На початку вересня стало відомо про перше бойове застосування українських далекобійних крилатих ракет "Фламінго". Три ракети вдарили по прикордонній базі ФСБ в анексованому Криму.

"Фламінго" - перша важка далекобійна ракета, яка виробляється безпосередньо в Україні. Вона здатна нести до тонни вибухової речовини. З 2014 року українська ракетна промисловість зазнала серйозної трансформації з невеликого пострадянського виробництва в центр міжнародних оборонних досліджень та інновацій. Успішний запуск серійного виробництва "Фламінго" і подібних до неї проєктів може перетворити Україну на провідну ракетну державу Європи, однак для цього потрібні стабільне фінансування і підтримка союзників, вважає дослідник оборонної політики в Університеті Осло (Норвегія) Фабіан Хоффманн.

З 2014 року українська ракетна промисловість зазнала радикальних змін, перетворившись зі скромного пострадянського виробництва на імпровізований центр міжнародного військового співробітництва та дедалі амбітніших власних розробок. В умовах повномасштабного вторгнення Росії, обмеженості допомоги Заходу і трансформації промислових потужностей Україні вдалося створити системи, здатні зробити її якщо не лідером, то однією з провідних країн Європи в галузі ракетних і безпілотних озброєнь.

Читайте також: Українські крилаті ракети дальністю понад 3 000 км, вже у серійному виробництві [2]

Найбільший інтерес серед нещодавніх українських розробок викликала крилата ракета "Фламінго" - через свої розміри, дальність польоту та масу боєголовки. З огляду на інші проєкти, такі як модифікація протикорабельної ракети Р-360 "Нептун" для наземних цілей або розробка балістичної ракети малої дальності "Сапсан", можна припустити, що Україна має намір компенсувати перевагу Росії в галузі далекобійних важких озброєнь. Ключове питання полягає в тому, чи зможе український ВПК підтримувати цей темп, нарощувати виробництво і реально впливати на хід війни.

Історичний контекст

Довоєнна ракетна промисловість України характеризувалася нерівномірним розвитком і структурною залежністю від імпортних компонентів. До 2022 року такі конструкторські бюро, як "Південне", "Південмаш" і "Луч", забезпечували технологічну основу, але обсяги виробництва залишалися обмеженими. Керована ракета "Вільха" надійшла на озброєння 2018 року, а протикорабельна крилата ракета "Нептун" досягла початкової бойової готовності в середині 2021 року, лише за кілька місяців до російського вторгнення.

Програма створення балістичної ракети малої дальності "Сапсан" застрягла на стадії розроблення через невизначеність із фінансуванням та інші накладки. Незважаючи на ці труднощі, Україна зберегла кваліфіковані кадри і старі промислові потужності, хоча залежність від російських компонентів і розриви ланцюжків поставок після 2014 року залишалися серйозними перешкодами.

Вторгнення у 2022 році змусило галузь імпровізувати. Росія, ймовірно, від самого початку націлилася на центри ракетної промисловості, атакуючи такі об'єкти, як завод "Південмаш" у Дніпрі, де виробляли ракетні двигуни, рідке паливо та інші компоненти. Одночасно Україна почала адаптувати наявні системи, насамперед протикорабельну крилату ракету "Нептун", для нанесення ударів по наземних цілях. Однак перші підтверджені повідомлення про використання "Нептуна" на землі з'явилися тільки в серпні 2023 року, що вказує на проблеми, з якими галузь, імовірно, зіткнулася на початку війни. 

Запуск ракети "Нептун". Фото: Міноборони України

Таким чином, можливості України у сфері далекобійних озброєнь від самого початку сильно залежали від іноземної допомоги. Поставки крилатих ракет Storm Shadow / SCALP-EG з Великої Британії, Франції та Італії, а також балістичних ракет малої дальності ATACMS зі США мали велике значення, але загалом не справили істотного впливу. Запаси боєприпасів на Заході не нескінченні, а політичні обмеження не давали використовувати їх проти важливих цілей на території Росії. Відмова Німеччини постачати ракети TAURUS ще більше підкреслила необхідність перейти до власного виробництва.

До кінця 2023 року Україна розпочала реалізацію амбітного плану з нарощування випуску власних ракет і безпілотників. Були введені в експлуатацію і вироблялися в значних кількостях далекобійні БПЛА UJ-26 "Бобер", Ан-196 "Лютій" і AQ-400 Scythe, а також ракети-дрони "Рута" і "Пекло". Дальність дії цих систем випереджала західні аналоги, однак це компенсувалося тим, що вони несли відносно легкі боєзаряди і працювали на помірних швидкостях.

Маса боєголовки рідко перевищувала 100 кг, іноді становила менше 10 кг, а кінцевої швидкості не вистачало, щоб пробити укріплення. Ці моделі могли атакувати російські цілі стратегічного рівня, але їм часто не вистачало потужності, щоб завдати серйозної шкоди, що давало змогу противнику відносно швидко відновлювати постраждалі об'єкти.

Читайте також: Українські ракети «Фламінго» летять до Криму тестувати знищувати окупантів [3]

Вихід "Фламінго"

Така передісторія пояснює ажіотаж, який виник, коли в середині серпня Україна показала свою нову крилату ракету "Фламінго". Вона оснащена турбовентиляторним двигуном "Мотор Січ" АІ-25ТЛ, який зазвичай використовується в реактивних навчальних літаках Л-39. За наявними даними, цей двигун забезпечує дальність польоту до 3000 км, що теоретично ставить у зону досяжності всі значущі російські цілі на захід від Уралу. Що ще важливіше - ракета може нести до 1150 кг вибухівки. Якщо ці характеристики відповідають дійсності і випуск "Фламінго" вдасться масштабувати, це буде перша в арсеналі України власна важка ракетна система серійного виробництва. 

Збірка ракет "Фламінго". Фото: AP

"Фламінго", по суті, є копією ракети FP-5, розробленої британсько-еміратською компанією Milanion Group, яку вперше представили на виставці оборонної промисловості IDEX 2025 в Абу-Дабі. Локалізацією виробництва і складанням займається київська компанія Fire Point. Опубліковані характеристики двох ракет практично ідентичні, а з відкритих даних випливає, що локалізовану версію створювали у співпраці з Milanion. Залишається незрозумілим, наскільки великий внесок української сторони в розробку проєкту і виробництво компонентів. Детальна інформація про ланцюжки поставок і походження підсистем ракети, за винятком двигуна, непублічна.

Перший досвід застосування "Фламінго" вийшов неоднозначним. На початку вересня три ракети вдарили по посту російської ФСБ в Армянську на півночі анексованого Криму. Цілі досягли тільки дві. Одна впала за 100-200 метрів від будівлі, а інша все ж вразила її і завдала значної шкоди, хоча, ймовірно, відхилилася від заданих координат на 10-40 метрів. Проте удар, найімовірніше, виправдав мінімальні очікування, а також вказав на моменти, які потрібно вдосконалити.

Основна проблема з "Фламінго", ймовірно, полягає у виробничих потужностях. Зараз Fire Point стверджує, що збирає одну ракету на день, але планує збільшити обсяги випуску більш ніж до 200 одиниць на місяць. Ці прогнози здаються надмірно оптимістичними через потенційні складнощі з поставками двигунів. Проте стабільне виробництво 30-50 ракет на місяць забезпечить Україні надійний запас.

Читайте також: Рожевий привіт для посольства РФ: як українська ракета «Фламінго» долетіла до Оттави [4]

Інші проекти важких ракет

Амбіції Fire Point не обмежуються одним "Фламінго". На Міжнародній виставці оборонної промисловості MSPO-2025 у польському Кельце компанія представила проєкти балістичних ракет із дальністю польоту 200 і 855 км. Ці розробки ставлять Fire Point у пряму конкуренцію з такими проєктами, як "Довгий Нептун", "Сапсан" і "Коршун". Це вказує на подальше зростання конкуренції в ракетній промисловості України за ресурси та майбутні напрямки розвитку.

"Довгий Нептун" - це модифікація ракети Р-360 "Нептун" із заявленою дальністю дії 1000 км. У березні 2025 року Володимир Зеленський заявив про успішні випробування і використання нової розробки в бою, однак ця інформація залишається непідтвердженою. Наприкінці серпня преса опублікувала перші зображення "Довгого Нептуна". Задня і передня частини ракети, де розміщені двигун, боєголовка і система наведення, загалом схожі на базову версію "Нептуна", але середня частина ширша і довша, що, ймовірно, дає змогу нести додаткове паливо для збільшення дальності.

Передбачається, що модель оснащена інерціальною системою наведення. Наявність функціоналу головок самонаведення на кінцевій ділянці траєкторії поки залишається непідтвердженою, але ймовірною. Ракета, ймовірно, зберігає корисне навантаження базової моделі "Нептуна" в 150 кг, що ставить її в кінець рейтингу українських програм важких ракет. Однак у поєднанні з високою дозвуковою кінцевою швидкістю вона все ж має значну ударну силу. 

Наслідки удару "Фламінго" по базі ФСБ в анексованому Криму. Колаж: Exilenova+, The Insider

"Сапсан" - це мобільна одноступенева твердопаливна балістична балістична ракета з номінальною бойовою частиною в 480 кг і дальністю до 500 км, хоча, за непідтвердженими даними, останній показник може бути значно більшим. Розробку "Сапсана" розпочали у 2006 році. Експортна версія ракети - "Грім-2" - з 2014 року фінансувалася Саудівською Аравією.

Від початку повномасштабної війни статус "Сапсана" залишався незрозумілим, але в середині червня 2025 року українські медіа повідомили про завершення бойових випробувань ракети в травні та початок серійного виробництва. Однак відкриті дані про розгортання і використання "Сапсана" поки залишаються обмеженими. У середині серпня Росія заявила, що завдала ударів по об'єктах, пов'язаних із цією програмою, але фактичні наслідки цих атак невідомі.

"Коршун" - це дозвукова крилата ракета на основі радянської Х-55, з планованою можливістю запуску з землі, повітря і води. У відкритих джерелах повідомлялося про бойову частину вагою близько 480 кг і дальність польоту від 700 до 1000 км, хоча вона може бути і більшою. Серед усіх старих ракетних проєктів України про "Коршуна" найменше інформації. У січні 2025 року українська преса віднесла його до програм, які не були запущені у виробництво. Підтверджених відомостей про серійний випуск або бойове застосування "Коршуна" немає - у пріоритеті, мабуть, інші ракетні проєкти.

На даному етапі незрозуміло, чи стане "Фламінго" основною ракетною системою в арсеналі України, чи віддадуть перевагу удосконаленню одного зі старих проєктів, чи з'являться якісь абсолютно нові розробки. Але очевидно, що Україна перебуває на шляху до доповнення свого арсеналу одним або кількома видами важких ракет. При цьому всі згадані вище проєкти значно дорожчі за легкі ракети та безпілотники дальньої дії. Якщо Україна не зможе вирішити проблему фінансування самостійно, то дедалі більшого значення набуватиме іноземна підтримка.

Читайте також: Як український дроновий фронт став системним фактором у війні з рашистами [5]

Як нові проєкти вплинуть на перебіг війни?

Якщо Україна розгорне важкі ракетні системи, їхня ефективність залежатиме від двох чинників: обсягів виробництва і здатності Росії протистояти новим загрозам. Для збільшення випуску потрібно налагодити надійні ланцюжки поставок, відмінні від тих, що використовуються для легких ракет і БПЛА, і це може бути важко без стабільного фінансування. Проте навіть невелика кількість важких ракет ускладнить становище Росії. Розгортання "Фламінго" з дальністю польоту в 3000 км змусить Москву відповідним чином перерозподілити свої системи ППО, незалежно від того, чи буде випускатися 20 або 200 ракет на місяць.

Росія, ймовірно, не зможе повністю нівелювати ефект цих систем, навіть якщо їх виробництво залишиться обмеженим. У Москви недостатньо засобів ППО і ПРО для захисту всієї території країни. Протягом кількох місяців Україна проводила відносно ефективну кампанію з придушення і знищення засобів протиповітряної оборони противника, систематично завдаючи ударів по російських радарах і пускових установках. Це, ймовірно, призвело до появи прогалин в інтегрованій системі ППО і ПРО Росії. Збільшення кількості потенційних векторів атаки в поєднанні зі зростаючим виробництвом українських легких і важких ракет, а також БПЛА, ще більше ускладнить російську оборону.

Запуск українського БПЛА "Лютий"

Звичайно, це не означає, що майбутня кампанія України з ударів на далекі відстані обов'язково стане надзвичайно успішною. Багато чого залежатиме від української розвідки, яка повинна своєчасно знаходити і використовувати відповідні вектори атаки. Однак питання полягає не стільки в тому, чи зможуть нові системи пробити російську оборону в цілому, скільки в тому, як багато з них зможуть вразити цілі. Щойно Україна зможе розгорнути значну кількість важких ракетних систем на постійній основі, вона, ймовірно, збільшить шкоду критичній нафтогазовій інфраструктурі Росії, яка і без того зазнає постійних атак наявними засобами.

Для досягнення цієї мети дедалі більшого значення набуває іноземне фінансування ракетної промисловості України. Німеччина вже виділила 400 млн євро на підтримку ударних спроможностей України на далеких дистанціях, хоча, принаймні публічно, це фінансування було обмежене далекобійними безпілотниками та легкими крилатими ракетами.

Майбутня підтримка з боку Німеччини та інших європейських держав могла б і, можливо, повинна буде поширюватися на системи, подібні до "Фламінго", покликані замінити західні крилаті ракети, які або не постачаються взагалі, як TAURUS, або більше не передаються Києву через виснаження запасів, як, наприклад, Storm Shadow/Scalp-EG..

—

Фабіан Хоффманн, дослідник питань ядерної та ракетної безпеки в Університеті Осло; опубліковано у виданні The Insider [6]

Читайте також: 

• Війна дронів та адаптацій. Аналіз поточної ситуації на фронті: звіт воєнного аналітика Майкла Кофмана [7]
• Стіна дронів проти табунів мотоциклів: чи доб'ється Росія успіху в кампанії 2025 року, якщо перемир'я не відбудеться [8]
• Про обстановку на фронтах, найближчих перспективах наступу ЗСУ та військовий потенціал путінської армії [9]
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році [10]
• Напередодні "вирішального прориву": Росія готується до "масштабного наступу", результат якого можливо надовго визначить сценарій завершення війни [11]