6 джерел матюків

1.00

Нет

Мережу лихоманить: до Верховної Ради подано законопроєкт про заборону лихослів’я. Простіше кажучи, нам хочуть на державному рівні заборонити використовувати брутальні слова. У стрічці гуляє дематюкаційний патруль. Лунають «постріли». Жарти жартами, та фактично заборона вживати лайливі слова є забороною на легальний і відносно безпечний прояв агресії.

Усувати нецензурну лексику з повсякденного життя є, хоч би як дивно це звучало, небезпечним рішенням, пише Studway [2]. Про це - психотерапевт Олександр Котенко.

Матюки в психології

«Лайка – один із проявів дуже сильних емоцій: як зі знаком “мінус”, так і зі знаком “плюс”. І тому заборонити проявляти такі почуття – все одно, що заборонити взагалі відчувати. Що відбудеться, якщо матюки підуть із нашого життя? Мозку все одно, як виплеснути зайвий адреналін і знизити градус емоційної напруги: чи то через крики і лайку, чи то через махання кулаками. А тепер уявіть картинку: два опоненти, гнів уже через край, про дипломатію вони і близько не чули. І тут виявляється, що роками відпрацьовані фрази вживати не можна. І що, вони справді будуть дошукуватися інтелігентних висловів для виразу всього спектра почуттів? Та хай мене покрасять! Легше вже в щелепу засадити, ніж мозок напружувати (а мозок у такі моменти самоусувається і віддає кермо інстинктам).

На цю тему: Як правильно лаятися українською: поради в День боротьби з ненормативною лексикою [3]

Згадаємо людей, праця яких пов’язана із підвищеною відповідальністю. Тут і хірурги, і пілоти, і військові. Це люди, котрим буквально життєво необхідно якось скидати стрес, щоб не зашкодити собі та тим, за кого вони відповідають. І лайка в цьому – справжнісінька швидка допомога.

Тобто проста пересічна людина, скоріш за все, спуститься на рівень нижче, на рівень застосування фізичної сили. А люди, котрим гидко опускатися до махання кулаками, вдадуться до пасивної агресії, маніпуляцій, інтриг. Прекрасний світ, правда ж?

А що відбувається, коли стрес (не разовий через непорозуміння на зупинці, а постійний, через професійну діяльність) не знаходить виходу? Чули про психосоматику? Хронічні захворювання, алергії, зайва вага, шкідливі звички подекуди є проявом затамованого в тілі стресу, агресії, гніву. Краще вже вилити і відпустити!».

Олександр також розповів, що часом радить своїм надто «правильним» клієнтам хоч якось порушувати цю задушливу «правильність» задля варіативності рішень.

friends (1)

Матюки в психіатрії

До лайливих слів удаються всі: і вантажники, і дипломати. Проте є випадки, коли занадто сильна любов до матюків може бути ознакою психічних розладів. Психіатри та неврологи звертають увагу на те, що безпричинна лайка може бути симптомом шизофренії, синдрому Туретта або прогресивного паралічу. Окремими розладами, які потребують втручання спеціалістів, є копролалія (лайка без приводу, бо дуже хочеться), копропраксія (непереборна жага до непристойних жестів) і копрографія (прагнення залишати непристойні написи всюди, де тільки можливо).

На цю тему: Политическая сатира: как политики уху ели... [4]

Матюки як супровід дорослішання

Згадай «брудні» анекдоти, які пошепки переповідалися спочатку в садочку, а потім – у школі. Як відрізнялися їхні сюжети? Спочатку було щось про дефекацію, а потім – про інтимні стосунки. Так повелося здавна! Сороміцькі віршики та пісеньки, анекдоти й прикмети – це речі, які завжди супроводжують той етап дорослішання, коли так хочеться дізнатися більше про «заборонені» теми. Там, де багато заборон і сорому, багато інтересу. Де багато інтересу, там багато збудження та енергії. Але ж у мами не спитаєш, про що йдеться в написі на паркані! А через непристойні анекдоти, нецензурні назви частин тіла й тілесних процесів зайва напруга та збудження виплескуються назовні через сміх у компанії таких самих, як ти.

На цю тему: Депутат-«регионал» приветствует убийство людей в Киеве (видео) [5]

Матюки в історії

За якими подіями ми вчимо історію? Як правило, це війни й винаходи. Тут також без обсценної лексики не обійшлося.

В арміях багатьох країн були спеціально навчені «матюкальники». Британці, німці, шотландці, слов’яни тримали у своїх рядах гучноголосих і вельми красномовних чолов’яг, чиїм завданням було розізлити ворога, «завести» його, щоб гнів заступив тверезий глузд. А ще якщо оголити сідниці й виставити їх напоказ противнику! Розлючених ворогів було легше обдурити й заманити в пастку. Що й казати, ораторське мистецтво в армії було потрібне не лише командирам!

«Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт!» (із дипломатичного листування козаків).

А щодо винаходів, то існує історія про те, що найперше Александер Белл почув у телефонній трубці нелітературні слова свого помічника: той неправильно з’єднав дроти. Тож наша телефонія почалася теж не з правил етикету.

На цю тему: Чмо донецкое [6]

Матюки в мистецтві

Прагнення знайти себе, не бути схожим(-ою) на інших так притаманне творчим людям! Письменники, поети, музиканти щедро наповнюють свої твори нецензурними висловами. Мистецтвознавці кажуть, що підвищена концентрація матюків у творчості настає після серйозних політичних змін. Після Французької революції не лаялися хіба що німі й неписьменні. У пострадянській літературі матюки перестали бути прерогативою «обраних».

«Улісс» Джеймса Джойса довго перебував під забороною через мову його персонажів. Вчитавшись, бачиш, що Бик Малліґан здатен дати не лише Дедалові добрячий лінгвістичний урок: «Хіба не виразно назвав море Елджі: сива ніжна мати! Сопливо-зелене море. Мошонкощемляче море… Ох, ці греки, Дедал. Я мушу навчити тебе». Так само «Моя чарівна леді» Бернарда Шоу потерпала від критики через занадто простацьку мову головної героїні. Що ж там так бентежило читачів? Ну, скажімо, слово «bloody» – англійський аналог наших «бісів», «чортів», який використовується для підсилення, як-от «бісів ідіот». Оце так наруга!

Цікаво уявити, що Лесь Подерв’янський, Дід Свирид і «Рєпка-клюб» підпадуть під заборону і за їх зберігання нам загрожуватимуть «неприємності», як колись за «Москву – Пєтушки». Та якщо бути послідовними, то, забороняючи лайку, доведеться заборонити не лише сучасників, а й класиків! Візьмімо «Енеїду» Котляревського з її незлецькими синонімами:

«Поганий, мерзький, скверний, бридкий,

Нікчемний, ланець, кателик!

Гульвіса, пакосний, престидкий,

Негідний, злодій, єретик!

За кучму сю твою велику

Як дам ляща тобі я в пику,

То тут тебе лизне і чорт!

І очі видеру із лоба

Тобі, диявольська худоба,

Трясешся, мов зимою хорт!».

Ще одне багате джерело емоційної лексики – «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького, яку вивчають у школі:

«Мотря… мазала сіни та все голосно співала:

Коли б мені господь поміг

Свекрухи діждати!

Заставила б стару суку

Халяндри скакати.

Скачи, скачи, стара суко,

Хоч на одній ніжці.

А щоб знала, як годити

Молодій невістці».

І вони не самотні. «Бодай ти галушки не проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи: шкуру з тебе здерти?.. Розказуй, анахтема, як було діло?.. Говори, говори, бісова патяка!» – це Іван Карпенко-Карий у «Мартині Борулі». «Будеш ти в мене духопели їсти!», «Піднесу тобі тертого хріну такого, що довго в носі крутитиме!» – обіцяє герой Бориса Грінченка «Під тихими вербами». «Та бодай його пранцi та болячки з’їли, та бодай його шашiль поточила», – молиться героїня «Зачарованої Десни» Олександра Довженка. «З мене вибивали дурування i примовляли, який я бузувiр, опришок, урвиголова, харциз, каламут i навіть химород», – зізнається герой повісті «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха.

На цю тему: «...Читаю по роже Вашу блядскую суть, Вашу сучью натуру» [7]

Матюки як об’єкт дослідження

Такий «некультурний» об’єкт дослідження не залишився без уваги науковців. Якщо тобі цікаво не лише дізнатися, скільки похідних має той чи інший матюк, але й звідки він узявся в нашій мові, як використовувався і де, рекомендуємо книжки Лесі Ставицької. Її видання «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників» і «Український жарґон. Словник» свого часу стали революційними в українській лінгвістиці.

У словниках української можна знайти купу регіональних виразів, які не згадують статеві органи чи дефекацію, але послати можуть не менш далеко. «Солов’їна» мова багата на щирі побажання: «най тебе шляк трафить», «най тебе переверне та ще й гепне», «най тебе курка копне», «бодай тебе муха вбрикнула», «най тобі булька з носа вискочить», «щоб у тебе пір’я в роті поросло», «щоб тобі коти меду наносили», «дякую по спині ломакою». Якщо за логікою ініціаторки закону «будь-яка дія починається зі слова, а слово починається з думки», то українці мали б суттєво надресирувати комах і свійських птахів!

Що ж тепер робити без усього цього багатого культурного пласту? Чекай, не поспішай облаштовувати лінгвістичне підпілля. За планом того ж законопроєкту, завдяки якому і з’явився цей матеріал, для початку має бути укладений перелік слів, що підпадають під заборону. А отже, до цього ще має бути узгоджений їх правопис, а це не така вже проста справа. Тож поки що нам ніхто нічого не заборонив: кажи, що думаєш. Але зважай, чи є поруч діти, нервові люди або Ольга Богомолець.

—

Ольга Пошуруєва, опубликовано в издании Studway [2]

На цю тему: