
Олена Петролай – інспекторка кінологічного центру поліції Київської області, яка зараз допомагає, зокрема, у Херсоні розміновувати будівлі, де під час окупації міста перебували російські військові.
Вона розповіла проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» [2], які пастки залишають по собі окупанти і як зараз українські сапери виживають під російськими обстрілами на півдні.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кінологиня несла службу на блокпосту «Чонгар», але змушена була тоді евакуюватися. Зараз жінка повернулась працювати в рідний край разом зі своїм помічником – службовою вівчаркою Паном. Інспекторка каже, що територія, яку залишають після себе окупанти, є дуже небезпечною, і пояснила, чому.
– Вони (російські військові – ред.) жили багато де, можна сказати, що всюди. Ідуть вибухотехніки, заходять в приміщення, оглядають, чи немає розтяжок або якихось пасток з датчиками. І якщо там є об’єкти, які вони не можуть відчинити: шафи, сейфи, недоцільно використовувати металодетектор, тоді використовуються собаки.
Петролай розповіла, що російські військові залишають «пастки» здебільшого в адміністративних будівлях. Вибухівка, каже, може бути схована в стільці, ніжці стола, принтері чи сейфі. А от в будівлях, де вони мешкали, переважно виявляють нездетоновані або залишені боєприпаси, зазначила кінологиня. За її словами, небезпечними можуть бути навіть дитячі іграшки.
– Зараз працюємо по правобережжю Херсонської області, тут постійно є загроза, оскільки з початку цього місяця взялися (окупанти – ред.) щільно обстрілювати деокуповану частину Херсонщини.
3 травня російські військові вчергове атакували Херсон. Тоді внаслідок обстрілів загинула 21 людина. Одним з місць обстрілу окупантів став супермаркет, повз який проїжджала поліцейська у складі вибухотехнічної групи. Правоохоронці одразу відправилися на місце «прильоту», почали розбирати завали, виводити постраждалих з супермаркету та надавати першу домедичну допомогу. Петролай згадала, що не встигла зайти до торговельної зали, як трапилося повторне влучання російського снаряда.
– Це був дуже сильний ляск, наче блискавка, тільки набагато голосніше та наче десь поруч. Те, що мені осколок прилетів в руку та ногу, я цього навіть не відчула. Я думала, що треба йти далі, когось шукати, витягати. Почала крутити головою по сторонах і побачила, що в мене з руки дуже сильно тече кров. Була перша реакція – бігти до машини. Там мене зустріли мої колеги-кінологи. Вони допомогли, зупинили кровотечу та відвезли в лікарню.
Петролай каже, що в цей день обстріли Херсону тривали з 11-ї ранку десь до 15-ї години дня. Вона розповіла, як переживає таку небезпеку та чи продовжуватиме службу після пережитого.
– Морально, як не дивно, не складно. Я думала, що після того, як побувала під обстрілом, буду боятися, але все нормально. І загалом, оскільки я сама родом з Херсонщини, то дуже давно просилася сюди. Та коли приїхала, віднайшла внутрішній спокій.
Україні знадобиться більш ніж десять років, аби розмінувати сільськогосподарські угіддя країни, повідомив [3]міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. За його словами, близько 30% території України заміновано. Очільник МВС зазначив, що наразі майже закінчується підготовка додатково 400 саперів, які
Про те, що для розмінування України знадобиться щонайменше десятиліття, заявляла днями і британська розвідка [4].
«Аргумент» [5]
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/reportazh/foto-dnya
[2] https://t.me/azovseanews
[3] https://www.radiosvoboda.org/a/news-miny-polia-mvs/32372642.html
[4] https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-miny/32366811.html
[5] http://argumentua.com