Глибока системна криза комплектування Сил оборони станом звела нанівець розрахунок на паперову звітність і бюрократичний примус. Поки добровольчий рух вичерпано через відсутність чітких строків служби та прозорих правил ротацій, планова мобілізація перетворилася на абсурдне змагання за галочки у відомостях, де до бойових підрозділів масово відправляють людей із тяжкими недугами.

На тлі майже 300 тисяч військових у СЗЧ та повної відсутності інституту вільних переведень армія стикається з безальтернативним вибором: або якісна еволюція ставлення до людини, або остаточна втрата боєздатності.

Українська система мобілізації дедалі глибше заходить у кризу. Добровольців майже не залишилося, планова мобілізація, за словами військового, працює за бюрократичною логікою та часто змушує бойові підрозділи брати людей, які не можуть повноцінно виконувати завдання, а механізми повернення військових після СЗЧ залишаються складними й неефективними.

Про це у своєму дописі у Facebook написав військовослужбовець ЗСУ, офіцер 3-ї ОШБр Олексій Бик [2]. Він розглянув три основні джерела поповнення підрозділів — добровольців, планову мобілізацію та повернення військових після самовільного залишення частини (СЗЧ).

Добровольців майже не залишилося

За словами військового, прямі контракти та добровільна мобілізація сьогодні дають підрозділам дедалі менше людей. Він стверджує, що для більшості підрозділів Сил оборони навіть кілька добровольців на місяць є помітним поповненням.

«Черги під ТЦК зараз нема, тобто добровольці закінчилися», — пише Бик. За його оцінкою, переважна більшість підрозділів щомісяця отримує менш як десять добровольців, а показники окремих бригад 3-го армійського корпусу, які залучають понад 30 новобранців на місяць, є радше винятком.

Причину ситуації автор бачить у відсутності довгострокової державної політики щодо війська. На його думку, за роки повномасштабної війни держава так і не створила повноцінної системи обліку та резервів, не запровадила зрозумілих механізмів ротації й достатньої мотивації для людей, які могли б долучитися до війська.

Окремо Бик звертає увагу на настрої чинних військових і потенційних добровольців. Невизначені строки служби, проблеми з грошовим забезпеченням, ризик потрапити до небажаного підрозділу чи під погане командування — усе це, на його думку, демотивує людей.

У таких умовах за добровольця фактично змагаються окремі військові формування. Перевагу отримують ті, хто здатен запропонувати людині не лише контракт, а й довіру, спільноту та зрозумілу мотивацію, вважає автор допису. Саме цим він пояснює успіх 3-го армійського корпусу у залученні новобранців.

Читайте також: Між цифровим глянцем та окопною реальністю: чому Михайло Федоров не став «кам'яною квіткою» для Міноборони [3]

Планова мобілізація - коли цифри важливіші за якість

Основним джерелом поповнення, за словами військового, залишається планова мобілізація. Однак він називає її забюрократизованою, формальною та несправедливою.

Як приклад Бик наводить ситуацію, коли близько десяти бригад отримали завдання набрати в одній області загалом 360 новобранців, тоді як місцевий ТЦК мав план мобілізувати лише 250 людей. На його думку, така арифметика створює штучну боротьбу за обмежений ресурс і спонукає підрозділи виконувати план навіть ціною якості поповнення.

Ще одна проблема, на яку звертає увагу військовий, — направлення до бойових бригад людей із серйозними проблемами зі здоров'ям. За його словами, його бригада офіційно отримала розпорядження відібрати десятьох мобілізованих, яких він називає «обмежено придатними».

Автор ставить два ключові питання: навіщо мобілізовувати людей, які через стан здоров'я не зможуть повноцінно служити, і чому таких військовослужбовців спрямовують саме до бойових бригад, якщо для них можуть існувати інші посади та завдання.

Для ілюстрації Бик навів перелік кандидатів, запропонованих його підрозділу останніми днями. У списку — люди з тяжкими хронічними захворюваннями, проблемами з пересуванням, після складних операцій, із психічними розладами та іншими серйозними медичними обставинами. Імена військовий не оприлюднив.

На його думку, така практика не посилює бойові підрозділи, а лише створює видимість поповнення та додаткове навантаження на самі частини.

Читайте також: Ціна «паперової» придатності: як непрофільний мобілізаційний призов руйнує бойову дисципліну [4]

СЗЧ як великий, але майже не використаний ресурс

Третім джерелом поповнення автор називає повернення військових після самовільного залишення частини. Водночас він наголошує: для Сил оборони загалом це не новий людський ресурс, а перерозподіл уже наявного.

За словами Бика, станом на кінець грудня 2025 року кількість військових, які перебували в СЗЧ, перевищувала 290 тисяч. Він вважає, що держава досі не створила достатньо ефективного механізму для їхнього повернення до служби.

Наразі, зазначає військовий, існує два основні шляхи поновлення: через Військову службу правопорядку та батальйон резерву або після проходження процедур у межах кримінального провадження. Обидва варіанти можуть тривати місяцями, а іноді й роками.

Він також звертає увагу на проблему фактичного розподілу людей після повернення. Попри законодавчо визначене право обрати новий підрозділ, на практиці, за твердженням автора, військовослужбовців можуть спрямовувати до частин, визначених як пріоритетні для комплектування. Саме це, на його думку, стало одним із факторів, що відлякують людей від добровільного повернення.

Окремо Бик критикує спрощений алгоритм повернення через застосунок «Армія+». За його словами, механізм має обмежений строк дії, стосується не всіх категорій військових і за запланованими масштабами не здатен суттєво вплинути на загальну проблему. Також він вважає недоліком те, що підрозділи не завжди можуть відмовитися від поновлення військовослужбовця, який через стан здоров'я фактично не здатен виконувати службу.

Читайте також: Дуель цифрового маркетингу та армійської бюрократії: «Мільйонна армія не керується у вотсапі» [5]

«Еволюціонуй або вимри»

Ще однією системною проблемою військовий називає відсутність дієвого механізму переведення між підрозділами. За його словами, СЗЧ у багатьох випадках фактично залишається єдиним способом для військовослужбовця змінити частину.

На думку Бика, вільніші та прозоріші переведення стали б своєрідним «голосуванням ногами»: сильні та ефективні підрозділи отримували б більше охочих служити, а проблемні — втрачали б людей, що оголило б недоліки в системі управління.

Підсумовуючи, військовий не пропонує одного універсального рецепта, але формулює головну, на його думку, вимогу до всієї системи: вона має змінюватися.

«Головне правило у цій війні — еволюціонуй або вимри. Якщо ми не станемо краще — нас не стане», — резюмує він.

—

«Аргумент» [6] 

Читайте також:   

•  Мобілізаційне решето України: Рівніші за інших і "не народжені для війни" [7]
• Мобілізація: відповіді на найпоширеніші питання [8]
• Михайло Онуфер: Армія – це зріз, показник країни. Якщо в країні відбувається хаос, в армії відбувається те саме [9]
• Правоохоронці відкрили 289 600 справ про СЗЧ і дезертирство з початку широкомасштабної війни [10]
• Командир про причини СЗЧ: безкарність, дикі чутки та погана підготовка [11]
• Донька змусила повернутися в армію. Хотів тікати полем. Історії бійців, що воюють після СЗЧ [12]
• Павло Казарін: "Партія ухилянтів" [13]
• Культурний Шлях на Захід: як 3000 ухилянтів не повернулися з-за кордону за сприяння Мінкульту [14]
• Як (не) карають організаторів схем для ухилянтів які деморалізують армію та населення [15]
• Полювання на військкомів. Як Україна намагалася щось покращити в мобілізації і чому нічого не вийшло [16]
•  Як дозвіл на виїзд за кордон чоловікам 18-22 років позначився на ринку праці та які проблеми можуть виникнути в майбутньому? [17]