Як дорослі уроди заробляють на горі дитини і чому Україна - не для маленького українця.

Історія нижче - це ілюстрація того, чим сьогодні насправді є наша держава. Це розповідь про те, як чиновники скалічили долю дитини, а потім намагалися на цьому ще й заробити - хто гроші, хто - політичні бали. Й усі разом - уникнути відповідальності. Це розповідь про кричущу безвідповідальність “слуг народу” на всіх щаблях влади. Це констатація того, що державний апарат став притулком для випадкових людей, переважно покидьків, цинічних бариг. І не є інструментом захисту в буквальному сенсі "маленького українця".

* * * * *

“Реабілітація” у катівні

Трагічна подія, про яку піде мова далі, сталася у КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» м. Полтава (ЦСПР) ще 22 березня 2020 року.

Коротка передісторія. Сім”я біженців з Горлівки з 6-ти осіб, серед яких троє малолітніх дітей, переїжджає до Лохвицького району (Полтавщина) у село Луку. В березні 2020 року раптово на 32 році життя помирає мати.

Оскільки батько дітей офіційно не був одружений з матір’ю і юридично дітям ніким не доводиться, а старенька бабуся начебто не могла самостійно виховувати і доглядати дітей, районною владою було прийнято рішення передати неповнолітніх до ЦCПР м. Полтава.

Важливий момент: директор школи, де вчилися діти, розповіла журналістам, що до батьків зауважень не мала. Діти робили завдання, вчилися у музичній школі, на уроки приходили чисті та нагодовані. Хоч батько дітей не ідеальний та любить випити, але у нього забрали доглянутих, здорових дітей - це факт.

Чому лохвицькі чиновники розпорядилися долею дітей суто “за формальними ознаками”, по суті, вирвавши їх із сім”ї - це теж питання, яке потребує детального вивчення і правової оцінки.

Було багато сліз, але і дітей, і родичів чиновники заспокоювали, мовляв, у Полтаві діти будуть рости серед таких самих дітей, з ними будуть працювати психологи і педагоги,  буде кваліфікований догляд і т. і. І 7-річного Богдана Савченко і його сестер Надійку і Алінку передали до ЦCПР, де їх розподілили по вікових групах.

Але щастя таке примусове “переселення” дітям не принесло.

21 березня 2020 року двоє підлітків побили дитину, з якою грався Богдан, про що той розповів вихователю. Розплата настала цієї ж ночі.

Троє підлітків - 17, 15, 14 років на початку першої години ночі почали бити Богдана. Спочатку били в ліжку, потім на підлозі, а коли дитина почала кричати - зняли з тумбочки дерев”яну поличку і почали давити нею горло нещасному.

Матеріали кримінальної справи містять моторошні подробиці розправи. Сергій Рудик підійшов до ліжка Богдана, змусив його піднятися та розвернутися до нього спиною. Відразу підліток вдарив Богдана ногою в спину, від удару дитина впала обличчям на підлогу. Тоді Рудик сів на нього зверху та почав бити кулаками по голові та тулубу. В цей час інший вихованець закладу — 17-річний Сергій Ісаєв — підійшов та також почав бити Богданчика. Потім, відповідно до матеріалів справи, Рудик підняв Богданчика з підлоги, обхопив його позаду рукою за шию та почав душити. Далі він передав дитину Ісаєву, який продовжив душити хлопчика спершу рушником, а потім дерев’яною полицею від приліжкової тумби ...

Коли вже почали кричати всі діти у кімнаті, нарешті з”явився черговий по режиму …

З пояснювальної записки чергового по закладу Авраменко, датованої аж 11 червня: “Коли я ввімкнув світло, на полу лежав Богдан, весь в крові, рвотній масі, хрипів, вже ні на що не реагував”.

Тільки дякуючи реаніматологам дитячої лікарні - дитині врятували життя.

Діагноз: черепно-мозкова травма, механічна асфікція, в результаті яких не функціонували одна ручка і обидві ніжки, важка травма живота, гематоми по всьому тілу. Дитина провела в реанімації три дні …

Богданчик на лікарняному ліжку. Фото: facebook.com/groups/BodyaSavchenkoRehab/

Відзначимо, що у цьому Центрі діти мають перебувати під цілодобовим наглядом.

Тільки 27 квітня голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький видає розпорядження про створення робочої групи для вивчення ситуації з 8 чоловік, 6 з яких - депутати облради. Очолив групу Олександр Алексюк, депутат облради, голова комісії з питань молодіжної політики, спорту та туризму. Сам в минулому вихованець дитбудинку.

Що з”ясувала депутатська комісія?

В інтерв’ю [2] каналу «UA: Полтава» депутат Олександр Алексюк розповів, що перше порушення, яке виявила робоча група в центрі — це те, що малолітні й неповнолітні діти сплять в одній кімнаті.

Від дітей члени робочої групи дізнались, що вночі 22 березня, коли били та душили Богданчика, вихованці Центру самі розбудили черговий персонал закладу, який не повинен був спати.

Також депутати з”ясували, що персонал, який чергував тієї ночі, лише позбавили премій та виписали догани. А директор закладу взагалі не отримав ніякого покарання.

Як сталося, що малолітні діти опинилися в одній спальні з 17-річними? Керівництво ЦПР стверджувало, що центр був переповнений, але це брехня: заклад розрахований на 50 дітей, але в ту ніч там було лише 37 дітей.

Депутатська комісія так і не з”ясувала, чому у всіх документах цього спеціалізованого закладу стосовно трагічних подій 22 березня з кількох мучителів Богдана фігурує тільки 17-річний Сергій? Де поділися прізвища інших співучасників катувань? Вихователів, керівника закладу?

Хто нападники?

Сергій Ісаєв, 17 років - психічно хворий, розумово відсталий (діагноз - на цілий лист). Але згідно з положення про ЦCПР, до закладу не приймають дітей психічно хворих і наркозалежних. Попри це, як свідчать документи, у Сергія це було третє потрапляння в цей заклад ... Чому служба у справах дітей знову і знову його привозила в цей заклад, а не в спеціалізований, хоча хлопець перебуває на обліку в КП «ПОК ПЛ ім. О.Ф. Мальцева ПОР», і останній раз був виписаний звідти 12 березня - невідомо.

Чому так сталося?

Офіційної відповіді на це - немає й досі.

Як вияснили депутати обласної ради, керівництво закладу не рекомендувало медпрацівникам при прийомі дітей до ЦCПР писати так звані “жорсткі діагнози”. Наприклад, “розумова відсталість” - можна, а те, що дитина патологічно агресивна і ця агресія межує з криміналом - не можна. Наслідки - у трагедії з Богданчиком.

Сергія 11 червня суд відправив у СІЗО на 60 діб. Але й на суді він казав: “Я бандит. Сьогодні не вдалось - зроблю завтра”. Як з'ясувала комісія, такі погрози від нього чула половина персоналу закладу.

Інший нападник - 15-річний Сергій Рудик, уродженець села Клепачі Хорольського району - схильний до сексуального насильства. Більш того: у заяві до Центру він писав, що батько часто б”є його шлангом, тому насилля для цього хлопця було нормою.

Після спроби вбивства Богданчика “виявилося”, що в травні 2020 року психологу Центру скаржилися троє вихованців на те, що Рудик їх б`є. Крім того, 19 березня Рудик проти волі намагався вступити з дівчиною в статевий зв`язок. Про вказаний випадок вихователька повідомила директора закладу, але той не вжив ніяких заходів. Інші вихованці також розповіли, що підозрюваний їх … душить. Ще одна вихованиця центру розповіла, що бачила як Рудик кричав на молодших дітей, тримав їх за шию, давив та підіймав їх вгору, чіплявся до інших молодших дівчат закладу.

Знаково, що після побиття Богданчика Рудик двічі намагався втекти з реабілітаційного центру, щоб уникнути покарання. Крім того, після побиття Рудик змушував інших дітей давати неправдиві свідчення та погрожував їм фізичною розправою. Сергія Київський районний суд Полтави також відправив у СІЗО на 60 діб.

І Рудику, і Ісаєву повідомлено про підозру у незакінченому замаху на умисне вбивство малолітньої дитини, вчинене групою осіб (ч. 1 ст. 28 ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України).

4 вересня прес-служба прокуратури Полтавщини повідомила, що обвинувальний акт [3] стосовно двох неповнолітніх вихованців Полтавського реабілітаційного центру - Рудика та Ісаєва - передали до суду. Їх звинувачують у замаху на вбивство дитини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. 

А де відповідальність посадовців?

Безлад у Центрі - головна причина трагедії, що сталася. Цей безлад і злочинна безвідповідальність були виявлені обласними депутатами у роботі всіх ланок персоналу ЦCПР ще “по горячих слідах” після трагедії. Але окремі приклади просто вражають.

Керівництво ЦCПР плодило дивні документи. Ось, наприклад, посадова інструкція директора Центру, розділ “В яких випадках директор не отримує премію”: “У разі допущення в закладі з дитиною нещасного випадку зі смертельним наслідком”. Ціна життя дитини - не відсторонення, не кримінальна відповідальність, а НЕОТРИМАННЯ ПРЕМІЇ.

В кадрах теж був бардак. При перевірці особових карток персоналу депутати виявили двох фіктивних “працівників”: один числився на посаді три місяці, а друга “мертва душа” була у штаті ще з 2014 року! Як пояснив цю “колізію” директор закладу, зарплата “мертвих душ” начебто йшла на доплату і преміювання персоналу закладу.

До речі, середньомісячна заробітна плата працівників Центру становить 7823 грн.

Ще один промовистий епізод. У липні 2018 року в Харківській області поліція затримали 4 осіб з Бангладеш, в статусі біженців. Після чого їх помістили до … Полтавського дитячого реабілітаційного центру, хоча під час медичного огляду лікар вказав, що їх вік - до 20 років. Ці четверо осіб перебували у центрі аж до лютого 2019 року. По статуту в реабілітаційному центрі мають право перебувати діти віком до 18 років, і лише мешканці Полтавської області. Що саме біженці робили в дитячому реабілітаційному центрі - невідомо.

Депутатська комісія одноголосно надала рекомендацію Полтавській облраді щодо звільнення директора реабілітаційного центру за неналежне виконання службових обов’язків. Також окремі депутати ініціювали питання щодо звільнення з посади начальника служби у справах дітей Полтавської ОДА Ірини Фоменко.

Але на сесії Полтавської обласної ради її керівництво питання вміло “заговорило”. Зробивши все можливе для того, щоб винуватці не понесли ніякого покарання.

Чому? Тому що НП такого масштабу, його дієве розслідування і публічне покарання винних - це розголос на всю країну. Це скандал, який міг зруйнувати репутацію і зламати передвиборчі плани тодішнього (і нинішнього) голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького, який протягом довгого часу особисто покривав директора дитячого закладу. Цей скандал вдарив би і по очільнику Полтавської ОДА Олегу Синєгубову, чия підлегла І. Фоменко явно не володіла ситуацією в закладі чи закривала очі на безлад в ньому. До того ж вся ця історія трапилась напередодні місцевих виборів, на яких кожен з перелічених мав свої далекоглядні плани. Тому всю цю брудну історію влада приховала і “спустила на тормозах”.

Тому назвемо головних, на думку членів депутатської робочої групи, винуватців у цій трагедії.

Валентин Вікторович Гавриленко - керівник Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Ставленик Олександра Біленького, бувшого-нинішнього голови Полтавської обласної ради. Ця людина страждає на алкоголізм, і тому тижнями не з'являлася на робочому місці, кинувши очолювану ним установу напризволяще. А після скандалу В. Гавриленко “зліг” на лікарняний, і був звільнений з посади директора Центру реабілітації “за порушення умов контракту” лише 25 січня 2021 року. Через 10 місяців після НП.

Чим можна пояснити таку поблажливість до Валентина Гавриленка з боку керівництва Полтавської облради, Полтавської ОДА і правоохоронних відомств області невідомо.

 

Ірина Олександрівна Фоменко - керівник служби у справах дітей Полтавської облдержадміністрації з 09.10.2018 р.

Саме вона є керівником вищої ланки, у віданні якої перебуває «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Саме вона мусила мати вичерпну інформацію про те, що відбувається в Центрі. Доречі, згідно з відомчих документів, середньорічне утримання одного місця у Центрі коштує платникам податків 160 187 грн. на рік.

Олександр Юрійович Біленький - голова Полтавської обласної ради, у підпорядкуванні якої перебуває Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Саме Полтавська обласна рада мала б розірвати контракт з директором центру. Але її керівництво в особі О. Біленького 10 місяців уникало саме такого розвитку подій - через приятельські стосунки голови облради і директора Центру.

(Про Олександра Біленького можна прочитати у публікаціях Вышиванка для прикрытия. Как Полтавщина стала кормушкой для “донецких” [4] та Воровство в прямом эфире. Как активы Полтавщины делили те, кто должен сидеть в тюрьме [5]).

Саме наявністю таких фігурантів у справі можна пояснити зволікання керівництва Нацполіції з відкриттям провадження проти посадових осіб, чия злочинна недбалість або бездіяльність призвели до трагедії. Адже набагато простіше відправити на лаву підсудних психічно хворого підлітка, ніж "бодатися" з чиновниками обласного рівня. Чиновниками, які щедро щорічно виділяють десятки мільйонів гривень з коштів обласного бюджету на позабюджетні витрати тієї ж Нацполіції. Що «сприяє» небажанню поліції оперативно розслідувати причетність високопосадовців до цієї трагедії. З великим запізненням, і тільки після широкого розголосу цієї історії було відкрито ще й кримінальне провадження за фактом неналежного виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей працівниками центру (ч. 1 ст. 137 КК України). У якому зараз триває досудове розслідування.

І вже точно ніхто в ОДА і правоохоронних структурах не буде розбиратись і розслідувати, як сталося так, що здорову, виховану, доглянуту дитину при живих родичах чиновники районної ланки (бувший Лохвицький район) запроторили в казенний Центр, де цю дитину ледь не вбили через злочинну бездіяльність інших чиновників - вже обласного рівня.

Як результат - поліція і суд в цій трагедії обмежаться доведенням провини двох підлітків, один з яких до того ж психічно хворий і навряд чи осудний. А безвідповідальні, цинічні чиновники вийдуть сухими з води. Що ніяк не вплине на вбивчу для дітей систему, побудовану на кумівстві, “договорняках” і “дерибані” бюджетних коштів.

На цьому відео начальник слідчого управління ГУНП у Полтавській області підполковник Родигін Артем Сергійович пояснює депутатам обласної ради, чому його підлеглі майже рік встановлюють провину “посадових осіб” у “справі Богданчика”, і кінця-краю цьому не видно (дивіться 34-50 хвилини)

І про “дерибан”

Причетні до трагедії чиновники не були б самі собою, якби не спробували на трагедії ... хоча б як-небудь поживитися. Здавалося б, логічно після трагедії провести комплексну перевірку Центру, винних звільнити, матеріали перевірки передати до Нацполіції з клопотанням про відкриття провадження, провести конкурс на нового керівника Центру і посилити над ним адмінконтроль. Але логічні, законні шляхи - не для керівництва Полтавської облради.

Коли стало ясно, що Валентина Гавриленка зберегти в кріслі директора Центру реабілітації не вдасться, в кабінетах керівництва Полтавської облради народилася ідея ... закрити Центр. А дітей з нього передати в Гадяцький дитячий будинок. Але  Центр створювався як унікальний в масштабах області спеціалізований заклад соціального спрямування для дітей, яких спіткало лихо. Заклад, де їм можуть надати всю необхідну допомогу: медичну, психологічну, адміністративну - від складного медичного обстеження до виготовлення необхідних документів. Полтава як обласний центр має такі можливості, Гадяч - немає. Та й добиратися до Полтави родичам таких дітей, які потрапили в Центр, набагато зручніше, ніж в Гадяч. Але логіка саме у такій “рокіровці” у голови Полтавської облради була. По-перше, ліквідація Центру в Полтаві дала б можливість цьому чиновнику розпорядитися “звільненим” будинком і земельною ділянкою в центрі міста. По-друге, передача дітей в Гадяч дозволила зберегти тамтешній дитячий будинок, в якому станом на березень 2020 року на 57 осіб персоналу було усього 17 дітей, які до того ж ходили в загальну середню школу. А у вересні не залишилося жодного вихованця! Натомість директор цього будинку Анатолій Деркаченко - у приятельських стосунках з керівництвом облради. Що цікаво, утримання однієї дитини в Гадяцькому дитбудинку обходилося державі в 300 тисяч гривень на рік [6], що майже вдвічі дорожче, ніж в інших закладах того ж типу. Але мова про ревізію бухгалтерії цього закладу, звичайно ж, не йде - тут важливо зберегти роботу "своєму хлопцеві".

