Космічне агентство України: втрачені гроші, дефектні супутники, держзради у лавах

1.00

Нет

За 600 мільйонів гривень, зібраних українцями, фонд Сергія Притули купив річний доступ до бази даних високоякісних супутникових знімків із застосуванням радарів з синтетичною апертурою для української армії. На відміну від традиційних супутників, невеликі супутники радіолокаційного зображення «ICEYE» можуть формувати зображення ділянок Землі з високою роздільною здатністю вдень, вночі та через хмари.

Чому цього не зробила держава? Звісно, треба спитати в тих державників, які витратили шалені гроші на непрацюючий «вітчизняний супутник Січ». Видання AIN.UA [2] розповідає, що не так з діяльністю українського космічного агентства зараз і чому його керівник — Володимир Тафтай (на фото) — мусить піти.

Одна з головних новин [3] на сайті Державного космічного агентства України (ДКАУ) — успішний запуск [4] українського супутника «Січ-2-30» та виведення його на орбіту. Радість зрозуміла: це перший запущений «космічною державою» супутник за останні десять років. Програма коштувала більше 200 млн грн, серед партнерів — SpaceX, на Falcon 9 якої супутник відправляли на орбіту. Гучний запуск планували до 30-річчя незалежності, але трохи не встигли: все сталось на початку січня.

Останніх пів року українці не сильно слідкують за космосом, основна тема вочевидь — повномасштабне вторгнення країни-терориста росії на територію України. Здавалось, власний супутник має ставати країні в нагоді, як було заявлено і для агропромислових, і для військових цілей. Але жодних новин немає. І це не просто так: супутник не працює.

Більше того, виявилось, що до запуску мав відношення високопосадовець з ДКАУ, якого СБУ сьогодні звинувачують у держзраді, при затриманні він відстрілювався. А серед підрядників йшли перемовини із компанією з сильними зв’язками з росією та навіть Роскосмосом. Єдине, що зробили в ДКАУ після релізу СБУ — опублікували свій короткий пресреліз [5]: інформація недостовірна, бо зрадник є, але він в дочірньому підприємстві.

Читайте також: Это не победа. Что стоит за запуском украинского спутника «Сич-2-30» [6]

Січ-2-30

Супутник «Січ-2-30» був запущений на початку січня та мав передати перші фото менш ніж через два тижні. Вже 27 січня редакція AIN.UA у відповідь на запит «як там наш супутник» отримала від ДКАУ цілу купу пояснень, що встановити нормальний зв’язок з супутником ще не вдалось. Повернутись з відповіддю обіцяли за два місяці, тобто 27 березня.

На публіку Тафтай та його команда виходити не стали: там досі святкують запуск супутника. Але перед керівництвом країни звітувати довелось. Виданню «Заборона» вдалось дізнатись про лист [7] до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, в якому прямо вказують: супутник втрачено. Офіційно ДКАУ нічого коментувати не стало, а Шмигалю написали, що «врахують уроки на майбутнє». Та що враховувати, коли постійна комісія під головуванням ДКАУ встановити причин, які призвели до втрати супутника та неможливості його використання так і не змогла?

Супутник за більш ніж $7 млн, який мав стати гордістю України, втратили напередодні війни й залишили Україну без власних супутникових знімків. Нагадаємо, новина [3] про успішний запуск досі на сайті ДКАУ. А новини про втрату там й не було.

На эту тему: Ракета Маска Falcon 9 вивела український супутник Січ-2-30 на орбіту Землі [8]

Що цікаво, на своїй сторінці у Facebook Тафтай всі звинувачення відкинув [9] і заявив, що супутники — не його справа. Неочікуваний висновок зважаючи на те, що Тафтай згадує про «перший за 10 років» супутник у кожному своєму інтерв’ю.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) — це установа, підпорядкована Державному космічному агентству України [10], яка здійснює управління польотами космічних апаратів, дослідження далекого космосу з використанням власних технічних засобів, контроль космічного простору та геофізичний моніторинг, випробування космічної техніки.

Цю установу ми згадали не просто так. Начальником [11] Карпатського [12] відділу регіонального розвитку та координації НЦУВКЗ у місті Львів ще в лютому був чоловік на ім’я В’ячеслав Онисько. За інформацією AIN.UA від власних джерел, саме Онисько — підозрюваний у держзраді, якому СБУ недавно вручила [13] підозру. Як заявили в СБУ, «Затриманий був заступником голови ГУР МОУ з 2008 до 2010 років.

Потім працював на різних посадах державної служби цього відомства, а також у лавах керівного складу Державного космічного агентства України». В ДКАУ лиш заявили, що СБУ помилилися і Онисько працював не напряму в ДКАУ, а в «іншій підконтрольній агентству установі». Що, тим не менше, нічого не змінює: НЦУВКЗ перебуває у прямому контролі ДКАУ, Тафтай та Онисько працювали в одній офісній будівлі, через два поверхи, сам Онисько вказує, що був частиною [14] ДКАУ, і фактично він був одним з топів установи, що в тому числі відповідала за «Січ-2-30».

У березні 2021 Онисько надіслав до Львівської обласної ради листа (1 [15], 2 [16]) щодо відновлення наземної станції як частини наземного інформаційного сегменту космічної системи «Січ-2-1» (початкова назва «Січ-2-30»).

У квітні Онисько як заступник Начальника НЦУВКЗ коментував [17]запуск «Січ-2-1» для 4 каналу, зокрема, розповідав про спільну з Тафтаєм поїздку по підприємствам космічної галузі на заході України. Так наприклад до сфери управління Карпатського відділу НЦУВКЗ, яким керував Онисько, територіально входить [18] місто Дунаївці поблизу якого був створений [19] Центр управління польотами для «Січ-2-1».

11 січня 2022 Онисько особисто був відзначений [20] серед невеликого переліку тих, завдяки кому стався вдалий запуск «Січ-2-30». До речі, автор посту Євген Рокицький — теж не випадкова людина і також є фігурантом розслідування «Заборони»: Держекспортконтроль мав певні питання до ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», де Рокицький СЕО, але вони розглядалися без Мінекономіки, якій підприємство підпорядковується. А товар для адаптера «Січ-2-30» під час експорту позначали [21] як «металеві вироби» замість «космічні технології».

На эту тему: «Космический распил»: как Украина из-за коррупции не смогла запустить спутник [22]

Exolaunch

Інший цікавий факт, що для запуску «Січ-2-30» вели перемовини з компанією Exolaunch. Українські чиновники вказували [23], що це — «офіційний партнер SpaceX», що не зовсім так. Exolaunch лиш підписала контракт з SpaceX на оптовий викуп місць на Falcon 9 для запуску малих супутників, що дозволяє в свою чергу роздрібним «покупцям» домовлятись про місця в ракеті більш вигідно.

Але ж не з росіянами. Віце-президент по запускам Exolaunch — Жанна Медведєва [24], росіянка, що до цього працювала в структурі Роскосмосу. На своїй сторінці [24] LinkedIn Жанна приховує зв’язок з РФ, але її успішна кар’єра зіграла проти неї: вона не змогла не вказати, що перебуває [25] у російському списку Forbes 30 до 30.

Сам Exolaunch є представником компанії Главкосмос — дочірньої компанії Роскосмоса, з якою спільно створювали інфраструктуру для розробки кубсатів на базі російських університетів, а також були оператором запусків на російській РН «Союз-2». Більшість інших керівників та значна частина співробітників Exolaunch також мають відношення до РФ та інших колишніх держав СРСР.

Як бачимо, до запуску українського супутника, що став такою вагомою подією у космічній історії України, велись перемовини з росіянами, а також мав пряме відношення підозрюваний у держзраді. Жодної заяви щодо цього Володимир Тафтай, як керівник, не робив. Але й це не кінець.

Циклон-4 та тендери КБЮ

Редакція AIN.UA попросила OSINT-спільноту Molfar [26] дослідити зв’язки голови ДКАУ. Виявляється, рік тому, у липні 2021 року, господарський суд Дніпропетровської області за позовом спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ухвалив [27] рішення про повернення заводом «Дніпроважмашем» 46 млн грн. В 2006 році КБ «Південне» передало ці гроші заводу як аванс за виконання робіт, пов’язаних із підготовкою до старту «Циклон-4». В підсумку і «Циклон-4» не полетів, і «Дніпроважмаш» не виконав роботу. Але про гроші на 15 років забули.

На момент контракту завод не мав [28] відношення до космічної діяльності і спеціалізувався на виготовленні доменних печей та коксохімічних агрегатів. Першим заступником Генерального конструктора та гендиректора з організаційно-економічних питань в КБ «Південне» був Євген Курячий, тесть Володимира Тафтая. Жінка Тафтая та дочка Євгена Курячого, Наталія Куряча, яка також працювала у КБ «Південне», є співзасновником у компанії з обробки металів — ТОВ «Спецмонтажсервіс», яке отримало [29] 3 тендери від КБ на загальну суму $337 000.

Читайте також: Безславні покидьки. Як "шістки" Єрмака нищать єдиний міжнародно визнаний кіноархів України [30]

Либідь

А ще багатостраждальний супутник «Либідь» — все ще залишається на території РФ. Україна вже витратила на нього більше $220 млн, велику і складну історію проекту, що був закладений [31] ще під час першої космічної програми, ми розповідали тут. Показово, що після виходу матеріалу в 2018 році з сайту ДКАУ і деяких ЗМІ зникли багато статей та інтерв’ю, на які ми посилались (але інтернет все пам’ятає).

Авжеж, це історія і багатьох попередників. Але жодної заяви від поточного керівництва за півторока роки на посаді щодо долі супутника — немає. Як нема про долю «Січ 2-30». Як нема про зрадника. Про розслідування Заборони. Про Exolaunch. І все разом це вже про відношення.

Державне космічне агентство України живе поза часом і тим, що відбувається навколо. Володимир Тафтай у своєму Facebook постить відео президента України Володимира Зеленського з підприємцем, що розвиває космічний туризм, Річардом Бренсоном. Самого Тафтая, що відповідає за український космос, не було ні на зустрічі, ні під час візиту Бренсона в Гостомель.

—

Ілля Кабачинський [32], опубліковано у виданні AIN.UA [2]

На эту тему: