Поки світова дипломатія намагається балансувати на межі нових геополітичних розломів, МЗС Ізраїлю вирішило здути пил із методичок радянського Агітпропу. Чергова гучна заява відомства, яка звинувачує лідера ОУН Андрія Мельника в організації Голокосту, продемонструвала повне ігнорування не лише історичної правди, а й елементарної хронології.

Намагаючись підіграти московським наративам, ізраїльські дипломати «забули», що в розпал трагічних подій 1941 року полковник перебував під жорстким наглядом гестапо в Берліні, а згодом був ізольований у концтаборі Заксенгаузен.

Цей історичний кульбіт євреї вже намагалися провернути у 1957 році на сторінках канадської преси, проте після залізобетонних фактів від ветеранів та колишніх в'язнів нацизму автори наклепу були змушені публічно перепрошувати та друкувати великі покаянні статті — урок, який сучасному Тель-Авіву варто було б повторити, аби не перетворювати поважне міністерство на філію кінематографа «Мосфільму». Богдан Червак — український громадський і політичний діяч, публіцист та державний службовець, який обіймає посаду голови Організації українських націоналістів (ОУН) так прокоментував цю маячню у Фейсбук [2].

Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» – відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою.

Більше того євреї вибачалися перед Андрієм Мельником, оскільки один раз уже повелися на московську пропаганду.

Нагадаю, у 1957 році українці Канади запросили Андрія Мельника взяти участь в урочистих заходах з нагоди 25-літнього ювілею Українського національного об’єднання (УНО) Канади.

Напередодні приїзду Андрія Мельника на американський континент єврейська газета Вінніпегу «Джуїш пост» опублікувала статтю Мельвіна Фенсона, в якій Андрія Мельника і ОУН звинувачено у «єврейських погромах» у Львові в 1941 році під час німецької окупації та в «мордуванні поляків».

Після галасливих звинувачень, не підтверджених жодними фактами, Фенсон вимагав від уряду Канади заборонити приїзд Мельника до Вінніпегу.

Після оприлюднення статті про Андрія Мельника у «Джуїш пост» Канадою прокотилася хвиля обурення. Практично всі українські газети, громадські й ветеранські організації вважали за необхідне спростувати брехню про Мельника та вимагали офіційного вибачення.

Найвищий репрезентаційний орган канадських українців – Комітет українців Канади – видав спеціальний «комунікат», у якому атака на Андрія Мельника розцінювалася як «намагання зганьбити державницьку традицію українського народу, що для кожного українця є найбільшою святістю».

З офіційним роз’ясненням виступили колишні в’язні німецьких концентраційних таборів, об’єднані в Комітеті політичних в’язнів нацистського режиму. Зокрема в їхній заяві, яку опублікували українські газети і яка була надіслана до всіх єврейських видань, зазначалося:

«На підставі стверджених документів інформуємо Вас, що загальновідомий полковник Андрій Мельник, який саме приїжджає на відвідини до Канади, був колись політичним в’язнем нацистського режиму. Як полковник Української національної армії в Першій світовій війні він боровся проти большевицьких військ. З вибухом німецько-большевицької війни нацисти конфінували його (обмежили пересування місцем проживання – Б. Ч.) в Берліні, а пізніше арештували і запроторили в нацистський концентраційний табір Заксенхаузен коло Берліна, де перебували в ув’язненні багато чільних французьких, польських, українських та інших політичних провідників. З огляду на ці факти, вістка, подана газетою «Джуїш пост», про погроми полк. Андрія Мельника над євреями і поляками є неправдива».

Оскільки так звана справа «погромів» набирала дедалі більшого розголосу, консолідувалися українські ветеранські організації, які створили «Координаційний комітет порозуміння колишніх вояків Українських армій».

У своєму зверненні ветерани нагадали, що під час війни, починаючи з 1941 року, Андрій Мельник перебував під контролем німецької влади. Це було зроблено для того, щоб ізолювати його від українських земель, не дозволити контактувати із тамтешніми українцями. Спершу він перебував під домашнім арештом у Берліні, а згодом був запроторений у концентраційному таборі в Заксенхаузені, перебував майже до закінчення війни. А тому звинувачення Андрія Мельника в організації погромів у Львові є провокативними, які не мають нічого спільного з дійсністю.

Виступи українських ветеранів знайшли відгук у середовищі канадських вояків, в тому числі в Канадському легіоні, в якому воювало чимало українців.

У протестах, які надходили у пресу відзначалося, що автор, який здійснив провокацію проти Андрія Мельника, чомусь жодним словом на згадав про реальні єврейські погроми, які влаштовували банди Денікіна. А також нагадали про численні українські жертви від рук більшовицьких комісарів з-поміж яких було чимало євреїв.

Під тиском суспільної думки Мельвін Фенсон був змушений надрукувати вибачення: «Перепрошую полк. Андрія Мельника, провідника Організації Українських Націоналістів, за твердження, що вмішали його у погром у Львові 2 і 3 липня 1941 року. Твердження були зроблені в добрій вірі на підставі інформації, що видавалася нам обоснована, але як тепер показалося, безпідставна. Перепрошую за всяке замішання, яке ми вчинили».

Після цього з’явилася велика й позитивна стаття Фенсона про Андрія Мельника, яка завершувалася такими рядками: «Я радий, що мої припущення не підтвердилися конкретними фактами. На мою думку, це усуває колоду на шляху до добрих взаємин між євреями і українцями… Джуїш пост» – як часопис і автор цієї статті особисто, – завжди відносяться з найбільшою прихильністю до канадських українців і до державницьких аспірацій українського народу».

Вже перебуваючи у Торонто Андрій Мельник мав намір зустрітися з його мером паном Натаном Філіпсом, який за національністю був євреєм. На тлі недавнього скандалу із «Джуїш пост» Андрія Мельника почали вмовляти не відвідувати міську управу й не зустрічатися з мером Торонта. Однак Мельник наполіг на візиті.

Натан Фліпс прийняв полковника на найвищому рівні, вручив подарунки, а на початку розмови заявив: він хоч і єврей, але не солідаризується із «Джуїш пост», та висловив жаль з приводу наклепницьких публікацій.

МЗС Ізраїлю має невідкладно відкликати свою заяву і вибачитися перед Україною.

Екс-нардеп а нині офіцер батальйону «Свобода» Андрій Іллєнко [3] так прокоментував цю заяву МЗС Ізраїлю:

МЗС Ізраїлю випустило заяву, де засудило урочисте перепоховання полковника Армії УНР і Голови ОУН Андрія Мельника та облило його брудом.

Раніше у подібних випадках я писав великі дописи, де порівнював біографії Бандери і Шухевича та Менахема Бегіна, складний та кривавий шлях українців та євреїв до створення своїх держав – і таким чином викривав лицемірність та кричущі подвійні стандарти закидів офіційного Ізраїлю до діячів української національної-визвольної боротьби. 

Але час історичного просвітництва завершився.

Шановне МЗС Ізраїлю! 

Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. 

Займіться своїми проблемами, зокрема різким зростанням антиізраїльських настроїв в усьому світі в останні роки. Яких, до речі, аж ніяк не спостерігалося в Україні. Але такими заявами ви робите великий внесок у те, щоб Україна таки приєдналася до загального тренду. 

І злізайте з постаменту моральної переваги – у вас її немає. І ваша позиція (точніше її фактична відсутність) з приводу кривавої московської агресії проти України яскраво це демонструє. 

І так, Мельник майже всю війну просидів у нацистському концтаборі Заксенхаузен, як і Бандера. 

Українським воїнам єврейського походження, які б’ються та віддають своє життя за вільну Україну проти московських окупантів – честь!

—

«Аргумент» [4]

На цю тему:

• МЗС Ізраїлю принизило посла України через правду про Нетаньягу [5]
• Нетаньягу веде війну з ХАМАСом не для захиститу ізраїльтян — він рятує себе, - FT [6]
• МКС видав ордери на арешт Нетаньягу та Галланта [7]
• В Ізраїлі почали судити прем'єра Нетаньягу за хабарництво і шахрайство [8]