Керівництву ОДА і облради в грудні 2020 року вдалося протягнути це рішення на сесії облансної ради, скориставшись недосвідченістю оновленого депутатського корпусу. Але потирати руки від оборудки виявилося зарано. Депутат облради Ольга Усанова зайняла принципову позицію щодо захисту Центру і його колективу. Її підтримали колеги. Як результат – протягом майже двої місяців вдалося напрацювати компромісне рішення про переведення частини вихованців Центру у Гадяч і підпорядкування самого Центру Гадячцькому дитячому будинку - але зі збереженням його колективу, будівлі і земельної ділянки.

Зрозуміло, що з точки зору управлінської доцільності таке “підпорядкування” обласного закладу “хлопцям з району” - суцільне дикунство. Але коли йдеться про стиль і практику керівництва т. з. партії “Довіра” (а Олександр Біленький є одним з вигодонабувачів цього шахрайського політпроекту - А), дикунство і корупція є органічною частиною будь- якого процесу.

(Про партію “Довіра”, її керманичів і злочинні практики читайте у публікації Втрачена “Довіра” [7]).

P. S. Там, де держава цілий рік демонструвала свою інституційну неспроможність, дітям прийшли на поміч звичайні українці. Богдана разом із його сестрами - Надією і Аліною - забрали у прийомну родину в смт Градизьк Глобинського району. Тепер діти знаходяться в дитячому будинку сімейного типу. З ними безперешкодно можуть спілкуватися бабуся та батько.

Богданчик с сестричкою

P.P.S. Промовиста деталь: Єдиний реєстр судових рішень не містить жодної згадки про будь-які дії ГУНП у Полтавській області та його регіональних підрозділів з розслідування ними кримінальних проваджень як щодо скоєного в КЗ «ЦСПРД» (замах на вбивство дитини), так і по відношенню до керівництва (персоналу) закладу. Тим часом, в рамках кримінального провадження має бути здійснений цілий ряд процесуальний дій, без яких кримінальні провадження повноцінно розслідувати неможливо, і які можливі тільки з санкції слідчого судді - обшуки, вилучення документації, вилучення речових доказів як за місцем роботи, так і за місцем проживання підозрюваних (мова йде про екс-директора установи Валентина Гавриленка). Небажання поліції розслідувати справу всебічно і об'єктивно у настільки резонансній справі свідчить про те, що керівництво ГУНП в Полтавській області та керівництво ОДА Полтавської області навмисне заминають НП. Яка стала можливою через потурання (злочинну бездіяльність) і цілого ряду чиновників обласного рівня.

На цю тему: Банкова розрахувалася Полтавщиною? Полтавщина відплатить Банковій [8]

До того ж залучення до кримінальної відповідальності В. Гавриленка і вищих чиновників ставить питання про безконтрольність всієї системи соціальних установ в масштабах області. Установ, які в більшості випадків віддані на відкуп колишнім співробітникам міліції, екс-чиновникам і т. д., і які ніяк не контролюються ОДА і РДА.

А тому масштабний, комплексний аудит всієї мережі соціальних установ Полтавської області має бути у приоритеті президентської вертикалі влади у Полтавській області. До речі, це саме те, що обіцяв в перші дні після свого призначення зробити глава ОДА О. Синєгубов, але обіцянку так і не виконав.

P.P.P.S. Ця історія ще не закінчилась і матиме продовження.

—

Костянтин Іванченко, Аргумент [9]

---

На цю тему:

• Дикунські умови: 70% дітей в українських будинках дитини мають затримку розвитку через брак належного догляду [10]