Космічне агентство України: втрачені гроші, дефектні супутники, держзради у лавах

Версия для печати

За 600 мільйонів гривень, зібраних українцями, фонд Сергія Притули купив річний доступ до бази даних високоякісних супутникових знімків  із застосуванням радарів з синтетичною апертурою для української армії. На відміну від традиційних супутників, невеликі супутники радіолокаційного зображення «ICEYE» можуть формувати зображення ділянок Землі з високою роздільною здатністю вдень, вночі та через хмари.

Чому цього не зробила держава? Звісно, треба спитати в тих державників, які витратили шалені гроші на непрацюючий «вітчизняний супутник Січ». Видання AIN.UA розповідає, що не так з діяльністю українського космічного агентства зараз і чому його керівник — Володимир Тафтай (на фото) — мусить піти.

Одна з головних новин на сайті Державного космічного агентства України (ДКАУ) — успішний запуск українського супутника «Січ-2-30» та виведення його на орбіту. Радість зрозуміла: це перший запущений «космічною державою» супутник за останні десять років. Програма коштувала більше 200 млн грн, серед партнерів — SpaceX, на Falcon 9 якої супутник відправляли на орбіту. Гучний запуск планували до 30-річчя незалежності, але трохи не встигли: все сталось на початку січня.

Останніх пів року українці не сильно слідкують за космосом, основна тема вочевидь — повномасштабне вторгнення країни-терориста росії на територію України. Здавалось, власний супутник має ставати країні в нагоді, як було заявлено і для агропромислових, і для військових цілей. Але жодних новин немає. І це не просто так: супутник не працює.

Більше того, виявилось, що до запуску мав відношення високопосадовець з ДКАУ, якого СБУ сьогодні звинувачують у держзраді, при затриманні він відстрілювався. А серед підрядників йшли перемовини із компанією з сильними зв’язками з росією та навіть Роскосмосом. Єдине, що зробили в ДКАУ після релізу СБУ — опублікували свій короткий пресреліз: інформація недостовірна, бо зрадник є, але він в дочірньому підприємстві. 

Читайте також:  Это не победа. Что стоит за запуском украинского спутника «Сич-2-30»

Січ-2-30

Супутник «Січ-2-30» був запущений на початку січня та мав передати перші фото менш ніж через два тижні. Вже 27 січня редакція AIN.UA у відповідь на запит «як там наш супутник» отримала від ДКАУ цілу купу пояснень, що встановити нормальний зв’язок з супутником ще не вдалось. Повернутись з відповіддю обіцяли за два місяці, тобто 27 березня. 

На публіку Тафтай та його команда виходити не стали: там досі святкують запуск супутника. Але перед керівництвом країни звітувати довелось. Виданню «Заборона» вдалось дізнатись про лист до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, в якому прямо вказують: супутник втрачено. Офіційно ДКАУ нічого коментувати не стало, а Шмигалю написали, що «врахують уроки на майбутнє». Та що враховувати, коли постійна комісія під головуванням ДКАУ встановити причин, які призвели до втрати супутника та неможливості його використання так і не змогла?

Супутник за більш ніж $7 млн, який мав стати гордістю України, втратили напередодні війни й залишили Україну без власних супутникових знімків. Нагадаємо, новина про успішний запуск досі на сайті ДКАУ. А новини про втрату там й не було.

На эту тему: Ракета Маска Falcon 9 вивела український супутник Січ-2-30 на орбіту Землі

Що цікаво, на своїй сторінці у Facebook Тафтай всі звинувачення відкинув і заявив, що супутники — не його справа. Неочікуваний висновок зважаючи на те, що Тафтай згадує про «перший за 10 років» супутник у кожному своєму інтерв’ю.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) — це установа, підпорядкована Державному космічному агентству України, яка здійснює управління польотами космічних апаратів, дослідження далекого космосу з використанням власних технічних засобів, контроль космічного простору та геофізичний моніторинг, випробування космічної техніки.

Цю установу ми згадали не просто так. Начальником Карпатського відділу регіонального розвитку та координації НЦУВКЗ у місті Львів ще в лютому був чоловік на ім’я В’ячеслав Онисько. За інформацією AIN.UA від власних джерел, саме Онисько — підозрюваний у держзраді, якому СБУ недавно вручила підозру. Як заявили в СБУ, «Затриманий був заступником голови ГУР МОУ з 2008 до 2010 років.

Потім працював на різних посадах державної служби цього відомства, а також у лавах керівного складу Державного космічного агентства України». В ДКАУ лиш заявили, що СБУ помилилися і Онисько працював не напряму в ДКАУ, а в «іншій підконтрольній агентству установі». Що, тим не менше, нічого не змінює: НЦУВКЗ перебуває у прямому контролі ДКАУ, Тафтай та Онисько працювали в одній офісній будівлі, через два поверхи, сам Онисько вказує, що був частиною ДКАУ, і фактично він був одним з топів установи, що в тому числі відповідала за «Січ-2-30». 

У березні 2021 Онисько надіслав до Львівської обласної ради листа (1, 2) щодо відновлення наземної станції як частини наземного інформаційного сегменту космічної системи «Січ-2-1» (початкова назва «Січ-2-30»).

У квітні Онисько як заступник Начальника НЦУВКЗ коментувавзапуск «Січ-2-1» для 4 каналу, зокрема, розповідав про спільну з Тафтаєм поїздку по підприємствам космічної галузі на заході України. Так наприклад до сфери управління Карпатського відділу НЦУВКЗ, яким керував Онисько, територіально входить місто Дунаївці поблизу якого був створений Центр управління польотами для «Січ-2-1».

11 січня 2022 Онисько особисто був відзначений серед невеликого переліку тих, завдяки кому стався вдалий запуск «Січ-2-30». До речі, автор посту Євген Рокицький — теж не випадкова людина і також є фігурантом розслідування «Заборони»: Держекспортконтроль мав певні питання до ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», де Рокицький СЕО, але вони розглядалися без Мінекономіки, якій підприємство підпорядковується. А товар для адаптера «Січ-2-30» під час експорту позначали як «металеві вироби» замість «космічні технології».

На эту тему: «Космический распил»: как Украина из-за коррупции не смогла запустить спутник

Exolaunch

Інший цікавий факт, що для запуску «Січ-2-30» вели перемовини з компанією Exolaunch. Українські чиновники вказували, що це — «офіційний партнер SpaceX», що не зовсім так. Exolaunch лиш підписала контракт з SpaceX на оптовий викуп місць на Falcon 9 для запуску малих супутників, що дозволяє в свою чергу роздрібним «покупцям» домовлятись про місця в ракеті більш вигідно.

Але ж не з росіянами. Віце-президент по запускам Exolaunch — Жанна Медведєва, росіянка, що до цього працювала в структурі Роскосмосу. На своїй сторінці LinkedIn Жанна приховує зв’язок з РФ, але її успішна кар’єра зіграла проти неї: вона не змогла не вказати, що перебуває у російському списку Forbes 30 до 30. 

Сам Exolaunch є представником компанії Главкосмос — дочірньої компанії Роскосмоса, з якою спільно створювали інфраструктуру для розробки кубсатів на базі російських університетів, а також були оператором запусків на російській РН «Союз-2». Більшість інших керівників та значна частина співробітників Exolaunch також мають відношення до РФ та інших колишніх держав СРСР.

Як бачимо, до запуску українського супутника, що став такою вагомою подією у космічній історії України, велись перемовини з росіянами, а також мав пряме відношення підозрюваний у держзраді. Жодної заяви щодо цього Володимир Тафтай, як керівник, не робив. Але й це не кінець. 

Циклон-4 та тендери КБЮ

Редакція AIN.UA попросила OSINT-спільноту Molfar дослідити зв’язки голови ДКАУ. Виявляється, рік тому, у липні 2021 року, господарський суд Дніпропетровської області за позовом спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ухвалив рішення про повернення заводом «Дніпроважмашем» 46 млн грн. В 2006 році КБ «Південне» передало ці гроші заводу як аванс за виконання робіт, пов’язаних із підготовкою до старту «Циклон-4». В підсумку і «Циклон-4» не полетів, і «Дніпроважмаш» не виконав роботу. Але про гроші на 15 років забули.

На момент контракту завод не мав відношення до космічної діяльності і спеціалізувався на виготовленні доменних печей та коксохімічних агрегатів. Першим заступником Генерального конструктора та гендиректора з організаційно-економічних питань в КБ «Південне» був Євген Курячий, тесть Володимира Тафтая.  Жінка Тафтая та дочка Євгена Курячого, Наталія Куряча, яка також працювала у КБ «Південне», є співзасновником у компанії з обробки металів — ТОВ «Спецмонтажсервіс», яке отримало 3 тендери від КБ на загальну суму $337 000. 

Читайте також: Безславні покидьки. Як "шістки" Єрмака нищать єдиний міжнародно визнаний кіноархів України

Либідь

А ще багатостраждальний супутник «Либідь» — все ще залишається на території РФ. Україна вже витратила на нього більше $220 млн, велику і складну історію проекту, що був закладений ще під час першої космічної програми, ми розповідали тут. Показово, що після виходу матеріалу в 2018 році з сайту ДКАУ і деяких ЗМІ зникли багато статей та інтерв’ю, на які ми посилались (але інтернет все пам’ятає).

Авжеж, це історія і багатьох попередників. Але жодної заяви від поточного керівництва за півторока роки на посаді щодо долі супутника — немає. Як нема про долю «Січ 2-30». Як нема про зрадника. Про розслідування Заборони. Про Exolaunch. І все разом це вже про відношення.

Державне космічне агентство України живе поза часом і тим, що відбувається навколо. Володимир Тафтай у своєму Facebook постить відео президента України Володимира Зеленського з підприємцем, що розвиває космічний туризм, Річардом Бренсоном. Самого Тафтая, що відповідає за український космос, не було ні на зустрічі, ні під час візиту Бренсона в Гостомель.

—

Ілля Кабачинський,  опубліковано у виданні AIN.UA

На эту тему:

• Украинские корни мирового космизма
• Мы и Космос
• Ракета-носитель Vega с украинским двигателем успешно вывела на орбиту европейский спутник
• Как Россия потеряла космос
• Прожект «Ангара». Космическая программа России: блеф, ложь и воровство