Поки світ спостерігає за політичним театром у США, за лаштунками розгортається системна криза, що загрожує самому поняттю свободи. Як американський «параноїдальний стиль» зустрівся з російським авторитаризмом і чому Україна ризикує стати жертвою в чужій «священній війні»?

Цей текст є концептуальним переказом та аналітичним розбором ідей автора який називає себе Norton Herskár [2](з повним текстом можна ознайомитись на його сторінці у Фейсбук [3]). В основу лягла деконструкція сучасної політичної кризи через призму класичної праці Річарда Гофстадтера про «параноїдальний стиль», міметичної теорії Рене Жирара та філософського аналізу постхристиянського неоязичництва.

Світ, що втратив центр

Сучасна політична сцена США дедалі більше нагадує театр абсурду. Проте за хаосом передвиборчих гасел ховається глибинна деградація інститутів. Щоб зрозуміти, чому Дональд Трамп знаходить спільну мову з Владіміром Путіним, а західне суспільство розколюється на непримиренні табори, автор Norton Herskár пропонує звернутися до інтелектуального коріння американської «темряви».

Читайте також: «Скриньку Пандори» відкрито, або Що буде далі [4]

1. Діагноз Гофстадтера - параноя як метод

У 1964 році Річард Гофстадтер опублікував у Harper’s Magazine знаковий есей "The Paranoid Style in American Politics" (Параноїдальний стиль в американській політиці), в якому описав специфічний спосіб політичного мислення та риторики - стійкий політичний стиль, що періодично активується в історії США. Гофстадтер описував цей стиль як периферійний, але структурно вбудований у американську політичну культуру. У XXI столітті він перестав бути маргінальним. Він став центральною логікою управління і мобілізації. Це не просто клінічний термін, а стійкий політичний стиль, де світ ділиться на «абсолютне добро» та «всеприсутнє зло».

Гофстадтер підкреслював, що політики часто розпалюють страхи свідомо, аби схилити виборців до певної позиції. "Політичні параноїки", за його словами, не здатні прийняти реальне суспільство таким, яким воно є, тому прагнуть радикально знищити існуючий порядок, трактуючи його як "загрозу".

Рух MAGA — це дистильована параноя про «вкрадені вибори» та «внутрішніх ворогів». Але, як зазначає Herskár, цей механізм дзеркальний: лівий радикалізм («воукізм») використовує ту саму логіку «екзистенційної загрози», лише замість «глибинної держави» полює на привидів «системного расизму» та «патріархату».

Параноїдальний політичний стиль не виникає на порожньому місці. Він є симптомом глибшої американської "темряви" - крайнього індивідуалізму, географічної та соціальної ізоляції, руйнування традиційних громадських зв’язків, заміни безпосередньої комунікації алгоритмами соціальних мереж. У результаті мільйони людей втрачають зв’язок з об’єктивною реальністю, потрапляючи в ехо-камери, де конспірологія стає новою нормою.

Читайте також: Підлі війни Росії: історія, яка повторюється [5]

2. Міметична гойдалка Рене Жирара

Спираючись на ідеї Рене Жирара, автор пояснює: ми бачимо не боротьбу ідеологій, а «міметичне суперництво». Обидва табори намагаються знайти «цапа-відбувайла».

• Ліві сакралізують жертву, перетворюючи співчуття на інквізиційну зброю (cancel culture).

• Праві реабілітують «право сильного», вбачаючи у слабкості маніпуляцію.

Це дві форми постхристиянського неоязичництва, де Бог замінений або «культом жертви», або «культом сили».

Жирар стверджував, що Сатана раніше утримував владу через механізм цапа-відбувайла, коли натовп єднався, вбиваючи жертву, аби наступив мир. Але Християнство відкрило правду про те, що жертва невинна. Тепер цей механізм зламаний. Сатана більше не може "саджати самого себе на ланцюг". Тепер обидва політичні табори намагаються зробити один одного "цапом-відбувайлом". Ліві роблять цапом-відбувайлом "білого цисгендерного чоловіка". Праві роблять цапом-відбувайлом "ліво-ліберальну еліту" та "мігрантів".

Оскільки ж істина про невинність жертви вже відома, ці вбивства (соціальні чи політичні) більше не приносять миру. Гойданка лише прискорюється, стаючи дедалі агресивнішою.

Тож США гойдаються не між християнством і язичництвом, а між правим неоязичництвом сили (Трампізм, технофашизм, MAGA), і лівим неоязичництвом жертви (радикальний лівий лібералізм, фемінізм, критична теорія). 

