Гаряча дружба: українські дрони передають вогняні привіти Путіну, Орбану та Фіцо

Є певна витончена іронія в тому, щоб спостерігати, як палає нафтопровід під назвою «Дружба». І коли відео цієї пожежі публікує командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді, ця іронія стає майже довершеною. «Дружба» горить. І це, мабуть, найточніший символ нинішніх європейських реалій, де деякі країни досі намагаються всидіти на двох стільцях, один з яких вже добряче димить.

Сили безпілотних систем методично й наполегливо перетворюють російську нафтову інфраструктуру на мережу смолоскипів. Повторний удар по нафтоперекачувальній станції «Унєча» у Брянській області, яка живить ту саму «Дружбу», та знищення станції «Нікольскоє» в Тамбовській області — це вже не поодинокі інциденти, а системна робота. Це чіткий сигнал: Україна може дотягнутися до критичних артерій, якими росія живить не лише свою військову машину, а й своїх європейських «друзів».

Священна корова дешевої нафти

Особливо пікантною цю ситуацію робить реакція Будапешта. Після попередньої атаки на цей же нафтогін Угорщина висловила обурення і навіть погрожувала припинити постачання електроенергії в Україну. Логіка вражаюча: ви смієте атакувати трубу, по якій тече кров для нашої економіки, поки ми тут намагаємося зберігати нейтралітет і закликати всіх до миру? Те, що ця труба починається в країні, яка щодня намагається стерти Україну з лиця землі, — це, звісно, прикрі деталі, які псують апетит.

Для деяких європейських політиків нафтопровід «Дружба» — це священна корова, символ їхньої «прагматичної» політики. Це можливість отримувати дешеві енергоресурси від агресора, заплющуючи очі на Бучу, Маріуполь та тисячі інших злочинів. Це зручна позиція, яка дозволяє однією рукою підписувати резолюції про підтримку України, а іншою — відкривати вентиль, наповнюючи бюджет кремля.

Примусова геополітична гігієна

Але часи змінюються. Українські дрони виконують роль санітарів, проводячи примусову геополітичну гігієну. Вони доносять до європейських столиць дуже просту думку: не можна бути трохи вагітним. Не можна бути частковим союзником агресора і водночас другом його жертви.

Кожен вибух на російській нафтовій інфраструктурі — це не лише економічний збиток для росії. Це, перш за все, болюче нагадування для її європейських клієнтів: ваша залежність від російських ресурсів робить вас вразливими. Ваша «дружба» з кремлем токсична, і війна неминуче прийде до вас — якщо не у вигляді танків, то у вигляді перебоїв з постачанням тієї самої нафти, заради якої ви готові йти на компроміси з совістю.

Погрози Угорщини вимкнути світло Україні у відповідь на атаки по російській трубі — це квінтесенція цього цинізму. Це «дружній» постріл у спину країні, яка захищає, в тому числі, і європейський спокій.

Епоха комфортної багатовекторності добігає кінця. Палаюча станція «Унєча» — це не просто тактичний успіх Сил безпілотних систем. Це стратегічний сигнал усім, хто досі сподівається пересидіти війну у затишному кутку. «Дружба» закінчилася. Починається час наслідків.

«Аргумент» [2]

В тему: