Воєнний експерт, полковник запасу ЗСУ: Існує щонайменше три сценарії розвитку подій на півдні України

Понеділок 29 серпня почався з несподіваної новини про те, що українські військові пробили першу лінію оборони російських військ на Херсонському напрямку. І хоча українське керівництво уникає заяв про контрнаступ та просить зберігати тишу, згідно з інформацією від CNN, ЗСУ вже звільнили 4 села на Херсонщині.

Разом з тим з'являються новини про те, що РФ перекидає на фронт третій армійський корпус та готується мобілізувати близько 90 тисяч військовослужбовців.

Воєнний експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський в інтерв'ю виданню "ОстроВ [2]" розповів, чому новини з півдня не можна називати контрнаступом, які сценарії там можуть розвиватись та скільки може тривати війна.

- Що вчора відбулось на півдні?

- Вчора продовжувалась війна та активні бойові дії, які характеризувались збільшенням активності саме на південному напрямку. Треба звернути увагу на те, що за вчорашній день українськими силами були нанесені комплексні удари по дуже важливих об'єктах ворога. Якщо ми звернемось до зведення оперативного командування "Південь", то ми побачимо пару важливих моментів, а саме знищення 13 командних пунктів противника. Це свідчить про те, що ми наносимо не просто рутинні удари, які спрямовані на розхитування тилових порядків противника, а концентровані удари, які можуть свідчити про те, що наступними нашими діями можуть бути активні маневрені дії ЗСУ по визволенню територій. Противник це усвідомлює та наносить свої контрудари. Але ситуація виглядає так, що ми спостерігаємо певну активізацію на південному напрямку.

- Ми можемо говорити про початок контрнаступу?

- Я б поки що не став говорити про повномасштабний контрнаступ України. Попри загальну ейфорію, у мене є певні сумніви до того, чи спроможні ми проводити широкомасштабні наступальні дії. Навіть поважні джерела кажуть, що тільки досягнутий паритет між ЗСУ та російськими військами. А паритет не означає, що ми можемо проводити наступальні дії.

Досить точна та об'єктивна військова наука говорить про те, що наступальні дії можна проводити тільки тоді, коли ти маєш перевагу над противником. Тому я був би обережний в таких висловах та термінах як проведення контрнаступальної операції.

- А як це можна назвати?

- Проводяться удари, які можуть свідчити про наміри української сторони здійснити певні контрнаступальні дії. Але якого характеру, на яку глибину фронту, з якими завданнями – ми це ще побачимо. Треба розуміти, що не тільки ми, а і ворог чітко усвідомлює виключну стратегічну важливість південного напрямку для подальшого продовження війни на території України. Тому в мене немає жодних сумнівів, що ворог може вдатися до відчайдушних спроб нейтралізувати дії українських військ здійснити наступ на півдні.

- Наприклад?

- Ворог може навіть відтягнути частину своїх сил та засобів з інших напрямків для запобігання можливого прориву ЗСУ. Прорив українських сил на цьому напрямку буде означати стратегічну катастрофу для росіян.

- Чи правильно, що вчора політики, чиновники та деякі експерти почали активно коментувати дії ЗСУ? Хіба справжній контрнаступ не полюбляє тишу?

- Ви все правильно розумієте. Недостатня освіченість в сфері оперативної безпеки є нашою загальною проблемою. Оперативна безпека – це комплекс засобів, який спрямований на прикриття дійсних намірів та дій своїх військ задля виконання поставлених завдань і збереження життя та здоров'я військовослужбовців, які приймають участь в операції. Я розумію, що українське суспільство хоче чути добрі новини та бачити гучні перемоги, тому деякі політики, державні діячі та блогери можуть видавати занадто оптимістичні повідомлення і бігти попереду потягу. Але в цьому полягає дуже серйозна небезпека.

- Чому?

- Нас слухають не тільки громадяни України, а і ворог, який може вдатися до відповідних заходів та запобігти такому розвитку подій. Нажаль, в нього достатньо ресурсів, щоб це зробити. Раптовість – це така ж сама зброя, як танк та літак, і її треба використовувати ефективно та точно. Будь-яка втрата несподіванки може привести до непередбачуваних та драматичних наслідків.

- Як може далі розвиватись ситуація на півдні країни?

- Існує щонайменше три сценарії розвитку подій на півдні України. Найоптимістичніший – якщо українським військам все ж таки вдасться прорватися до берега Дніпра, і тоді ми говоримо про, фактично, катастрофу для російської армії. Негативний – просування українських сил захлинеться, ворог зосередить велику кількість сил та засобів, відтіснить нас, можливо, аж до Миколаєва. Нейтральний – після тактичних просувань з обох сторін (а противник так само пару днів тому намагався прорватись в районі Благодатного та інших місць) ситуація може застигнути у тому стані, в якому вона перебуває на сьогодні.

- Я правильно розумію, що наша тактика полягає в тому, щоб змусити противника піти з півдня?

- Безумовно. Треба розуміти, що ми не можемо конкурувати з ворогом по фізичній кількості озброєння та бойової техніки. Об'єктивно у росіян більше і танків, і артилерії. Але ми можемо нейтралізувати цю перевагу, знищивши командні пункти, зони зосередження особового складу, місця зберігання озброєння, бойової техніки, боєприпасів та матеріальних засобів. Тобто можна мати сто танків, але якщо вони не їдуть внаслідок відсутності пального, ворог не може використовувати цю перевагу. До того ж, ми постійно впливаємо на комунікації противника, створюючи йому дуже серйозні перешкоди щодо забезпечення військ, а це передбачає вивезення поранених, заміну розбитої техніки і так далі.

Ті удари, які ми наносимо по мостах та понтонних переправах, - тим самим ми змушуємо ворога скорочувати присутність на правому березі і досить відверто пропонуємо тікати, поки не пізно. Ми використовуємо нелінійну тактику ведення війни, тобто не йдеться про атаку в лоб, тому що ми просто фізично не можемо собі дозволити таку розкіш, щоб вести бойові дії в такому населеному пункті як Херсон.

- Чому?

- Це буде виснажлива боротьба. І навіть наш досвід боротьби на сході показує, що невеликий підрозділ може стримувати досить серйозні сили та засоби, наносячи дуже потужні втрати. Якщо ми втягнемось у вуличні бої у Херсоні, це буде для нас серйозною проблемою. Саме тому, використовуючи таку нелінійну тактику, застосовуючи концепцію безконтактної боротьби (нанесення ударів по противнику, не входячи в зону ураження його сил та засобів), ми можемо припустити, що виконання завдань по визволенню правобережної Херсонщини може бути виконано.

- Я так розумію, ця тактика потребує багато часу?

- Вона потребує і багато часу, і маневреності, яка сьогодні забезпечується великою кількістю бронетехніки – того, чого нам не вистачає у потрібних кількостях для проведення наступальних операцій. І саме через це в мене дуже стримана реакція до тої невідповідної ейфорії, яка сталася протягом минулої доби, що "ми вже прориваємось та все захоплюємо". Кількість та якість бронетехнікі в нас ще далека від ідеалу. Наш військово-промисловий комплекс робить все можливе і неможливе, щоб забезпечити ЗСУ цією технікою, але в порівнянні з російською стороною в нас її ще недостатньо.

- Чи можна очікувати на "жест доброї волі" від росіян чи вони до останнього триматимуться за Херсон?

- Зі стратегічної точки зору, вони мали б триматися там до останнього. Давайте назвемо це особисто моєю думкою, але ми досить часто протягом останніх пару днів згадуємо такий населеній пункт як Берислав. Якщо уважно подивитись на мапу, то ви побачите, що у разі нашого прориву в тому районі (а технічні можливості для цього існують) та закріпленні на берегах Дніпра, угрупування противника, яке діє на північ від Берислава в бік Кривого Рогу, воно буде приречене. Шансів вирватись в них не буде, вони будуть в оточені. Росія фізично не має сил та засобів, щоб здійснити евакуацію цього потужного угруповання. Втрата цього угруповання буде катастрофою для противника.

- Скільки довго росіяни зможуть тримати Берислав?

- Дуже складно про це сказати. У разі виходу наших сил на берег Дніпра час буде грати не на користь противника. Наближається осінь та зима, і це тільки ускладнить ситуацію для противника, який залишиться на правому березі.

З військової точки зору, у разі явної загрози, військове керівництво РФ мало б вжити заходів, щоб відвести свої підрозділи. Але тут більше діє політичний фактор. Втрата плацдарму на правому березі Дніпра призведе до катастрофічних наслідків для РФ, тому що вони вимушені будуть забути про таку стратегічну ціль, яку вони ставлять, як прорив в районі Миколаєва, вихід на Одесу і продовження наступу аж до території Молдови.

Крім того, росія втратить можливість навіть потенційного контролю над Чорноморським узбережжям України. А для нас це важливо ще тим, що у разі виходу на це Чорноморське узбережжя в районі Херсонщини, ми значно розширюємо зону ураження нашими силами та засобами об'єктів в Криму. І це є критично важливо для України, щоб не допускати ракетних обстрілів наших територій, які здійснюються через бази забезпечення, арсенали та складі, розташовані на півострові.

Таким чином, якщо підсумувати, втрата цього плацдарму для росії буде катастрофою. І вони це так само усвідомлюють, тому росіяни можуть вжити нестандартних заходів навіть за рахунок відведення частини сил зі сходу для того, щоб якось втримати баланс сил та засобів на півдні. Це той негативний сценарій, про який я вже казав. Він можливий.

- Що відбувається на інших ділянках фронту?

- На Донецькому напрямку ми спостерігаємо просто відчайдушні спроби противника проломити нашу оборону, причому я не можу назвати ці спроби повністю безуспішними. Противник використовує там так звану тактику артилерійського молоту – коли наші укріплення знищуються безперервним артилерійським вогнем, цю територію просто неможливо обороняти і ми змушені відходити. Тому в нас ведуться відчайдушні бої на цьому напрямку, ми обмінюємось артилерійськими ударами, але треба розуміти, що наші артилерійські удари не такі потужні та безперервні, як російські. Перевага РФ в артилерії та боєприпасах є очевидною.

Але ми спостерігаємо ситуацію, коли противник на протязі достатньо тривалого часу не проводив наступальні бойові дії у складі кількох батальонно-тактичних груп одночасно. Зараз радше йдеться про проведення тактичних намагань прорватись у складі рот та інколи навіть взводів. Відмічається така дуже цікава тактика, коли противник, не рахуючись з втратами, намагається закріпитись на залишках якихось укріплень, а потім протягом наступних днів відчайдушно намагається дозакріпитися і розширити цю позицію. Цей метод є досить дієвим, вони поки що можуть собі це дозволити, маючи достатньо гарматного м'яса та боєприпасів.

- Де саме ведуться найзапекліші бої?

- Зараз йдеться про активні бойові дії в районі населених пунктів Соледар, Бахмут, Авдіївка. Водночас ворог прекрасно розуміє, що не може взяти Авдіївку в лоб, тому намагається її оточити, ведучи активні наступальні дії по охопленню як зліва, так і справа. В районі населеного пункту Піски противник, виконуючи завдання з руйнування одного з опорних пунктів нашої оборони, просто знищив цю територію. Ми зараз закріплюємось та намагаємось утримати околиці Пісок, фактично втративши цей укріплений район.

Противник також намагається вести активні бойові дії в районі Мар'янки, він має намір прорватися в Курахове, де знаходяться енергогенеруючі підприємства. Тобто там тривають дуже важкі та в'язкі бойові дії.

І ще одна гаряча точка, де точаться бої, це Харківська область. Там противник виконує двоєдину задачу. Перше – він намагається не допустити прориву наших військ до лінії державного кордону, особливо по напрямку на Вовчанськ. Це дуже важлива комунікація, вплив на яку в значній мірі послабить можливості російських військ наступати на Ізюмському напрямку. Друге – противник намагається відтіснити нас від державного кордону, наблизившись якомога ближче до Харкова, щоб розширити спектр нанесення ударів по цьому місту. Тобто ми говоримо про вогонь з реактивних систем залпового вогню.

У разі просування противника Харків може повернутись до реалій артилерійських обстрілів, що немає жодного відношення до військової доцільності, але має відношення до відвертої терористичної діяльності та злочинів проти мирного населення.

Можна також згадати про прикордонні райони Сумської та Чернігівської областей, де тривають обстріли.

- Як ви вважаєте, чи є зараз у росії сили, щоб захопити нові населені пункти?

- Ні. Щільність російських військ на сьогоднішній день така, що вона просто не може забезпечити РФ можливість просування на будь-яких напрямках. Так, вони можуть зосередити кілька батальонно-тактичних груп та прорватися на якомусь конкретному напрямку, але утримати його не зможуть.

- Нещодавно з'явилася новина про те, що РФ перекидає на фронт третій армійський корпус. Як це може змінити ситуацію?

- Це просто об'єктивно збільшить реальну кількість угрупування російських військ та дозволить їм продовжувати такі самі операції. Але сказати, що це призведе до розвалу фронту та Україна отримає військову поразку, - такого не буде.

- На що тоді розраховують росіяни?

- Виникає питання у відповідь: "А хто саме?". Ви розумієте, РФ не готувалася до цієї війни, вона не очікувала отримати таку війну, і зараз вона відчайдушно імпровізує, розуміючи, що вона попала в пастку. Росія відпрацьовує концепцію затягування війни, маючи надію, що Європа та цивілізований світ втомляться від допомоги Україні та перейдуть до своїх більш нагальних питань, намагаючись забезпечити постачання енергоресурсів. Росіяни вже усвідомили, що не можуть на сьогоднішній момент взяти всю Україну, тому для них стратегічним питанням є закріплення на територіях, які вже знаходяться під окупацією. Тому вони в будь-який спосіб хочуть перейти до перемовин, затягти конфлікт, втримати ситуацію і перемогти.

- Навіщо росії зараз переговори? Щоб відновити сили та знов піти у наступ, чи просто закріпитись на окупованих територіях?

- Не тіште себе надіями. У РФ існує тільки одна стратегічна ціль – знищення України як держави, перетворення цієї території на Малоросійський федеральний округ, знищення навіть думки про існування окремої української нації. І саме на це спрямована вся діяльність росії. Вони не готувались до такої війни, тому зараз вони намагаються щось зімпровізувати та вирішити свої питання.

РФ дуже важливо зараз отримати якусь передишку, яка дозволить їм, вивчивши уроки з минулих помилок, підготуватися до проведення подальших наступальних дій.

- Україна може піти на переговори з РФ?

- Будь-які переговори в теперішніх умовах з діючим політичним режимом РФ – це злочин проти України та проти нашого з вами фізичного існування.

- При яких умовах ми все ж таки можемо сісти за стіл переговорів?

- Ми можемо сісти за стіл переговорів, щоб обговорити ширину санітарної зони (або зони безпеки) на територіях РФ і Білорусі, які межують з Україною.

- Якщо розрахунок путіна спрацює і західна допомога буде слабшати, то це може змусити нас піти на переговори з РФ ?

- Дуже важко сказати. Це може змусити нас піти на переговори, але для України це буде означати національну катастрофу.

- В українській розвідці вважають, що вирішальним періодом у війні росії проти України стане осінь через зміну погодних умов. Ви з цим погоджуєтесь?

- Я з цим не погоджуюсь. У нас вже була зміна клімату у лютому, березні та квітні, і від цього бойові дії не знизились. На сьогоднішній день, навіть якщо ви подивитесь на карту, війна ведеться вздовж ліній комунікацій та доріг. В нас що, такий серйозний клімат, внаслідок погіршення якого ми перекриваємо на кілька місяців дороги? Ні, звичайно. Так, на деяких ділянках грунт може промерзнути, але теж саме болото стане прохідним для гусеничної техніки. Тобто не існує суто негативних або позитивних факторів.

Для солдата, звісно, влітку воювати легше, ніж взимку, але для планування операції це просто має певні нюанси, які можуть бути вирішені шляхом додаткового планування спеціальних заходів. Тому говорити про те, що восени все буде в багнюці і ніхто нікуди не поїде, я б не став.

- Раніше У ГУР говорили про можливе завершення активних бойових дій до кінця року. Ви вірите у такі прогнози?

- Ні, я в таке не вірю. До того ж в мене питання - що вважати активними бойовими діями?

- Які ваші прогнози відносно того, що буде далі?

- Мої прогнози не є суто військовими, тому що треба розуміти, що війну виграє економіка, а задача військових - надати цьому більш-менш достойну форму і використати наявні сили та засоби в найбільш ефективний спосіб.

Україна вже виконала дві найважливіші задачі – унеможливила захоплення всієї території та зупинила наступ противника на всіх напрямках. Зараз ми переходимо у фазу стабільної війни або військового конфлікту низької інтенсивності, що буде характеризуватися обмінами артилерійських ударів і тактичними просуваннями. А подальші дії будуть залежати від того, наскільки швидко та ефективно Україна зможе наростити свій ударний потенціал для здійснення наступальних операцій, і чи зможемо ми випередити РФ у цій гонці.

Таким чином, від того, хто перший буде готовий до здійснення наступальних дій, і залежатиме, як буде розвиватися ситуація. В світі просто не існує такої кількості необхідної нам зброї, яка вже завтра може бути передана Україні. Це так само досить тривалі процеси. Це справа не одного місяця, а може і не одного року.

- Тобто війна може тривати роками?

- Так, може тривати роками. США вступили у Другу світову війну у грудні 1941 року, а ленд-ліз почав працювати з 1942. І після цього ще два роки вони готувалися до вторгнення у Нормандію. От вам і вся відповідь.

Владислав Булатчик, "ОстроВ [2]"

В тему: