Де російські окупанти залишають пастки? Поліцейська-кінологиня розповіла про небезпеку на Херсонщині

Версия для печати

 Олена Петролай – інспекторка кінологічного центру поліції Київської області, яка зараз допомагає, зокрема, у Херсоні розміновувати будівлі, де під час окупації міста перебували російські військові.

Вона розповіла проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я», які пастки залишають по собі окупанти і як зараз українські сапери виживають під російськими обстрілами на півдні.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кінологиня несла службу на блокпосту «Чонгар», але змушена була тоді евакуюватися. Зараз жінка повернулась працювати в рідний край разом зі своїм помічником – службовою вівчаркою Паном. Інспекторка каже, що територія, яку залишають після себе окупанти, є дуже небезпечною, і пояснила, чому.

– Вони (російські військові – ред.) жили багато де, можна сказати, що всюди. Ідуть вибухотехніки, заходять в приміщення, оглядають, чи немає розтяжок або якихось пасток з датчиками. І якщо там є об’єкти, які вони не можуть відчинити: шафи, сейфи, недоцільно використовувати металодетектор, тоді використовуються собаки.

Петролай розповіла, що російські військові залишають «пастки» здебільшого в адміністративних будівлях. Вибухівка, каже, може бути схована в стільці, ніжці стола, принтері чи сейфі. А от в будівлях, де вони мешкали, переважно виявляють нездетоновані або залишені боєприпаси, зазначила кінологиня. За її словами, небезпечними можуть бути навіть дитячі іграшки.

– Зараз працюємо по правобережжю Херсонської області, тут постійно є загроза, оскільки з початку цього місяця взялися (окупанти – ред.) щільно обстрілювати деокуповану частину Херсонщини.

3 травня російські військові вчергове атакували Херсон. Тоді внаслідок обстрілів загинула 21 людина. Одним з місць обстрілу окупантів став супермаркет, повз який проїжджала поліцейська у складі вибухотехнічної групи. Правоохоронці одразу відправилися на місце «прильоту», почали розбирати завали, виводити постраждалих з супермаркету та надавати першу домедичну допомогу. Петролай згадала, що не встигла зайти до торговельної зали, як трапилося повторне влучання російського снаряда. 

– Це був дуже сильний ляск, наче блискавка, тільки набагато голосніше та наче десь поруч. Те, що мені осколок прилетів в руку та ногу, я цього навіть не відчула. Я думала, що треба йти далі, когось шукати, витягати. Почала крутити головою по сторонах і побачила, що в мене з руки дуже сильно тече кров. Була перша реакція – бігти до машини. Там мене зустріли мої колеги-кінологи. Вони допомогли, зупинили кровотечу та відвезли в лікарню. 

Петролай каже, що в цей день обстріли Херсону тривали з 11-ї ранку десь до 15-ї години дня. Вона розповіла, як переживає таку небезпеку та чи продовжуватиме службу після пережитого.

– Морально, як не дивно, не складно. Я думала, що після того, як побувала під обстрілом, буду боятися, але все нормально. І загалом, оскільки я сама родом з Херсонщини, то дуже давно просилася сюди. Та коли приїхала, віднайшла внутрішній спокій. 

Україні знадобиться більш ніж десять років, аби розмінувати сільськогосподарські угіддя країни, повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. За його словами, близько 30% території України заміновано. Очільник МВС зазначив, що наразі майже закінчується підготовка додатково 400 саперів, які

Про те, що для розмінування України знадобиться щонайменше десятиліття, заявляла днями і британська розвідка.

«Аргумент»