Нетаньягу веде війну з ХАМАСом не для захиститу ізраїльтян — він рятує себе, - FT

Версия для печати

Вторгнення Ізраїлю в Газу є стратегічною катастрофою.

Майже через 20 місяців після нападу терористів ХАМАС на територію Ізраїлю 7 жовтня 2023 року країна стоїть перед доленосним вибором: укласти угоду, щоб повернути всіх заручників додому і закінчити війну — або почати повномасштабний наступ на Сектор Гази в гонитві за ілюзією "повної перемоги" над ХАМАС.

Але перед ізраїльським урядом також стоїть інший, глибший вибір: приєднатися до ультраправих міністрів, таких як Ітамар Бен-Гвір і Бецалель Смотрич, які наполягають на повторній окупації й заселенні Гази, або повернутися обличчям до міжнародного співтовариства, бачення президента США Дональда Трампа щодо регіонального миру і міжнародного права, зазначає Егуд Барак, колишній прем'єр-міністр Ізраїлю (1999-2001).

Нещодавно Трамп попередив прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу: "Ми покинемо вас, якщо ви не припините цю війну". Франція, Велика Британія і Канада вже вимагають від Ізраїлю відновити гуманітарну допомогу для Гази або він зіткнеться з наслідками. Велика Британія також оголосила, що призупинить переговори про двосторонню торговельну угоду. Тиск на Ізраїль реальний — і він зростає.

На думку Барака, угода з ХАМАСом безперечно була б вигідною для Ізраїлю: вона б означала повернення заручників, припинення бойових дій і гуманітарної катастрофи в Газі, а також початок відбудови. Це відкрило б для Ізраїлю шлях до інтеграції в нову регіональну архітектуру — включно з потенційною нормалізацією відносин із Саудівською Аравією та участю в економічному коридорі Індія–Близький Схід–Європа.

Однак для Нетаньяху цей шлях є небезпечним. Він загрожує його ультраправій коаліції, відкриває двері для нових закликів до створення комісії з розслідування подій 7 жовтня і може прискорити судовий розгляд його справи про корупцію, що вже давно зайшла в глухий кут. Понад 70% ізраїльтян вважають його відповідальним за напад ХАМАСу в жовтні, і понад половина думає, що він діє, виходячи з особистих, а не національних інтересів. Угода може ознаменувати кінець його тривалого перебування на посаді.

"Війна, з іншого боку, захищає його політично. Але зі стратегічного погляду вона є катастрофічною. Ізраїль вже знищив більшість цілей та інфраструктури ХАМАСу. Я вважаю, що черговий раунд бойових дій принесе більше руйнувань, але закінчиться в тій же точці. "Повна ліквідація" ХАМАСу, угруповання, яке оселилося і переховується серед більш ніж 2 млн цивільних осіб, не є практичною військовою місією. Відновлення наступу в Газі не дає жодних стратегічних переваг, а поновлення бойових дій прирече на смерть ще більше заручників", — переконаний Барак.

Багато ізраїльтян бачать повторне вторгнення Нетаньягу в Газу таким, яким воно є: політичною війною для збереження його хиткої коаліції, замаскованою під потребу в безпеці. І коли ця війна неминуче закінчиться — під тиском світової спільноти, через гуманітарну катастрофу або внутрішні потрясіння — Ізраїль знову опиниться там, звідки почав: перед необхідністю замінити ХАМАС на легітимну альтернативу. То навіщо жертвувати заручниками, солдатами та ще більшою кількістю невинних жителів Гази, щоб дійти до цього?

Щоб зрозуміти глибину стратегічної помилки Нетаньягу, слід згадати її витоки. 7 жовтня став найтемнішим днем в історії Ізраїлю. Ця трагедія створила беззаперечний імператив: не допустити, щоб ХАМАС знову правив у Газі чи загрожував Ізраїлю.

Але Нетаньягу так і не взявся серйозно за цю проблему. Це той самий політик, який у 2019 році заявив: "Хто проти палестинської держави, той має підтримувати" переказування іноземних коштів до Гази, щоб розділити ХАМАС і Палестинську адміністрацію.

За його правління, згідно з оцінками, близько $1,5 млрд катарських коштів потрапили до рук ХАМАСу (хоча він стверджує, що це було задля запобігання гуманітарній катастрофі). Але частина цих грошей, імовірно, пішла на будівництво тунелів і закупівлю зброї.

Барак додає, що перший закон війни — полягає в тому, що вона повинна служити політичній меті. Нетаньягу знехтував цим правилом і провалив головний іспит лідерства: залишатися холоднокровним, розважливим і стратегічним під тиском. Із самого початку Армія оборони Ізраїлю та військовий кабінет закликали його визначити, яким має бути "наступний день" у Газі. Але він відмовився.

Чому? Тому що це призвело б до політично незручної правди: щоб перемогти ХАМАС, потрібно замінити його на уряд, який буде прийнятний для регіональних партнерів, міжнародної спільноти й самих палестинців.

"Цей план обговорюється вже понад рік. Його було легше реалізувати до початку масового руйнування Гази. Він залишається життєздатним і зараз, хоча і складнішим. Але це все ще єдиний реалістичний шлях до стійкої перемоги", — зазначив колишній прем'єр-міністр.

Сьогодні Ізраїль може говорити про значні досягнення: загроза з боку "Хезболли" з Лівану була зменшена, значна частина військового потенціалу Сирії — нейтралізована. Також він завдав ударів вглиб Ірану й при цьому зміг захиститися під час відповіді Тегерана. З цієї позиції сили Ізраїль може дозволити собі перейти до ширшої угоди: звільнити всіх заручників (живих і мертвих), завершити війну й почати формування мирного регіонального порядку.

"Прийняття цього шляху зруйнує коаліцію Нетаньягу і, ймовірно, покладе край його політичній кар’єрі. Прем’єр-міністр діє не в національних інтересах, а виключно задля власного виживання. Усі інші аргументи — лише димова завіса", — підсумував Барак.

«Аргумент»

На цю тему: