами РФ.

Після 24 лютого 2022 року Москва перейшла до нового рівня погроз, спекулюючи на темі використання атомної зброї. Періодично використовуючи це як аргумент для стримування нарощування підтримки України, РФ схоже, може повернутись і до диверсій довкола глобальної інфраструктури передачі інформації. 

Уже в лютому цього року голова комітету з розвідки Палати представників Конгресу, республіканець Майк Тернер повідомив про плани РФ розмістити ядерну зброю в космосі. За даними американських ЗМІ саме супутники мають стати мішенню росіян.

Ці повідомлення знову активізували роздуми про те, що реальна загроза втрати глобального звʼязку знаходиться не в космосі, а на дні океану.

Наслідки

На відміну від військових, експертне середовище є менш песимістичним у своїх оцінках щодо зникнення глобального інтернету внаслідок диверсій на морському дні. За словами професорки Нью-Йоркського університету Ніколь Старосельскі, занепокоєння щодо того, що хтось саботує один або кілька кабелів, є надмірною.

Причина спокійної реакції фахівців є те, що пошкодження підводних оптоволоконних кабелів відбуваються регулярно, і здебільшого такі аварії спричинені підводними землетрусами, зсувами каменів, або якорями кораблів.

Зрештою для руйнування глобальної мережі, які матимуть невідворотні та навіть катастрофічні наслідки потрібно дуже добре спланувати атаку, вивчивши наперед як працюють ці системи.

Іншими словами, пошкодивши кілька кабелів в Атлантичному океані досягти повного зникнення інтернету у світі не вдасться, оскільки багато регіонів, як-от Європа, США та Східна Азія, мають багато кабелів, які проходять по одному шляху.

Навіть за умови, що Росії вдасть перерізати всі кабелі, що з’єднується із Сполученими Штатами з обох берегів, глобальний інтернет все одно не зникне. Просто деякий час американці не могли б спілкуватись з друзями чи родичами в інших куточках планети, а користувачі Facebook чи Instagram не могли б робити публікацій на власних сторінках.

На думку експерта з російської інформаційної війни Кіра Джайлза, економічні наслідки від подібних диверсій матимуть свій вплив і на РФ. "Той факт, що люди не зможуть увійти до Facebook, буде лише крихітним аспектом усіх збоїв, які виникнуть, якщо втручатися в ці кабелі. Міжнародні торгові та фінансові операції здійснюються через підводні кабелі. Економічний вплив буде величезним", – наголошує він.

Як і у випадку з українською енергетикою, росіяни й з глобальним інтернетом навряд чи досягнуть великого успіху. Однак країна-терорист може спробувати сконцентрувати свої сили в найбільш критичних місцях.

У світі є точки, де інтернет-інфраструктура піддається найбільшому ризику. Найперше – це місце вузьких проток, а саме Малакка та Червоне море, де сконцентрована велика кількість кабелів, що зʼєднують різні континенти. Тому у випадку нанесення удару по цих точках пошкодження матимуть найбільший ефект.

Де зосереджені кабелі між Африкою та Азією

У жовтні 2022 року на півдні Франції поблизу Марселя зазнали пошкоджень кілька кабелів. Цей інцидент сповільнив доступ до інтернету не лише у Європі, а й в Азії та США. У звіті [4] про інцидент компанія хмарної безпеки Zscaler вказала на збій трьох ліній у великому вузлі: Марсель-Ліон, Марсель-Мілан і Марсель-Барселона.

Пошкодження підводних кабелів у Червоному морі порушило роботу телекомунікаційних мереж та змусило провайдерів перенаправляти майже чверть трафіку, зокрема між Азією, Європою та Близьким Сходом. За оцінками гонконзької телекомунікаційної компанії HGC Global Communications, постраждало 25% трафіку між Азією та Європою, а також Близьким Сходом.

Стратегія Китаю

Крім Росії та Ірану, що підтримує єменських хуситів, яких і підозрюють у вчиненні диверсії в Червоному морі, є ще Китай. КНР, на відміну від своїх союзників по "вісі зла", намагається діяти стратегічно, поступово нарощуючи власну інфраструктуру оптоволоконних кабелів.

У 2015 році уряд Китаю оголосив про наміри розвивати власні мережі інтернет-кабелів, які були частиною його стратегії "Цифровий шовковий шлях". Тоді компанія Huawei заручившись фінансовою підтримкою влади розвивала виробництво підводних кабелів через своє спільне підприємство Huawei Marine спільно з британською Global Marine.

Так, до 2019 року Huawei Marine вдалося захопити близько 15% світового ринку у цій галузі. Однак успіхи китайської компанії стали помітними і в Білому домі. Адміністрація Трампа того ж року запровадила санкції проти Huawei та телекомунікаційної групи. Внаслідок цього інший китайський виробник кабелю Hengtong Group купив Huawei Marine і перейменував його в HMN Tech.

Після санкцій Сполучені Штати запровадили ініціативу, за якою уряд видав заборону на прокладання нових кабелів, що напряму з’єднують США з Китаєм. Ця заборона фактично поховала проєкт Meta і Google, який мав з’єднати США з Гонконгом.

Зрештою тиск зі сторони США та посилення загальної геополітичної напруженості між Китаєм та Заходом призвів до того, що Пекін почав зосереджувати свої зусилля саме у водах Індійського океану. Тепер державні телекомунікаційні компанії КНР намагаються зосередитися на регіонах, де вони все ще мають комерційний і політичний вплив. Зокрема серед країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Конкурентною перевагою китайських компаній у згаданих регіонах є ціна. Та ж ​HMN Tech регулярно подає заявки на роботу в міжнародних проєктах за ціною на 20-30% нижчою від конкурентів. 

Сьогодні в Азії попит на інтернет-з'єднання є одним з найбільших, і Китай відіграє ключову роль у задоволенні цієї потреби. Три провідні телекомунікаційні компанії – China Telecom, China Mobile та China Unicom – реалізують кілька масштабних проєктів, що з'єднають КНР з іншими країнами Азії, а також з Африкою та Європою.

Крім того, Китай також інвестує в кабельні проєкти, що з'єднують Африку та Європу. China Unicom була одним з ключових інвесторів кабелю SAIL, що з'єднує Бразилію з Камеруном, а China Mobile відіграла важливу роль у консорціумі 2Africa, який прокладає кабель між Африкою та Європою.

Зображення вгорі: російський атомний підводний човен "Дмитрий Донской" пропливає під мостом Великий Бельт між Ютландією та Фаном через води Данії. Британці підозрювали, що він збирає інформацію про прокладені в регіоні інтернет-кабелі. Фото: GETTY IMAGES

«Аргумент» [5]

На цю тему:

• ЄС має намір прокласти інтернет-кабель через Чорне море, аби зменшити залежність від дикунської росії [6]
• Путінська росія має наміри проводити диверсії на критично важливій інфраструктурі у Північному морі [7]
• Російські траулери навмисно нищать підводні кабелі у водах Норвегії [8]