
Каральна операція "Захід", проведена радянськими органами держбезпеки 21–22 жовтня 1947 року, стала однією з наймасштабніших депортацій у повоєнній історії Західної України. У ході цієї акції, організованої МДБ СРСР, зі своїх домівок було насильно виселено понад 76 тисяч осіб — переважно членів родин учасників українського визвольного руху.
Метою операції було не лише "очищення" територій від так званого "націоналістичного елементу", але й злам опору місцевого населення через демонстративне покарання невинних, переважно найбільш вразливих категорій населення. Особливе місце у відтворенні цих подій займають усні свідчення жертв депортації, які пережили втрату дому та спроби знищення їхньої ідентичності, які наводить видання "Локальна історія" [2].
Читайте також: Радянські злочини проти людяності: Операція по депортації українців під кодовою назвою "Запад" [3]
Четверта, може по четвертій, у вікно (стукають), аж шибки дрижать. І в двері однаково стукають — "Открой!" і всьо. Тато пішли, відкрили. До хати ввійшов Жидков, уповноважений по нашому селі і два поняті. І в кожнім вікні стояв (солдат)… І він об’явив нам, що "як сім’я ізмєнніков родіни, вас висилають в дальні областя Совєцкого Союза". А де ті "дальніє областя", чи ми там знали. "На збор, один час", як вони казали. За годину ми мали зібратися. На одну людину — один мішок. І що ти візьмеш… Подушки взяли з собою, тато взяли в двох міщатах пшеницю… Муки не було, мали їхати тоді якраз до млина. Навіть печеного хліба не було, а в діжці було тісто. А сусіди як почули з того боку і до нас на подвір’я. Ті (солдати) не пускали, кричали. А вони таки в садок прийшли. І мама вийшла і каже: "Люди, ми хліба не маєм, ні куска, бо нині мали печи хліб". І люди пішли додому і кожен — хто булку, хто пів, як хто мав. То я стояв, вони кидали хліб, бо не дали приступити близько, щоб ми не спілкувалися з людьми. Вони кидали, я ловив і в мішок. То я майже мішок хліба наловив, люди принесли нам.
Дмитро Дмитраш [4]
Приїхали ми в Анжерку, поселили нас у таку стару пекарню, нари поробили, то вже видно чекали на нас — "Бандери привезуть"... Нас привезли в таку контору. Одинадцять сімей нас привезли. Я навіть пам’ятаю трохи ті сім’ї… Була контора, дві кімнати, і нас так всіх згрузили. То потім розказували. Ми не виділи, бо діти сиділи в куточку, або старі з багатьма дітьми були. То потім розказували, що заглядали, бо "бандьоров привезуть, бандьоров привезуть", то попід вікна заглядали. "Да оні ж такіє люді как і ми". Вони думали, що ми з рогами, з хвостами…
Першу зиму найтяжче, бо без копійки, без всього, от так згрузили і що хочеш роби… Привезли в чужину, там сніги такі, позакурювали рівно з дахами. Дід помер тієї ж зими... А мама десь там зняла лату з колгоспного двору щоби запалити, дітей згріти. То прийшов якийсь там сторож… І ударив по писку, і ту жерть мама понесла до контори, злодія злапав. А тоді судили, ой тоді судили за всьо. Але правда, що якийсь був голова колгоспу Клименко. І "Що ти, - каже – злапав? Що ти злапав? Що вона вкрала?", по-російськи. І маму пустили. А зараз привезли нам фіру такої сирої берези, і потім тої берези трошки палила.
Читайте також: Як КДБ СРСР боровся з ідеєю української незалежності: «Націоналістами записували всіх» [5]
Першу зиму, то ми ходили з братом в жебри. Баба нас підводила в такий посьолок Руднік... То хто дав кусок хліба, хто кинув пару бульбів, а хто матом за нами, казав що: "Нашіх братьєв убіваєтє, а ми вас будєм корміть", то ми втікали. І на святу вечерю то мама нам зварила по бульбочці, цих що ми нажебрали.
Стефанія Мисько [6]
Вони прийшли в третій годині ночі, зачитали фамілії, чи ми є всі. Я на печі спав із братами, а мама на ліжку. Ми з старшим на печі, а мама з молодшим. То тому наймолодшому було п’ять років, мені було вісім, іншому - 12, от таких партизанів вони вивозили в Сибір…
Привезли до Жидачева, у Жидачеві був поїзд… Нас взяли в поїзд, автоматчики окружили нас, аби не втекти. І так попід хату ходили, один з автоматом, другий був у хаті. Вилізти на стрих, то автоматник ішов із тобою на стрих. Старший все лазив і скидував міхи. Той, що в хаті був, казав усе брати — "Бері хазяйка усе, тобі придодіться". І все винесли на машину… А корови й коні забрали. (В дорозі давали) зупу й хліба кусок. А як вже привезли, там був пайок. Ми отримували на кожного по 400 г хліба, така карточка, і там було написано: "Хліб, горілка, цукор", там по кількото грамів чогось. Ну мама горілку продавала москалям, а за те мала гроші.
Володимир Гос [7]
В сорок сім, як приїхали, нас вивозити хату обкружили. Приходять з списком… Я мав штирнайці років. І нас погрузили на фіри, завезли нас до Баковец і ми до ранці сиділи в півниці. Потім підійшли фіри, на фіри і до Ходорова. Тоді був фест мороз, а ми що, майже голі, ніхто сі не сподівав…
(Везли) товарняки, по тім боці були нари, і по тім боці нари, а середина… Як їхали, та зупа скисла, але люди не брали. Тато був старший у вагонах і брав дві відра і ніхто не їв, вже свиня не їла, а ми їли і ніхто в нас не заслаб.
Читайте також: Це актуально і для України: РПЦ і КДБ - ризька картотека [8]
Потім поселили, така була кантора, то той начальник кантори писався Щербаков… І так до долини тюрма, то досвіта їх виводили, відкривали браму, охорона з псами їх там порахувала і шагом марш. То ми там жили, потім нас перекинули в палаточний городок, а потім нас завезли в такий барак сплошний, в однім кінці була кухня, і в другім кінці кухня була.
Теодор Чайка [9]

Робітники на спецпоселенні в с. Абашево Кемеровської області, РРФСР

Українці на спецпоселенні. У другому ряді четверта справа Катерина Гучко.

Родина Ямелинець на спецпоселенні у селиці Антоновка, Кемеровська облась, РРФСР

Весілля Миколи та Софії Малицьких, м. Новокузнецьк Кемеровської області, РРФСР

Група дітей-спецпоселенців, пос. Джонка Хабаровського краю, РРФСР

Михайло Олійник на спецпоселенні в с. Абашево Кемеровської області, РРФСР
Всі світлини з архіву проєкту "Локальна історія"
21 жовтня, то ми їхали, так тепло було, Боже, всьо полишали. Ми не думали: нас на Сибір везуть. Ми думали, нас в район завезуть, та й ми повтікаємо. Ага, вони зразу 9 шалонів тоді везли. Боже, чо ті люди наші такі бідні? За шо так терплять, незнаю…
Ночью я стала картоплю чистити, снідання варити, діти маленькі. Чую хтось ходить по подвір’ю… А то вже нас обступили, вже ніде не втечеш… Ми нічого не взяли, я дурна все пороздавала, зі скрині лахи роздала. Бо я думала, що нас везуть в район, ми повтікаємо і нам люди повіддают. А нас з ходу в вагони, до Яворова і в Сибір, ми голі-босі поїхали. Та й ми там голодували, бо не було що продати, не було що їсти, не було в чім ходити. Боже, ми страшно бідили. В мене брат помер у Сибіру, той, що як мама померла мав 9 місяців. Чо тоді бідне не померло? А 9 рочків, в другий клас ходив, так файно вчився, і в Сибіру помер. І мачуха в Сибіру померла, ще мені дитину малу лишила…
Як їхали, ми зверху їздили, в нас діти малі і ще одна жінка теж із двома дітьми. І ще одна жінка теж із двома дітьми. А таких стариків, Боже, хто за них буде відповідати? Кого то Бог накаже? То він, старий такий бідний, з такою бородою, то волиняки були. Мали бідні такі муки, а що вони з тієї муки зроблять? Вони голодною смертю померли. Як нас в Сибір привезли, такий барак і ту муку лишили. А їх десь забрали, певно ще живих закопали, чи так може вже помирали? То діда такого з бородою, а другий дід з жінкою був, то всі троє були волиняни і забрали їх. Хто знає де їх завезли, що з ними зробили?
Читайте також: Від антисемітизму до лютої українофобії: ганебний шлях ненависті Росії [10]
(В вагоні) страшно вмирали, а такі діти, то майже всі повимирали. То клімат змінили, ми їхали, то ще ні снігу не було, а тут вже такі сніги, страшні морози. А ті москалі кажуть: ми до них молоко ходили брати, бо в мене була мала сестричка. Каже: "Ой к вам бандітів везуть, бандітів везуть". Ми пасматрєлі, а там десь старікі та діти. А нас за бандітів тримали, що то бандітів везуть.
Ксенія Дудич [11]
Ой Боже, то було страшне. Тоді моя мама була дуже хвора. ЇЇ на простиралі винесли на фіру. Сестра не хотіла збирати маму, бо каже, що труп. То він сестру поставив такво до стіни і стріляв в ню. Але стрілив в стіну. Тоді другий злапав за руку і каже: "Не стріляй. Бачиш що не можеш її вбити", він хотів забити.
І тоді вже маму москалі винесли самі — таку незібрану, але накрили перинов, на фіру і повезли. То все відвозили до Болотні, а тоді там приходили машини і забирали. І там була наша родина. А мама лежала так на фірі — сніг падав, дощ падав, бо то в сорок сім році, після Покрови була ви́возка. І маму з фіри вкрала тая родина. Але вони несли і їх злапали. І ще вони кару мали.
Нас возили товарняком два місяці. З нашого села дівчинці було п’ять років померла так у вагоні. Жінка Олійників теж померла — викинули з вагона... Нам тітка багато приносила хліба печеного, і ми мали що їсти по дорозі. Їсти хотілося. Вже на останку взагалі нічого не було їсти, то води сі попили. Привезли, скепали в барак — у конюшню. Всюди сніг димить і нічим позатикати. Так, бо як полягали штабелі всі, накрились. Рано встали — вже сніг прикопував чисто. Тоді почали такі кухні ставити, йшли щось шукати аби позатикати, щоб так сніг не дув.
Читайте також: Відчайдухи проти системи: українські дисиденти в СРСР [12]
Катерина Зварич [13]
—
Роксолана Попелюк, магістр історії, аспірантка Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, дослідниця проєкту “Жива історія”; опубліковано у виданні "Локальна історія" [2]
Читайте також:
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/statt/istoriya/nasha-istoriya
[2] https://localhistory.org.ua/texts/statti/pamiat-vignannia-golosi-ochevidtsiv-operatsiyi-zakhid-1947-roku/
[3] https://argumentua.com/stati/radyanski-zlochini-proti-lyudyanosti-operatsiya-po-deportatsii-ukraintsiv-pid-kodovoyu-nazvoyu
[4] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/59eb5fb5-e08f-4b92-b3b3-c1dafbc45344?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[5] https://argumentua.com/stati/yak-kdb-srsr-borovsya-z-ideeyu-ukrainskoi-nezalezhnosti-natsionalistami-zapisuvali-vsikh
[6] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/5eae7de0-efbe-4d29-ad32-f4eb54e52d6d?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[7] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/147c5d97-8328-4b17-bc14-548ad9f38283?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[8] https://argumentua.com/stati/tse-aktualno-dlya-ukra-ni-rpts-kdb-rizka-kartoteka
[9] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/b89c9a3c-5fa9-4322-b747-7ad5fe91f8c8?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[10] https://argumentua.com/stati/v-d-antisem-tizmu-do-lyuto-ukra-nofob-ganebnii-shlyakh-nenavist-ros
[11] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/9b40517f-7f5a-4ba1-8222-e787131cbb9b?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[12] https://argumentua.com/video/v-dchaidukhi-proti-sistemi-ukra-nsk-disidenti-v-srsr
[13] https://livehistory.org.ua/eyewitnesses/07ee46d5-e9c5-429e-aed1-535524826784?search=%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4
[14] https://argumentua.com/stati/uroki-spravzhnogo-parlamentarizmu-do-35-richchya-pershikh-demokratichnikh-viboriv-v-ukraini
[15] https://argumentua.com/stati/bagatovikova-bezkarnist-zbroya-rosii-chomu-bez-spravedlivosti-ne-bude-miru
[16] https://argumentua.com/stati/ukraina-stan-neviznachenosti-u-chas-zvityagi
[17] https://argumentua.com/stati/velika-peremoga-ukrainskogo-narodu-yak-zdobuvalasya-nezalezhnist
[18] https://argumentua.com/stati/yak-priimalas-deklaratsiya-pro-derzhavnii-suverenitet-ukraini-ta-velas-borotba-za-nei
[19] https://argumentua.com/stati/van-za-ts-shcho-stalosya-z-ukra-nskoyu-pol-tikoyu
[20] https://argumentua.com/stati/serg-i-grabovskii-shlyakh-nakreslili-pravilnii-potr-bno-bulo-na-nogo-stati-rukhatisya