На Курському напрямку Силам оборони абсолютно точно вдалося досягнути оперативної раптовості дій. З початком артилерійської підготовки атаки по позиціях противника в районі прикордонного пункту пропуску «Суджа», населених пунктів Свердликово, Олешня та Миколаєво-Дар’їно підрозділи 71-го МСП 42-ї МСД 58-ї загальновійськової армії, що обороняли державний кордон РФ, покинули позиції та відступили по шосе Р-200 в напрямку Курська. 

Підрозділи Сил оборони захопили Суджу, просунулися на Руське Порічне й далі на північ від Суджі вздовж траси 38К-024 поблизу Анастасьєвки, Івниці, атакували в районі Снагості, поблизу Ольговки, вийшли до Малої Локні, до околиць Черкаського Порічного, діють у районі Гончаровки, на північ від Заолешенки, у Новоівановці, в районі Круглика, Мартиновки, Великого Солдатського, Мирного, захопили Гончаровку, Новоівановку, Богдановку, Козачу Локню. 

Тривають бої поблизу Коренева. Фактично під контролем Сил оборони перебуває весь Суджанський район і більша частина Кореневського району, аж до околиць самого Коренева.

Довжина лінії фронту в п’ятницю становила близько 58 км, глибина вклинення — до 27 км, і вона постійно збільшується. Напрямками ударів є траса Р-200 на Суджу під прикриттям ріки Ольшани з лівого флангу, Миколаєво-Дар’їно — Нижній Клин під прикриттям р. Снагость, ділянка вздовж автомобільної дороги Льгов — Суджа. Розвиток наступу на Льгов може свідчити про ймовірний вихід до Курської АЕС.

9 серпня Сили оборони завдали удару з РСЗВ HIMARS по колоні противника в селі Октябрське, за 8 км від Рильська Курської області. Знищили 14 вантажівок і, за різними оцінками, до 200–250 чоловік особового складу. Тобто батальйон не доїхав до місця призначення. Непоганий, зауважмо, удар.

У полон захопили близько 300 військовослужбовців противника. 

Окремо варто відзначити максимально коректне ставлення до місцевого населення. Пригадалося, як Донбас дивувався бійцям Сил оборони із західних областей, котрі завжди віталися, завжди платили за каву, завжди дякували і не завжди забирали решту у 2014-му. Ну, у нас-то всі ті самі. Хоча брешу — на жаль, уже не всі…

У перші три доби операції чітко простежувалися намагання Сил оборони сформувати буферну зону безпеки, використовуючи наявні логістичні маршрути, фізико-географічні умови й особливості ландшафту, природні перешкоди, що прикривають фланги. Сьогодні спостерігаємо спроби просунутися вглиб, до автостради Е38.

Приблизно таку картину можемо змалювати, читаючи відкриті джерела. Що ще можна сказати про те, що відбувається в Курській області?

На інформресурсах противника жваво обговорюють нову тактику Сил оборони в Курській області (не факт, що наші так діють, але цікаво мати уявлення про вороже уявлення про нас): небо зачищають від розвідувальних БпЛА росіян; далі легкі та швидкі мобільні групи, не вступаючи в бої з вузлами спротиву, стрімко просуваються в глибину (противник їх позначив як рейнджерів).

За ними просуваються підрозділи РЕБ — розгортаються на ризикованих рубежах геть поблизу лінії бойового зіткнення та створюють купол безпеки військам. Під цю парасольку прибувають важчі підрозділи на бронетехніці, артилерія та ППО, котрі ліквідують осередки опору та зачищають територію. Так війська просуваються на наступний рубіж. Під контролем Сил оборони за три доби опинилися 400 км кв. Противник витратив понад три місяці, щоб захопити 1000 км кв. Як кажуть у BMW, «не великі рвуть малих, а швидкі — повільних».

Яка мета Сил оборони? Достеменно невідомо. З того, що ми бачимо: наші вийшли до населених пунктів Снагость, Коренево, Кромські Бики, формують рубіж оборони вздовж шосе Р-200 від села Гуєво, по околиці Суджі та вздовж шосе до Кромських Биків. Те, що наступ розвивається на північ і північний схід, може свідчити про створення загрози правому флангу УВ «Север», яке муситиме реагувати на це й послабить тиск на Харківському напрямку, тобто там цілком можна очікувати раптових дій від військ генерала Драпатого.

Противник негайно перекинув свій елітний спецназ, центр ССО «Сенеж», на Курську АЕС, яка залишилася з дуже слабкою охороною. Це ще один побічний ефект дій Сил оборони: знижено інтенсивність розвідувально-диверсійних дій противника в Сумській і Чернігівській областях. 

Загадково маячить Курська АЕС. Наші вже десь за 30 км від неї. Коли починаєш копирсатися в законодавстві, що регламентує правила війни навколо ядерних об’єктів (юридично — «об’єкти, що містять небезпечні сили»), то розумієш: цього «добра» не треба. 

Що може зробити противник? Прозирають принаймні п’ять варіантів.

Варіант 1: не робитиме нічого.

Варіант 2: варіант 1 + інтенсивне застосування авіації. «Бомбити Воронеж» трансформують у «бомбити Курськ». Наявні в операційній зоні сили противника не пристосовані протидіяти вторгненню такого масштабу, хоч і належали до угруповання оборони держкордону. Сили оборони застосовують тут бойові вертольоти, тобто вже розгорнули свою систему ППО, що створює проблему ворожій авіації. Додаємо сюди можливості далекобійних засобів ППО з території України. 

Варіант 3: спрямує на оборону (щоб відновити становище вздовж держкордону, їх явно недостатньо) наявні підрозділи прикордонних військ ФСБ, Росгвардії, зокрема й укомплектовані строковиками, різні іррегулярні формування (у Курську область прибувають бригада «Пятнашка», окремий батальйон спецпризначення «Арбат», загін БпЛА «Ночные волки»). Тут же з травня відновлювався батальйон 217-го ПДП 98-ї ПДД, котрий наші пережували під Часовим Яром. Де він зараз — незрозуміло, але має бути тут.

Варіант 4: російське військове командування може застосувати частину сил УВ «Север».

Варіант 5: перекине сюди оперативні резерви з інших напрямків, поховавши / зменшивши розмах наступальних операцій на інших напрямках. Є інформація, що з Лиманського напрямку переводять оперативні резерви 20-ї армії. OSINT російських ресурсів підтверджує, що перекидають 155-ту бригаду морської піхоти з Вовчанська. 

Ну і хвилинка конспірології: за 30 км на північ від Курська є село Будановка. Серед конспірологічних версій на першому місці з великим відривом — що генерал Буданов повертає родинний маєток.