Передусім треба зрозуміти діагноз нашої економіки, бо енергетика – її частина. Наша проблема: "великий" державний апарат – податківці, чиновники, бюрократія, глибинна держава – і "маленький" підприємець, якого держава намагається затиснути, – каже Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова

Президент США Дональд Трамп заявив, що попросить Саудівську Аравію знизити ціни на нафту, й "тоді війна Росії в Україні швидко закінчиться". Чи реально це?

– Багато експертів прогнозувало, що Трамп діятиме, бо він заявив про необхідність закінчення війни. Як бізнесмен він бачить цей процес через економічні важелі впливу на Кремль, а головним із них є ціна на ­нафту. Адже РФ – сировинна країна, її бюджет більш як на 40 відсотків залежить від експорту сировинних ресурсів, насамперед нафти. Трамп вважає, якщо знизити ціну на неї, то Москва не матиме ресурсів вести війну й буде змушена її закінчувати. Без фінансів ні танки не поїдуть, ні солдати не воюватимуть, ні заводи не працюватимуть. Логіка загалом правильна.

Саудівська Аравія – найбільший експортер нафти, ключовий член ОПЕК (організація найбільших експортерів нафти. – Країна), тому фундаментально впливає на стан світового ринку нафти. Ер-Ріяд здатен швидко збільшити на 3–4 мільйони барелів її видобуток і експорт. Це спричинить критичне для РФ зниження цін на неї. Сьогодні світові ціни нафти марки Brent – 75–80 доларів за барель. Якщо ціна для російського нафтового сектора становить 50–55 доларів за барель, їхня нафтова галузь не зможе відтворюватися, інвестувати в нові родовища. На неї чекає спад видобутку і притоку грошей.

Володимир ОМЕЛЬЧЕНКО, 57 років, експерт з енергетики. Народився 7 червня 1967-го в Києві. Закінчив столичний політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування. У 1997–1998 роках працював головним фахівцем відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості Міністерства економіки України. З 1998-го по 2003-й очолював напрям транспорту нафти в НАК ”Нафтогаз України”. Був головним консультантом Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБ. З лютого 2007 року – експерт Центру Разумкова, з 2013-го – директор енергетичних програм Центру Разумкова. Автор понад 100 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробленні та здійсненні міжнародних енергетичних проєктів та в на­укових дослідженнях міжнародної енергетичної політики. Розлучений. Хобі – історичні фільми та книжки. Подобається українська й італійська кухня

Трамп і раніше заявляв про необхідність збільшення буріння на території США, відкриття нафтопроводу з Канади, щоб зросли експорт і внутрішнє наповнення сировиною. Він зняв обмеження на буріння на шельфі й узбережжі США, а також Байденове обмеження на ліцензування СПГ-терміналів із постачання скрапленого природного газу. Це розблокує багато родовищ, які працюють із гідравлічним розривом, це так званий сланцевий газ. За Байдена вони були обмежені терміналами. Трамп це скасував. Його послідовна позиція і бажання – припинити війну економічними методами.

Читайте також: Міністерство національної єдності чи міністерство територіальних поступок та майбутніх виборів? [2]

– Індія та Китай купують до 80 відсотків російської нафти, що експортується на світові ринки. Без них російська нафтова галузь існувати не може. Є певні вторинні санкції, які запровадили наприкінці каденції Джо Байдена щодо власників терміналів, які приймають цю нафту від підсанкційних танкерів. Проблеми є і в цього тіньового флоту (за даними аналітичної компанії Kpler, останні санкції стосуються танкерів, на частку яких припадає майже 42% морського експорту нафти з РФ, переважно в Китай. Утім, решта морських танкерів і трубопровідних нафтових постачань із Росії в Китай продовжує функціонувати. – Країна).

Адміністрація Трампа веде переговори з Індією, щоб та зосередилася на постачанні нафти із США й інших країн. Однак Делі й Пекін зацікавлені в російській нафті, бо купують її зі значними знижками і розраховуються юанями та рупіями.

Якщо загальна ціна нафти впаде, то для Індії та Китаю треба або давати більшу знижку, або вони купуватимуть нафту деінде?

– Кремль уже не зможе давати жодних знижок. Бо це буде нижче собівартості видобутку нафти. Для Москви це ще і складна логістика, тому що раніше вони качали нафту трубопроводами в Європу, що набагато дешевше за танкерну торгівлю.

Україна 1 січня 2025 року зупинила транзит російського газу. Куди Москва й далі його продає, крім трубних маршрутів?

– У Росії діють чотири СПГ-проєкти: "Сахалін-1" і "Сахалін-2", які експортують газ в Японію, Корею та Китай; "Ямал-СПГ" – основний проєкт, за яким постачають газ у Європу. Торік відправили 25 мільярдів кубів. Основні споживачі: Бельгія, Франція, Іспанія та Португалія. І четвертий проєкт – "Арктик СПГ-2" – перебуває під санкціями США. Китай мав завезти для цього проєкту обладнання, але кораблі з ним повернулися назад до КНР. Тому Росія не має особливого потенціалу для збільшення постачання в Європу скрапленого природного газу.

Наскільки критично Україна залежить від США в питанні ліквідації наслідків обстрілів РФ по нашій енергетиці, як-от пошук обладнання?

– Тут у нас немає критичної залежності від США. Ми більше залежимо від країн Євросоюзу, які нам постачають різноманітне обладнання. Від Вашингтона ми залежні у військовому плані та від його фінансової допомоги. Утім, Україна вже має добрий приклад співпраці із США – постачання СПГ. Маємо невеликий дефіцит газу, тому можемо імпортувати його не тільки з Європи, а й із Штатів. Це вже зроблено: перший танкер прийшов у термінал у Греції, звідки газ перекачали в Україну. Цю співпрацю варто розвивати.

У сфері атомних електростанцій і роботи з ними США нам теж цікаві. Маємо залежність від канадської компанії Westinghouse, яка має багато американських акціонерів. Фактично все ядерне паливо для наших АЕС закуповуємо у Westinghouse, бо зв'язки з ­Росатомом ми розірвали. Тут є критична залежність, хоча є питання, наскільки ця компанія пов'язана з США (генерація АЕС дає понад половину всієї вироб­леної за рік в Україні електроенергії, що є критично важливим в умовах руйнації російськими ракетами тепло- та гідрогенерації. – Країна).

Трамп говорить про нові санкції. Чи є куди бити по російській енергетиці, це серйозна погроза?

– Насамперед потрібні санкції проти Росатома. Його фахівці брали участь у захопленні Запорізької АЕС і незаконно її використовують. Такого у світі ніколи не було. Тому потрібні санкції для всіх керівників Росатома: щоб ці люди не могли нікуди їздити, робити жодних розрахунків, а їхня власність за межами РФ була арештована. Це ж стосується і дочірніх компаній. Тут є величезний санкційний потенціал.

Захоплення Запорізької атомної станції має світове значення, а Росатом так проскочив. Чому?

– По-перше, росіяни мають сильні позиції в МАГАТЕ – Міжнародному агентстві з атомної енергії. Його очолює Рафаель Ґроссі, але понад 100 працівників має російське громадянство. Ключовий керівник там – перший заступник Ґроссі Михайло Чудаков. Вони гальмують санкції.

Якщо Москва й далі битиме по нашій енергетиці, чи можна очікувати від Трампа посилення систем ППО України – нових F16 і наземних засобів?

– Так. Трамп зробив пропозицію Путіну щодо України у стилі Аль Капоне. Мовляв, припиняйте, домовляйтеся, а якщо ні – буде інша розмова. Та у Кремлі думають, що Трамп "бере їх на понт". У Росії ще є потенціал: можна й далі розкручувати інфляцію, підняти ціни на ключові товари, запровадити обмеження для людей, зокрема забрати й заморозити рахунки в банках. Бо у РФ на рахунках фізичних та юридичних осіб сукупно розміщено майже трильйон доларів. Кремль може туди запустити руку, щоб узяти гроші на війну. У Москві на ній зациклені.

Трамп вважає, що Путін не зробить так, щоб зменшувалися доходи росіян і щось зашкодило тамтешньому бізнесу. Та для Кремля головне – воювати, бомбити, захоплювати. Бо у друзів Путіна гроші будуть завжди, хоч би як погано було в РФ. Цього Трамп може й не розуміти, тому можливе й розчарування, що його логіка не подіяла на керівництво Росії.

Читайте також: Гострий кадровий голод в Україні: кого бракує і що може допомогти [4]

Чому росіяни можуть не піддатися цій логіці?

– Важко сказати, хто і як насправді керує Росією. Але проєкт "колективний Путін" не може прогинатися перед Трампом. Якщо піде на поступки, то свої не зрозуміють, вважатимуть це слабкістю. Тому Путін намагатиметься ввійти в довіру й обманути Трампа. Від мети – захоплення і знищення України – не відмовиться. Тому на переговорах висуватимуть неприйнятні умови, як-от визнання за ними чотирьох областей України, роззброєння ЗСУ. У Москві знають, що ці вимоги безглузді, але висуватимуть, щоб ніхто їх не прийняв. Трампу доведеться розчаруватися у своїх підходах, він зрозуміє, з ким має справу. Тому потрібна комбінація методів – і санкції, і потужне постачання зброї Україні.

Яка роль Китаю в цій війні?

– Пекін використовує росіян як криголам для руйнації міжнародного порядку, НАТО й усієї світової безпекової системи. Головний продюсер цієї війни був Китай, який витягає каштани з полум'я російськими руками. Це й договір між КНР та РФ про стратегічне партнерство, й розширення між ними торгівлі, зокрема купівля нафти, постачання критичних товарів для російської оборонки. Без Китаю Росія воювати не змогла б, війна давно закінчилася б.

Крім того, Китай дав добро Північній Кореї, яка критично від нього залежить, на постачання Кремлю ракет, техніки та солдатів. Китайці знайшли у Кремлі дурників і використовують їх за повною програмою, посилюючи себе й водночас ослаблюючи Росію. РФ уже перебуває під впливом Китаю, який використовує її енергетичні та природні ресурси. І ця залежність зростає. Китайцям це вигідно.

Яка енергетика потрібна Україні, щоб вижити й міцно стати на ноги?

– Передусім треба зрозуміти діагноз нашої економіки, бо енергетика – її частина. Наша проблема: "великий" державний апарат – податківці, чиновники, бюрократія, глибинна держава – і "маленький" підприємець, якого держава намагається затиснути. З неефективним держапаратом Україні й без війни важко вижити. Зменшити роль держави, збільшити роль людини, підприємств – ключове завдання. Без цього не зрушимося ні під час війни, ні після неї. Якщо цей "державний Левіафан" існуватиме далі, люди залишатимуть країну, бо не бачитимуть тут перспектив. Ніхто не хоче працювати на цих податківців, ментів, бюрократів.

Під час війни треба робити ставку не на мегапроєкти, а на децентралізовану генерацію. Бо її швидше будувати. СЕС, ВЕС, газопоршневі станції можна звести за два роки. Для цього потрібні інвестиції, а для них слід змінити модель ринку, щоб забезпечити об'єднання ринків газу й електроенергії країн ЄС та України. Натомість у нас просовують добудову третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Я не проти атомних електростанцій, але про такі великі проєкти варто думати після війни. І треба робити це так, як у ЄС. От Чехія хоче побудувати реактор. Вона оголосила міжнародний конкурс на будівництво. Прийшли французькі, корейські, японські, американські й канадські компанії. І на конкурсі обирають найкращу пропозицію. Такий шлях – природний і правильний.

Читайте також: Криза влади і правосуддя. Українці до категорії негідників зараховують прокурорів разом із суддями [5]

Ваш прогноз, які будуть дії Трампа щодо України?

– На м'якість Трампа нам сподіватися не варто. Створять комісію для перевірки коштів, які виділяють Україні. Це вже заявлено. Буде зменшення фінансової допомоги. Трамп акцентується на США, підігрує електорату, який хоче вирішувати внутрішні проблеми країни. Такого потоку грошей в Україну, як за Байдена, більше не буде. А поведінку Штатів щодо нас повторюватиме і Євросоюз, якщо не буде відповідних реформ.

Наші партнери хочуть бачити прозорість, а не незрозумілі витрати на велетенські державні проєкти. От у Верховній Раді просувають проєкт із добудови двох блоків Хмельницької АЕС, на які потрібно мільярди доларів. Нам скажуть: якщо Україна може реалізовувати такі проєкти, то в неї немає фінансових проблем. Навіщо тоді їй фінансова допомога?

Економічна й енергетична моделі, які сформувалися в Україні за Байдена (нині країна має рекордні у своїй історії золотовалютні резерви. На 1 січня 2025 ЗВР становили $43,8 млрд. – Країна), йдуть у минуле. Цих грошей не витрачають на військових, озброєння, вони лежать на рахунках. Але Трамп такої політики не продовжуватиме.

—

Олександр КУРИЛЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН; опубліковано в журналі "Країна [6]"

Читайте також: 

• Що робити з демографічною ситуацією в Україні: “Час забути, що нас було 40 чи 50 мільйонів” [7]
• Як українці бачать майбутнє України та чи йдуть до єднання [8]
• Кримінальний парламент: чому Рада не скасовує "правки Лозового" [9]
• Гетьманцев намагається знищити малих інтернет-провайдерів ті намагаються судитись [10]
• Як прокуратура стала по суті опричиною в Україні [11]
• Куди зникли міські голови восьми обласних центрів та як причетні до цього правоохоронці й влада [12]