Читайте також: Колишнього «колективного Заходу» більше не існує [6]

3. Транзакційний авторитаризм: Трамп і Путін

Norton Herskár підкреслює: симпатія Трампа до Путіна — це не геополітика, а спільний тип політичної раціональності. Для обох закон — це перешкода, а держава — особистий актив. Для Трампа Україна не є суб'єктом. Вона — лише «змінна» у великій угоді, якою можна пожертвувати заради короткострокового наративу «миротворця». Це логіка старого язичницького принципу: принести в жертву малу націю заради ілюзорного спокою великих.

Довгостроковою метою Трампа є поступова нормалізація росії як "партнера", фактичне визнання результатів агресії росії проти України, перекладання провалу "миру" на Україну та Європу. Це типовий маневр параноїдального стилю - перекласти провину на жертву, щоб виправдати власний підступ.

Для України мирні перемовини під керівництвом Трампа є періодом "токсичного посередництва". Поведінка Трампа буде циклічною - агресивний тиск на Київ задля швидкої "фотосесії з миром", наївні спроби "задобрити" Путіна проти Китаю, публічне розчарування та звинувачення всіх навколо (крім себе) у провалі. Це симуляція миру, побудована на тиску, перекладанні відповідальності й короткостроковому політичному виграші з довгостроковими катастрофічними наслідками для України й європейської безпеки. 

Читайте також: Венесуельський транзит: гібридний міжнародний порядок та демонтаж коаліційного авторитаризму [7]

4. Цифровий Левіафан як нова точка біфуркації

Найбільш тривожний сценарій, на думку автора — поява технократичного «Центру». Це союз великого капіталу (BlackRock, Vanguard) та тех-гігантів. Вони запозичать у лівих «турботу про жертв» для запровадження цензури, а у правих — «культ сили» для технічного контролю. Замість суду — алгоритм. Замість свободи — «соціальний кредит». Це «мир без кровопролиття», де свобода волі вмирає в інформаційній бульбашці.

Нова технократична еліта запозичить "турботу про жертв" у лівих (для ідеологічного контролю та цензури під виглядом безпеки) і "культ сили" у правих (для жорсткого придушення протестів). Вона використає лівий "культ жертви" для морального виправдання цензури та контролю, а праву "техно-силу" - для технічної реалізації цього контролю. Це буде створення цифрового Левіафана, де параноїдальний стиль стане методом державного моніторингу - "ми повинні стежити за всіма, щоб запобігти насильству". Цей "інший тоталітаризм" буде системою, що імітує мир, але тримається на абсолютному контролі над кожним "міметичним бажанням" людини за допомогою ШІ.

У системі цифрового тоталітаризму ШІ перестане бути віртуальним "співрозмовником" і перетвориться на інструмент предиктивного управління. ШІ може автоматично визначати "шкідливих" індивідів ще до того, як вони щось зроблять, аналізуючи їхню поведінку в мережі. Він може бути використаний для повної заміни європейської правової думки "алгоритмічною об'єктивністю". Замість суду за законом буде вердикт за ймовірністю. Замість того, щоб переконувати людей, ШІ створюватиме персоналізовані "інформаційні бульбашки", які змушуватимуть кожного вірити, що більшість думає так само.

Читайте також: Нація народжена війною [8]

5. Стратегічна самотність України

У цьому світі Україна перебуває в стані «стратегічної самотності». Ми — декорація в чужій битві. Шлях Трампа — підкупити росію нашою ціною. Шлях демократів — використовувати нас як символ, уникаючи реальної перемоги через страх «ескалації».

Справжня суб’єктність України, за Herskár, можлива лише через радикальну інтелектуальну свободу. Ми маємо вирватися з пащі російського месіанства, не потрапивши в шлунок бездушного глобального технократизму. Наш досвід війни — це ключ до створення власної мови, яка поверне політику з царини параної в царину етики та сили.

—

«Аргумент» [9]

Читайте також:

• Пацієнт з Білого дому. Чому психіатри (й не тільки) стривожені погіршенням стану Дональда Трампа [10]
• Війна росії проти України викрила парадокс, який Заходу потрібно розплутати - The Economist [11]
• Кінець Нового Миру. Ізраїльський історик Юваль Ной Харарі про те як Путін загрожує всьому людству [12]
• Час пішов. Третя світова не ядерна почалась? [13]
• ООН - структура, побудована за принципом організованого лицемірства [14]
• Генсек ООН фактично визнав що організація безсила проти фашистської Росії [15]