Ширина цієї величезної бурі перевищує 32 000 кілометрів. Це достатньо, щоб умістити в ній приблизно 4 Землі. Її спостерігають безперервно з того часу, як її виявив «Вояджер» у 1981 році, тобто щонайменше 45 років, хоча, ймовірно, вона набагато старша.

Це захоплююче відкриття перетворює одну з найбільших загадок космосу на зрозумілу модель гідродинаміки. Гексагон Сатурна десятиліттями спантеличував вчених, але експеримент Ани Клаудії Барбози Агіяр та Пітера Ріда довів, що для створення такого явища не потрібні надприродні сили — лише правильна різниця у швидкості обертання.  

Шестикутний полярний струменевий потік Сатурна є найвизначнішою особливістю майже кожного зображення північного полярного регіону Сатурна. Ця територія, яка перебувала в тіні протягом першої частини місії «Кассіні», з серпня 2009 року опинилася під сонячним світлом семирічної весни, що дозволило вченим місії «Кассіні» безпосередньо сфотографувати цей регіон у відбитому світлі.

Джерело: NASA/JPL-Caltech/Space Science Institute

Ось головні тези цього дослідження:

Дослідники використали 30-літровий бак із водою на поворотному столі, щоб змоделювати атмосферу планети. Циліндр імітував загальне обертання планети.  Невелике кільце всередині створювало штучний «струминний потік» (jet stream). Зелений флуоресцентний барвник дозволив побачити, як потік змінює форму під впливом турбулентності.

Сатурн, зображений тут у природних кольорах, на цьому ширококутному знімку, зробленому космічним апаратом NASA «Кассіні», нагадує святкову іграшку. Характерна шестикутна форма північного струменевого потоку Сатурна тут виглядає дещо жовтуватою. Біля полюса розташована сатурнівська версія швидкісного урагану, з усіма його ознаками, включаючи око. Зображення, зроблені з використанням червоного, зеленого та синього фільтрів, були об'єднані для створення цього зображення в природних кольорах, зробленого ширококутною камерою космічного апарату «Кассіні» 22 липня 2013 року на відстані приблизно 611 000 миль (984 000 кілометрів) від Сатурна.

NASA/JPL-Caltech/Space Science Institute

Чому з'являється саме шестикутник?

Дослідження показало, що форма струминного потоку залежить від різниці швидкостей між планетою та самим потоком:

Чим більша різниця у швидкості обертання, тим менше сторін мав багатокутник (трикутники, квадрати).

При певних умовах, які, ймовірно, збігаються з атмосферою на північному полюсі Сатурна, потік природним чином стабілізується у формі шестикутника.

Це пояснює, чому гексагон зберігся навіть після того, як зник великий вихр, який раніше вважали «винуватцем» такої форми.

Чорно-біла версія відеоролика «Шестикутник» з місії «Кассіні».

Чому це важливо?

Подібні багатокутні структури спостерігалися в центрах потужних ураганів на Землі, але вони швидко розпадаються. На Сатурні ж вони існують десятиліттями (або й століттями).

Раніше вчені думали, що форму тримає гігантський вихр (як камінь у річці змінює течію). Експеримент довів, що форма є наслідком внутрішньої механіки самого потоку.

Це підтверджує, що складні космічні явища можна відтворити за допомогою простих фізичних законів у земній лабораторії.

Хоча експеримент не дає відповіді на питання, що саме «підштовхує» струминний потік Сатурна до такої швидкості, він дає чітке розуміння того, як саме поводиться атмосфера газового гіганта.

Фото: NASA  

«Аргумент» [2]

В тему:

• Ученым удалось обнаружить недостающую часть обычной материи во Вселенной [3]
• Как столкнутся Андромеда и наш Млечный Путь [4]
•  Спиральная галактика NGC 3344 - 20 млн световых лет от нас. Новый снимок телескопа Hubble (+видео) [5]
• Наглядное сравнение размеров всех объектов Вселенной [6]
• Как наша галактика столкнется с Андромедой [7]
• Чудеса фотографии: Кассиопея, Маунт–Худ и лентикулярное облако  [8]
• Путешествие по Солнечной системе со скоростью света [9]
• Вновь проанализированы образцы, возможно, имеющие отношение к Тунгусскому метеориту [10]