Звичайний барига: біографія церковника, відомого як "Паша-мерседес"

Важная новость

У чому секрет незвичайної самовпевненості Павла, коли він, балансуючи на межі фолу, щоразу кидає виклик усьому керівництву України?

Біографію скандального священнослужителя розповідає видання "Новая газета Европа [2]".

Лаврський арештант

За клопотанням СБУ суд у Києві призначив 1 квітня наміснику Києво-Печерської лаври (за версією Української православної церкви Московського патріархату) митрополиту Павлу (у світі — Петру Лебедю) запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ієрарх, який останніми днями потрапляє в топ стрічок новин, підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених ст. 161 (розпалювання міжконфесійної ворожнечі) та 436-2 (заперечення російської агресії) КК України.

Приводом для підозри стали численні образи автокефальної Православної церкви України (ПЦУ), які Павло допускав у своїх проповідях. Визнану Константинопольським патріархатом національну церкву він називав «групою безбожників», «біями» та «самосвятами». Зовсім недавно з амвона він звинувачував президента та владу України у вбивстві «немовлят і мільйонів людей», а напередодні свого арешту загрожував стражданнями та вічною смертю Володимиру Зеленському, його родині та «зграї». Поряд із погрозами і навіть насильством щодо журналістів, ці висловлювання можуть стати предметом ще одного кримінального розгляду щодо намісника, якого українські ЗМІ за пристрасть до розкоші називають не інакше як «Паша Мерседес».

Міністр культури України Олександр Ткаченко поскаржився у поліцію на самовільне захоплення будівель та майна національного заповідника «Києво-Печерська лавра», який припинив 29 березня договір із УПЦ МП про безоплатне користування всіма об'єктами на території лаври. Послідовники Московської патріархії оскаржили цю дію у суді. Позов прийнято до провадження у Господарському суді Києва, попереднє засідання призначено на 26 квітня. Проте суд відмовив у вимогі про «забезпечувальні заходи» за позовом — тобто про зупинення процесу приймання-передачі лаврського майна…

У чому секрет незвичайної самовпевненості Павла, коли він, балансуючи на межі фолу, щоразу кидає виклик усьому керівництву України? Розповідаємо біографію скандального священнослужителя.

Секрет успіху

Павлові незабаром виповниться 62, і приблизно половину свого життя він очолює найбільший монастир на всьому пострадянському просторі. До 21 року Петро Лебідь був простим сільським хлопцем із Млинівського району Рівненської області – навчався у технікумі радянської торгівлі та служив в армії. Про той недовгий період біографії митрополит згадує з ностальгією: «У торгівлі мене дуже любили — я мав горошок, майонез, ковбаси та згущене молоко. Весілля, похорон — усі приходили до мене».

Але двері в казку по-справжньому відкрилися 1984-го, після вступу до Московської духовної семінарії. У 26-річному віці у Луцьку Петро стає священиком і незабаром отримує призначення до стародавнього Успенського храму села Низкиничі Іваничівського району Волинської області. Незабаром, як розповів журналістам волинський краєзнавець Юрій Велинець, під виглядом ремонту Петро-Павло демонтував храмовий іконостас XVII ст., створений імовірно знаменитим майстром українського бароко Іовом Концелевичем. Частково іконостас було спалено, але частина ікон та фамільні герби роду Киселів потрапили на чорний ринок, де могли бути оцінені у десятки тисяч доларів. Для України епохи розпаду СРСР дуже відчутна сума, «стартовий капітал».

Після цієї історії скромний сільський батюшка приймає чернецтво з ім'ям Павло і у 30-річному віці зводиться до сану архімандрита. Прямо з приходу в глухому волинському селі, минаючи всі проміжні сходинки церковної кар'єри, 30 березня 1994 року він призначається на посаду намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, де на той час було вже кілька власних архімандритів, що подвизалися в обителі села. 1988 року. На відміну від них, намісник-вискочка на той момент не мав навіть вищої освіти — Київську духовну академію він закінчить лише 1996-го. На свій 36-й день народження, 1997-го, Павло стає єпископом, ще через 6 років — архієпископом, а ще через 8 — митрополитом. Більше того, одразу потрапляє до вищої касти митрополитів УПЦ МП — призначається постійним членом її Священного синоду.

Кнопкодівництво та рейдерство

Павел, який не вирізнявся добрими манерами або глибокою освітою, але мав природну кмітливість волинського селянина, швидко обзаводиться в столиці зв'язками, будує власний «свічковий заводик» — гігантську міжнародну бізнес-імперію під брендом уславленої лаври — і починає політичну кар'єру. 2007-го намісник раптово підтримує Комуністичну партію України, яка асоціювалася з радянськими гоніннями на релігію, але незабаром висуває свою кандидатуру до Київради від «Партії регіонів» Віктора Януковича. У столичному парламенті він засідав аж до втечі Януковича у 2014 році, щоправда, особисто на засідання не ходив, а давав свою картку для голосувань партнерам із фракції (в Україні таких депутатів називають кнопкодавами). Входження у верхівку тодішньої партії влади допомогло Павлу розширити свої зв'язки з Москвою — новообраний патріарх Кирило (Гундяєв) призначає його членом Міжсоборної присутності РПЦ, а 2011 року Павло отримує орден Дружби з рук Путіна.

Менеджерський стиль намісника спочатку ставив у глухий кут українських чиновників. «Ми просто відбирали будівлі, і я цього не приховую, — із властивою йому простотою хвалився Павло в одному з інтерв'ю. — Отже, нам передають те, що ми вже фактично маємо». Крім переданих у такий спосіб десятків будівель, Павло самочинно збудував у нижній частині лаври ще 36 — іноді він просто зносив застарілий середньовічний пам'ятник і ставив на його місці новоділ (так сталося з брамою Ближніх печер). Активісти виявили 2015 року розкішний особняк Павла в елітному селищі на території сільської громади Воронькова під Києвом (там пізніше відбувся обшук). Поруч розташований трохи менш розкішний особняк колишнього скарбника лаври, а нині митрополит Вінницький УПЦ МП Варсонофія.

За версією «автомайданівців», компанія «Затишний дім» спорудила ці особняки як «відкат» за свій допуск до великих реставраційних робіт лаври.

Митрополит має власний будинок у центрі Києва, недалеко від лаври.

Під час тяжкої хвороби тодішнього предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана), який вирізнявся проукраїнськими поглядами, Павло взяв участь у інтризі із захоплення кафедри предстоятеля церкви, затіяної оточенням Януковича. Спочатку він став головою ревізійної комісії з перевірки фінансової діяльності Київської митрополії УПЦ МП, а потім тимчасово керуючим цією митрополією, що, за ідеєю, відкривало шлях до кафедри предстоятеля.

Однак митрополиту Володимиру вдалося повернутися до управління церквою, він спробував усунути Павла як «змовника» і відправити його до Чернігова. Але Павлові вистачило зв'язків в адміністрації Януковича і серед великих олігархів, щоб утримати своє місце. Пізніше він до кінця залишався вірним Януковичу, підтримуючи насильство силовиків під час розгону Євромайдану.

Усі помремо

Скандальний образ лаврського намісника в українських ЗМІ почав формуватися, коли Павло захопився накладенням прокльонів від імені церкви на всіх чиновників та журналістів, які намагалися перешкодити його «бізнесу» — незаконному будівництву в лаврі (між іншим, вона входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО!) готелів , майстерень, магазинів, кафе, здавання в оренду приміщень, які держава передала УПЦ МП у безоплатне користування Домагаючись виселення з лаври Інституту епідеміології та інфекційних захворювань Академії медичних наук України, митрополит скаржився, що йому «неприємно» перебувати поряд із зараженими СНІДом. Коли національний заповідник спробував припинити безсистемну забудову лаври, яка загрожувала обвалом її знаменитих печер, Павло виголосив на камеру своє заклинання: «До вечора помрете все — в ім'я Отця і Сина і Святого Духа». Ніхто не помер (за версією Павла, померло четверо), але незабаром до митрополита вперше прийшли з обшуками — адміністрація Петра Порошенка наприкінці 2018 року вирішила злегка вгамувати ієрарха перед даруванням Томоса про автокефалію ПЦУ (зрозуміло, Павло, як і вся УП не визнає). Крім проросійської літератури, в заміському маєтку Павла тоді були виявлені і предмети дуже делікатної якості, що натякають на певні практики, які не прикрашають ченця. Втім, скандал, що розгорівся, тоді зам'яли.

Незалежність від України

Втім, держава більше цікавить політична пропаганда Павла, штабом якої він зробив найбільшу святиню українського народу, по суті спровокувавши нинішнє протистояння навколо неї. Навіть на тлі офіційної позиції Московського патріархату погляди лаврського намісника здаються радикальними — на його думку, після 24 лютого 2022 року українці «пожинають плоди» своєї помилкової політики щодо Росії. Раніше Павло не визнавав входження Криму до складу України, неоднозначно оцінював «прагнення Донбасу до вільного вибору», а у храмах лаври співали духовні поезії про відродження Росії. У січні цього року Павла було внесено до українського списку санкцій.

Керівництво УПЦ МП мало шанс цивілізовано вирішити проблему Павла. Експерти та інсайдери припускали, що на засіданні синоду цієї церкви, яке востаннє легально пройшло на території Києво-Печерської лаври 20 березня, планували відправити у відставку Павла та інших підсанкційних митрополитів. Але синод не наважився на кадрові зміни, тож конфлікт УПЦ МП та української держави перейшов у більш жорстку стадію. Колишній відповідальний редактор «Журналу Московської патріархії» Сергій Чапнін, який нині переїхав до США, припускає, що УПЦ МП загубило сріблолюбство — у разі відставки Павла предстоятель церкви Онуфрій мав би взяти на себе пристрій Києво-Печерської лаври, що виселяється, але він вирішив перекласти Витрати самого Павла. Примітно, що в рядах «захисників лаври», які зібралися біля її входу та на території, митрополит Онуфрій останніми днями не з'являвся.

УГОРІ: МИТРОПОЛИТ ПАВЛО У СУДІ 1 КВІТНЯ, ФОТО: ВІКТОРІЯ РОЩИНА, УП

Переклад: «Аргумент» [3]

На цю тему: