Найтрагічніші дні Голодомору розгорталися протягом 1932–33 років, однак цьому передувала тривала підготовка керівництва СРСР до знищення українців. Партійне керівництво поступово ухвалювало сотні фатальних рішень і постанов, а закінчилось все смертю мільйонів людей, тяжкими психологічними травмами та придушенням опору.

Тому історики і до сьогодні мають різні погляди на тривалість Голодомору: акцентують на початку колективізації, ведуть відлік від славнозвісного "закону про 5 колосків" чи концентруються на відрізку масової смертності. Хтось взагалі наголошує, що вимирання з голоду є лише складовою геноциду кінця 20-х–початку 30-х років. Плюралізм поглядів не змінює факту — смерті мільйонів українців в 1932–33 роках.

Голодомор визнаний геноцидом українського народу в Україні, а також ще у понад 30 країнах світу. До вшанування 90-х роковин геноциду в  BBC News Україна [2] створили хронології щоб прослідкувати підготовку до Голодомору та пройти крок за кроком трагічні дні цих двох років.

Читайте також: Голодомор 1932 – 1933 років: чисельність жертв юридично встановлено [3]

ФОТО, DAILY EXPRESS/HULTON ARCHIVE/GETTY IMAGES / Тіло померлої дівчини біля Полтави, весна 1934 року

Підготовка Голодомору

Грудень 1927 року, XV зʼїзд компартії (ВКП(б)) — проголошення курсу на колективізацію.

Колективізація — перетворення індивідуальних селянських господарств у колгоспи і радгоспи. Їхня земля, інструменти для обробітку землі та худоба переходили також до колективних державних господарств. Вступ до колгоспів став пізніше обовʼязковим, а щодо незгодних застосовувалися репресії. За допомогою колгоспної системи керівництво СРСР отримало владу над розподілом ресурсів, робочою силою та життям людей.

“Куркуль” — політичний ярлик, який навішували на заможних селян, а по факту — на тих, хто не хотів вступати в колгосп, опирався колективізації або становив політичну небезпеку радянській системі.

Протягом 1928 року арештували понад 33 000 куркулів.

Січень–березень 1930 року — масова акція з розкуркулення, яка проводилася з використанням терору та репресій, узаконених того ж року.

Розкуркулення — система заходів, спрямована на обкрадання, позбавлення свободи, закріпачення, заслання та подекуди фізичну розправу над заможними селянами.

  ФОТО, FOTOTECA GILARDI/GETTY IMAGES / Плакат Михайла Дерегуса, 1930 рік

"Батько мій до колективізації дуже добре жив. В моєї матері був сундук. Знаєте, мєсто шкафа давали молодій дівчині, купляли не шафу, сундуки тоді були. Бо тоді ще шкафів не було. І ми, мої батьки, жили тоді дуже добре: кінь був, він хазяїн був, 6 десятин землі було. І оце в час колективізації забрали все, забрали коня і плуга, і все ремесло, те що для сільського господарства – реманент. Забрали у колгосп. Благодаря тому, що батько жив, цей сундук був повний добра. А як прийшов 33-ій рік, то з цього сундука… якби не цей сундук повний був, то ми б з голоду померли".

Спогад Воскобойник (Писаренко) Ганни Василівни, 1923 р.н.

1 000 000 осіб — приблизно стільки українців депортували внаслідок розкуркулення.

Початок 1930-х — масові повстання проти колективізації, які також часто мали антирадянський та націоналістичний характер.

Протягом 1930 року було більше 4000 стихійних повстань, у яких взяли участь близько 1 200 000 осіб.

Cтаном на жовтень 1931 року до складу колгоспів включили 68% селянських господарств та 72% орної землі.

Колгоспи стали одним із найважливіших інструментів відбирання зерна та створення умов для голодної смерті селян.

Читайте також:  Голодомор 1932-33 років. Глинське - окупована большевиками Полтавщина  [4]

ФОТО, UNIVERSAL HISTORY ARCHIVE/UNIVERSAL IMAGES GROUP VIA GETTY IMAGES / Колгоспне поле в Україні, 1930-і роки

Початок Голодомору

Хлібозаготівлі, тобто вивіз зерна, тривають на всій території радянської України.

Уже натрапляємо на всім відомі нам з історії Голодомору терміни — "червоні обози", якими доставляють зерно до зсипних пунктів зерна, у той час, як буксирні бригади "організовуються" та насильницьки вилучають збіжжя у селян.

Районні газети майоріють повідомленнями про "виконаємо", "перевиконаємо", "зустрічний план", "зрив плану" — планова економіка, змагальництво та бажання партійців вислужитися призводило до нестачі продовольства.

Водночас зерно переважно вивозиться з України на експорт для закупівлі обладнання для індустріалізації.

Читайте також:  Дневник приговоренного: рассказ о предпосылках Голодомора и самой трагедии [5]

Січень 1932

За невиконання плану хлібозаготівель до селян-одноосібників, колгоспників та подекуди колгоспів застосовувалися репресії — у домівках проводять суцільні обшуки, штрафують трудоднями, накладають непосильні податки, погрожують та знущаються фізично.

Є випадки голодування внаслідок нестачі продуктів.

17.01. “Правління Фельварської сільради Знам'янського району, яка на 5 січня виконала лише 61% плану, “розбило” планове завдання між селянськими дво­рами, не зважаючи на їхню економічну спроможність і за­стосовуючи репресії. Селян, що не виконали план, роздягли, виштовхали на мороз, “поставили до стінки”, погрожуючи розстрілом, вимагаючи виконання плану протягом 12 го­дин”.

30.01. Секретно-політичний відділ ОДПУ [Об'єднане державне політичне управлі́ння. — ред.] повідомляв про втечу до міст і промислових центрів УСРР З26 720 селян.

ФОТО, KEYSTONE-FRANCE\GAMMA-RAPHO VIA GETTY IMAGES / Колективізацію проводили, зокрема, для закупівлі технологій та послуг, необхідних для індустріалізації

Лютий 1932

Хоча план за січень виконали (згідно рапортів на понад 90%), тривають репресії, що призводять до голодування селян. Триває відтік мешканців сіл до міст на заробітки, оскільки на землі вони не могли прогодуватися.

18.02. Харків. Анонімна відозва громадян СРСР, надіслана до гене­рального консульства Польщі, із закликом до світової гро­мадськості врятувати населення СРСР від голоду.

Березень 1932

Підготовка насіннєвих фондів для посіву зернових культур — головна тема місяця.

Оскільки зерна і так бракувало, насіннєві фонди не вдавалося повністю заповнити. Водночас, за розпорядженням В. Чубаря, одного з організаторів Голодомору, Україна продовжує виконувати експортні плани, зокрема поставляючи посівну пшеницю на Урал, Поволжя, в Татарстан та Казахстан.

Селяни чинять спротив саботажем та повстаннями.

18.03. В ра­йонах, де насіннєві фонди не були забезпечені зерном, вирішили забрати по­сівний матеріал з особистих запасів колгоспників.

Читайте також: : «Торгсин»: украинские крестьяне за собственную жизнь платили золотом [6]

Квітень 1932

Частішають повідомлення про голодування селян, які не здатні працювати в полі, харчуються сурогатами та дохлими свійськими тваринами. Інші нападають на комори з посівним зерном та на зсипні пункти зерна на вокзалах, виходять з колгоспів, саботують посів або рушають до кордонів з РСФРР (Росією).

Влада дозволила репресивні заходи (позбавляти землі, конфісковувати майно, висилати за межі сіл) щодо "глитаїв" (як тоді називали заможних власників, які нібито експлуатують інших селян), під яких також підпадало непрацездатне через голод населення.

Травень 1932

З'явилась нова схема оподаткування, згідно з якою, зокрема, "куркульські" господарства оподатковувалися індивідуально та на розсуд сільрад. За вказівкою влади від 20 травня, новий урожай в першу чергу мав йти на забезпечення їжею великих міст та промислових районів (наприклад, Донбасу).

"Становище з продовольством і дорожнеча. У ресто­ранах столиці [Харків. — ред.] більше місяця до обідів не дають хліба. За кожен кусень потрібно платити окремо 1 крб. 60 коп. На вільному ринку більше не продають сортового хліба, навіть черствого. Немає відходів хліба з їдалень, де можна було вибирати в кошиках по 15 коп. за шматок, ані навіть куснів чорного хліба по 50 коп. за шт. (…) Черги людей, які чекають за розподілом хліба, стали безкінечними. Жебраки на вулицях більше не хочуть брати грошей, бо не можуть купити хліба. З сіл нав­коло Києва та Вінниці надходили чутки, що селяни, які ра­ніше повтікали в ліси, згуртувалися у банди та нападають на склади й підрозділи ДПУ. У багатьох місцевостях справжні сутички".

З листа віцеконсула Королівства Італії в Харкові Серджо Граде­ніґо від 19 травня 1932 про становище у містах.

Читайте також:  Коллективизация и голод 1932-1933 годов на Мариупольщине [7]

Червень 1932

В книгах запису актів цивільного стану все частіше фігурують смерті внаслідок виснаження чи голоду. Тим часом Сталін відхиляє усі офіційні прохання про допомогу з продовольством від місцевих партійних керівників.

15.06. Лист Сталіна до Л. Кагановича (керівника компартії УСРР). У ньому Сталін висловлював незадоволення, що українські діячі В. Чубар та Г. Петровський хочуть отримати з Москви нові мільйони пудів хліба та зменшити норми хлібозаготівель.

Підкреслювалося, що ні перше, ні друге не припустимо, а "Україні надано більше, ніж слід”, тому “дати ще хліба ні для чого та немає звідки".

Липень 1932

Попри значні втрати врожаю та недосів план УСРР не змінили. Вільна торгівля хлібом заборонена. Готуються проєкти низки репресивних законів, зокрема "закону про 5 колосків".

02.07 Москва. Лист Й. Сталіна до Л. Кагановича та В. Молотова. Пропонував звернути серйозну увагу на Україну. Висловлював занепокоєння з приводу можливості втрати України [виділення авторки].

06.07. Встановили план хлібозаготівель 356 млн пудів (5,8 млн тонн). План суттєво збільшили, подекуди у кілька разів.

ФОТО, ЦДКФФА УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО / Розкуркулена сім'я біля свого колишнього будинку в селі Удачне Донецької області. 30-ті роки

14.07. Лист білоруських робітників до ЦК КП(б)У про голод в Україні.

Повідомлялося про масовий наплив голодних українських селян до міст Білорусі: “Всюди сила-силенна голодних обірваних українців, які валялися по вулицях містечок Жлобін, Гомель, Бахмач, Бихат, Магімт, Орша, Мінськ, Сіроціно”. Висловлювалося здивування з того, що “В гірші роки Україна годувала Білорусь”, а преса не повідомляла про український голод. Пропонувалося надати допомогу го­лодуючим українцям організованим порядком.

Серпень 1932

Влада ухвалила низку важливих постанов: закон про 5 колосків та постанови про заборону торгівлею колгоспами хлібом до вико­нання плану хлібозаготівель по СРСР і заборону продажу колгоспниками лишків хліба до виконання плану хлібоза­готівель.

Сталін у листах наголошує, що "саме головне зараз — Україна", оскільки справи на Україні дуже погані, побоюється втратити Україну через підривну діяльність агентури та на­явність свідомих і несвідомих "петлюрівців", бажає перетворити Україну в найкоротший строк на фортецю СРСР.

01.08. Вінниця. Обком КП(б)У ухвалив таємну постанову про вилу­чення жорен у селян із метою запобігання таємному пере­молу зерна

07.08. Постанова "Про охорону майна дер­жавних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності" (Закон про 5 колосків).

• Осіб, які розкрадали громадську влас­ність, оголошено ворогами народу.

• Прирівняно до держав­ного майна вантажі на залізницях і водних шляхах, а також майно колгоспів і кооперативів (урожай на ланах, громад­ські запаси, склади, магазини).

• Щодо розкрадачів визначено вищу міру покарання: розстріл із конфіскацією майна або ув'язнення не менше 10 років.

• Посилення боротьби з "куркульським елементом".

ФОТО, УНІАН / Картина про геноцид українців "Рік 1933" художника Віктора Цимбала

"Ми ше ходили шукали колоски собирать. А їх не можна було. Ну якщо поймають дорослого, то прямо в тюрьму, кажуть, було. А в нас посилали дітей. Ми йшли, то один стояв на стрьомє, шоб дивиться з села, коли буде вершник їхать (вони об’їзд робили, ганяли), то шоб звук давать. То шоб там ми десь в кустах чи в ровчаках ховались, шоб не видно було. О, так ми оце собирали колоски, обов’язково собирали, іначе не можна було і прожить. Ні разу [нас] не впіймали. Нагайками били дітей. А дорослих забирали і судили за розкрадання державного майна".

Спогад Циби Василя Івановича, 1927 р.н.

17.08. Москва. Телеграма Й. Сталіна Л. Кагановичу та В. Молотову про необхідність залучення військ до збиральної та просап­ної кампанії, зважаючи на голод в УСРР.

22.08. Зафіксовано 220 випадків відмови колгоспів і сільрад від прийняття планів хлібозаготівель, непогодження з ними місцевих партосередків за мотивами нереальності наміче­них завдань.

27.08. Москва. Телеграма заступника голови РПО В. Куйбишева до ЦК КП(б)У про необхідність прискорення відвантаження зерна в Україні на експорт.

31.08. Постанова бюро міському КП(б)У про неприпусти­мість витрачання хліба на громадське харчування в їдаль­нях колгоспів.

31.08. До приймальні голови ВУЦВК [Всеукраїнський центральний виконавчий комітет. — ред.] Г. Петровського наді­йшло близько 1,5 тис. заяв колгоспників про вихід із колгоспів.

Читайте також: Голодомор и война крестьянства против власти в Украине в 1930-1932 годах [8]

Вересень 1932

За місяць дії "закону про пʼять колосків" винесли 250 вироків про розстріл. Хвиля виходу з колгоспів триває. Засіяно озиминою лише 36% запланованих площ.

ФОТО, ADN-BILDARCHIV/ULLSTEIN BILD VIA GETTY IMAGES / Радянські лідери Михайло Калінін та Серго Орджонікідзе на проєкті "Днепрострой" біля Запоріжжя, березень 1932 року

17.09. Москва. Постанова політбюро ЦК ВКП(б) про депортацію з СРСР кореспондента канадської газети Daily Express за публікацію інформації про "повстання та голодні бунти" в СРСР.

21.09. Лист директора школи Жмеринського району Вінницької області про припинення продовольчого по­стачання дитячих сніданків, про зрив навчального року, про захворювання учнів на малокрів'я та фізичне виснажен­ня.

23.09. Москва. Телеграма голови РНК [Рада народних комісарів. — ред.] СРСР В. Молотова та Сталіна до ЦК КП(б)У. Визнається, що урожай 19З2 р. є задовільним, а план державних хлібозаготівель має бути виконаний повністю, тому РНК і ЦК відхилили про­хання місцевих організацій про видачу насінневої допо­моги.

26.09. У секретних донесеннях керівництву СРСР йдеться, що Україна відстає від планів хлібозаготівель, а чверть керівників районів взагалі відмовляються їх виконувати, вважаючи нереальними: "партія і радвлада обманули Україну, залишивши їі без хлі­ба, і нас хочуть залишити, жодного центнера хліба не дамо державі".

Читайте також: Распятые на «черных досках»: как коммунисты организовывали голодную блокаду сел [9]

Жовтень 1932

Станом на 1 жовтня, органи ОДПУ арештували 44 625 осіб за розкрадання хліба. Через велике відставання від планів партії щодо хлібозаготівлі до України відрядили низку високопосадових партійців для посилення тиску.

В жовтні вперше зафіксували перевагу смертності над народжуваністю в українських селах.

ФОТО, HULTON-DEUTSCH COLLECTION/CORBIS/CORBIS VIA GETTY IMAGES / Бездомна дитина, чиї батьки помели від голоду

08.10. С. Косіор надіслав телеграму обкомам КП(б)У про термінове виконання хлібозаготівельних планів, про експорт та по­стачання хлібом основних промислових центрів.

15.10. Доповідна записка секретаря Вінницького обкому партії М. Алексєєва до ЦК КП(б)У про голод у селах області. За його словами, голодом охоплено від 35 до 50 % населення, а села залишають від 50 до 70 % селян у пошуках їжі.

22.10. В основних хлібозаготівельних регіонах створені Надзвичайні хлібозаготівельні комісії (НХК).

25.10. Харків. Постанова політбюро ЦК КП(б)У "Про необхідність подолання відставання країни у виконанні плану хлібоза­готівель".

Запропонували зробити листопад та останні дні жовтня вирішальними щодо виконання плану хлібозаготівель, у 10 разів підвищити темпи виконання річ­ного плану до 15-ї річниці Жовтневої революції; рекомен­дував "безжалісно придушувати всі спроби класового воро­га та його агентури, спрямовані на зрив хлібозаготівель".

Листопад 1932

Радянське керівництво продовжує звинувачувати в невиконанні планів саботажників та посилює репресії, зокрема надаючи більше прав судовим органам.

Зупинили постачання промислових товарів до сільської місцевості та почали обовʼязкову паспортизацію, яка закріплювала людей на місцях проживання і фактично забороняла міграцію (буде офіційно впроваджена наприкінці грудня), зокрема до міст та інших республік.

Впровадили режим "чорних дошок", тобто блокади сіл і містечок. Готується нова хвиля репресій щодо "куркулів". Шириться епідемія тифу.

06.11. Харків. Телеграма ЦК КП(б)У до обкомів партії про товарну блокаду районів, які не виконували хлібозаготівельних пла­нів.

08.11. Шифрограма від Сталіна для ЦК КП(б)У. З 8 листопада "призупиняється відван­таження товарів для сіл всіх областей України" допоки колгоспи та "індивідуальні селяни" не розпочнуть "чесно і добросовісно виконувати свій обов'язок перед робітничим класом і Червоною Армією" в справі хлібозаготівель.

11.11. Харків. Інструкція РНК УСРР "Про організацію хлібозаготівель в одноосібному секторі" [тобто стосовно селян, які не були в складі колгоспів. — ред.].

За невиконання планів встановлювався штраф додатково у розмірі незданого зерна.

Позбавлення земельних ділянок та виселення за межі села.

Заборона продажів промтоварів цим селянам.

Прирівнювання переховування хліба (закопування і т.д.) до шкідництва і жорстоке покарання за це.

ФОТО, DAILY EXPRESS/HULTON ARCHIVE/GETTY IMAGES

18.11. Харків. Постанова політбюро ЦК КП(б)У "Про заходи по поси­ленню хлібозаготівель".

• Мобілізувати до 10 січня 19ЗЗ р. 600 комуністів для допомоги партійним організа­ціям забезпечити успішне проведення хлібозаготівель.

• Заборонені будь-які витрати натуральних фондів [фактично наявного зерна].

• Заборона видачі зерна авансом та повернення вже наявних позик.

• Запровадити занесення на "чорну дошку" колгоспів, що са­ботують здачу хліба, застосувати до них такі заходи: негайне припинення підвозу товару, повна заборона кооперативної і державної торгівлі, вивіз товару з кооперативних мага­зинів.

• Повна заборона торгівлі для колгоспів, колгоспників, одноосібників

• Припинення всякого креди­тування і дотермінове повернення кредиту та фінансових зобов'язань

• Очищення колгоспів від контрреволюційних елементів.

Грудень 1932

Діють усі законодавчо-репресивні важелі, задіяні в механізмі вчинення Голодомору. Зростання кількості дитячої безпритульності на вулицях міст (діти, які втратили батьків через голод, або яких батьки "вислали" до міст для порятунку).

На "чорну дошку" заносили, крім колгоспів, сільради, села, окремих одноосібників, а також "цілі райони"; подекуди всі колгоспи та населені пункти району були на "чорних дошках". За розкрадання хліба від 1 листопада до 5 грудня засудили 5215 осіб, до розстрілу — 174 особи.

Читайте також: Голодомор як геноцид не обмежений 1932–1933 роками: Сталін діяв не один, як і Путін нині діє не один [10]

Влада визнала неза­довільним виконання Україною річного плану хлібозаготівель на 65,3%. І встановила основну причину незадовільного перебігу хлібозаготівель — відсутність "рішучого удару по саботу­ванню хлібозаготівель від куркулів та їхньої агентури — залишків петлюрівщини та махновщини".

Тоді ж збільшили план для мережі "Торгсин" — державних обмінних пунктів побутових дорогоцінностей на продукти і промислові товари, а фактично — "легального" обкрадання людей. Один з лідерів партії Лазар Каганович приїхав до УРСР для "особистого контролю". Доручено повністю вивезти усе зерно, наявне в колгоспах, які не виконують плани. 

ФОТО, ЦДКФФА УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. С. ПШЕНИЧНОГО / Жертви голоду у Харкові, 1933

03.12. Харків. Постанова РНК УСРР "Про заборону торгівлі м'ясом та худобою". Заборонено торгівлю м'ясом в усіх районах Чер­нігівської, Київської, Вінницької областей, а також у решті областей, райони яких не виконали м'ясозаготівельних зав­дань.

05.12. Донесення ДПУ УСРР. Протягом листопада арештували 8881 особу за розкрадання хліба, серед них по­над 2 тис. "петлюрівців і махновців", з них — 311 голів колгоспів, 702 члени правлінь, З1 голову сіль­ських рад.

14.12. Москва. Постанова "Про хлібозаго­тівлі на Україні, Північному Кавказі та у західних областях". Зобов'язано ЦК КП(б)У і Раднарком СРСР, під особисту відповідальність Косіора і Чубаря завершити повністю план заготівель зерна і соняшнику до кінця січня 1933 р. Звернули ува­гу на неправильне проведення українізації, на вигнання "петлюрівських та інших бур­жуазно-націоналістичних елементів". Доручення негайно пере­вести на Кубані діловодство з української мови на російську.

31.12. Харків. Постанова "Про запровадження єдиної паспортної системи в УСРР і обов'язкового запису паспортів" [селяни не отримували паспортів і тому не могли потрапити до міст, наприклад. – ред.].

Січень 1933

Радянське керівництво погрожує розправою тим, хто добровільно не здасть все зерно. Певні райони рапортують про виконання планів, адже з них вивезли все зерно, тому керівництво вважає ці заходи успішними і ще більше посилює тиск.

Загострюється епідемія тифу (супутня голодуванню хвороба). Селян масово виселяють за межі сіл як небезпечних та як покарання за невиконання планів. Водночас примусово зупиняють міграцію в пошуках їжі до інших республік.

22.01. Шифрограма Сталіна і Молотова до ЦК КП(б)У. Зазначено, що надійшла інформація про ма­совий виїзд селян України та Кубані “за хлібом” до російських областей.

Запропонували ЦК КП(б)У та РНК УСРР не допускати виїзд селян з України.

23.01. Виїзд заборонений.

31.01. Влада рапортує, що протягом січня скоєні 150 "терористичних актів", з них "фі­зичний терор" становив 80,9 % випадків.

В селах ареш­тували 37 797 людей. Серед них 1471 голову колгоспу, 388 голів сільських рад, 1335 голів правлінь колгоспів, 1820 завгоспів та комірників, 7906 колгоспників. Розглянуті 12 076 справ звинувачених, із них до розстрілу засудили 719, до концтаборів — 8003, до виселення — 2533, до примусових робіт — 281.

Лютий 1933

Повідомлення про смертність від голоду вже не надходять в листах приватних осіб чи як додаткова інформація в звітах, а стають однією з головних тем звітів.

Про смертність від голоду, епідемій супутніх голоду хвороб, харчування сурогатами та подекуди випадки канібалізму повідомляють усі області УСРР.

ФОТО, УКРІНФОРМ / Слобожанщина, до якої у 30-ті роки входила частина Донецької області, постраждала від Голодомору найбільше

02.02. Доповідна записка Сталіну про запобігання масовому виїзду селян з УСРР, Північного Кав­казу та Білоруської СРР. Транспортними органами ОДПУ сформовані на залізницях "заслони та оперативно-по­шукові групи".

Протягом 22-23 січня вони затримали 24 961 особу, з них 18 379 українців.

07.02. Резолюція пленуму ЦК КП(б)У. Зазначено, що Україна мала всі можливості виконати план хлібозаготівель, але не виконала.

08.02. Харків. ЦК КП(б)У рекомендує обкомам та облвиконкомам тер­міново вжити заходів щодо локалізації випадків голоду­вання в окремих містах і сім'ях колгоспників, перевірити "випадки симуляції або провокації", провести мобілізацію внутрішніх ресурсів, заборонити відправку на місця будь­-яких офіційних комісій та проведення офіційного обліку в колгоспах, районах, містах.

14.02. Доповідна записка завідувача Вінницького облвідділу охорони здоров'я Г. Брилліанта про масове "підкидування дітей" у райцентрах області та перевантаження дитячих установ.

Березень 1933

Усі повідомлення до вищого керівництва партії рясніють згадками про масове голодування; голодує понад половина сільського населення.

Часто згадуються випадки вживання в їжу домашніх тварин, трупоїдства та людоїдства. Вперше згадуються масові поховання як наслідок великої кількості трупів та нереєстрація значної кількості смерті, бо "просто в селі більше немає кому".

Понад половина учнів не відвідують школи.

ФОТО, СТАНІСЛАВ ЦАЛИК / Публікація з фотодоказами Голодомору і промовистою назвою "Селяни в Україні знищені". Chicago Herald & Examiner, 3 березня 1936, с. 3

10.03. Постанова політбюро ЦК ВКП(б) про створення в УСРР спеці­альної трійки ДПУ [Державне політичне управління. — ред.]. Надано право розглядати справи "повстанців" та "контрреволюціонерів" в Україні [тобто фактично вироки виносилися без суду. — ред.].

14.03. Офіційна радянська статистика: по Києву підібрано трупів: за січень - 400, лютий - 518, за 10 днів березня - 249. Батьки залишають на вулицях дітей - щодня по 100 малюків.

15.03. Доповідна записка С. Косіора ЦК ВКП(б). Повідомляє про те, що у 1932 році "замовчували про тяжке становище в районах", а в поточному "навпаки - всіляко намагаються виокремити найбільш складні, зібрати та узагальнити цифри" з метою отримання допомоги.

Не визнав основною причиною голоду те, що "хліб забрали", а лише "погане господарювання і неприпустиме ставлення до громадського добра, втрати, крадіжки і розтрата хліба". Акцентував увагу на тому, що "голодування ще не навчило багатьох колгоспників уму-розуму".

Квітень 1933

Тепер фактично спогади тих, хто вижили, є єдиним джерелом інформації, адже документи не фіксують новин та не передають ситуацію.

Голод триває і перебуває у самому розпалі. Уся територія охоплена голодом — селяни-одноосібники, колгоспники, містяни тощо. Продовжують лютувати епідемії. Не зменшується кількість зафіксованих випадків вживання непридатних в їжу продуктів та канібалізму.

Мала б розпочатися посівна кампанія, але її початок фактично неможливий, адже у людей немає сил працювати в полях.

23.04. Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило перенести перепис населення на один рік, заборонити газетам "Правда", "Известия" та іншим друкувати статистичні дані про хід посівної кампанії.

Травень 1933

Кількість повідомлень про смертність не зменшуються. Зростає кількість безпритульних дітей — їх теж не забезпечують харчуванням.

03.05. Газета "Вісті" ВУЦВК інформувала про те, що колгоспники України відсвяткували першотравневі дні "ударними тем­пами, сіяли повною ходою".

13.05. Харків. Застрелився письменник М. Хвильовий.

18.05. Повідомлення генерального консульства Німеччини в Харкові про голод в Україні, велику кількість мертвих людей на вулицях, про заяву М. Хвильового про голод, "банди" без­притульних дітей на вулицях та залізницях.

31.05. Повідомлення італійського консула в Харкові до міністерства закордонних справ Італії.

Зазначено, що "нинішнє лихо спричиниться до колонізації України пе­реважно росіянами", яке "змінить їі етнографічний харак­тер", а також про перебування 8 тис. голодних дітей у ба­раках на Холодній Горі в Харкові.

Підібраних на вулицях голодних селян вивозили товарними вагонами до сіл - 50- 60 км від міста, "бо там ніхто не бачить, як вони конають".

Чернвень 1933

За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, весна-початок літа - апогей смертності від Голодомору.

12.06. Газета "Вісті" ВУЦВК опублікувала передову статтю "Пильно охороняти колгоспний врожай". Повідомлялося про ство­рення в колгоспах "бригад-об'їздників" для охорони вро­жаю.

21.06. Телеграма з Москви до України про обо­в'язкове виконання колгоспами та селянами-одноосібни­ками річного плану зернопоставок в обсязі 158,1 млн пудів, а також радгоспами всіх систем - 22,7 млн пудів. Обсяг і терміни виконання не підлягали перегляду. План нижчий за попередній рік.

22.06. Повідомлення італійського консула в Харкові міністерству закордонних справ Італії про деякі вимерлі села Харківської області: Теретаньяк - "усі жителі померли від тифу і го­лоду", Мохнач біля Чугуєва, який "раніше нараховував май­же 1000 жителів", а “тепер має 12 чоловік і кілька жінок, двох дітлахів".

Наприкінці літа ситуація змінюється, коли зерно потроху повертають назад, а низка каральних постанов фактично втрачає чинність.

ФОТО, DAILY EXPRESS/HULTON ARCHIVE/GETTY IMAGES / Два хлопці, які знайшли схованку з картоплею, чию власницю відправили до Сибіру. Весна 1934 року

***

Так міг би виглядати короткий "календар" Голодомору 1932-33 років. Основний масив рішень, якими вчинили вбивство голодом, ухвалили в 1932 році.

Хоча найбільша смертність фіксується в 1933 році, повідомлення у цей період дуже скупі, а офіційні особи мовчать, не реагуючи на численні сигнали про безнадійне становище українців.

Безпосередні наслідки (епідемії, нестача продовольства тощо) тривали аж до 1935 року. Ми показали, як по наростаючій закручувалися гайки репресій, відрізалися шляхи порятунку людей. Мова документів і фактів — суха, але за цим — мільйони людських життів.

Смертність — це єдине, чого бракує у повідомленнях та документах, точної цифри втрат ми, мабуть, так ніколи і не підрахуємо. Ця найголовніша інформація натомість присутня у свідченнях і спогадах — там і виснажені тіла, які волочились вулицями й помирали масово під тинами, масові поховання, вози, навантажені тілами, смерть близьких людей, цілих родин.

Саме памʼять про кожного з них ми вшановуємо цього року у 90-ті роковини страшної трагедії та геноциду українців.

У статті використані дослідження та публікацію Марочко, В., Мовчан О. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / НАН України. Інститут історії України. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.

Варто зазначити, що автори дотримуються хронології Голодомору осені 1931 – зими 1934 (30 місяців загалом) та наслідків (хвороб) до 1935, однак хронологічні межі книги чіткі — 1 січня 1932 - 31 грудня 1933.

—

Ірина Курганська, опубліковано у виданні BBC News Україна [2]

---

Читайте також: 

• Голод 1933 года [11]
• Голод 1933 года. Часть 2: Казнь украинского села [12]
• Голод 1933 года. Часть 3: Людоедство [13]
• Голод 1933 года. Часть 4: Агония села [14]
• Голод 1933 года. Часть 5: Последний нэпман. Герой Блажевский — мститель народный [15]
• Голод 1933 года. Часть 6: Трагедии простых людей [16]
• Голод 1933 года. Часть 7: Как жила партийно-хозяйственная советская «элита» [17]
• Голод 1933 года. Часть 8: Использование чужого ума «вождями» [18]